Спосіб моделювання хронічного гастроентероколіту

Спосіб моделювання хронічного гастроентероколіту, який включає введення дрібним лабораторним тваринам полісахариду, який відрізняється тим, що до щодобового харчового раціону щурів вводять 100 мл 1 % карагінану протягом 30 діб. Винахід належить до експериментальної медицини і може бути використаний для моделювання та вивчення патогенезу виникнення хронічного гастроентероколіту на дрібних лабораторних тваринах (щурах). Модель також може бути використана для вивчення ефективності лікування хронічного гастроентероколіту при апробації нових лікарських препаратів. Етіологія та патогенез запальних захворювань кишечнику на сьогоднішній день недостатньо вивчені, тому розробка експериментальних моделей ентероколіту має важливе значення для цієї галузі медицини. Відомо, що моделювання захворювань кишечнику може бути здійсненим за допомогою хімічних речовин, дієтичних заходів, мікроорганізмів тощо. Прототипом способу, що заявляється, є модель хронічного гастроентероколіту, створена шляхом введення у клубову та сліпу кишку щурів мікробного фактору - пептидоглікан-полісахариду (PG-APS), а контрольній групі - людського сироваткового альбуміну. Стан хронічного гастроентероколіту досягався на 14 добу від початку експерименту [A. Stadinski // Гастроентерологія. - 2005. 129 (1). - C. 204-219]. Недоліками способу-прототипу є: інвазивність - операційне втручання, що є травматичним для тварин; висока вартість пептидогліканполісахариду (PG-APS); необхідність додаткової контрольної групи тварин із застосуванням людського сироваткового альбуміну. У зв'язку з вищевикладеним, в основу винаходу покладено задачу зниження травматичності моделювання хронічного гастроентероколіту. Задачу, яку покладено в основу винаходу, вирішують тим, що у відомому способі моделювання хронічного гастроентероколіту, який включає введення дрібним лабораторним тваринам полісахариду, згідно з винаходом, до щодобового харчового раціону щурів вводять 100 мл 1 % карагінану протягом 30 діб. Технічний ефект винаходу, а саме зниження травматичності моделювання, обумовлений тим, що при відтворенні хронічного гастроентероколіту використовують карагінан. Карагінан - сімейство лінійних сульфатних полісахаридів, які одержують з червоних морських водоростей. Назва отримана від одного з видів таких водоростей, що виростає біля берегів Ірландії. Драглисті екстракти з водорості Chondrus (19) UA (11) 97322 (13) C2 (21) a201014510 (22) 06.12.2010 (24) 25.01.2012 (46) 25.01.2012, Бюл.№ 2, 2012 р. (72) ІВАНЕНКО ТАМАРА ОЛЕКСАНДРІВНА, КОРОБЧАНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСІЙОВИЧ, ГУБІНА-ВАКУЛИК ГАЛИНА ІВАНІВНА, ГОРБАЧ ТЕТЯНА ВІКТОРІВНА, КОЛОУСОВА НАТАЛІЯ ГРИГОРІВНА (73) ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (56) Tobacman JK. Review of Harmful Gastrointestinal Effects of Carrageenan in Animal Experiments. Environ Health Perspect. 2001 Oct; 109(10): 983-94.[PMID: 11675262] Watt J, Marcus R. Progress report. Experimental ulcerative disease of the colon in animals. Gut. 1973 Jun;14(6):506-10 [PMCID: PMC1412737] 3 97322 crispus використовувалися як харчові добавки протягом сотень років. Молекули карагінану - великі, дуже гнучкі і можуть формувати структури, що закручуються. Вони можуть утворювати різні гелі при кімнатній температурі. Часто використовуються в харчовій промисловості як стабілізуючий і загущуючий агент. Гелі поводяться як псевдопластик. Усі карагінани - високомолекулярні полісахариди, складені з повторень субодиниць галактози і 3,6ангідрогалактози, як