Спосіб діагностики та визначення тяжкості перебігу розсіяного склерозу

Реферат: Винахід належить до галузі медицини і стосується способу діагностики та визначення тяжкості перебігу розсіяного склерозу, що включає визначення рівня антитіл класу імуноглобулінів G у сироватці крові, у якому шляхом імуноферментного аналізу сироватки крові визначають антитіла до гістону Н1 і за їх присутності діагностують розсіяний склероз, а за рівнем антитіл визначають тяжкість перебігу захворювання: при низькому - 0-0,199 ум. од. та середньому - 0,2 UA 112611 C2 (12) UA 112611 C2 0,399 ум. од. рівні антитіл - перебіг легкої та середньої тяжкості, а при високому - більше або дорівнює 0,4 ум. од. - тяжкий перебіг захворювання. UA 112611 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Спосіб діагностики та визначення тяжкості перебігу розсіяного склерозу Винахід стосується медицини, зокрема неврології, і може бути використаний для діагностики та визначення тяжкості перебігу розсіяного склерозу. Діагностика розсіяного склерозу ґрунтується на анамнестичному, клініко-неврологічному, інструментальному та лабораторних методах. Магнітно-резонансна томографія (МРТ) головного та спинного мозку, окрім неврологічного огляду, є основним методом діагностики цього захворювання [Шмидт Т.Е., Яхно Н.Н. Рассеяный склероз. - Москва: Медпресс-информ, 2012. - С. 86-97]. Основний його недолік полягає у тому, що зміни, які виявляються у пацієнтів з розсіяним склерозом при МРТ, неспецифічні та можуть зустрічатися при інших захворюваннях. Кількість, розміри і локалізація вогнищ слабко корелює із клінічною симптоматикою та ступенем інвалідизації. Окрім цього, така методика є дорогою. Діагностика розсіяного склерозу шляхом визначення викликаних потенціалів [Шмидт Т.Е., Яхно Н.Н. Рассеяный склероз. - Москва: Медпресс-информ, 2012. - С. 97-99] є також недостатньо інформативною. Викликані потенціали дозволяють виявляти локалізацію патологічного процесу, але не його характер. Неможливо визначити загальну активність чи тяжкість захворювання за допомогою викликаних потенціалів, а подібні зміни можуть також спостерігатися при інших захворюваннях. З урахуванням автоімунної природи розсіяного склерозу найбільш перспективним напрямом у виборі шляхів діагностики є використання імунологічних методів. Проводять визначення рівня олігоклонального імуноглобуліну G у цереброспінальній рідині для діагностики розсіяного склерозу [Шмидт Т.Е., Яхно Н.Н. Рассеяный склероз. - Москва: Медпресс-информ, 2012. - С. 99101]. Однак цей метод лише підтверджує діагноз, але не використовується для остаточного встановлення, вимагає люмбальної пункції та не відображає тяжкості перебігу патологічного процесу. До того ж олігоклональні імуноглобуліни G визначаються і при інших запальних та імунологічних захворюваннях. Найбільш близьким до заявленого винаходу є спосіб діагностики та визначення тяжкості перебігу розсіяного склерозу шляхом визначення рівня антитіл класу імуноглобулінів G, специфічних щодо основного білка мієліну у сироватці крові та цереброспінальній рідині. З більшою частотою ці антитіла виявляються при рецидивах розсіяного склерозу, а також при прогредієнтних типах перебігу захворювання [Чехонин В.П., Турина О.И., Дмитриева Т.Б., Семенова А.В., Савченко Е.А., Григорьев М.