Спосіб комплексного лікування виразкової хвороби гастродуоденальної зони в поєднанні з індукуючою дуодено-гастральний рефлюкс коморбідною патологією

Реферат: Спосіб лікування виразкової хвороби гастродуоденальної зони включає застосування інгібітора протонової помпи. У хворих з індукуючою дуодено-гастральний рефлюкс коморбідною патологією в схемі лікування застосовують інгібітор протонової помпи езомепразол у добовій дозі 40 мг протягом 14 днів та гастроцитопротектор ребаміпід у добовій дозі 300 мг протягом 14 днів на фоні Н. pylori-ерадикаційної терапії. Медикаментозну терапію симптомів коморбідної патології шляхом симптоматичного застосування спазмолітичної терапії та прокінетиків з післякурсовим застосуванням інгібітора протонової помпи езомепразолу у добовій дозі 40 мг та гастроцитопротектора ребаміпіду у добовій дозі 300 мг протягом 1 місяця. UA 103800 U (12) UA 103800 U UA 103800 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме терапії, гастроентерології, і може бути використана для комплексного лікування ерозивно-виразкових уражень гастродуоденальної зони в поєднанні з індукуючою дуодено-гастральний рефлюкс коморбідною патологією. За даними поліцентрових досліджень стверджено, що пептична виразка дванадцятипалої кишки, яка належить до кислотозалежних захворювань, нерідко поєднана з наявністю дуоденогастрального та гастроезофагеального рефлюксу, виявляється у 6-10 % дорослого населення працездатного віку, а показники захворюваності продовжують зростати. В Україні за останні 10 років поширеність пептичної виразки дванадцятипалої кишки на 100 тис. дорослого населення зросла на 25,3 % [Бабак О.Я. Повышение эфективности лечения пептических язв /О.Я. Бабак //Сучасна гастроентерологія. - 2009. - № 4. - С. 54-57]. Природа таких змін обумовлена одночасним перебігом декількох захворювань в одного пацієнта, виникненням синдрому взаємного обтяження, який визначає особливості клінічної картини та перебігу патологічних процесів. Тому, для кращого розуміння питань виникнення, перебігу та підвищення ефективності лікування пептичних виразок дуодено-гастральної зони, слід враховувати також коморбідну рефлюкс-індукуючу патологію, зокрема хронічне обструктивне захворювання легень. Тривала поєднана дія агресивних факторів (соляної кислоти, дуоденального вмісту тощо) порушує регенерацію слизової оболонки шлунка і 12-палої кишки, що призводить до утворення ерозій та виразок. До факторів захисту епітелію слизової оболонки від агресивного впливу шлункового вмісту відносять дію простагландинів групи Е 2, які активують секрецію слизу та бікарбонатів поверхневими епітеліальними клітинами. Рівні простагландинів PGE2 та PGE1 зростатимуть за цих умов в слизу та крові також як і вміст сіалових кислот в сироватці крові що непрямо вказує на активність запального процесу в бронхо-легеневій системі адже вміст сіалових кислот підвищуватиметься при наявності виразкового дефекту, особливо у поєднанні з хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ), що активізуватиметься під впливом факторів агресії. Сьогодні інгібітори протонової помпи є найбільш ефективними засобами для підтримки внутрішньошлункового рН більше 4,0. Ці препарати мають однаковий механізм дії, але розрізняються за швидкістю початку дії та ступенем пригнічення кислотності, що пов'язано з біодоступністю та величиною дози. Наприклад, омепразол після першого прийому має 40 % біодоступності, яка досягає 60 % при прийомі сьомої дози цього препарату. Інгібітори протонової помпи наступного покоління - лансопразол та рабепразол - мають 80-90 % біодоступності після першого прийому [Рапопорт С.И., Райхлин Н.Т., Хуцишвили М.Б., Расулов М.И. Влияние антисекреторных препаратов на слизистую оболочку астрального отдела желудка у больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки /СИ. Рапопорт, Н.Т. Райхлин, М.Б. Хуцишвили, М.