Спосіб віднесення хворих на стабільну ішемічну хворобу серця до групи ризику розвитку серцево-судинних подій

Реферат: Спосіб віднесення хворих на стабільну ішемічну хворобу серця до групи ризику розвитку серцево-судинних подій включає дослідження імунологічних показників крові, причому визначають антитіла до компонентів тканин аорти та фактор активації В-лімфоцитів CD40 та у випадку, коли значення антитіл до компонентів тканин аорти 20 умов. од. та CD40 більше 10 %, роблять висновок про ризик розвитку серцево-судинних подій (інсульту, серцево-судинної смерті) впродовж шести років. UA 112095 U (12) UA 112095 U UA 112095 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, до кардіології, а саме до лабораторної діагностики, і може бути використана для віднесення хворих на стабільну ішемічну хворобу серця до групи ризику розвитку серцево-судинної подій. Актуальність завдання діагностики ішемічної хвороби серця (ІХС) пов'язана з високою поширеністю і смертністю від цього захворювання. Ішемічна хвороба серця впродовж багатьох років є головною причиною смертності населення у багатьох економічно розвинених країнах. Нині серцево-судинні захворювання займають домінуючу позицію в структурі загальної смертності в Україні. Так, якщо в структурі причин загальної смертності в Україні на долю серцево-судинної патології доводиться більше 55 %, то у середині класу ІХС займає основне місце (47 %), причому явно видима тенденція до неухильного зростання цих показників. Слід зазначити, що в популяції тільки близько 40-50 % усіх хворих ІХС знають про наявність у них хвороби і отримують відповідне лікування, тоді як в 50-60 % випадків захворювання залишається нерозпізнаним. Серед відомих в науково-медичній і патентній літературі методів прогнозування ІХС можна відмітити інструментальні, що дозволяють за допомогою фізичного навантаження виявити приховану гіпертонічну реакцію організму (Кобалова Ж.Д., Котовская Ю.В. Мониторирование артериального давления: методически аспекты и клиническое значение. - М., 1999) або оцінити толерантність до фізичного навантаження (Кленина И.С., Липевецкий Б.М. // Тер. архів, 1984. Т. 8. - С. 35-39). Проте інформативність цих методів складає в середньому 50 % оскільки вони дозволяють виявити лише непрямі ознаки ушкодження міокарда. Крім цього вони не мають єдиного кількісного критерію діагностики. Відомі способи прогнозування розвитку ІХС із застосуванням як прогностичних критеріїв відомостей про наявність чинників ризику ІХС (Оганов Р.Г. Первичная профилактика ишемической болезни сердца. - М.: Медицина, 1990. - 160 с.), атерогенних дисліпопротеїдемій (Кошечкин В.А. Выделение генетических факторов риска ИБС и их использование при диспансеризации. В сб. Профилактика наследственных болезней. Под ред. Н.П. Бочкова. - М.: ВОНЦ, 1937), типів конституції (Апанасевич В.В., Зборовский Э.И., Козлов П.Д., Фомина Р.Ф., Авраменко Т.В. Ишемическая болезнь сердца улиц разных соматических типов // Тер. архив. 1990. - № 8. - С. 47-49). Недоліком вказаних способів є вивчення чинників ризику ІХС без урахування індивідуальних особливостей організму людини як біологічної одиниці. Відомий спосіб визначення ліпідних порушень у хворих на ішемічну хворобу серця, що включає дослідження жирнокислотного складу фосфоліпідів мембран еритроцитів та ліпідного складу сироватки крові. Методом газорідинної хроматографії визначають склад есенціальних жирних кислот: лінолевої та арахідонової, розраховують їх співвідношення з контролем за формулою: k=С18:2/С20:4, де k - коефіцієнт, С18:2 - лінолева кислота. С20:4 - арахідонова кислота, і при зниженні отриманих показників (k