Спосіб діагностики ендотеліальної дисфункції у хворих із гіпотиреозом та супутнім хронічним некаменевим холециститом

Реферат: Спосіб діагностики хворих із гіпотиреозом та супутнім хронічним некаменевим холециститом шляхом виконання стандартної діагностичної програми та визначення вмісту VEGF. Додатково, одночасно із визначенням вмісту VEGF, визначають кількість десквамованих ендотеліоцитів у периферичній крові. При збільшенні вмісту VEGF вище 70,0 пг/мл та кількості десквамованих 4 ендотеліоцитів у крові більше 6,50∙10 /л діагностують наявність ендотеліальної дисфункції. UA 105820 U (54) СПОСІБ ДІАГНОСТИКИ ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ У ХВОРИХ ІЗ ГІПОТИРЕОЗОМ ТА СУПУТНІМ ХРОНІЧНИМ НЕКАМЕНЕВИМ ХОЛЕЦИСТИТОМ UA 105820 U UA 105820 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель відноситься до галузі медицини, а саме до внутрішніх хвороб, та може бути використана у діагностичній програмі хворих із гіпотиреозом та супутнім хронічним некаменевим холециститом (ХНХ). Гіпотиреоз є захворюванням, при якому знижується метаболізм у багатьох тканинах організму. Досліджено, що зміни метаболізму у чутливих до тиреоїдних гормонів тканинах включають вуглеводний, жировий і білковий обміни. У свою чергу, зміни жирового обміну, призводять до дисліпідемії, що дуже часто поєднується із захворюваннями органів шлунковокишкового тракту, зокрема з хронічним холециститом (В.І. Паньків, 2012). Зазначене обумовлено спільними ланками патогенезу цих захворювань (Є.Х. Заремба, І.С. ШатинськаМицик, 2010). Доведено, що негативний вплив гіпотиреозу реалізується через ліпідний дистрессиндром, який викликає жирову інфільтрацію стінки жовчного міхура і призводить до виникнення порушень перистальтичної функції органу (О.М. Дідушко, 2012). Відомо, що при наявності гіпотиреозу у осіб, що страждають на хронічний холецистит, внаслідок формування синдрому взаємного обтяження, відзначається триваліший перебіг загострення останнього (О.М. Сироїд, 2010). На даний час значна увага дослідників приділяється вивченню ролі ендотеліальної дисфункції та порушень цитокінової регуляції у механізмах розвитку патологічних змін різних органів та систем при гіпотиреозі (А.К. Князева, 2012, О.Є. Коваленко, О.В. Литвин, 2013). У свою чергу, у патогенезі хронічного холециститу важливими складовими є порушення функціонального стану ендотелію та цитокін-опосередковані механізми розвитку запалення (О.Я. Бабак, 2011). Зазначене вказує на необхідність вчасного виявлення ендотеліальних порушень у таких хворих, для подальшої корекції виявлених змін. Аналогом корисної моделі є спосіб діагностики ендотеліальної дисфункції у пацієнтів з гіпертонічною хворобою і цукровим діабетом 2 типу (Пат. 92704 Україна, МПК G01N 33/48. Шалімова А.С., Кочуєва М.М., Пінська Г.В., Крайз І.Г., Шевела Т.В., Качанова О.О.; Заявник Харківська медична академія післядипломної освіти - заяв. № u201403913 від 14.04.2014, опубл. 26.08.2014, бюл. № 16), в якому досліджують концентрації прозапальних цитокінів ФНП-α і ІЛ-6, і при значенні ФНП-α 182,4±7,4 пг/мл і більше та ІЛ-6 162,5±7,1 і більше діагностують наявність ендотеліальної дисфункції. Недоліками аналога-способу є те, що відсутнє визначення ендотелійспецифічних середників, зокрема судинного ендотеліального фактора росту (VEGF), що підвищить точність діагностування ендотеліальної дисфункції. Прототипом корисної моделі є спосіб діагностики ендотеліальної дисфункції у хворих на ревматоїдний артрит у поєднанні з субклінічним гіпотиреозом (Пат. 76091 Україна, МПК А61Р 19/02. Князева А.К., Блудова Н.Г. - заяв. № u201206492 від 29.05.2012, опубл. 25.12.2012, бюл. № 24), в якому виконують стандартну діагностичну програму, а саме: оцінюють динаміку протизапальних показників крові та гормонів щитоподібної залози, та додатково визначають вміст судинного ендотеліального фактора росту (VEGF), і при збільшенні вмісту VEGF вище 747,0 пг/мл діагностують наявність ендотеліальної дисфункції. Недоліками прототипу-способу є те, що у комплексній діагностичній схемі не враховано необхідність визначення вмісту ендотеліоцитів у периферичній крові, які разом із показниками, що вивчаються, оптимізують та збільшують точність визначення дисфункції ендотелію у обстежених пацієнтів. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалити спосіб діагностики ендотеліальної дисфункції у хворих із гіпотиреозом та супутнім хронічним некаменевим холециститом шляхом додаткового до стандартної діагностичної програми та визначення вмісту VEGF, одночасного із ним визначення кількості десквамованих ендотеліоцитів у периферичній крові. Спільними ознаками корисної моделі та прототипу є те, що виконують стандартну діагностичну програму та визначають вміст VEGF. Відмінними ознаками корисної моделі від прототипу є додаткове, одночасне з визначенням вмісту VEGF, визначення кількості десквамованих ендотеліоцитів у периферичній крові, та те, що при збільшенні вмісту VEGF вище 70,0 пг/мл та кількості десквамованих ендотеліоцитів у 4 крові більше 6,50∙10 /л діагностують наявність ендотеліальної дисфункції. Визначення термінів, які використовуються при описі корисної моделі: гіпотиреоз, хронічний некаменевий холецистит, ендотеліальна дисфункція, судинний ендотеліальний фактор росту, ендотеліоцити. Теоретичні передумови здійснення способу, що заявляється. Судинний ендотеліальний фактор росту (VEGF) є специфічним міогеном ендотеліальних клітин судин, який стимулює ангіогенез та сприяє вазодилятації (В.М. Дудник, К.В. Хромих, 2015; A. Wanner, E.S. Mendes, 2010). VEGF, виділяється з ендотеліальних клітин, астроцитів, 1 UA 105820 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 гліальних клітин та клітин Мюллера. До сімейства VEGF входять VEGF-A, VEGF-B, VEGF-C, VEGF-D, і плацентарний фактор росту (PGF) (P. Agarwal, A. Jindal, V.K. Saini, 2014; J.S. Penn, A. Madan, R.B. Caldwell, 2008). Для розвитку ендотеліальної дисфункції властиве збільшення вмісту VEGF у плазмі крові, що сприяє збільшенню синтезу монооксиду нітрогену і простацикліну, стимулюючи вазодилятацію (R.R. Foster, 2009). Окрім цього, він сприяє підвищенню проникності судинної стінки та регулює вираженість запальної відповіді (C.R.J. Kennedy, 2010; M.R. Ladomery, S.J. Harper, D.D. Bates, 2007). VEGF відіграє ключову роль у регулюванні швидкості ангіогенезу, виявляючи свої властивості шляхом зв'язування із рецепторами тирозинкінази, протеїнкінази С і синтезу монооксиду нітрогену (P. Agarwal, A. Jindal, V.K. Saini, 2014). Різноманітні захворювання, серед яких цукровий діабет, ревматоїдний артрит, гіпертонічна хвороба, атеросклероз супроводжуються збільшенням вмісту VEGF у крові і тканинах (Т.А. Мангільова, 2011). Експресія VEGF регулюється за допомогою багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників, серед яких визначальними є гіпоксія і гіпоглікемія (М. Medinger, J. Passweg, 2014). Зокрема, тканинна гіпоксія стимулює вироблення індукованого гіпоксією фактора-1 (HIF-1), який сприяє подальшому підвищенню синтезу VEGF (J.S. Penn, A. Madan, R.B. Caldwell, 2008). Дисфункція ендотелію також тісно пов'язана з пошкодженням і активацією апоптозу ендотеліальних клітин, та може бути кількісно оцінена підрахунком числа десквамованих ендотеліоцитів у периферичній крові (О.Б. Сусла, І.Р. Мисула, А.І. Гоженко, 2011; A. Woywodt, T. Kirch, М. Haubitz, 2008). У дослідженнях Н.О. Абрамової, Н.В. Пашковської, О.І. Гараздюка виявлено вірогідне зростання вмісту VEGF та кількості десквамованих ендотеліоцитів у пацієнтів із порушенням тиреоїдного гомеостазу на тлі метаболічного синдрому. Зокрема, автори відзначають статистично значуще зростання експресії VEGF та кількості десквамованих ендотеліоцитів в сироватці венозної крові зі зростанням ступеня ожиріння (Н.О. Абрамова, Н.В. Пашковська, О.І. Гараздюк, 2013). Для пацієнтів із хронічною хворобою нирок властивий розвиток кальцифікації клапанів серця, що характеризується підвищенням кількості циркулюючих десквамованих ендотеліоцитів та свідчить про ушкодження ендотелію. У зв'язку із вищезазначеним, важливим є подальше вивчення ролі ендотеліальної дисфункції у виникненні та розвитку захворювань внутрішніх органів. Спосіб здійснюється наступним чином. Хворим із гіпотиреозом та супутнім ХНХ додатково до стандартної діагностичної програми та визначення вмісту судинного ендотеліального фактора росту (VEGF), одночасно із останнім визначають кількість десквамованих ендотеліоцитів у периферичній крові. При збільшенні вмісту