Спосіб оцінки прогнозу перебігу ревматоїдної нефропатії

Реферат: Спосіб оцінки прогнозу перебігу ревматоїдної нефропатії шляхом дослідження рівнів трансформуючого фактора росту-бета 1. Як фактор оцінки прогнозу ревматоїдної нефропатії використовують показники TGF-1 та VEGF сечі у хворих на ревматоїдний артрит з ураженням нирок. UA 103221 U (54) СПОСІБ ОЦІНКИ ПРОГНОЗУ ПЕРЕБІГУ РЕВМАТОЇДНОЇ НЕФРОПАТІЇ UA 103221 U UA 103221 U 5 10 15 20 25 30 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до терапії, та може бути використана для оцінки прогнозу перебігу ревматоїдної нефропатії. Процеси імунного запалення мають велике значення у прогресуванні ревматоїдного артриту (РА), що поряд з метаболічними порушеннями спричиняє посилення проліферативних процесів в судинах нирок. Це може підтримуватися тривалою високою активністю РА та прискорювати розвиток склеротичних процесів у нирках з подальшим погіршенням функції нирок. Визначення в сечі маркерів ангіогенезу, запалення, фіброгенезу дозволить доповнити уявлення про механізми підтримання інфільтративного процесу в сечовивідних шляхах та ініціації нефросклерозу у пацієнтів на тлі РА, а моніторинг факторів пошкодження ниркової паренхіми в динаміці перебігу захворювання дозволить оцінити ефективність комплексної терапії та прогнозувати характер перебігу захворювання (Лакомова Д.Ю., 2012). Виявлення ранніх стадій ниркового рубцювання визначить більш раціональний підхід до питань оптимального терміну та вибору методу лікування, тривалості та частоти призначення ренопротекторної терапії (Борисова Т.Р., Багдасарова И.В., 2007). Найближчим аналогом є спосіб раннього виявлення прогресування хронічної хвороби нирок (ХХН) у хворих дітей з обструктивною уропатією, хронічним гломерулонефритом та хронічним тубулоінтерстиціальним нефритом дослідження альбуміну та 1-мікроглобуліну добової сечі методом кінетичної нефелометрії (О.В. Борисова, С.С. Терехин, Г.А. Маковецкая, Мазур Л.И., 2012). Недоліком є недостатня специфічність методу для контролю прогресування при тривалому перебігу ниркових пошкоджень у пацієнтів з поєднаною патологією, зокрема з РА, адже мікроальбумінурія є важливим показником клубочкової дисфункції на ранніх етапах ураження нирок, коли ще не виявлена протеїнурія у пацієнта. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалити спосіб прогнозу перебігу ревматоїдної нефропатії шляхом дослідження рівнів трансформуючого фактора росту-бета 1 (TGF-1) та фактора росту ендотелію судин (VEGF) сечі у хворих на ревматоїдну нефропатію. Спільними ознаками аналога та корисної моделі є раннє виявлення тубуло-гломерулярних пошкоджень визначення швидкості клубочкової фільтрації. Згідно з корисною моделлю, додатково визначають показники TGF-1 та VEGF сечі у хворих на ревматоїдну нефропатію. Відмінні ознаки корисної моделі від аналога наведені у таблиці 1. Таблиця 1 Порівняння корисної моделі та аналога за ознаками Ознака Раннє виявлення тубуло-гломерулярних пошкоджень Визначення швидкості клубочкової фільтрації Визначення показників TGF-1 та VEGF Раннє виявлення ознак нефросклерозу Ефективність ранньої діагностики прогресування ревматоїдної нефропатії 35 40 45 Визначають Визначають Не визначають Не визначають Спосіб, що заявляється Визначають Визначають Визначають Визначають Неефективний Ефективність висока Аналог Визначення термінів, що використовуються при описі корисної моделі: ревматоїдна нефропатія показники TGF-1, показники VEGF, нефросклероз. Передумови здійснення корисної моделі. Для підвищення точності ранньої діагностики та прогнозування нефросклерозу у пацієнтів з ревматоїдною нефропатією на основі дослідження біологічних маркерів пошкодження ниркової паренхіми, виходячи з того, що структурно-функціональною