Спосіб оцінки ризику розвитку остеопорозу у експериментальних тварин

Реферат: UA 91794 U UA 91794 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до патологічної фізіології і може бути використана для оцінки ризику розвитку остеопорозу у лабораторних тварин. Остеопороз - поширене системне захворювання скелета, яке характеризується зниженням міцності кісткової тканини, порушенням її мікроархітектури з подальшим збільшенням ризику переломів. Основним критерієм міцності кісткової тканини є мінеральна щільність кісткової тканини (МЩКТ), яка оцінюється за допомогою двоенергетичної рентгенівської абсорбціометрії (ДЕРА). Однак для такого дослідження у дрібних тварин необхідно спеціальне обладнання та програмне забезпечення. Крім того, за допомогою запропонованого вище методу не враховуються показники обміну кісткової тканини. У кістці постійно йдуть процеси кісткоутворення та кісткоруйнування, які тісно пов'язані між собою. Зниження кісткової маси є результатом неузгодженості процесів резорбції і формування кісткової тканини, які в нормі повинні бути збалансовані. Відомий спосіб діагностики остеопорозу в експериментальних дослідженнях [пат. UA № 20484, 2007], у якому діагноз встановлюють за вірогідним зниженням включення 45Са 32Р до кісткової тканини. Недоліком даного способу є радіаційна небезпека, пов'язана з роботою з радіоактивними ізотопами, а також необхідність у спеціальному обладнанні для виявлення індикаторів і досвідченому персоналі. Найближчим аналогом є спосіб оцінки стану кісткової тканини при іммобілізаційному остеопорозі [пат. RU № 2416366, 2011], який полягає в тому, що у лабораторної тварини досліджують гомогенати: кістковий, м'язовий, кістковий мозок будь-якої кінцівки і периферичну кров. Визначають біохімічні та інтегральні параметри. Розраховують п'ять факторних змінних F1-F5, використовуючи значення біохімічних та інтегральних параметрів, постійні значення факторних коефіцієнтів біохімічних параметрів і вільні коефіцієнти. Далі розраховують значення дискримінантної функції, за значенням якої оцінюють стан кістки як нормальний або роблять висновок про наявність іммобілізаційного остеопорозу. Недоліком найближчого аналогу є визначення безлічі параметрів, яке вимагає тривалого часу виконання досліджень і дорогих реактивів. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу оцінки ризику розвитку остеопорозу у експериментальних тварин, у якому шляхом зменшенням кількості досліджуваних показників досягається скорочення терміну виконання дослідження та підвищення якості процесу оцінки ризику розвитку остеопорозу у тварин. Поставлена задача вирішується завдяки способу оцінки ризику розвитку остеопорозу у лабораторних тварин, який включає забір крові у тварини, отримання сироватки, згідно з корисною моделлю, в сироватці крові визначають концентрації ліганду активатора рецептору ядерного фактора-kВ - RANKL та остеопротегерину (OPG), який є рецептором-пасткою для RANKL, обчислюють розрахунковий коефіцієнт К=RANKL/OPG, і при отриманні значень К