VEGF вище 70,0 пг/мл та кількості десквамованих ендотеліоцитів у крові більше 4 6,50∙10 /л діагностують наявність ендотеліальної дисфункції. Приклади практичного використання корисної моделі. Апробацію запропонованого способу проведено на кафедрі клінічної імунології, алергології та ендокринології Буковинського державного медичного університету та на базі Чернівецького обласного ендокринологічного центру м. Чернівці. Приклад. Хворий Н., 34 роки, медична карта № 9546 амбулаторного хворого, госпіталізований зі скаргами: на сиплість голосу, пастозність обличчя та рук, сонливість, судоми та заніміння ніг, змерзання, слабкість, погіршення пам'яті, швидку втомлюваність, періодичні болі в ділянці серця, особливо після навантаження, задишку при ході, біль у правому підребер'ї давлячого характеру, помірної інтенсивності. З анамнезу відомо, що пацієнт хворіє впродовж останніх семи років. Об'єктивне обстеження: індекс маси тіла - 36,2, шкіра блідо-рожевого кольору, наявні ксантоми на повіках, живіт дещо збільшений у розмірах за рахунок підшкірної жирової клітковини, болючий при пальпації у правому підребер'ї, особливо в точці Кера, ЧСС 65/хв, AT-115/70 мм.рт.ст., серцеві тони ослаблені. Над легенями вислуховується везикулярне дихання. Під час проведення ультразвукового дослідження органів черевної порожнини виявлено: розміри печінки по середньо-ключичній лінії - 153 мм, розмір по серединній лінії - 69 мм, контури рівні, капсула диференціюється, паренхіма середньозерниста, структура однорідна, ехогенність підвищена, хід судин звичайний; жовчний міхур: довжинник - 82 мм, поперечник - 41 мм, стінки ущільнені, потовщені, вміст - густа жовч, осад. Ультразвукове дослідження щитоподібної залози: довжина правої частки - 3,3 см, ширина правої частки - 1,3 см, товщина 3 правої частки - 0,2 см, об'єм правої частки - 2,84 см ; довжина лівої частки - 2,9 см, ширина лівої 3 частки - 1,2 см, товщина лівої частки - 1,1 см, об'єм лівої частки - 1,82 см . Ехогенність: гіпоехогенна. Структура неоднорідна. На електрокардіограмі виявлені помірні дифузні зміни в міокарді. Проведені біохімічні дослідження: виявлено концентрація глюкози (5,4 ммоль/л), загального білірубіну (6,4 мкмоль/л), загального білка (73 г/л), альбуміну (49 г/л), вміст холестеролу (5,1 2 UA 105820 U 5 10 15 ммоль/л) та тригліцеролів (1,66 ммоль/л), активність аспартатамінотрансферази (21 Од/л), аланінамінотрансферази (27 Од/л), загальної лактатдегідрогенази (456 Од/л), лужної фосфатази (81 Од/л), гаммаглутамілтранспептидази (41 Од/л). Дослідження тиреоїдного гомеостазу: тиреотропний гормон (8,94 мікроМО/мл), Т 3 вільний (0,1 пг/мл), Т4 (0,9 нг/дл). 4 Визначали вміст ендотеліоцитів в периферичній крові (17,0*10 /л) та концентрацію VEGF (255 пг/мл). За результатами проведених діагностичних заходів вдалося встановити діагноз. Основний: Гіпотиреоз первинний, середньої тяжкості, медикаментозно субкомпенсований. Супутній: Ожиріння II стадія (абдомінальна форма). Хронічний некаменевий холецистит, стадія нестійкої ремісії. Також проведена діагностична програма дозволила виявити у обстеженого хворого наявність ендотеліальної дисфункції, що в подальшому було враховано у схемі терапевтичної корекції зазначених патологічних змін. Технічний результат. Запропонований спосіб діагностики ендотеліальної дисфункції у хворих із гіпотиреозом та супутнім хронічним некаменевим холециститом дозволяє виявити ранні прояви такої дисфункції шляхом додаткового до стандартної діагностичної програми одночасного визначення вмісту судинного ендотеліального фактора росту (VEGF) та кількості десквамованих ендотеліоцитів у периферичній крові. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 20 25 Спосіб діагностики хворих із гіпотиреозом та супутнім хронічним некаменевим холециститом шляхом виконання стандартної діагностичної програми та визначення вмісту VEGF, який відрізняється тим, що додатково, одночасно із визначенням вмісту VEGF, визначають кількість десквамованих ендотеліоцитів у периферичній крові, і при збільшенні вмісту VEGF вище 70,0 4 пг/мл та кількості десквамованих ендотеліоцитів у крові більше 6,50∙10 /л діагностують наявність ендотеліальної дисфункції. Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3