Спосіб обробки поліпропіленових ендопротезів для герніопластики

Реферат: Спосіб обробки поліпропіленових ендопротезів для герніопластики шляхом виготовлення адаптуючої композиції й термічної обробки плазми крові. За 30 хв. до оперативного втручання здійснюють забір 3 мл венозної крові у щура з хвостової вени за загальноприйнятою методикою з подальшим її центрифугуванням протягом 10 хв. при 1000-2000 об/хв. Стерильним шприцом відокремлюють плазму крові і поміщають її у стерильну чашку Петрі. Сітчастий ендопротез занурюють у отриману аутогенну плазму крові на 10 хв. при температурі 25 °C, після чого його використовують у хірургії для пластики гриж при герніотомії. UA 110031 U (12) UA 110031 U UA 110031 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до хірургії, і може бути використана при оперативному лікуванні гриж черевної стінки. На сьогоднішній день в хірургії існує безліч матеріалів і методів пластики гриж черевної стінки. Існують способи з використанням як власних тканин, так і синтетичних матеріалів. "Золотим стандартом" в герніопластиці є поліпропіленові сітчасті ендопротези. Однак, суттєвим недоліком будь-якого пластичного матеріалу, який використовується на сьогоднішній день, є прояв місцевого запального процесу, що виникає у відповідь на імплантацію в організм чужорідного матеріалу. З метою зменшення локальної запальної реакції навколо волокон сітчастого ендопротеза був розроблений ряд способів. Досягненням останніх років в цій галузі стало використання сітчастих поліпропіленових ендопротезів із застосуванням різних способів імплантації ендопротеза в передню черевну стінку. Аналогом корисної моделі є спосіб обробки ендопротезів адаптуючою композицією, в якому адаптуюча композиція містить оброблену сироватку крові реципієнта, аденозин трифосфат натрію, дигідрофосфат калію, гідрофосфат натрію, білки теплового шоку (Назаренко О.М. Композиція для надання біосумісності імпланту з організмом реципієнта (О.М. Лазаренко, А.О. Лазаренко //Патент України на корисну модель № 20638 7 А61К 33/14 15.02.2007. Бюл. № 2, 2007. Недоліком аналога-способу є тривалість виготовлення адаптуючої композиції, а також термічна обробка, що може сприяти порушенню структури білкових молекул, які входять до її складу. Прототипом корисної моделі є спосіб обробки сітчастих ендопротезів розчином альбуміну плазми крові (Адаптация поверхности имплантатов к тканям реципиента /Т.А. Алексеева, О.В. Береговой, Д.В. Боровик [и др.] //Клінічна хірургія. - 2014. - № 3. - С. 52-55), в якому кров реципієнта в обсязі 5 мл збирають в стерильну пробірку, центрифугують 15 хв при 3000 об/хв. Сироватку крові відбирають стерильним шприцом у інші стерильні пробірки і витримують 1-1,2 год. При температурі 60 °C у термостаті проводять активацію імуноглобулінів у сироватці крові. Потім центрифугують ще один раз 10 хв. при 3000 об/хв. Після цього надосадову частину сироватки відбирають в стерильний шприц і розводять фізіологічним розчином не менше ніж в 10 раз. Далі стерилізують розчин, пропускаючи через мембранний фільтр, з порами 0,22 мкм. Отриманий розчин наливають у відповідну стерильну ємність і занурюють в неї ендопротез. Експозиція становить від 5 до 10 хв. Недоліком прототипу-способу є тривалість виготовлення адаптуючої композиції і термічна обробка, що може сприяти порушенню структури білкових молекул, які входять до її складу. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалити спосіб обробки поліпропіленових ендопротезів для герніопластики шляхом здійснення забору венозної крові у щура з хвостової вени до оперативного втручання з подальшим її центрифугуванням, відокремлення плазми крові та розміщення її у стерильній чашці Петрі, занурення поліпропіленового сітчастого ендопротеза в отриману аутогенну плазму крові для подальшого його використання для герніопластики. Спільною ознакою прототипу та корисної моделі є виготовлення адаптуючої композиції й термічна обробка плазми крові. Відмінними ознаками корисної моделі від прототипу є те, що за 30 хв. до оперативного втручання здійснюють забір 3 мл венозної крові у щура з хвостової вени за загальноприйнятою методикою з подальшим її центрифугуванням протягом 10 хв. при 1000-2000 об/хв., потім стерильним шприцом відокремлюють плазму крові і поміщають її у стерильну чашку Петрі, далі поліпропіленовий сітчастий ендопротез занурюють в отриману аутогенну плазму крові на 10 хв. при температурі 25 °C, після чого його використовують у хірургії для герніопластики. Визначення термінів, які використовуються при описі корисної моделі: плазма крові, сітчастий ендопротез. Теоретичні передумови здійснення способу, що заявляється. Вимоги до матеріалів для тривалого використання в організмі засновані на їхній хімічній інертності. Імплантована сітка утримує їх у фіксованому положенні і служить каркасом для вростання сполучної тканини. Вона укріплює м'які тканини і додає їм додаткову міцність під час і після загоєння. Сітка не деградує і не втрачає міцності під дією тканинних рідин. Легка запальна реакція на її присутність сприяє формуванню тонкого шару фіброзної тканини. Цей шар, проростаючи у вічка сітки, практично залучає її до товщі рубця, що формується. Сітка залишається при цьому м'якою і пружною, не порушуючи нормального процесу загоєння. Однак існує серйозна проблема сумісності тканин організму з поверхнею різних імплантатів. У середньому в 40 % спостережень імплантати обумовлюють реакцію відторгнення, яка викликає локальну запальну реакцію і формування ізолюючої фіброзно-сполучнотканинної капсули, 1 UA 110031 U 5 10 15 20 25 внаслідок чого вони втрачають свої функціональні властивості, виникає необхідність їх вилучення і заміни. Первинне закриття великих дефектів шляхом прикладення сили для стягнення тканин зазвичай приводить до некрозу тканин і гнійних ускладнень. Спосіб здійснюється наступним чином. За 30 хвилин до оперативного втручання здійснюють забір 3 мл венозної крові щурів з хвостової вени за загальноприйнятою методикою з подальшим її центрифугуванням протягом 10 хв. при 1000-2000 об/хв. Стерильним шприцом відокремлюють плазму крові і поміщають в стерильну чашку Петрі. Поліпропіленовий сітчастий ендопротез занурюють в отриману аутогенну плазму крові на 10 хв. при температурі навколишнього середовища 25 °C, після чого його використовують в хірургії для герніопластики. Приклади використання запропонованого способу. Проведено 6 експериментів на білих щурах лінії Вістар. Було прооперовано 56 самців білих щурів лінії Вістар масою тіла 190-260 г, яким під ефірним наркозом в тканини передньої черевної стінки був імплантований поліпропіленовий сітчастий ендопротез. Матеріал фіксували до тканин передньої черевної стінки капроновою лігатурою з чотирьох сторін. Дослідження проводили з поділом щурів на контрольну і піддослідну групи. При цьому в піддослідній групі ендопротез був оброблений цільною аутогенною плазмою крові. А в контрольній групі розчином альбуміну плазми крові. Час експозиції складав 10 хв. Щури протягом 28 діб після операції перебували під наглядом. На 7-у, 14-у, 21-у і 28-у доби щурів виводили з експерименту для отримання біоматеріалу для гістологічного дослідження. Фрагменти передньої черевної стінки фіксували в 10 % розчині формаліну і укладали в парафін. Зрізи фарбували гематоксиліном і еозином з подальшим гістологічним і гістоморфометричним дослідженням. Отримані результати піддавалися статистичній обробці. Усереднені показники всіх експериментів наведені в наступній таблиці. Таблиця Експериментальні результати контрольної та