И. Расулов //Клиническая медицина. - 2006. - № 7. - С. 18-23]. Відомий спосіб лікування ерозивно-виразкових уражень гастродуоденальної зони, що включає використання інгібітора протонової помпи та двох антибіотиків. Призначають інгібітор протонової помпи, наприклад омепразол три рази на день [Патент України № 82033, МПК А61К 31/00; опубл. 25.02.2008]. Недоліком вищенаведеного способу є неврахування особливостей клінічного перебігу виразкової хвороби при наявності коморбідної патології легень та дуоденогастрального рефлюксу, що детермінує застосування цитогастропротекторів. Вказані недоліки адекватно усуваються запропонованою корисною моделлю. В основу корисної моделі поставлена задача вдосконалити спосіб лікування виразкової хвороби у хворих з ерозивно-виразковими ураженнями гастродуоденальної зони в поєднанні з індукуючою дуодено-гастральний рефлюкс коморбідною патологією шляхом застосування в комплексному лікуванні інгібітора протонової помпи 4-го покоління та гастроцитопротектора. Поставлена задача вирішується тим, що у способі лікування виразкової хвороби гастродуоденальної зони, що включає застосування інгібітора протонової помпи, згідно з корисною моделлю, у хворих з індукуючою дуодено-гастральний рефлюкс коморбідною патологією в схемі лікування застосовують інгібітор протонової помпи езомепразол у добовій дозі 40 мг (1 табл., 20 мг двічі на день за 30 хв перед вживанням їжі) протягом 14 днів та гастроцитопротектор ребаміпід у добовій дозі 300 мг (1 табл., 100 мг 3 рази на добу) протягом 14 днів на фоні Н. Pylori-ерадикаційної терапії, медикаментозної терапії симптомів коморбідної патології шляхом симптоматичного застосування спазмолітичної терапії та прокінетиків з післякурсовим застосуванням інгібітора протонової помпи езомепразолу у добовій дозі 40 мг (1 табл., 20 мг двічі на день за 30 хв перед вживанням їжі) та гастроцитопротектора ребаміпіду у добовій дозі 300 мг (1 табл. 100 мг 3 рази на добу) протягом 1 місяця. Ефективність даного способу реалізується завдяки гастропротективним властивостям езомепразолу та ребаміпіду. В порівнянні з іншими препаратами інгібітор протонової помпи езомепразол забезпечує більш виражену інгібіцію протонової помпи; пригнічує переважно 1 UA 103800 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 стимульовану секрецію НСl, тому ці препарати бажано приймати перед вживанням їжі Езомепразол ефективніше інгібує кислотоутворення у шлунку, що зумовлено здатністю езомепразолу підтримувати рН>4 триваліший час, у окремих спостереженнях - до 16 годин [Федів О.І., Багрій В.М., Труш В.В., Гресько Л.М. Особливості гоєння ерозивно-виразкових уражень слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки під впливом ребаміпіду /О.І. Федів, В.М. Багрій, В.В. Труш, Л.М. Гресько //Сучасна гастроентерологія. - 2008. - № 3. - С. 5356]. Ребаміпід, внаслідок своєї гастропротективної дії, посилює вплив езомепразолу у комплексному лікуванні сприяючи скорішому загоєнню ерозивно-виразкових уражень [Кононов А.В. Цитопротекция слизистой оболочки желудка: молекулярно-клеточные механизмы /А.В. Кононов //Рос. журн. гастроэнтеролог., гепатолог., колопроктол. - 2006. - № 3. - С. 12-16]. Спосіб реалізують таким чином. Після фіброгастродуоденоскопічного ствердження наявності локалізації та морфологічної характеристики виразкового дефекту слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, а також ознак дуодено-гастрального рефлюксу таким хворим додатково призначають інгібітор протонової помпи езомепразол у добовій дозі 40 мг (1 табл., 20 мг двічі на день за 30 хв перед вживанням їжі) протягом 14 днів та гастроцитопротектор ребаміпід у добовій дозі 300 мг (1 табл., 100 мг 3 рази на добу) протягом 14 днів на фоні курсового 14-денного застосування стандартної антигелікобактерної терапіії, корекції симптомів коморбідної патології з симптоматичним застосування спазмолітика скополаміну бутилбромід (спазмобрю) та прокінетика метоклопрамід (церукал) у