Спосіб контрольованої седації у пацієнтів зі станом відміни алкоголю у відділенні інтенсивної терапії

Реферат: Спосіб контрольованої седації у пацієнтів зі станом відміни алкоголю у відділенні інтенсивної терапії передбачає застосування медикаментозних засобів, причому додатково призначають внутрішньовенну інфузію дексмедетомідину в дозі 0,2-1,4 мкг/кг/годину протягом від 24 до 72 годин. UA 99921 U (54) СПОСІБ КОНТРОЛЬОВАНОЇ СЕДАЦІЇ У ПАЦІЄНТІВ ЗІ СТАНОМ ВІДМІНИ АЛКОГОЛЮ У ВІДДІЛЕННІ ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ UA 99921 U UA 99921 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме до інтенсивної терапії, і може бути застосована для проведення седації пацієнтів зі станом відміни алкоголю у відділенні інтенсивної терапії. Стан відміни алкоголю звичайно виникає через 6-48 годин після останнього вживання алкоголю і може супроводжуватись як помірними симптомами (вегетативна дисфункція, гіпертензія, тахікардія, тремор, безсоння, тривога), так і більш тяжкими проявами, що потребують медикаментозної седації та інтенсивної терапії (психомоторне збудження, галюцинації, судоми). Традиційно для седації пацієнтів зі станом відміни використовують препарати бензодіазепінів (1, 4), проте навіть великих доз бензодіазепінів часто виявляється недостатньо для контролю симптомів, і при цьому проявляються їх негативні ефекти - пригнічення спонтанного дихання, збільшення ризиків пневмонії, подовження реабілітації та загального часу лікування [2, 5]. Декмедетомідин є центральним α-2 агоністом з коротким періодом дії та забезпечує керовану седацію без пригнічення дихання. Крім цього дексмедетомідин пригнічує симпатичну нервову систему, лікуючи артеріальну гіпертензію та тахікардію - поширені симптоми стану відміни. Застосування дексмедетомідину для седації пацієнтів зі станом відміни алкоголю є ефективним та безпечним, зменшує ризики ускладненого перебігу стану відміни, потребу у застосуванні нейролептиків та великих доз бензодіазепінів, ризики надмірної та недостатньої седації, скорочує тривалість лікування пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії. Найбільш близькими до способу, що заявляється, вибраний як прототип, є спосіб седації пацієнтів зі станом відміни алкоголю бензодізепінами (діазепам, гідазепам) (3). Цей спосіб широко застосовується, але має свої недоліки - великих доз бензодіазепінів часто виявляється недостатньо для контролю симптомів, що вимагає додавання нейролептиків, при цьому проявляються їх побічні ефекти - пригнічення дихання та кашльового рефлексу, порушення пам'яті, інтелектуальних функцій, збільшення ризиків пневмонії та тривалості госпіталізації. Задача корисної моделі, що заявляється, полягає в розробці способу седації дексмедетомідином пацієнтів зі станом відміни алкоголю. Практично це реалізується використанням внутрішньовенної інфузії розчину дексмедетомідину для досягнення цільового рівня седації та контролю симптомів стану відміни. Технічний результат, отриманий від вирішення поставленої задачі буде полягати в оптимізації контрольованої седації у пацієнтів зі станом відміни алкоголю, а саме дозволить зменшити потреби у седативних препаратах, потребу у застосуванні нейролептиків та великих доз бензодіазепінів, скоротити терміни перебування у відділені інтенсивної терапії та госпіталізації, знизити частоту ускладненого перебігу стану відміни та частоту ускладнень седації, заощадити бюджетні кошти. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі, який передбачає застосування медикаментозних засобів, згідно корисної моделі, додатково призначають внутрішньовенну інфузію дексмедетомідину в дозі 0,2-1,4 мкг/кг/годину протягом від 24 до 72 годин. Спосіб здійснюється наступним чином: після визначення показів до седації та цільового її рівня за шкалою RASS (шкала ажитаціїседації Річмонда), призначають внутрішньовенну інфузію дексмедетомідину. Для приготування інфузійного розчину дексмедетомідин розчиняють у 0,9 % розчині натрію хлориду для досягнення концентрації 4 мкг/мл. Інфузію розпочинають одразу після приготування розчину. Для введення використовують відповідне дозувальне обладнання: лічильник краплин, шприцеву помпу або волюметричну інфузійну помпу. Початкова швидкість інфузії встановлюється на рівні 0,7 мкг/кг/год. та коригується в межах 0,2-1,4 мкг/кг/год. залежно від досягнення цільового рівня седації. Пацієнтам, яким потрібен більш швидкий початок седації може бути введена початкова навантажувальна доза дексмедетомідину - 0,5-1 мкг/кг протягом 20 хв. Приклад конкретного виконання способу: Пацієнт М., 38 років, надійшовдо клініки (відділення анестезіології та інтенсивної терапії, ТОВ "Борис") з переломом обох кісток правої гомілки, що отримав внаслідок