Спосіб диференційованої діагностики гіперандрогенії у жінок репродуктивного віку, хворих на вугрову хворобу

Реферат: Спосіб диференційованої діагностики гіперандрогенії у жінок репродуктивного віку, хворих на вугрову хворобу, включає дослідження крові. Жінкам, хворим на вугрову хворобу, в період фолікулярної фази (3-5 день) менструального циклу у плазмі венозної крові визначають концентрацію вільного тестостерону, антимюллерового гормону та 17-ОН-прогестерону. При показниках антимюллерового гормону вище референтних величин діагностують гіперандрогенію яєчникового ґенезу. При показниках 17-ОН-прогестерону вище референтних величин діагностують гіперандрогенію надниркового ґенезу. UA 100939 U (54) СПОСІБ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОЇ ДІАГНОСТИКИ ГІПЕРАНДРОГЕНІЇ У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ, ХВОРИХ НА ВУГРОВУ ХВОРОБУ UA 100939 U UA 100939 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до однієї з її галузей - дерматології, і призначена для підвищення ефективності лікування хворих на вугрову хворобу, шляхом диференційованої діагностики гіперандрогенії у жінок репродуктивного віку. За останні роки значно збільшується кількість жінок, у яких діагностується вугрова хвороба у віці 25 років та старше. Локалізація дерматозу на відкритих ділянках шкіри призводить до депресивних станів, психоемоційних розладів, зниження якості життя пацієнток [2, 3, 5, 6]. Надлишок андрогенів в організмі жінки є основним чинником розвитку вугрової хвороби жінок репродуктивного віку. Синдром гіперандрогенії - це комплекс патологічних змін в організмі жінки, які виникають під впливом надлишку андрогенів в її організмі. Гіперандрогенія стимулює сальні залози, збільшуючи об'єм шкірного сала [1, 4, 6, 7]. Поряд з косметичними дефектами порушується репродуктивні функції жінки: порушення менструального циклу та безпліддя. Аналіз вищезазначених літературних даних вказує на значний вплив гіперандрогенії у патогенезі розвитку акне у жінок репродуктивного віку. Неодмінну участь у виникненні та прогресуванні гіперандрогенії відіграють патологічні зміни у яєчниках або надниркових залозах. На даний час не існує диференційованої діагностики синдрому гіперандрогенії для точного визначення у якому з анатомічних утворів наявні порушення, що призводять до патологічного стану всього організму. Діагностика органа, який є джерелом синдрому гіперандрогенії, необхідна для цілеспрямованої етіологічної терапії з метою усунення патологічних змін внаслідок гіперандрогенії. Відомий спосіб диференційної діагностики, що полягає у дослідженні вмісту тестостерону у плазмі крові та обов'язкового використання інструментального метода діагностики ультразвукове дослідження органів малого тазу або магніторезонансної томографії (для візуалізації яєчників та надниркових залоз). Недоліком цього способу є те, що для диференційної діагностики та визначення органа з патологічним процесом, необхідно у однієї жінки здійснювати лабораторне (визначення рівня концентрації гормонів в організмі) та інструментальне дослідження. Це в свою чергу веде за собою додаткові економічні затрати та подовжує час для постановки діагнозу. Найбільш близьким до способу, що заявляється, вибраний як прототип, є спосіб, що включає в себе виконання клінічного обстеження пацієнтки, інструментальні обстеження та визначення гормонів: пролактину, загального тестостерону, глобуліну, що комплексується зі статевими стероїдами, імунореактиного інсуліну з обрахуванням показника інсулінорезистентності, а також дослідження ліпідограми. Однак і цей спосіб має свої недоліки: виявити гіперандрогенію, використовуючи цей поетапний спосіб діагностики, вдається у 51 % обстежених жінок при тривалості діагностичного процесу 34,5 дня. В основу корисної моделі, що заявляється, поставлена задача створення способу диференційованої діагностики гіперандрогенії у жінок репродуктивного віку, хворих на вугрову хворобу, шляхом визначення концентрації рівнів гормонів у плазмі крові, без використання інструментальних методів дослідження. Технічний результат, що досягається, полягає в уточненні походження гіперандрогенії лише дослідженнями концентрації гормонів в плазмі крові без додаткових інструментальних досліджень; зменшенні часу для поставлення діагнозу; зменшенні використання кількості методів діагностики, що в свою чергу знижує матеріальні затрати на діагностику. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який передбачає дослідження крові, згідно з корисною моделлю, в період фолікулярної фази (3-5 день) менструального циклу у плазмі крові визначають концентрацію вільного тестостерону, антимюллерового гормону та 17-ОН-прогестерону і при показниках антимюллерового гормону вище референтних величин діагностують гіперандрогенію яєчникового ґенезу; при показниках 17-ОН-прогестерону вище референтних величин діагностують гіперандрогенію надниркового ґенезу. Відмінною особливістю корисної моделі, що заявляється, є диференційована діагностика гіперандрогенії у жінок репродуктивного віку, хворих на вугрову хворобу, лише дослідженнями концентрації гормонів в плазмі крові без використання додаткових інструментальних методів дослідження. Такий спосіб діагностики забезпечує встановлення походження гіперандрогенії і постановки діагнозу у найкоротший термін. За доступними літературними даними, такий спосіб диференційованої діагностики гіперандрогенії у жінок репродуктивного віку, хворих на вугрову хворобу, не відомий. Спосіб здійснюється наступним чином. Жінкам, хворим на вугрову хворобу, в період фолікулярної фази (3-5 день) менструального циклу у плазмі венозної крові визначають концентрацію вільного тестостерону, антимюллерового гормону та 17-ОН-прогестерону і при показниках антимюллерового гормону 1 UA 100939 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 вище референтних величин діагностують гіперандрогенію яєчникового ґенезу; при показниках 17-ОН-прогестерону вище референтних величин діагностують гіперандрогенію надниркового ґенезу. Приклад конкретного здійснення Приклад № 1 Жінка, 27 років, звернулася за допомогою до дерматовенеролога зі скаргами на вугровий висип на обличчі та спині, наявність волосся на верхній губі, значне оволосіння на внутрішніх поверхнях стегон. З анамнезу відомо, що у пацієнтки наявна дисменорея. Об'єктивно: папулопустульозний висип на щоках, підборідді та спині, гірсутизм. Для диференційної діагностики були проведені наступні лабораторні дослідження: Тестостерон вільній - 5,7 пг/мл, 17-ОН-прогестерон норма - 0,6 нг/мл, антимюллерів гормон 6,3 нг/мл. На підставі отриманих результатів було встановлено гіперандрогенії яєчникового ґенезу. Діагноз: вугрова хвороба (acne tarda), гіперандрогенія яєчникового генезу. Приклад № 2 Дівчина, 22 роки, звернулася на консультацію до лікаря дерматовенеролога зі скаргами на порідіння та випадіння волосся на голові, висип на обличчі. З анамнезу відомо, що вперше висип виник у 16 років, посилювався всередині менструального циклу. Покращення стану спостерігалася на фоні використання місцевої терапії, але ефект був короткочасним та нетривалим, повного виліковування від висипу не було ніколи. Після екзаменаційної сесії у пацієнтки виникла аменорея, яка продовжується 6 місяців. На цьому тлі спостерігається випадіння волосся та посилення вугрового висипу. На підставі скарг та для встановлення диференційної діагностики були проведені наступні лабораторні обстеження: Тестостерон вільній - 6,7 пг/мл, 17-ОН-прогестерон - 2,3 нг/мл, антимюллерів гормон - 4,5 нг/мл. За результатами аналізів встановлена гіперандрогенія надниркового ґенезу. Діагноз: андрогенна алопеція, вугрова хвороба, пізня (атипова форма) природженої дисфункції надниркових залоз. За період 2013-2014 років запропонований спосіб було апробовано на клінічній базі кафедри дерматології та венерології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця у шкірно-венерологічному відділенні Олександрівської клінічної лікарні м. Києва. З використанням запропонованого способу продіагностовано 27 хворих. Отримання добрих результатів дозволило рекомендувати запропонований спосіб для практичного використання. Джерела інформації: 1. Волкова Е.Н., Есимбиева М.Л., Ландышева К.А. и др. Инновация ведения больных акне: предварительные результаты лечения// Клин. дерматол, и венерол. - 2011. - № 1. - С. 59-63. 2. Доброхотова Ю.Э., Рагимова З.Ю. и др. Синдром гиперандрогении в практике акушерагинеколога, дерматолога, ендокринолога.// Руководство для врачей. М: ГЭОТАР-Медиа. 2009. 3. Онищенко Ю.В., Рожковская Н.Н. Повышение эффективности діагностики синдрома поликистозных яичников путем анализа ультразвуковых и клинико-лабораторных критериев//Таврический медико-биологический вестник. - 2013. - Т. 16. - № 2. - ч. 1 (62). - С. 177-179. 4. Самцов А.В. Новое в изучении акне у женщин // Вестник дерматологии и венерологии, 2014. - № 1. - С. 64-68. 5. Степаненко В.І., Клименко А.В. Акне і акнеподібні дерматози (розацеа, демодекоз): стратегія комплексної етапної терапії // Клін. імунол., алергол., інфектол. - 2010. - № 1. - С. 8696. 6. Dreno В., Layton A., Zouboulis C. et al. Adult female acne: a new paradigm // J. of the Eur. Acad. of Dermatol. and Venerol. - 2013. - Vol. 27. - P. 1063-1070. 7. Vexiau P. et аl. Acne in adult women: data from a national study on the relationship between type of acne and markers of clinical hyperandrogenism. //Ann Dermatol Venerol 2002. 129. 8. Патент РФ на винахід № 2461354 RU МПК_А61В5/107. Автори: Волкова H.I (RU), Римашевський О.М., Димитріаді Т. О. (RU) ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб диференційованої діагностики гіперандрогенії у жінок репродуктивного віку, хворих на вугрову хворобу, що передбачає дослідження крові, який відрізняється тим, що жінкам, хворим на вугрову хворобу, в період фолікулярної фази (3-5 день) менструального циклу у плазмі венозної крові визначають концентрацію вільного тестостерону, антимюллерового гормону та 2 UA 100939 U 17-ОН-прогестерону і при показниках антимюллерового гормону вище референтних величин діагностують гіперандрогенію яєчникового ґенезу; при показниках 17-ОН-прогестерону вище референтних величин діагностують гіперандрогенію надниркового ґенезу. Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3