Спосіб лікування хронічного набутого токсоплазмозу у дорослих

Реферат: UA 93627 U UA 93627 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до паразитології і фармакології, і може використовуватися при лікуванні хронічної токсоплазмозної інфекції. Питання удосконалення лікування та профілактики токсоплазмозу викликає до себе велику наукову зацікавленість. Це обумовлено надзвичайно широким розповсюдженням токсоплазмозу в світі та порушеннями, які це захворювання викликає в організмі інвазованої людини, безсимптомним перебігом токсоплазмозу у вагітних з несприятливими наслідками для плоду. Надзвичайно широка розповсюдженість інвазії (до 1,5 млн. людей у світі) та неоднорідність популяції людини за станом імунної системи обумовлюють наявність значної кількості пацієнтів з маніфестними формами токсоплазмозу. Тісний зв'язок між проявами інфекційного процесу та станом імунної системи людини, обмеженість існуючих методів підтвердження зв'язку наявності в організмі людини токсоплазм та клінічними проявами, недостатня ефективність рекомендованих методів терапії при реактивації токсоплазмозної інфекції обумовлюють необхідність уточнення патогенетичних механізмів формування хвороби, розробки науково обумовлених способів діагностики та лікування цієї патології. Сьогодні при призначенні лікування хворим на токсоплазмоз треба пам'ятати, що засоби етіотропної терапії діють тільки на вегетативну форму збудника (тахізоїти) і не впливають на тканинні цисти (брадизоїти). На сьогоднішній день найбільш ефективними засобами лікування токсоплазмозу є комбінація піриметаміну (дарапрім, хлоридин, тиндурин) і сульфадіазину (таку ж ефективність має сульфамеразин; менш ефективні сульфазоксазол, сульфапіридин, сульфадимідин). Синергічна дія цих препаратів полягає у блокуванні метаболічних шляхів перетворення параамінобензольної, фолієвої та фолінієвої кислот у тахозоїтів, які реплікуються. На сьогодні зручною формою для лікування хворих на токсоплазмоз є комплексний препарат фансидар, який містить комбінацію піриметаміну з сульфадоксином. Однак сульфаноламідні препарати мають побічні ефекти, такі як: алергічна висипка, підвищення температури, свербіж шкіри, фотосенсибілізація, вузолковий періартеріїт, синдром Стивена-Джонсона, психоз, депресія, неврити, агранулоцитоз, токсичне ураження печінки, гемоліз при дефіциті Г-6-ІД, гемоглобінапатія, кристалурія, нудота, блювання, головний біль, запаморочення, ацидоз, стомлюваність тощо. У разі неможливості використання сульфаноламідних препаратів можна застосовувати комбінацію піриметаміну з кліндаміцином, новими макролідами (азитроміцином, кларитроміцином, рокситроміцином), а також спіраміцином. Спіраміцин (роваміцин) менш ефективний, але й менш токсичний, ніж піриметамін та сульфаніламіди, тому застосовується при лікуванні вагітних (Грачева Л.И., Гочаров Д.Б., Васильєв С.Г. Современные методы диагностики токсоплазмоза. // Актуальные вопросы медицинской паразитологии: Материалы юбил. науч. практ. конф., посвящ. 110-летию дня рождения Е.Н. Павловского: - СПб., 1994. - С. 18.). При токсоплазмозній інфекції спостерігаються дисфункціональні імунологічні зміни, тому як препарати патогенетичної терапії застосовують імуномоделюючі препарати. В останні роки найбільш патогенетично обумовленим був метод лікування хворих на токсоплазмоз з використанням циклоферону, який є низькомолекулярним індуктором ендогенного інтерферону, його вводили внутрішньом'язово в дозі 250-400 мг на добу за схемою. Курс лікування складав 10 ін'єкцій протягом одного місяця (Лобзин Ю.В., Буланьков Ю.И., Казанцев А.П., Васильєв В.В. Перспективы изучения токсоплазмоза. // Инфектология. Достижения и перспективы: Материалы юбил. науч. практ. конф., посвящ. 100-летию первой в России каф. инфекционных болезней: - СПб., 1996. - С. 136-137.). Циклоферон завдяки своїм властивостям (низької токсичності, відсутності метаболічного розщеплення у печінці, мутагенної, алергенної та ембріотоксичної дії на організм) впевнено зайняв належне місце серед препаратів вибору при токсоплазмозній інфекції. Однак імуномоделюючий вплив циклоферону у частини хворих був незначний, тому що при застосуванні індукторів ендогенного інтерферону можливий розвиток гіпореактивності, повторне введення того ж самого препарату не призводить до відповідної продукції інтерферону. Перебороти цей стан можливо завдяки переривчастого курсу прийому препарату або його заміною. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення способу лікування хронічного набутого токсоплазмозу у дорослих, в якому при заміні застосовуваного лікарського препарату досягається корекція імунологічних відхилень при вторинних імуносупресивних станах, внаслідок чого підвищується ефективність лікування. Поставлена задача вирішується тим, що додатково призначають інтерферон альфа-2b рекомбінантний людини по 2 млн МО внутрішньом'язово 1 раз на 3 дні, на курс лікування 10 ін'єкцій. 1 UA 93627 U 5 10 15 20 25 30 35 40 Дослідним шляхом встановлено, що на ранніх стадіях токсоплазмозної інфекції ініціюється антигепспецифічна Т-клітинно-незалежна імунна відповідь, активуються макрофаги та натуральні кілери, спостерігається посилення продукції інтерферону-γ натуральними кілерами з активацією мікробіцидної функції макрофагів (Бейер Т.В. Персистирование как важный биологический признак оппортунистических патогенов протозойной природы. //Материалы Всеросс. науч. конфер. "Клинические перспективы в инфектологии". - СПб., 2001. - С. 20-29.). До числа препаратів інтерферону, які використовуються в клінічній практиці, у тому числі в інфектології, відноситься рекомбінантний інтерферон альфа-2b людини здатен корегувати дисфункції імунореактивності при вторинних імуносупресивних станах. Інтерферон альфа-2b рекомбінантний людини схоже до природного лейкоцитарного інтерферону має імуномоделюючі властивості, посилює фагоцитарну активність макрофагів, специфічну цитотоксичність лімфоцитів до клітин-мішеней, стимулює продукцію ендогенного інтерферону. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. Хворим на хронічний токсоплазмоз разом з базовою терапією додатково призначають інтерферон альфа-2b рекомбінантний людини по 2 млн МО внутрішньом'язово 1 раз на 3 дні, на курс лікування 10 ін'єкцій. Приклад. Хворий К., 1960 р.н. Діагноз: Хронічний набутий токсоплазмоз: лімфаденопатія, гепатосплепомегалія, рецидивуючий перебіг, стадія загострення, середньої тяжкості. Скарги на стійкий субфібрилітет протягом 2 місяців, підвищену втомлюваність, дратівливість, запаморочення, болі у правому підребер'ї, гіркота у роті, болі у м'язах. Вважає себе хворим біля року, декілька разів лікувався в інших стаціонарах, однак малоефективно. Хворому проведені клінічно-лабораторні, біохімічні, серологічні, радіоімунологічні, імунологічні, інструментальні дослідження. При обстеженні в клінічному аналізі крові незначна лейкопенія - 3,810*9/л, лімфоцитоз 37 %, ШОЕ - 23мм/годину. В імунологічному аналізі зниження показників клітинної ланки імунітету за рахунок субпопуляції Т-лімфоцитів - СД4+ клітин з хелперною активністю та СД8+ цитотоксичних клітин з кілерно-супресорною активністю. При УЗД ознаки хронічного холециститу. Хворому проведена етіотропна терапія фансидаром 2 курси по 7 днів з інтервалом 7 днів, симптоматична терапія та терапія інтерфероном альфа-2b рекомбінантним людини - по 2 млн МО 1 раз на три дні, курсом 10 ін'єкцій внутрішньом'язово. Після курсу лікування покращився загальний стан хворого, регресував субфебрилітет, запаморочення, дратівливість, зменшилися болі у м'язах та загальна слабкість. Показники клінічного аналізу крові прийшли до норми. Покращилися показники імунограми СД4+ - 34 %, СД8+ -27 %. Запропонованим способом було проліковано 25 хворих на хронічний набутий токсоплазмоз. Аналіз ефективності проведеної терапії показав, що стабільну ремісію було досягнуто у хворих, які отримували інтерферон альфа-2b рекомбінантний людини, що було вірогідно вище порівняно з пацієнтами, які отримували лише базисну терапію. У пацієнтів, яким був призначений інтерферон альфа-2b рекомбінантний людини, спостерігалася активація клітинного імунітету, на що вказувало підвищення вмісту СД3+, СД4+, С Д8+, СД16+, СД25+ та продукції інтерферону-γ. Таким чином, запропонований спосіб лікування хворих на хронічний набутий токсоплазмоз дозволяє підвищити ефективність лікування та досягти стійкої ремісії. 45 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 50 Спосіб лікування хронічного набутого токсоплазмозу у дорослих, що включає застосування комплексної терапії, який відрізняється тим, що додатково призначають інтерферон альфа-2b рекомбінантний людини по 2 млн МО внутрішньом'язово 1 раз на 3 дні, на курс лікування 10 ін'єкцій. Комп’ютерна верстка Л. Бурлак Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2