Спосіб аутоліпографтінгу при лікуванні опіків

Реферат: Спосіб аутоліпографтінгу при лікуванні опіків включає просочення донорської зони озонованим фізіологічним розчином, шприцеву ліпоаспірацію, фракціонування ліпоаспірату, підготовку аутожирового трансплантату, а також внутрішньотканинне введення аутожирового трансплантату під опіковий струп. Фракціонування ліпоаспірату виконують після його обробки додаванням 0,1 % розчину колагенази. Потім здійснюють виділення стромально-васкулярної фракції (СВФ) ліпоаспірату. Виконують підготовку тромбоцитарного лізату із крові хворого, а підготовку аутожирового трансплантату здійснюють шляхом перемішування (СВФ) ліпоаспірату з тромбоцитарним лізатом. UA 101059 U (54) СПОСІБ АУТОЛІПОГРАФТІНГУ ПРИ ЛІКУВАННІ ОПІКІВ UA 101059 U UA 101059 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель стосується комбустіології і може бути використана для лікування пограничних та субфасціальних термічних ушкоджень. Відомий спосіб аутоліпографтінгу в місцевому лікуванні глибоких опіків, що описаний в статті Шаповалова С.Г., Сухопарової Е.П., Блинової М.И. "Применение трансплантации аутожировой ткани у обожженных" (див. Вопросы травматологии и ортопедии.-2012.- №2(3),.- С. 103-106). Аутоліпографтінг - місцева трансплантація власної жирової тканини хворого без збереження її кровопостачання. Спосіб включає просочення донорської зони лікарським розчином, шприцеву ліпоаспірацію, фракціонування аспірату, підготовку аутожирового трансплантату виділенням середньої фракції аспірату, внутрішньотканинне введення аутожирового трансплантату по периферії та в зону опікового ушкодження. Слід підкреслити, що всі описані дії відбуваються після видалення опікового струпу і передбачають закривання рани алофібробластами та неадгезивним перев'язувальним матеріалом. Просочення донорської зони виконують лікарським розчином анестетиків та адреналіну. Внутрішньотканинне введення аутожирового трансплантату виконують в дно та по периферії опікової рани, що утворилася після некректомії. Спосіб дозволяє за рахунок трансплантації аутожирової тканини нормалізувати компенсаторно-репаративні процеси в рані з покращенням дозрівання грануляційної тканини та крайової епітелізації, що в половині випадків дозволило здійснити епітелізацію рани, а в інших підготовити рану для подальшої аутодермопластики. Але зазначений спосіб може бути виконаний лише після некректомії, за наявності відкритої рани, тобто він не призупиняє процес клітинного апоптозу, а лише дозволяє ліквідувати його наслідки. Спосіб також не призупиняє аутоімунний конфлікт між ураженою мертвою опіковою тканиною і підлеглою здоровою тканиною з розповсюдженням патологічного процесу на оточуючі тканини. До того ж, спосіб не призупиняє інфікування рани і не покращує васкуляризацію ішемізованої термовпливом зони, де продовжуються спазми судин та їх тромбози. Найбільш близьким до корисної моделі є спосіб аутоліпографтінгу при лікуванні опіків за патентом № 92051U (UA, заявл. 6.03.2014, опубл. 25.07.2014, №14, Спосіб аутоліпографтінгу в місцевому лікуванні глибоких опіків). Він включає просочення донорської зони озонованим фізіологічним розчином, шприцеву ліпоаспірацію, фракціонування ліпоаспірату, підготовку аутожирового трансплантату, а також внутрішньотканинне введення аутожирового трансплантату під опіковий струп. Підготовку аутожирового трансплантату виконують виділенням середньої фракції ліпоаспірату. Спосіб дозволяє здійснити чітке обмеження некротичних тканин від частково ушкоджених, а також зменшення токсичного впливу некротизованих тканин на організм постраждалого. Але виділення саме середньої фракції ліпоаспірату не дозволяє після центрифугування отримати в ній максимальну концентрацію мезенхімальних стромальних клітин. Тобто спосіб недостатньо ефективний в забезпеченні тканинної регенерації клітин зони опікового паранекрозу. В основу корисної моделі