Спосіб раннього виявлення високого ризику розвитку серцевої недостатності у хворих, які перенесли інфаркт міокарда

Реферат: Спосіб раннього виявлення високого ризику розвитку серцевої недостатності у хворих, які перенесли інфаркт міокарда включає визначення рівня альдостерону в плазмі крові і показників внутрішньосерцевої гемодинаміки, зокрема фракції викиду (ФВ). Додатково визначають показники внутрішньосерцевої гемодинаміки (КДО, КСО), індекс скоротливої функції міокарда (ІСФ), як співвідношення УО/КСО та індекс остатнього міокардіального резерву (ІОМР), як співвідношення КСО/КДО. У випадку, якщо рівень альдостерону не перевищує 80 пг/мл, а рівень КДО не перевищує 115, рівень КСО не перевищує 50, рівень ІОМР не перевищує 0,47, рівень ІСФ перевищує 1,2, відносять хворого до групи відсутнього ризику розвитку серцевої недостатності. У випадку, якщо рівень альдостерону знаходиться у межах 80-115 пг/мл, а рівень КДО знаходиться у межах 116-136 мл, рівень КСО знаходиться у межах 50-65 мл, рівень ІОМР знаходиться в межах 0,47-0,50, рівень ІСФ знаходиться у межах 1,0-1,2, відносять хворого до групи хворих з високим ризиком прогресування серцевої недостатності. У випадку, якщо рівень альдостерону перевищує 115 пг/мл, а рівень КДО перевищує 137, рівень КСО перевищує 65, рівень ІОМР перевищує 0,50, рівень ІСФ нижче 1,0, відносять хворого до групи хворих з серцевою недостатністю із збереженою фракцією викиду. UA 101474 U (12) UA 101474 U UA 101474 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Спосіб належить до медицини, а саме до кардіології і може бути використаним для виділення хворих, що перенесли інфаркт міокарда (IМ) з високим ризиком ускладненого перебігу захворювання. Перебіг постінфарктного періоду у хворих, що перенесли інфаркт міокарда, визначається розмірами некрозу міокарда, станом і ступенем реалізації компенсаторних механізмів, який забезпечує адекватний рівень функціонування лівого шлуночка. Особливе місце серед гуморальних факторів, які приймають участь в процесі адаптації лівого шлуночка у хворих, що перенесли IМ, займає альдостерон, який стимулюючи біосинтез та накопичення колагену фібробластами, сприяє заміщенню зони некрозу рубцевою тканиною. Разом з тим, є докази негативного впливу тривалого підвищення рівня альдостерону в крові на перебіг серцевосудинних захворювань, а саме постінфарктного періоду, розвиток серцевої недостатності [Mano et al. 2004, Spinala et al. 2004]. Існує спосіб лікування хронічної серцевої недостатності "Наріжним каменем лікування ХСН є використання препаратів, які гальмують активацію ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Без застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину, бета-блокаторів і антагоністів альдостерону немислимо сучасне лікування хворих з хронічною серцевою недостатністю" [Дзяк Г.В. та інш.]. Недоліком способу є обмеження групи хворими з розвинутою ХСН. Відомий спосіб лікування хворих, що перенесли інфаркт міокарда, що припускає призначення антагоністів альдостерону всім хворим, що перенесли IМ [Pitt В., Renime W.J., Zannad F. Eplerenone, a selective aldosteron blocker in patients with left ventricular dysfunction after myocardial infarction (New Engl.J.Med.2003. - Vol. 348. - P. 1309-1321]. Недоліком даного способу є призначення антагоністів альдостерону без урахування рівня альдостерону, стану кардіогемодинаміки, тобто без об'єктивних показників до його застосування у хворих, що перенесли інфаркт міокарда. Відомий також спосіб лікування хворих на гострий IМ, ускладнений серцевою недостатністю [Бабак О.Я., Князькова Н.