Спосіб визначення перебігу гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у осіб молодого віку з супутнім ожирінням

Реферат: Спосіб визначення перебігу гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у осіб молодого віку з супутнім ожирінням включає визначення розподілу вісцеральної жирової тканини шляхом візуалізації черевної порожнини та визначення індексу маси тіла. Візуалізацію здійснюють ультразвуковим методом дослідження та визначають особливості розподілу жирової тканини за допомогою індексу, який являє собою відношення максимальної товщини преперитонеального жиру до мінімальної товщині підшкірного жиру. UA 102943 U (54) СПОСІБ ВИЗНАЧЕННЯ ПЕРЕБІГУ ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЇ РЕФЛЮКСНОЇ ХВОРОБИ У ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ З СУПУТНІМ ОЖИРІННЯМ UA 102943 U UA 102943 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до гастроентерології, і може бути використана для визначення перебігу у осіб молодого віку, хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ) з супутнім ожирінням. Проблеми, пов'язані з комплексною діагностикою ожиріння у хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу, надзвичай актуальні в останні роки, що визначається, в першу чергу, значним зростанням захворюваності, особливо серед осіб молодого віку. Ожиріння та надлишкова маса у хворих на ГЕРХ сприяють посиленню моторних порушень, погіршенню якості життя та розвитку несприятливих наслідків для фізичного і психосоціального здоров'я. Останнім часом, особливу увагу приділяють виявленню особливостей розподілу жирової тканини та визначенню кількості вісцерального жиру, у першу чергу завдяки біологічно активним речовинам вісцеральної жирової тканини, що впливають на чисельні метаболічні і регуляторні процеси в організмі та можуть провокувати посилення запалення в слизовій оболонці стравоходу, яке має місце при ГЕРХ (Friedenberg FK, Xanthopoulos M., Foster GD, Richter JE The association between gastroesophageal reflux disease and obesity. Am J Gastroenterol 2008; 103: 2111-2122). Необхідність складної інструментальної діагностики ГЕРХ, яка не завжди враховує наявність супутньої патології, позиціонує ГЕРХ як значну економічну проблему, яка посилюється необхідністю тривалого і досить коштовного лікування. Тому, на сьогоднішній день, питання своєчасної та комплексної діагностики ожиріння є однією з важливих проблем у практиці внутрішніх хвороб. Найбільш поширеними методами діагностики ожиріння, у тому числі і при ГЕРХ, є визначення індексу маси тіла (ІМТ), який розраховується як відношення маси тіла в кілограмах до зростання в сантиметрах в квадраті. Оптимальним вважається ІМТ між 21 і 24,9. Надлишкова маса тіла діагностується при ІМТ 25-29,9, ожиріння - при значеннях ІМТ 30 і вище [Бабак М.О. Поширеність клінічних проявів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби залежно від індексу маси тіла респондентів / М.О. Бабак // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. - 2011. - №2 (104). - С. 388-395]. Недолік методу визначення ІМТ в тому, що достовірність його значення залежить від того, чи має пацієнт сильно розвинену мускулатуру. Визначення ІМТ не дає уявлення про розподіл жирової тканини, а тому не дає можливості оцінити кількість надлишкової вісцеральної жирової тканини, яка, у свою чергу, має значний потенціал для секреції прозапальних біологічно активних речовин, що грають роль у виникненні запальних процесів у стравоході при ГЕРХ. Найближчим аналогом є спосіб визначення впливу розподілу абдомінальної вісцеральної жирової тканини на розвиток рефлюкс-езофагіту, при якому визначають ІМТ та проводять комп'ютерну томографію (КТ). Вимірювання кількості жирової тканини під час проведення комп'ютерної томографії засновано на визначенні різниці рентгенівського випромінювання, що отримується від кісткової тканини, жирової тканини та тканин, які не містять жир [Бабак М.О. Вплив розподілу абдомінальної вісцеральної жирової тканини на розвиток рефлюкс-езофагіту / М.О. Бабак // Медицина транспорту України. - 2011. - № 2 - С. 29-34]. Однак висока вартість дослідження, наявність іонізуючого випромінювання та низька забезпеченість лікувальних закладів обладнанням перешкоджають широкому використанню даного методу на практиці. Таким чином, зберігається актуальність пошуку альтернативних способів для оцінки вираженості абдомінального ожиріння. Найбільш ефективним, недорогим, доступним і безпечним методом виявлення вісцерального жиру є ультразвукове дослідження. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалення та оптимізації способу визначення перебігу гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у осіб молодого віку з супутнім ожирінням, в якому за рахунок зміни дослідження, досягається визначення особливостей розподілу вісцеральної жирової тканини. Поставлена задача вирішується тим, що в способі визначення перебігу гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у осіб молодого віку з супутнім ожирінням, який містить визначення розподілу вісцеральної жирової тканини шляхом візуалізації черевної порожнини та визначення індексу маси тіла, згідно з корисною моделлю, візуалізацію здійснюють ультразвуковим методом дослідження та визначають особливості розподілу жирової тканини за допомогою індексу, який являє собою відношення максимальної товщини преперитонеального жиру до мінімальної товщині підшкірного жиру, при величині індексу більше ніж 1 визначають вісцеральний характер відкладення жиру та значні моторно-евакуаторні порушення ШКТ, ускладнений перебіг ГЕРХ, при значенні індексу менше за 1 - визначають підшкірний тип ожиріння, що не ускладнює перебіг ГЕРХ. 1 UA 102943 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Для підтвердження ефективності методу дослідження було проведене комплексне обстеження 50 хворих на ГЕРХ осіб молодого віку, середній вік яких склав 22±0,72 років. За норму були прийняті середні показники 20 практично здорових студентів того ж віку та статі, які становили групу контролю. Результати досліджень оброблені методом варіаційної статистики із застосуванням стандартних програм кореляційного аналізу з обчисленням середніх арифметичних величин М, m, G. Достовірність показників оцінювали за t - критерієм Стьюдента, різницю вважали достовірною при р1, то переважає вісцеральний характер відкладення жиру, якщо