поставлена задача підвищення ефективності способу аутоліпографтінгу при лікуванні опіків шляхом забезпечення максимального виділення та стимуляції росту мультипотентних мезенхімальних стромальних клітин (ММСК) із аутоліпоаспірату для функціонально-морфологічного захисту і підтримки регенераторної здатності клітин зони паранекрозу. Поставлена задача вирішується тим, що в способі аутоліпографтінгу при лікуванні опіків, який включає просочення донорської зони озонованим фізіологічним розчином, шприцеву ліпоаспірацію, фракціонування ліпоаспірату, підготовку аутожирового трансплантату, а також внутрішньотканинне введення аутожирового трансплантату під опіковий струп, згідно з корисною моделлю фракціонування ліпоаспірату виконують після його обробки додаванням 0,1 % розчину колагенази, потім здійснюють виділення стромально-васкулярної фракції (СВФ) ліпоаспірату, також виконують підготовку тромбоцитарного лізату із крові хворого, а підготовку аутожирового трансплантату здійснюють шляхом перемішування (СВФ) ліпоаспірату з тромбоцитарним лізатом. Доцільно обробку ліпоаспірату колагеназою виконувати впродовж 30 хвилин при температурі 37 °C. Також доцільно тромбоцитарний лізат із крові хворого отримувати шляхом плазмаферезу не менш як 500 мл крові з наступним центрифугуванням отриманої плазми, видаленням її нижньої збагаченої тромбоцитами фракції, яку піддають кріотермоциклуванню при температурах від 20 °C до +37 °C та наступному фільтруванню. Попередня обробка ліпоаспірату перед його фракціонуванням ферментативним препаратом з підшлункової залози (колагеназою) дозволяє відокремити чисті жирові клітини (адіпоцити), які займають поверхневий шар центрифугату від стромально-васкулярної фракції (СВФ). СВФ 1 UA 101059 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 жирової тканини включає проадіпоцити, ендотеліальні і гладком'язові клітини кровоносних судин, периваскулярні фібробласти та волокнисту колагенову строму. В останній є найбільша популяція стовбурових/прогенераторних клітин з мультилінійним потенціалом диференціювання (ММСК), що дозволяє отримувати достатню для максимальної стимуляції росту кількість ММСК 6 (20 × 10 ), тобто для виконання захисної функції та клітинної регенерації. Виділення стромально-васкулярної фракції (СВФ) ліпоаспірату, до того ж, збагаченої попередньою обробкою, дає можливість максимально сконцентрувати в невеликому об'ємі мезенхімально-стовбурові клітини, які містяться в ліпоаспіраті. Внутрішньотканинне введення концентрату ММСК на основі тромбоцитарного лізату із крові хворого дозволяє забезпечити їх максимальне збереження та стимуляцію розмноження. Наявність та режим обробки ліпоаспірату колагеназою дозволяє одержати максимальну кількість мезенхімальних стовбурових клітин із волокнистої колагенової строми жирової тканини та відокремити клітини з мультипотентним потенціалом від зрілих адипоцитів. Кількість та режим отримання тромбоцитарного лізату при додаванні його до СВФ дозволяють мультипотентним адипоцитам запасатися енергією у формі тригліцеридів та вільних жирових кислот, посилювати секрецію їх специфічних білків, зокрема лептину і адипонектину, які стимулюють диференціювання. Заявнику невідомі приклади застосування стромально-васкулярної фракції жирової аутотканини на ранніх етапах лікування глибоких опіків для збереження та стимуляції регенераторних властивостей клітин зони опікового паранекрозу. Спосіб реалізується наступним чином. При надходженні до клініки хворого з опіком III-IV ступенів і наявністю опікового струпу на фоні проведення реанімаційно-дезінтоксикаційних заходів для боротьби з шоком та попередження розвитку опікової хвороби (наприклад, за патентом № 88032, Спосіб профілактики і лікування опікової хвороби та її ускладнень, заявл. 14.10.2013, опубл. 