И. Гемодинамические и гуморальные эффекты спиронолактона у больных с острым инфарктом миокарда, осложненным сердечной недостаточностью. - Укр. кардиол. журнал. - 2004. - № 4. - С. 23-26]. Недоліком даного способу є обмеження груп хворих, яким призначають антагоністи альдостерону, в зв'язку з наявністю у них серцевої недостатності, що призводить до негативних наслідків у хворих, що не приймали антагоністи альдостерону, хоча останні їм показані. Відомий спосіб лікування хворих, які перенесли інфаркт міокарда [патент UА № 36044 МПК А61Р 43/00, 10.10.2008, бюл. № 19], що включає визначення необхідності призначення антагоністів альдостерону, при цьому у хворих визначають концентрацію альдостерону в плазмі крові і величину індексу маси міокарда, обчислюють співвідношення концентрації альдостерону до величини індексу маси міокарда, коли зазначене співвідношення є в межах 0,14-0,73, антагоністи альдостерону хворим не призначають, а у разі, коли співвідношення концентрації альдостерону до величини індексу маси міокарда є в межах 0,74-3,58, хворим призначають антагоністи альдостерону. Спосіб дозволяє об'єктивно визначити групу хворих, яким необхідно призначати антагоністи альдостерону. Недоліком способу є можливість псевдонормалізації визначення співвідношення за рахунок, по-перше, пропорціонального збільшення концентрації альдостерону і індексу маси міокарда, по-друге, спосіб не враховує функціональний стан лівого шлуночка у хворих, що перенесли інфаркт міокарда. Задачею запропонованої корисної моделі є створення способу раннього виявлення високого ризику розвитку серцевої недостатності у хворих, які перенесли інфаркт міокарда, в якому за рахунок визначення нових інтегральних показників та застосування визначених емпіричним шляхом їх граничних значень, забезпечується деталізація стану хворих, в частині стану компенсаторних механізмів міокарда, та забезпечення більш достовірного висновку за рахунок врахування додаткових показників, що характеризують розвиток серцевої недостатності. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб раннього виявлення високого ризику розвитку серцевої недостатності у хворих, які перенесли інфаркт міокарда включає визначення рівня альдостерону в плазмі крові і показників внутрішньосерцевої гемодинаміки, зокрема фракції викиду (ФВ), згідно з корисною моделлю, додатково визначають показники внутрішньосерцевої гемодинаміки (КДО, КСО), індекс скоротливої функції міокарда (ІСФ), як співвідношення ударного об'єму (УО) до кінцево-систолічного об'єму (КСО) та індекс остатнього міокардіального резерву (ІОМР), як співвідношення КСО до КДО, і у випадку, якщо рівень альдостерону не перевищує 80 пг/мл, а рівень КДО не перевищує 115, рівень КСО не перевищує 50, рівень IOМР не перевищує 0,47, рівень ІСФ перевищує 1,2, відносять хворого до 1 UA 101474 U 5 10 15 20 25 30 35 групи відсутнього ризику розвитку серцевої недостатності, а у випадку якщо рівень альдостерону знаходиться у межах 80-115 пг/мл, а рівень КДО знаходиться у межах 116-136 мл, рівень КСО знаходиться у межах 50-65 мл, рівень IOМР знаходиться в межах 0,47-0,50, рівень ІСФ знаходиться у межах 1,0-1,2, відносять хворого до групи хворих з високим ризиком прогресування серцевої недостатності, та у випадку якщо рівень альдостерону перевищує 115 пг/мл, а рівень КДО перевищує 137, рівень КСО перевищує 65, рівень IOМР перевищує 0,50, рівень ІСФ нижче 1,0, відносять хворого до групи хворих з серцевою недостатністю із збереженою фракцією викиду. Перевагою способу є забезпечення можливості визначення стану пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда з урахуванням всієї групи об'єктивних показників та забезпечення можливості призначення лікування хворим, які перенесли інфаркт міокарда відповідно до особливостей їх стану. Спосіб пояснюється прикладами. У наведених прикладах ехокардіографічне дослідження з визначенням показників внутрішньосерцевої гемодинаміки (ФВ, КДО, КСО, УО) за методом Симпсона проводили на апараті SAA-9900 Medison (Південна Корея), показник ІСФ визначали як співвідношення УО/КСО, а IOМР - як співвідношення КСО/КДО. Рівень альдостерону визначали в периферичній крові, взятій в ранішні години натще в сидячому положенні, за допомогою радіоімунологічного мікроаналізу з використанням РІА-наборів фірми "Імунотех" (Марсель, Франція). Приклад 1. Пацієнт Д., 14 день від розвитку Q-IM передньо-перегородкової з