піддослідної груп Групи тварин. Час експерименту 7 добу 14 добу 21 добу 28 добу 30 35 40 45 Контрольна група. Товщина Піддослідна група. Товщина запального клітинного вала (мкм) запального клітинного вала (мкм) 41,6±0,8 27,4±0,3 46,7±1,0 25,1±0.2 40,0±0,7 23,3±0,2 31,0±0,5 22,2±0.1 На 7-у добу в контрольній групі навколо фрагментів сітчастого ендопротеза спостерігалася виражена лейкоцитарна інфільтрація, визначалися поодинокі гістіоцити і лімфоцити. По периферії спостерігався розвиток грануляційної тканини. Середня товщина запального вала навколо елементів сітчастого ендопротеза становила 41,6±0,8 мкм. У піддослідній групі на 7-у добу лейкоцитарна інфільтрація була менш виражена. В рівній мірі представлені лейкоцити, лімфоцити і гістіоцити. Визначався нормальний розвиток грануляційної тканини. Товщина запального вала навколо елементів сітчастого ендопротеза в середньому становила 27,4±0,3 мкм. На 14-у добу в контрольній групі зменшилася кількість лейкоцитів і збільшилася кількість лімфоцитів і гістіоцитів. Визначалися поодинокі сідерофаги і гігантські клітини фагоцитозу. Товщина запального вала навколо елементів сітчастого ендопротеза в середньому становить 46,7±1,0 мкм. У піддослідній групі на 14-у добу лейкоцитарна інфільтрація не прогресувала. Вона була менше виражена, ніж у контрольній групі. Навколо ендопротеза були відсутні гігантські клітини фагоцитозу. Товщина запального вала навколо елементів сітчастого ендопротеза в середньому становила 25,1±0,2 мкм. На 21-у добу в контрольній групі запальний процес був більш виражений, ніж в піддослідних групах. Навколо фрагментів сітчастого ендопротеза візуалізувалися гігантські клітини фагоцитозу. Товщина запального вала в середньому становила 40,0±0,7 мкм. У піддослідній групі на 21-у добу з'являлися гігантські клітини фагоцитозу, які оточували волокна ендопротеза. Інтенсивність запального процесу була менш виражена, ніж у контрольній групі. Товщина запального вала навколо елементів сітчастого ендопротеза в середньому становила 23,3±0,2 мкм. 2 UA 110031 U 5 10 На 28-у добу в контрольній групі визначалося інтенсивне запалення навколо фрагментів сітчастого ендопротеза. В полі зору перебували нейтрофіли, лімфоцити, макрофаги, гігантські клітини фагоцитозу, а також велика кількість сідерофагів. Товщина запального вала навколо елементів сітчастого ендопротеза в середньому становила 31,0±0,5 мкм. У піддослідній групі на 28-у добу запальний процес був помірний. В рівній мірі представлені лейкоцити, лімфоцити і гістіоцити. Товщина запального вала навколо елементів сітчастого ендопротеза в середньому становила 22,2±0,1 мкм. Технічний результат. Запропонований спосіб дозволяє якісно обробляти поліпропіленові ендопротези цільною аутогенною плазмою крові для герніопластики безпосередньо перед оперативним втручанням та дозволяє поліпшити біосумісність ендопротеза із тканинами за рахунок зменшення місцевої асептичної запальної реакції, яка сприяє кращій інтеграції ендопротеза в тканини черевної стінки реципієнта. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 15 20 Спосіб обробки поліпропіленових ендопротезів для герніопластики шляхом виготовлення адаптуючої композиції й термічної обробки плазми крові, який відрізняється тим, що за 30 хв. до оперативного втручання здійснюють забір 3 мл венозної крові у щура з хвостової вени за загальноприйнятою методикою з подальшим її центрифугуванням протягом 10 хв. при 10002000 об/хв., потім стерильним шприцом відокремлюють плазму крові і поміщають її у стерильну чашку Петрі, далі сітчастий ендопротез занурюють у отриману аутогенну плазму крові на 10 хв. при температурі 25 °C, після чого його використовують у хірургії для пластики гриж при герніотомії. Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3