одиницею нирки є нефрон, а провідна роль в ініціації та прогресуванні нефросклерозу належить судинним і тканинним змінам в ході запального процесу, доцільним можна вважати дослідження в сечі маркерів фіброгенезу - TGF-1, ангіогенезу - VEGF. VEGF сечі може бути індикатором порушення ниркової гемодинаміки, посилений викид якого пов'язаний з розвитком тканинної гіпоксії. В літературі є відомості про його важливу роль у підтриманні адекватної гемодинаміки на мікроциркуляторному рівні та використання його переважно для діагностики тубулоінтерстиціального фіброзу при хронічному гломерулонефриті. Однак, відсутні дані щодо вивчення даного фактора в рамках нефросклеротичного процесу на тлі ревматоїдної нефропатії. Визначення сечового рівня VEGF у хворих на ревматоїдну 1 UA 103221 U 510 15 20 25 30 35 нефропатію дасть можливість встановити важкість ниркового пошкодження та інтенсивність тканинної гіпоксії. TGF-1 був ідентифікований як сильний стимулятор тканинних фіброзапальних змін. Тривала артеріальна гіпертензія призводить до структурного ремоделювання нирок шляхом надмірного утворення фіброзної тканини. Такий надлишок фіброзної тканини виявляється як гломерулосклероз і тубулоінтерстиціальний фіброз. Підвищення експресії TGF-1 має велике значення у процесі формування гіпертензивного ураження нирок. Визначення цих факторів дає більш раннє уявлення про пошкодження тканини нирок у хворих на ревматоїдну нефропатію, що спонукає до вчасного правильного призначення нефропротекторної терапії та запобігає швидкому настанню ниркової недостатності. Спосіб здійснюється наступним чином. Пацієнтів з ревматоїдною нефропатією було розподілено на 2 групи: І - з нормальною ШКФ (>90 мл/хв.) (27 осіб) та II - зі зниженою ШКФ (60-89 мл/хв.) (25 осіб). Хворим визначали вміст TGF-1, VEGF в добовій сечі (після її центрифугування) за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА), використовували тест-системи DRG (США). Метод визначення VEGF заснований на твердофазному "сендвіч"-варіанті ІФА із застосуванням моно- та поліклональних антитіл до VEGF людини. Для визначення VEGF використовували тест-системи "Вектор Бест". На першій стадії аналізу контрольні зразки та зразки, що досліджувалися, інкубували в лунках з імобілізованими антитілами. VEGF, що міститься у зразках зв'язується з імобілізованими антитілами. Матеріал, що не зв'язався видалявся відмиванням. VEGF, що зв'язався, взаємодіє при інкубації з кон'югатом № 1 (антитіла до VEGF людини з біотином). Кон'югат № 1, що не зв'язався, видалявся відмиванням. На наступній стадії кон'югат № 1, що зв'язався, взаємодіє при інкубації із кон'югатом № 2 (стрептавідин із пероксидазою хріну). Після третього відмивання кількість зв'язаного кон'югату № 2 визначали кольоровою реакцією із застосуванням субстрату пероксидази хріну - перекису водню та хромогену тетраметилбензидину. Реакцію зупиняли додаванням стоп-реагенту та виміряли оптичну щільність розчинів в лунках при довжині хвилі 450 нм. Інтенсивність жовтого забарвлення пропорційна концентрації його у зразку VEGF. Діапазон концентрацій, що можливо виміряти від 0 до 2000 пг/мл, чутливість аналізу - 10 пг/мл. Технічний результат: Результати дослідження показали вірогідне зростання вмісту TGF-1 та VEGF сечі у хворих з клінічно доведеною ревматоїдною нефропатією з нормальною ШКФ. При зниженні ШКФ спостерігалося вірогідне зниження рівня VEGF сечі при подальшому зростанні TGF-1 в сечі досліджуваних пацієнтів. Результати наведено в таблиці 2. Таблиця 2 Показники ШКФ мл/хв. TGF-1 (пг/мл) VEGF (пг/мл) РА без нефропатії (n=20) 94,00±2,55 3,71±0,22 56,13±8,06 І група (n=27) 92,00±12,40 4,78±0,15* 411,34±9,92* РА з нефропатією II група (n=25) 66,00±3,00 4,99±0,19* 278,47±7,92* Примітка: * - р