сульфованих, так і несульфованих. Субодиниці з'єднані переміжними альфа 13 і бета 1-4 глікозидними зв'язками. В залежності від ступеня полімеризації і етерифікації препарати карагінанів класифікуються на 3 групи: 1) капа сильні, тверді гелі (виробляються з Kappaphycus cottonii); 2) йота - м'які гелі (виробляються з Eucheuma spinosum); 3) лямбда - формують гелі в суміші з білками, а не з водою (найбільш часте джерело - водорості Gigartina з Південної Європи). Усі класи карагінану розчинні в гарячій воді, але в холодній воді розчинний тільки клас лямбда і солі натрію інших класів. При використанні в харчових продуктах карагінан указується як Е407 чи Е407а (при виготовленні з водоростей Euchema). Спосіб виконують наступним чином. Щурам кожного дня до їжі або питної води додають 100 мл 1 % карагінану протягом 30 діб. Ефективність моделі доказана експериментально. Сформували 3 групи щурів-самиць у віці 4 міс., вагою 150-180 г., по 20 тварин в кожній групі. Були використані 2-і концентрації препарату. Тварини 1ї групи одержували 100 мл 1 % розчину карагінану у вигляді додатка до їжі та питної води. Тварини 2ї групи таким же чином одержували 100 мл 1,5 % розчину карагінану. Контрольні тварини одержували аналогічну кількість їжі та води. Тварини одержували стандартний збалансований харчовий 4 раціон та утримувались у стандартних умовах віварію. Контроль маси тіла виявив, що тварини контрольної групи набирали вагу протягом всього експерименту (30 діб) у середньому, у 1-й групі в середньому вага тіла не змінювалась, а у тварин 2-ї групи вага тіла зменшувалась. Рухова активність тварин не змінювалася, апетит зберігався, випорожнення не порушувалися. На 14-у добу здійснювали забір крові з хвостової вени тварин, у сироватці крові визначали рівні глюкози, гастрину та вміст молекул середньої маси (МСМ). На 30-у добу тварин вивели з експерименту з повторним визначенням концентрації глюкози, гастрину та МСМ у сироватці крові. Визначення вмісту глюкози проводилось глюкозооксидантним методом за допомогою наборів реагентів фірми "Ольвекс" (РФ). Вміст молекул середньої маси в сироватці крові визначали спектрофотометричним скринінг-методом. Концентрацію гастрину в сироватці крові визначали імуноферментним методом за допомогою наборів реагентів фірми Bender Med Systems (Австрія). Після виведення тварин з експерименту тонкий кишечник дослідили гістологічно з використанням фарбування мікропрепаратів гематоксиліномеозином та мікроскопіюванням на мікроскопі "Axiostar-plus" (Zeiss, ФРН). Проведені дослідження показали, що після 14разового харчування щурів карагінаном, у тварин обох експериментальних груп значно збільшився рівень молекул середньої маси (у більшому ступені у тварин 2 групи), що свідчить про наявність гострого запального процесу. Рівень глюкози трохи знизився у тварин 2 групи у порівнянні з інтактними щурами. Вміст гастрину у тварин обох експериментальних груп не відрізнявся від його рівня у інтактних тварин (табл. 1). Таблиця 1 Групи тварин Контрольна 1 група (1 % карагінан) 2 група (1,5 % карагінан) Глюкоза, ммоль/л 5,69±0,33 5,37±0,21 Р>0,05 5,21±0,37 Р>0,05 Після 30-разового харчування розчином карагінану у тварин обох експериментальних груп рівень МСМ трохи знизився (у порівнянні із вмістом МСМ після 14-разового харчування), однак залишався вірогідно вище, ніж у тварин контрольної групи. Динаміка змін МСМ свідчить про хронізацію запального процесу. Як видно з отриманих даних, Гастрин, пкг/мол 152,81±10,65 160,21±14,48 Р>0,05 147,34±11,22 Р>0,05 МСМ, у.о. 0,078±0,003 0,122±0,005 Р