Спосіб прогнозування гострої пострезекційної печінкової недостатності

Реферат: Спосіб прогнозування гострої пострезекційної печінкової недостатності, що включає визначення коефіцієнта маси трансплантата. При цьому визначають загальний об'єм вільної паренхіми від вогнищевого ураження, об'єм паренхіми, що залишається, та функціональну спроможність гепатоцитів залишкової частки печінки за допомогою гепатосцинтиграфії, після чого прогнозують гостру пострезекційну печінкову недостатність. UA 100938 U (12) UA 100938 U UA 100938 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме абдомінальної хірургії, і може бути використана для лікування хворих з вогнищевою патологією печінки. Лікування вогнищевої патології печінки є однією з найактуальніших проблем сучасної хірургії. В світі спостерігається тенденція до зростання кількості резекцій печінки. Резекція печінки залишається альтернативою у лікуванні пацієнтів з даною патологією. Часто доводиться мати справу з запущеними варіантами злоякісного ураження: білобарним ураженням, масивним ураженням паренхіми печінки. Єдиний вихід з даної ситуації розширена резекція печінки. Але виконання розширеної резекції печінки веде за собою небезпеку розвитку гострої пострезекційної печінкової недостатності, яка в 50 % є причиною летальних наслідків даної групи пацієнтів. Основною причиною розвитку пострезекційної печінкової недостатності є недостатній залишковий об'єм та зниження функціональної спроможності паренхіми печінки. Основним методом профілактики розвитку цього важкого ускладнення є його прогнозування. Стандартного способу та способу прогнозування печінкової недостатності не існує. Адже, в основі прогнозування має бути закладене поєднання розрахунку об'єму та функції печінки. Існують різноманітні способи розрахунку об'єму (маси) паренхіми печінки (2,3). Найбільш 6лизьким до способу, що заявляється, є визначення стандартного об'єму печінки та визначення коефіцієнта маси трансплантату або маси залишкової частки печінки (2). Але цей спосіб має свої недоліки: не один спосіб не враховує рівень функціональної спроможності паренхіми печінки. Особливістю способу, що заявляється, є те, що він поєднує розрахунок об'єму та функціональний стан паренхіми печінки, забезпечує профілактику пострезекційної печінкової недостатності, зменшує ризик інтраопераційного розповсюдження та післяопераційного прогресування пухлинного процесу. Наприклад, відомі способи попереднього визначення об'єму (маси) залишкової паренхіми печінки можна розділити на дві групи: антропометричні та інструментальні. В основі антропометричних способів закладені математичні розрахунки з врахуванням даних про зріст, поверхню та масу тіла пацієнта. Одним з перших повідомлень, яке торкається антропометричного визначення маси печінки, належить F. Deland, W. North, які на основі великого досвіду радіоізотопних досліджень в 1968 році, запропонували наступний розрахунок: 2 Маса печінки (г) = 1020 × поверхня тіла (м ) - 220. В 1995 році К. Urata, S. Kawasaki запропонували концепцію про стандартний (фізіологічний) та патологічно змінений об'єм паренхіми печінки. Авторам вдалося розраховувати необхідний функціональний об'єм печінки для реципієнта, виходячи з антропометричних даних, а не з розмірів, отриманих при спеціальному обстежені. В результаті була запропонована формула для вирахування стандартного об'єму печінки: 2 Стандартний об'єм печінки (мл) = 706,2 × поверхня тіла (м ) + 2,4. Приблизно в той же час Е. Chaib, P. Bertevello на прикладі трупних донорів провели дослідження вагових співвідношень між цілою печінкою, її правою та лівою долями. Отримані дані співставили з масою тіла та отримали наступні результати [1]: Загальна маса печінки (г) = 245,57+17,92 × маса тіла (кг); Маса правої долі (г) = 67,58+0,52 × загальна маса печінки (г); Маса лівої долі (г) = 63,38+0,47 × загальна маса печінки (г). В 1999 році К.-М. Park, S.-G. Lee на основі даних спіральної комп'ютерної томографії, представили оригінальний метод вирахування стандартного об'єму печінки: 2 Стандартний об'єм печінки (мл) = 691 × поверхню тіла (м ) + 95. Поверхня тіла = М0,425×Р0,725×0,007184, де M - маса тіла (кг); Р - ріст тіла (см). Всі запропоновані способи визначення маси (об'єму) печінки також дійсні для визначення залишкового об'єму печінки пацієнтів. Подальший розвиток математичний спосіб отримав в розробленій методиці Е.І. Гальпєріним (2008), визначення маси (об'єму) майбутнього трансплантату з середнім відсотковим співвідношенням маси (об'єму) сегментів печінки (табл. 1) 1 UA 100938 U Таблиця 1 Відсоткове співвідношення маси (об'єму) сегментів печінки.