втягненням верхівки і бокової стінки ЛШ, СН І ст. ФВ 57,09 % КДО 94 мл КСО 40,0 мл УО 54,0 мл ІСФ 1,35 IOМР 0,43 Альдостерон 36,2 пг/мл Збережена систолічна (ФВ) та насосна (УО) функції ЛШ. Нормальні величини функціональних об'ємів ЛШ (КДО і КСО) і показників функціонального стану ЛШ (ІСФ, IOМР). Не включений до групи високого ризику. Приклад 2. Пацієнт МГА, 58 років, 12 день від розвитку Q-IM задньодіафрагмальної локалізації. СН І ст. ФВ 59,0 % КДО 115,0 мл КСО 47,0 мл УО 68 мл ІСФ 1,45 ІОМР 0,41 Альдостерон 31,7 пг/мл Збережена систолічна (ФВ) та насосна (УО) функції ЛШ. Нормальні величини функціональних об'ємів ЛШ (КДО і КСО) і показників функціонального стану ЛШ (ІСФ, ІОМР). Не включений до групи високого ризику. Приклад 3. Пацієнт Я. 61 рік, ІХС: Стенокардія напруги II ФК. Постінфарктний кардіосклероз (Q-IM 2012 p.) CH І ст. ФВ 51,0 % КДО 126,4 мл КСО 61,5 мл УO 64,5 мл ІСФ 1,05 IOМР 0,51 Альдостерон 86,7 пг/мл Збережена систолічна (ФВ) та насосна (УО) функції ЛШ. Збільшені величини функціональних об'ємів ЛШ (КДО - на 20 % і КСО - на 27,8 %), зниження ІСФ - на 29,4 %, збільшення ІОМР - на 24,4 %. Включений до групи високого ризику. Приклад 4. Пацієнт Ш. 60 років. ІХС: стенокардія напруги І ФК Постінфарктний кардіосклероз (Q-IM задньої стінки ЛШ 2012 p.) CH І ст. 2 UA 101474 U 5 10 15 ФВ 52,6 % КДО 132,0 мл КСО 62,6 мл УО 69,4 мл ІСФ 1,08 IOМР 0,48 Альдостерон 96,5 пг/мл Збережена систолічна (ФВ) та насосна (УО) функції ЛШ. Збільшені величини функціональних об'ємів ЛШ (КДО - на 20,0 % і КСО - на 29,1 %), зниження ІСФ - на 24,5 %, збільшення IOМР - на 17,1 %. Включений до групи високого ризику. Приклад 5. Пацієнт Б. 48 років ІХС: стенокардія напруги ІІІФК. Постінфарктний кардіосклероз (IМ 2012 р.) СН ІІ-А ст. зі збереженою ФВ ЛШ. ФВ 46,0 % КДО 144,4 мл КСО 74,7 мл УО 60,4 мл ІСФ 0,88 IOМР 0,52 Альдостерон 196,1 пг/мл Збережена систолічна (ФВ) та насосна (УО) функції ЛШ. Збільшені величини функціональних об'ємів ЛШ (КДО - на 31,3 % і КСО - на 54 %), зниження ІСФ - на 38,5 %, збільшення IOМР - на 26,8 %. Хворий із групи серцевої недостатності зі збереженою ФВ ЛШ. Приклад 6. Пацієнт С. 59 років. ІХС: стенокардія напруги ІІФК. Постінфарктний кардіосклероз (IМ 2012 р.) СН ІІ-А ст. зі збереженою ФВ ЛШ. ФВ 45,7 % КДО 128,2 мл КСО 69,6 мл УО 58,6 мл ІСФ 0,84 IOМР 0,50 Альдостерон 156,6 пг/мл Збільшені величини функціональних об'ємів ЛШ (КДО - на 16,5 % і КСО - на 43,5 %), зниження ІСФ - на 47,3 %, збільшення IOМР - на 21,9 %. Хворий із групи серцевої недостатності зі збереженою ФВ ЛШ. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 20 25 30 Спосіб раннього виявлення високого ризику розвитку серцевої недостатності у хворих, які перенесли інфаркт міокарда, що включає визначення рівня альдостерону в плазмі крові і показників внутрішньосерцевої гемодинаміки, зокрема фракції викиду (ФВ), який відрізняється тим, що додатково визначають показники внутрішньосерцевої гемодинаміки (КДО, КСО), індекс скоротливої функції міокарда (ІСФ), як співвідношення УО/КСО та індекс остатнього міокардіального резерву (ІОМР), як співвідношення КСО/КДО і у випадку, якщо рівень альдостерону не перевищує 80 пг/мл, а рівень КДО не перевищує 115, рівень КСО не перевищує 50, рівень ІОМР не перевищує 0,47, рівень ІСФ перевищує 1,2, відносять хворого до групи відсутнього ризику розвитку серцевої недостатності, а у випадку, якщо рівень альдостерону знаходиться у межах 80-115 пг/мл, а рівень КДО знаходиться у межах 116-136 мл, рівень КСО знаходиться у межах 50-65 мл, рівень ІОМР знаходиться в межах 0,47-0,50, рівень ІСФ знаходиться у межах 1,0-1,2, відносять хворого до групи хворих з високим ризиком прогресування серцевої недостатності, та у випадку, якщо рівень альдостерону перевищує 115 пг/мл, а рівень КДО перевищує 137, рівень КСО перевищує 65, рівень ІОМР перевищує 0,50, рівень ІСФ нижче 1,0, відносять хворого до групи хворих з серцевою недостатністю із збереженою фракцією викиду. 35 Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3