Спосіб оцінки прогнозу перебігу хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом

Спосіб оцінки прогнозу перебігу хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом відноситься до медицини, а саме до нефрології. Він може бути використаний для оцінки прогнозу перебігу хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом із збереженою функцією нирок. Патогенетичне хронічний гломерулонефрит являє собою імуноопосередковане запалення паренхіми нирок, що характеризується неухильно прогресуючим перебігом з подальшим розвитком хронічної ниркової недостатності. Тому ідентифікація імунних механізмів ураження нирок є одним з перспективних напрямків сучасної нефрології. З цією метою здійснюють пошук нових орієнтирів, за якими можна було б прогнозувати перебіг хронічного гломерулонефриту, а виходячи з цього вчасно застосовувати адекватну терапію. Відомий спосіб прогнозування перебігу хронічного гломерулонефриту [1], який включає визначення попередників Т-лімфоцитів (TdT-клітин) крові. Практично доведено, що критичне зниження кількості TdT-клітин прогнозує швидке прогресування хронічного гломерулонефриту, що в подальшому спричиняє зниження функції нирок. Але визначення TdT-клітин не може набути широкого застосування, бо ще досі не визначено ті умови, при яких TdT-клітини можуть набувати морфогенетичної активності та приймати участь у процесах відновлення та підтримання фізіологічної регенерації клубочка. Не визначено співвідношення рівня TdT-клітин з активністю прозапальних та протизапальних цитокінів, які відіграють визначну роль у прогресуванні хронічного гломерулонефриту. До того ж, метод визначення TdT-клітин характеризується великою складністю та дороговизною. Відомий спосіб прогнозування перебігу хронічного гломерулонефриту [2], взятий нами за прототип, який включає визначення імунних показників крові на прикладі прозапального IL-1b та протизапального IL-10. Недоліком даного способу є те, що IL-1b є показником запалення, в основному гострого, а також не прийнято до уваги показники, що вказують на перебіг апоптотичних та проліферативних процесів, що в комплексі з клінічними даними відіграють визначну роль в оцінці прогнозу хронічного гломерулонефриту. В основу корисної моделі поставлене завдання удосконалити спосіб оцінки прогнозу перебігу хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом та збереженою функцією нирок шляхом дослідження імунних показників CD54, CD95 та коефіцієнту співвідношення g-інтерферону до IL-10. g-інтерферон є прозапальним цитокіном, що продукується, в основному, Т-клі-тинами та має антипроліферативний ефект, IL-10 протизапальний цитокін, що продукується Т-клітинами та інгібує синтез прозапальних цитокінів, CD54 - активатор Т-лімфоцитів і НК-клітин (натуральних кілерів), CD95 -проапоптотичний фактор. Визначення цих факторів дає більш повне уявлення про активність перебігу імунного запалення та пошкоджуючої дії у хворих на хронічний гломерулонефрит з нефротичним синдромом, що спонукає до правильного вибору методу імуносупресивної терапії. Правильність вибору імунних орієнтирів Грунтується на останніх наукових даних про вирішальне значення порушення в системі клітинного імунітету при прогресуванні хронічного гломерулонефриту, а всі досліджувані нами показники є складовими Т-клітинного імунітету. Поставлене завдання вирішується тим, що спосіб оцінки прогнозу перебігу хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом, що включає дослідження імунних показників крові, згідно з винаходом, як фактор оцінки прогнозу хронічного гломерулонефриту використовують показники клітинного імунітету CD54, CD95 та коефіцієнт співвідношення g-інтерферону до IL-10. Запропонований