Э. Основной белок миелина. Строение, свойства, функции, роль в диагностике демиелинизирующих заболеваний //scorcher.ru]. Недоліком прототипу є те, що у ремісії розсіяного склерозу антитіла не завжди визначаються, що вимагає забору біологічного матеріалу лише під час загострення патологічного процесу. Також зміни рівня антитіл спостерігаються при інших захворюваннях. В основу винаходу поставлена задача удосконалення способу діагностики та визначення тяжкості перебігу розсіяного склерозу, за яким шляхом імунобіологічного дослідження сироватки крові буде досягнута можливість як встановлення діагнозу розсіяного склерозу, так і визначення тяжкості перебігу патологічного процесу. Поставлена задача вирішується тим, що у способі діагностики та визначення тяжкості перебігу розсіяного склерозу, що включає визначення рівня антитіл класу імуноглобулінів G у сироватці крові, згідно з винаходом, шляхом імуноферментного аналізу сироватки крові виявляють антитіла до гістону Н1 і за їх присутності діагностують розсіяний склероз, а за рівнем антитіл визначають тяжкість перебігу захворювання: при низькому (0-0,199 ум. од.) та середньому (0,2-0,399 ум. од.) рівні антитіл - перебіг легкої та середньої тяжкості, а при високому (більше або дорівнює 0,4 ум. од.) - тяжкий перебіг захворювання. Основою удосконалення способу діагностики розсіяного склерозу і визначення тяжкості його перебігу є виявлення у сироватці крові хворих на розсіяний склероз антитіл класу імуноглобулінів G, здатних зв'язуватися з гістоном НІ. Встановлено, що чим вищий рівень антигістон Н1 антитіл, тим перебіг захворювання є тяжчим. Гістони - основний клас білків, необхідних для упакування молекул дезоксирибонуклеїнової кислоти у хромосоми. Існує п'ять різних типів гістонів, а саме НІ, Н2А, Н2В, НЗ та Н4. Відомо, що функції гістону Н1 не обмежуються його участю у структурній реорганізації хроматину ядра еукаріотичних клітин. Гістон Н1 також присутній на зовнішній поверхні плазматичної мембрани моноцитів, нейронів і астроцитів людини, де він діє як рецептор ліпополісахаридів грамнегативних бактерій [Bolton S.T, Perry VH. Histone HI; a neuronal protein that binds bacterial lipopolysaccharide //J Neurocytol. - 1997. - V.26. - P.823-831]. Синтез позахроматинового гістону Н1 у нейронах головного мозку відбувається конститутивно, вміст його у цих клітинах зростає під час пріонних інфекцій та хвороби Альцгеймера [Bolton SJ, Russelakis-Carneiro M, Betmouni S, Perry VH. Non-nuclear histone HI is upregulated in neurones and astrocytes in prion and Alzheimer's diseases but not in acute neurodegeneration //NeuropatolApplNeurobiol. - 1999. - V. 25. - P. 425 1 UA 112611 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 432]. Присутність антитіл до гістону Н1 у сироватці крові хворих на розсіяний склероз відображає автоімунні процеси, залучені у розвиток цього захворювання. При розсіяному склерозі наявність цих антитіл може свідчити про активацію запальних процесів та антитілазв'язану цитотоксичність. У практично здорових людей антитіла до гістону Н1 у сироватці крові не виявляються. Пропонований спосіб діагностики розсіяного склерозу і визначення тяжкості його перебігу розроблено у Львівському обласному науковому центрі з вивчення проблем розсіяного склерозу та інших демієлінізуючих захворювань, що знаходиться на базі Львівської обласної клінічної лікарні, та у відділі регуляції проліферації клітин і апоптозу Інституту біології клітини НАН України на 55-ти пацієнтах з розсіяним склерозом віком від 19 до 61 років. Середній вік обстежених нами пацієнтів становив 38,16±1,48 років з перевагою жінок (67,27 %, n=44). Більшість хворих була з рецидивуючо-ремітуючим перебігом розсіяного склерозу (58,18 %, n=32), а найменше - з первинно-прогресуючим (7,27 %, n=4), в дебюті цього захворювання знаходилося 9,09 % (n=5) пацієнтів, з вторинно-прогресуючим - 25,45 % (n=14). Середня тривалість захворювання становила 8,29±1,1 років. Усім хворим проводили загальноклінічне, неврологічне дослідження, оцінювали когнітивний статус, наявність депресивної симптоматики, вираженість синдрому втоми та якість життя. Ступінь вираженості неврологічного дефіциту у хворих на розсіяний склероз визначали за допомогою шкали Expended Disability Status Scale (EDSS) та функціональних систем J. Kurtzke. 