25.02.2014) починають підготовку до аутоліпографінгу. На першому етапі зовні ділянки опікового ураження вибирають зону найбільшого накопичення здорової жирової тканини. Перевагу при цьому віддають бічним поверхням передньої черевної стінки, зовнішнім поверхням стегон та сідницям. Їх ін'єкційно насичують ex tempore підготовленим озонованим фізіологічним розчином для створення зональної гідрофільності тканин. Через 15 хвилин в цю зону уводять аспіраційну канюлю з прикріпленим до неї шприцом і виконують аспірацію за загальноприйнятою методикою "мокрої ліпосакції". Евакуйований клітинно-водний аспірат змішують з 0,1 % розчином колагенази та при 37 °C центрифугують впродовж 30 хвилин зі швидкістю 1000-1500 обертів за хвилину для його розділення на дві фракції, верхню з яких виділяють і повертають хворому. Нижню фракцію, яка містить максимальну кількість мультипотентних стовбурових клітин з потенціалом диференціювання, змішують з заздалегідь виготовленим із крові хворого (не більш як за добу) тромбоцитарним лізатом. Після цього описану суміш ін'єкційно уводять в зону опікових паранекротичних змін. Підготовку тромбоцитарного лізату виконують при лікувальній процедурі плазмаферезу не менш як 500 мл крові хворого. При цьому формені елементи крові повертають хворому на штучному носії, а плазму повторно центрифугують для виділення осадової фракції, що збагачена тромбоцитами. Надосадову плазму не використовують. Тромбоцитарну фракцію, яка 10 містить до 3  10 тромбоцитів/мл, піддають кріотермоциклуванню при температурах від -20 °C до +37 °C для отримання тромбоцитарного лізату з його наступним фільтруванням. При неможливості використання тромбоцитарного лізату ex tempore його збереження можливе лише в холодильній камері при температурі - 20 °C. Описаним методом проліковано 12 хворих з опіками ІIIА-IIIБ та IV ступенів площею 7-10 % поверхні тіла і отримано задовільні результати, тобто при впливі на зону паранекрозу призупинити розповсюдження опіку в глибину, а також оптимально підготовити наявну рану до первинної некректомії з подальшою одномоментною або відстроченою аутодермопластикою. Таким чином, використання способу за корисною моделлю дозволяє підвищити ефективність способу аутоліпографтінгу при лікуванні глибоких опіків (ІIIА-IIIБ та IV ступенів) за рахунок максимального використання стимульованих мезенхімально- стовбурових клітин, які отримані із жирової тканини самого постраждалого, що виключає токсикоз-алергічні реакції на проведену лікувальну маніпуляцію. 55 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 60 1. Спосіб аутоліпографтінгу при лікуванні опіків, який включає просочення донорської зони озонованим фізіологічним розчином, шприцеву ліпоаспірацію, фракціонування ліпоаспірату, підготовку аутожирового трансплантату, а також внутрішньотканинне введення аутожирового 2 UA 101059 U 5 10 трансплантату під опіковий струп, який відрізняється тим, що фракціонування ліпоаспірату виконують після його обробки додаванням 0,1 % розчину колагенази, потім здійснюють виділення стромально-васкулярної фракції (СВФ) ліпоаспірату, також виконують підготовку тромбоцитарного лізату із крові хворого, а підготовку аутожирового трансплантату здійснюють шляхом перемішування (СВФ) ліпоаспірату з тромбоцитарним лізатом. 2. Спосіб аутоліпографтінгу при лікуванні опіків за п. 1, який відрізняється тим, що обробку ліпоаспірату колагеназою виконують впродовж 30 хвилин при температурі 37 °C. 3. Спосіб аутоліпографтінгу при лікуванні опіків за п. 1, який відрізняється тим, що тромбоцитарний лізат із крові хворого отримують шляхом плазмаферезу не менш як 500 мл крові з наступним центрифугуванням отриманої плазми, видаленням її нижньої збагаченої тромбоцитами фракції, яку піддають кріотермоциклуванню при температурах від -20 °C до +37 °C та наступному фільтруванню. Комп’ютерна верстка І. Мироненко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут інтелектуальної власності", вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3