стандартних добових дозах протягом 14 днів з наступним післякурсовим застосуванням інгібітора протонової помпи езомепразолу у добовій дозі 40 мг (1 табл., 20 мг двічі на день за 30 хв перед вживанням їжі) та гастроцитопротектора ребаміпіду у добовій дозі 300 мг (1 табл., 100 мг 3 рази на добу) протягом 1 місяця. Апробацію пропонованого способу здійснено у 2012-2014 p.p. у 37 осіб, віком 26-52 роки, 27 чоловіків та 10 жінок, хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки з дуоденогастральним рефлюксом та в поєднанні з фоновим хронічним обструктивним захворюванням легень як коморбідної патології. Комплексне лікування проведено на базі гастроентерологічного та терапевтичного відділень ДП "Санаторій Моршинський" м. Моршина, а також на базі терапевтичних відділень комунальної Львівської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова. Усім хворим було стверджено наявність Н. pylory інфекції за допомогою уреазного тесту та проведено езофагогастродуоденофіброскопію з біопсією стінки та дна виразкового дефекту з подальшим морфологічним дослідженням біоптатів. Призначали інгібітор протонової помпи езомепразол у добовій дозі 40 мг (1 табл., 20 мг двічі на день за 30 хв перед вживанням їжі) протягом 14 днів та гастроцитопротектор ребаміпід у добовій дозі 300 мг (1 табл., 100 мг 3 рази на добу) протягом 14 днів на фоні курсового 14-денного застосування стандартної антигелікобактерної терапіії за Маастрихтськими рекомендаціями, симптоматичного застосування спазмолітика скополаміну бутилбромід (спазмобрю) та прокінетика метоклопрамід (церукал) у стандартних добових дозах протягом 14 днів, корекцію дуодено-гастрального рефлюксу та бронхо-легеневої патології, з наступним післякурсовим застосуванням інгібітора протонової помпи езомепразолу у добовій дозі 40 мг (1 табл., 20 мг двічі на день за 30 хв перед вживанням їжі) та гастроцитопротектора ребаміпіду у добовій дозі 300 мг (1 табл., 100 мг 3 рази на добу) протягом 1 місяця. Ефективність ерадикації Н. pylori інфекції досліджували шляхом проведення уреазного тесту та повторної езофагогастродуоденофіброскопії Ускладнень та алергічних реакцій на проведене лікування констатовано не було. Стверджено підвищення ефективності лікування хворих з виразковими ураженнями дванадцятипалої кишки у поєднанні з дуодено-гастральним рефлюксом при призначенні езомепразолу та ребаміпіду зі скороченням терміну тимчасової непрацездатності при загостреннях в середньому, на 3,9 ліжко-днів, у порівнянні зі стандартними схемами лікування. Хороший ефект нами досягнуто при комбінованому призначенні езомепразолу та ребаміпіду у комплексному лікуванні виразкової хвороби з дуодено-гастральним рефлюксом, що детермінує можливість впровадження у практику терапевтів, гастроентерологів обласних (міських, районних) лікарень, лікарів загальної практики. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб лікування виразкової хвороби гастродуоденальної зони, що включає застосування інгібітора протонової помпи, який відрізняється тим, що у хворих з індукуючою дуоденогастральний рефлюкс коморбідною патологією в схемі лікування застосовують інгібітор протонової помпи езомепразол у добовій дозі 40 мг (1 табл., 20 мг двічі на день за 30 хв перед 2 UA 103800 U 5 вживанням їжі) протягом 14 днів та гастроцитопротектор ребаміпід у добовій дозі 300 мг (1 табл., 100 мг 3 рази на добу) протягом 14 днів на фоні Н. pylori-ерадикаційної терапії, медикаментозної терапії симптомів коморбідної патології шляхом симптоматичного застосування спазмолітичної терапії та прокінетиків з післякурсовим застосуванням інгібітора протонової помпи езомепразолу у добовій дозі 40 мг (1 табл., 20 мг двічі на день за 30 хв перед вживанням їжі) та гастроцитопротектора ребаміпіду у добовій дозі 300 мг (1 табл. 100 мг 3 рази на добу) протягом 1 місяця. Комп’ютерна верстка А. Крижанівський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3