спосіб виконують наступним чином: хворому на хронічний гломерулонефрит з нефротичним синдромом та збереженою функцією нирок натщесерце проводять забір крові з ліктьової вени та імуноферментним методом визначають g-інтерферон та IL-10. CD54 та CD95 визначають за допомогою моноклональних антитіл. Апробацію запропонованого способу проведено у клініці Інституту нефрології АМН України на 45 хворих на хронічний гломерулонефрит з нефротичним синдромом та збереженою функцією нирок. Неконтрольована активна проліферація в подальшому, як правило, спричиняє посилення процесів склерозування. Тому, коли у хворих на хронічний гломерулонефрит з нефротичним синдромом спостерігалося зниження g-інтерферону поряд із зростанням проапоптотичного CD95, прогноз передбачався негативним, що підтверджували клінічні дані (суб’єктивний стан хворого та рівень протеїнурії). Це супроводжувалося зростанням CD54, що показав себе як агресивний фактор запалення та зниженням протизапального IL-10, що підтверджує негативний прогноз перебігу хронічного гломерулонефриту. Всі показники порівнювали з нормою. Щоб спростити оцінку прогнозу хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом виведено коефіцієнт К співвідношення g-інтерферону до IL-10. Наводимо приклади застосування даного способу. Приклад 1 Хвора В., і.х. №7550, 51 рік. Діагноз: Хронічна хвороба нирок Іст.: хронічний гломерулонефрит, нефротичний синдром. Скарги на виражену загальну слабкість, набряки верхніх та нижніх кінцівок, обличчя. Хворіє протягом 1 року, коли після переохолодження почали з’являтися набряки. 6 місяців тому було вперше поставлено діагноз хронічний гломерулонефрит. Лікування проводили з включенням преднізолону, циклофосфану, від яких ефекту не виявлено. Хвора обстежена двічі з інтервалом 3 місяці. Результати обстеження наведені в таблиці 1. Як свідчать наведені дані в динаміці лікування рівень g-інтерферону дещо знижувався (з 97,8 до 86,2пкг/мл). Підвищення рівня IL-10 з 67,7 до 79,2пкг/мл було невірогідним та залишалося різко зниженим у порівнянні з нормою (200,1пкг/мл), їх коефіцієнт співвідношення К>1. Відмічено виражене зростання CD54 (32,1 і 29,4 при нормі 16,9%) та CD95 (21,4 і 19,8 при нормі 11,3%), що в даному випадку спричинило поганий прогноз. Протеїнурія у хворої зберігалася на нефротичному рівні і, звичайно, суб’єктивних ознак покращення не спостерігалося. Імуносупресивну терапію було вчасно переглянуто. Приклад 2 Хворий О. 52 роки, і.х. №7972. Діагноз: Хронічна хвороба нирок Іст.: хронічний гломерулонефрит, нефротичний синдром. Скарги на набряки всього тіла, виражену загальну слабкість. Хворіє 6 місяців. Для лікування було застосовано преднізолон, циклофосфан. Хворого обстежено двічі з інтервалом 3 місяці. Дані обстеження наведені в таблиці 2. Як свідчать наведені дані в динаміці лікування відбулося покращення суб’єктивного та об’єктивного стану хворого. Незначне зниження рівня g-інтерферону з 88,1 до 79,2пкг/мл та значне підвищення рівня IL-10 з 83,1 до 103,4пкг/мл спричинили позитивний прогноз, при цьому коефіцієнт співвідношення К1 Таблиця 2 Динаміка стану клітинного імунітету у хворого O. на хронічний гломерулонефрит з нефротичним синдромом Показники g-інтерферон (пкг/мл) IL-10 (пкг/мл) CD54 (%) CD95 (%) Протеїнурія (г/л) Норма 20,2 200,1 16,9 11,3 Дати обстежень 13.09.05 01.12.05 88,1 79,2 83,1 103,4 28,4 17,3 19,2 13,4 4,8 1,2 Джерела інформації, взяті до уваги при експертизі: 1. Рябов С.И. Нефрология: Руководство для врачей. - С.Пб., 2000. -С.37-69. 2. Власенко М.А., Ромасько Н.В. Состояние цитокиновой системы у гломерулонефритом // Український журнал нефрології та діалізу.- 2005.- №3.-С.8-11. g-інтерферон/ IL-10 (K) K