Доля печінки Хвостата І II III IV V VI VII VIII Ліва Права 5 10 15 20 25 30 35 40 45 Відсоток від об'єму печінки 1,5 11 11 24 14 13 13,5 12 Сегмент Сума, % 1,5 46 52,5 Найбільш точну інформацію про об'єм залишкової частки печінки можливо отримати за допомогою рентгенівської спіральної комп'ютерної томографії. Для цього, в процесі комп'ютерної обробки результатів проводиться так звана віртуальна резекція печінки з наступним розрахунком об'єму залишкової частки печінки. В 1998 році описуючи результати першої серії трансплантації лівої долі печінки у дорослих, М. Macuuchi, S. Kawasaki для визначення ступеня забезпечення реципієнта функціональним об'ємом печінки ввели коефіцієнт маси трансплантата: Коефіцієнт маси трансплантата = маса трансплантата / ідеальна маса печінки. В даному випадку, маса залишкової частки печінки може визначатись як маса трансплантату. З врахуванням того, що питома вага печінки наближається до 1,0 - ідеальна маса залишкової частки печінки прирівнюється до стандартного об'єму та може бути вирахувана по формулі К. Urata. Найбільш показовою в цьому аспекті є робота J. Emond, опублікована в 1996 році [3]. В результаті у реципієнтів з коефіцієнтом менше 0,5 летальність склала 20 %, та 40 % трансплантатів були нежиттєздатними. Найбільш близьким до способу, що заявляється, є спосіб визначення коефіцієнта маси трансплантата (2). В даному випадку, маса залишкової частки печінки може визначатись як маса трансплантату. З врахуванням того, що питома вага печінки наближається до 1,0 - ідеальна маса залишкової частки печінки прирівнюється до стандартного об'єму та може бути вирахувана по формулі К. Urata. Найбільш показовою в цьому аспекті є робота J. Emond, опублікована в 1996 році [3]. В результаті у реципієнтів з коефіцієнтом менше 0,5 летальність склала 20 %, та 40 % трансплантатів були нежиттєздатними. В світовій практиці прийнято співставляти розрахункову масу (об'єм) залишкової частки печінки не з "ідеальною масою печінки", а з масою тіла пацієнта. Отримане значення коефіцієнта виражається у відсотках. Сприятливою умовою вважається маса залишкової частки печінки, яка складає більше 0,8 % маси тіла пацієнта. Всі відомі методи обмежуються розрахунком необхідного об'єму для нормально функціонуючої паренхіми печінки, а це зустрічається вкрай рідко, адже багато пацієнтів після проходження хіміотерапії та тривалого медикаментозного навантаження, що відповідно потребує збільшення залишкової частки печінки. Задача корисної моделі винайти ефективний спосіб прогнозування розвитку гострої пострезекційної печінкової недостатності, який підвищить ефективність хірургічного лікування хворих з вогнищевою патологією печінки. Технічний результат, отриманий від вирішення задачі, полягає в тому, що запропонований спосіб дозволить прогнозувати пострезекційну печінкову недостатності та використати профілактичні заходи. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, що включає визначення коефіцієнта маси трансплантата, згідно з корисною моделлю, визначають загальний об'єм вільної паренхіми від вогнищевого ураження, об'єм паренхіми, що залишається та функціональну спроможність гепатоцитів залишкової частки печінки за допомогою гепатосцинтиграфії, після чого прогнозують гостру пострезекційну печінкову недостатність. Спосіб, що заявляється, дозволяє точно встановити об'єм паренхіми печінки, що залишається, шляхом виконання віртуальної резекції за допомогою КТ-волюметрії та визначити кількість та функціональну спроможність гепатоцитів залишкової частки печінки за допомогою 2 UA 100938 U 5 10 15 20 гепатосцинтиграфії. Спосіб допоможе покращити результати лікування вогнищевої патології печінки, дозволяє попередити розвиток пострезекційної печінкової недостатності, шляхом поєднаного розрахунку визначення об'єму та функції залишкової паренхіми печінки. Спосіб виконується наступним чином. У розрахунку виконуємо два етапи. Перший, визначаємо: ω=V1/V2, де V1 - об'єм паренхіми, що залишається, 3 V2 - загальний об'єм вільної паренхіми від вогнищевого ураження (см ); Другий: F=ω×ρ/100, де ρ - функціональна спроможність гепатоцитів залишкової частки (%). Спосіб, що заявляється, був апробований на базі київського центру хірургії захворювань печінки, жовчних протоків та підшлункової залози ім. С.В. Земскова КМКЛ № 10. У випадку використання запропонованого способу можливо зменшити рівень летальності після резекції печінки. Отримані позитивні результати дозволяють рекомендувати спосіб, що заявляється, до широкого впровадження в медичну практику. Джерела інформації: 1. Chaib E., Bertevello P., Saad W.A., Pinotti H.W., Predicting the donor liver lobe weight from body weight for split-liver transplantation. - HPB, 1997. - V. 1(suppl.). - P. 85. 2. Готье С.В., Константинов Б.А., Цирульников О.М. Трнсплантация печени: Руководство для врачей. - М.: ООО "Медицинское информационное агенство", 2008. - 9с, 73с. 3. Emond J., Renz J., Ferell L. et al. Functional analysis of grafts from living donors. Implications for the treatment of older recipients // Ann. Surg. - 1996. - V. 224. - № 4. - P. 554. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 25 30 Спосіб прогнозування гострої пострезекційної печінкової недостатності, що включає визначення коефіцієнта маси трансплантата, який відрізняється тим, що визначають загальний об'єм вільної паренхіми від вогнищевого ураження, об'єм паренхіми, що залишається та функціональну спроможність гепатоцитів залишкової частки печінки за допомогою гепатосцинтиграфії, після чого прогнозують гостру пострезекційну печінкову недостатність. Комп’ютерна верстка І. Мироненко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут інтелектуальної власності", вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3