Спосіб виявлення порушень сперматогенезу у чоловіків, хворих на рак щитовидної залози, після радіойодтерапії

Реферат: Спосіб виявлення порушень сперматогенезу у чоловіків, хворих на рак щитовидної залози, після радіойодтерапії включає визначення порушень сперматогенезу шляхом цитоморфологічного дослідження еякуляту. Додатково, за допомогою імуноферментного аналізу, в сироватці крові пацієнта визначають рівень показників антиспермальних антитіл до виконання тиреоїдектомії та після радіойодтерапії під час планового контрольного огляду і при виявленні їх збільшення більше ніж на 30 % порівняно з доопераційним діагностують порушення сперматогенезу та формування імунологічної форми чоловічого безпліддя. UA 108471 U (12) UA 108471 U UA 108471 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, зокрема до ендокринології, і може застосовуватися для виявлення негативного впливу радіойодтерапії (РЙТ) після тиреоїдектомії на функцію статевої системи у чоловіків. Виявлення впливу несприятливих ефектів радіойодтерапії після тиреоїдектомії на статеву функцію чоловіків є важливим як для проведення ретельного інформування пацієнтів про коротко- та довготривалі наслідки терапії, так і для запобігання та своєчасного лікування цих порушень. Відомий спосіб визначення порушень сперматогенезу у чоловіків із забруднених радіонуклідами регіонів, який полягає у визначенні імуногістохімічних особливостей протеїну Ubiquitin та морфометричних показників в структурних елементах біоптату яєчка, які оцінюють в балах. При наявності зрілих сперматозоїдів в канальцях визначають екскреторно-обтураційну форму неплідності у хворих, які проживають в забруднених радіонуклідами регіонах. При певних значеннях імуногістохімічного коефіцієнта в клітинах Сертолі і в клітинах Лейдіга діагностують поєднану форму чоловічої неплідності, що потребує додаткової до хірургічного лікування корекції ендокринних та секреторних порушень сперматогенезу. Хворі ж на секреторну неплідність, при значенні імуногістохімічного коефіцієнта в клітинах Сертолі: в ядрі 6,9±0,36, в цитоплазмі - 5,8±0,14 бала, в клітинах Лейдіга: в ядрі - 0, а в цитоплазмі - 5,5±0,07 бала, мають несприятливий прогноз щодо відновлення сперматогенезу [Пат. № 72899 U Україна, МПК А61В10/00; G01N21/00; А61Р15/08, опубл 10.08.2012, бюл. № 15]. Проте, спосіб має недоліки - інвазивність при заборі біоптату яєчка, і не надає можливості виявити імунологічну форму чоловічого безпліддя. Також відомий спосіб цитологічної діагностики порушення сперматогенезу за яким, для аналізу пробу статевих і соматичних клітин беруть із осаду центрифугованого еякуляту. Цитологічні препарати готують обробкою нативних статевих клітин протягом години розчином 0,55-0,56 % хлористого калію при температурі 37,0-37,1 °C з наступною фіксацією в суміші метанолового спирту і льодяної оцтової кислоти та доданням 0,1-0,2 мл хлороформу. Розкраплюють на предметні скельця. Препарат висушують і фарбують барвником Гімза. Підраховують кількість різних типів соматичних клітин, в основному статевих на етапах їх розвитку: сперматогоніїв, сперматоцитів 1-первинних в профазі 1 мейозу, на стадіях прелептотенної конденсації і деконденсації хромосом, лептотени, зиготени, пахітени, диплотени, діакінеза. Підраховують гамети: кількість сперматоцитів 1 і 2 на стадіях метафази 1 і 2 мейозу; сперматид і сперматозоїдів; кількість неподілених при мітозі і мейозі гамет, кількість дегенеруючих гамет. Порівнюють отримані числові дані у вигляді індексу за кожною стадією з аналогічними контрольної групи, за результатами установлюють діагноз [Пат. № 2328736 С1 РФ МПК G01N33/48, опубл. 10.07.2008]. Спосіб може використовуватись для визначення порушення сперматогенезу при терапії злоякісних пухлин, в екстремальних ситуаціях при підвищеному рівні забруднення оточуючого середовища, проте і він є недостатньо ефективним, оскільки, при його здійсненні не враховуються імунні порушення в еякуляті, що може негативно впливати на подальшу корекцію патологічних процесів. В основу корисної моделі поставлена задача розробити спосіб виявлення порушень сперматогенезу у чоловіків, хворих на рак щитовидної залози, після радіойодтерапії шляхом дослідження в сироватці крові рівнів антиспермальних антитіл, що надасть можливість діагностувати розвиток патоспермії у чоловіків після радіойодтерапії та вчасно застосувати необхідні як профілактичні, так і лікувальні заходи для їх корекції. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб виявлення порушень сперматогенезу у чоловіків, хворих на рак щитовидної залози, після радіойодтерапії включає визначення порушень сперматогенезу шляхом цитоморфологічного дослідження еякуляту. Додатково, за допомогою імуноферментного аналізу в сироватці крові пацієнта визначають рівень показників антиспермальних антитіл до виконання тиреоїдектомії та після радіойодтерапії під час планового контрольного огляду і при виявленні їх збільшення більше ніж на 30 % порівняно з доопераційним діагностують порушення сперматогенезу та формування імунологічної форми чоловічого безпліддя. Розробка даного способу стала можливою завдяки обстеженню чоловіків до та після РЙТ. Результати проведених нами досліджень свідчать про можливість розвитку патоспермій, у чоловіків, оперованих з приводу раку щитовидної залози та лікованих в подальшому радіоактивним йодом. Погіршення тестикулярної функціїї у таких чоловіків відбувається за рахунок поєднаного впливу дисгормональних змін, спричинених тиреоїдектомією, та безпосереднім впливом іонізуючого опромінення, з боку як вільних та йодованих білків, що циркулюють в крові, так і радіоактивного йоду, що виводиться з сечею, що може викликати 1 UA 108471 U 5 імунологічно обумовлене безпліддя. Відомо, що антиспермальні антитіла в еякуляті та сироватці крові негативно впливають на утворення, рухливість, життєздатність і транспортування сперматозоїдів, а відповідно і на можливість запліднення яйцеклітини. Присутність антитіл до сперматозоїдів в організмі чоловіка призводить до розвитку аутоімунної форми безпліддя. Авторами доведено, що у чоловіків після тиреоїдектомії та курсу радіойодтерапії середні рівні антиспермальних антитіл були вірогідно підвищені на 59,4 % (54,7±4,6 Од/мл) відносно контролю (37,2±1,93 Од/мл) та більше ніж на 30 % порівняно з середніми рівнями (43,6±5,0 Од/мл) у цих пацієнтів до операції, дані наведені в таблиці. 10 Таблиця Рівні антиспермальних антитіл в крові обстежених чоловіків Групи обстежених чоловіків Контрольна група (умовно здорові чоловіки) (n=14) РЩЗ до операції (n=14) Після 1 курсу радіойодтерапії (n=25) через 4 міс. Після 1 курсу радіойодтерапії через 12 міс. (n=24) Статистичний показник М±m М±m Р М±m Р Р1 Р Р1 Р2 Антиспермальні антитіла Ас/ат (Од/мл) 37,2±1,9 43,6±5,0 >0,2 59,3±3,3