травми, металоостеосинтез гомілки був виконаний наступного дня. З анамнезу відомо, що пацієнт зловживав алкоголем близько десяти років. На 3 день перебування в клініці виникли скарги на тремор, тривогу, безсоння. Пацієнт став збудженим та агресивним і був переведений до ВІТ. При огляді, збудження за RASS +3, за шкалою CIWA - 26 балів. Артеріальний тиск був 160/90, пульс 110, частота дихання 23 на хвилину. У пацієнта діагностовано стан відміни алкоголю середнього ступеня тяжкості. У відділенні інтенсивної терапії було призначено два болюси діазепаму по 20 мг внутрішньовенно. Ефект від терапії діазепамом був нетривалим та недостатнім - через 15 хв 1 UA 99921 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 після його введення пацієнт прокинувся та залишався збудженим і агресивним. В зв'язку з недостатньою ефективністю бензодіазепінів для контролю симптомів відміни алкоголю розпочато інфузію дексмедетомідину в дозі 1 мкг/кг/год. після початкового болюсу 0,5 мкг/кг. Цільовим рівнем седації був - 1 за RASS. Під час інфузії дексмедетомідину пацієнт залишався гемодинамічно стабільним, його спонтанне дихання було ефективним та пильно моніторувалося. Час пробудження від зупинки інфузії складав 10 хвилин, а цільовий рівень седації було досягнуто протягом 90 % часу. Загальна доза дексмедетомідину протягом 20 годин була 300 мл 0,004 % розчину. Наступного дня пацієнт прокинувся і залишався помірно збудженим (RASS +1), мав тремор кінцівок та головний біль, оцінка CIWA була 17 балів. Для лікування симптомів було продовжено інфузію десмедетомідину в меншій дозі - 0,7 мкг/кг/год. протягом 24 год. Цільовим рівнем седації був - 1 за RASS. Під час інфузії дексмедетомідину пацієнт залишався гемодинамічно стабільним, його спонтанне дихання було ефективним та пильно моніторувалося. Час пробудження від зупинки інфузії складав 10 хвилин, а цільовий рівень седації було досягнуто протягом 90 % часу. Загальна доза дексмедетомідину протягом 24 годин була 220 мл 0,004 % розчину. Комунікація з пацієнтом під час седації була оцінена на 9 балів з 10, потреби у додаткових полюсах седативного препарату або вимушених зупинок седації не було. Наступного дня пацієнт прокинувся і залишався спокійним (RASS 0), оцінка за CIWA була 10 балів. Було призначено таблетовані бензодіазепіни (гідазепам) та переведено пацієнта до загальної палати. Ускладнень седації та стану відміни алкоголю не було. Додаткове застосування інфузії дексмедетомідину у пацієнтів зі станом відміни алкоголю зменшує ризики ускладненого перебігу стану відміни, потребу у застосуванні нейролептиків та великих доз бензодіазепінів, ризики надмірної та недостатньої седації, та скорочує тривалість лікування пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії. За способом, що пропонується, була проведена седація у 45 хворих зі станом відміни алкоголю на клінічних базах кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця - відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії Київської міської клінічної лікарні № 17 та клініці "БОРИС". Спосіб, що пропонується, дозволяє оптимізувати контрольовану седацію у пацієнтів зі станом відміни алкоголю, зменшити потреби у седативних препаратах, скоротити терміни перебування у відділенні інтенсивної терапії та госпіталізації, знизити частоту ускладненого перебігу стану відміни та частоту ускладнень седації, заощадити бюджетні кошти. Література 1. Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, Fifth Edition. Arlington, VA, American Psychiatric Association, 2013. Web. [access date: 1 June 2013]. dsm.psychiatryonline.org. 2. Sarff M, Gold JA. Alcohol withdrawal syndromes in the intensive care unit. Crit Care Med 2010; 38:S494-S501. 3. Rayner SG, Weinert CR, Peng H, Jepsen S, Broccard AF, Study Institution. Dexmedetomidine as adjunct treatment for severe alcohol withdrawal in the ICU. Ann Intensive Care 2012; 2:12. 4. DeMuro JP, Botros DG, Wirkowski E, Hanna AF. Use of dexmedetomidine for the treatment of alcohol withdrawal syndrome in critically ill patients: a retrospective case series. J Anesth 2012; 26:601-605. 5. Tolonen J, Rossinen J, Alho H, Harjola VP. Dexmedetomidine in addition to benzodiazepinebased sedation in patients with alcohol withdrawal delirium. Eur J Emerg Med 2012; [Epub ahead of print]. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 50 Спосіб контрольованої седації у пацієнтів зі станом відміни алкоголю у відділенні інтенсивної терапії, що передбачає застосування медикаментозних засобів, який відрізняється тим, додатково призначають внутрішньовенну інфузію дексмедетомідину в дозі 0,2-1,4 мкг/кг/годину протягом від 24 до 72 годин. Комп’ютерна верстка Д. Шеверун Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2