3 метою оцінки когнітивних функцій були використані тести та опитувальники для вивчення короткотривалої та довготривалої вербальної пам'яті (за методикою заучування 10 слів за А.Р. Лурієм), зорової пам'яті (за Ф.С. Рибаковим), уваги (за таблицями Шульте), швидкості обробки інформації (за допомогою Покрокового слухового серійного тесту на додавання), фонологічної плинності мови, проводили Батарею тестів лобної дисфункції. Вираженість синдрому втоми оцінювали за шкалою вираженості втоми (FSS), шкалою, яка описує втому (FDS), та модифікованою шкалою впливу втоми (MFIS), депресивної симптоматики - за шкалою Бека, а якість життя визначали за шкалою Функціональної Оцінки Розсіяного склерозу (FAMS) та Європейським Опитувальником Якості Життя (EuroQol-5D). У сироватці крові хворих на розсіяний склероз за допомогою імуноферментного аналізу визначали вміст антитіл, специфічних щодо гістону Н1. Для імунобіологічного дослідження зранку натще проводили забір крові із вени ліктьового згину в пластикові пробірки. Кров протягом 10 хвилин центрифугували зі швидкістю обертання 3000 обертів за хвилину і при температурі 4 °C. Для подальших досліджень відбирали сироватку, яку зберігали при температурі -20 °C протягом 1 місяця. Безпосередньо перед виконанням досліджень сироватку розморожували при кімнатній температурі і центрифугували при 10000 g протягом 5 хв на центрифузі MPW-52 (Польща). Отримання препаратів IgG із сироватки крові хворих проводили за стандартною методикою [Иммунологические методы. Под ред. Г. Фримеля. - Москва: Медицина, 1987. - 472 с.]. Визначення спорідненості препаратів антитіл щодо гістону Н1 проводили за допомогою імуноферментного аналізу [Chamczuk AJ, Ursell M, O'Connor P, Jackowski G, Moscarello MA. A rapid ELISA-based serum assay for myelin basic protein in multiple sclerosis //J Immunol Methods. 2002. - Vol. 262. - № 1-2. - P. 21-27]. Визначення рівня антитіл здійснювали, вимірюючи оптичне поглинання розчинів препаратів антитіл при 450 нм на сканері мікропланшетів ВіоTek (США), позначаючи показники такого поглинання як умовні одиниці (ум. од.) рівня антитіл. Усіх хворих умовно поділили на 3 групи в залежності від рівня антитіл до гістону Н1 у сироватці крові. У першій групі показник рівня антитіл був у межах 0-0,199 ум. од. (низький рівень, n-15), у другій 0,2-0,399 ум. од. (середній рівень, п-20) і у третій - був більший або дорівнював 0,4 ум. од. (високий рівень, n-20). Виявили, що у сироватці крові хворих на розсіяний склероз присутні антитіла зі спорідненістю щодо гістону Н1, середній рівень цих антитіл становив 0,32±0,02 ум. од. Проведені імунобіологічні дослідження показали, що антитіла до гістону Н1 визначаються у сироватці крові хворих на розсіяний склероз незалежно від тривалості захворювання та ступеня інвалідизації. Достовірно вищим виявилося середнє значення рівня антитіл до гістону Н1 при важкому ступені інвалідизації (6-9 балів за шкалою EDSS), порівняно з пацієнтами з легким ступенем (03,5 бали за шкалою EDSS) розсіяного склерозу (0,4±0,05 ум. од. при важкій інвалідизації проти 0,27±0,03 ум. од. при легкій, р