Спосіб визначення інсулінорезистентності у дітей і підлітків з абдомінальним ожирінням за рівнем лептину в крові

Реферат: UA 113700 U UA 113700 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Корисна модель належить до медицини, зокрема педіатрії, і може бути використана для раннього визначення та прогнозування розвитку інсулінорезистентності у дітей і підлітків з абдомінальним ожирінням, що може бути застосовано в практиці лікаря-педіатра, дитячого лікаря-кардіолога та сімейного лікаря для проведення профілактики і лікування. Відомий спосіб діагностики інсулінорезистентності, за яким у дітей і підлітків визначають рівень базальної глюкози та базального інсуліну, розраховують індекс HOMA-IR [Homeostasis model assessment: insulin resistance and β-cell function from fasting plasma glucose and insulin concentration in man / D.R. Matthew, J.P. Hosker, A.S. Rudenski [et al.] // Diabetologia.-1985. - Vol. 28. - P.412-419] [1]. Запропонованим способом у дітей і підлітків виявлено наявність інсулінорезистентності. Однак цей спосіб не враховує інших змін, які можуть бути при інсулінорезистентності, що може призвести до недостатньої інформативності процесу діагностики, який повинний бути спрямований на її раннє виявлення у дітей і підлітків з абдомінальним ожирінням. Останнім часом інтенсивно вивчається патогенетичне значення лептинемії та лептинорезистентності у розвитку інсулінорезистентності, їх вплив на обмін глюкози [2]. Доведено, що жирова тканина виконує ендокринні функції і продукує низку біологічно і гормонально активних речовин: лептин, адипонектин, резистин тощо, зміни яких впливають на розвиток порушень чутливості тканин до інсуліну [3]. Інсулінопосередкована секреція лептину тісно пов'язана з надходженням глюкози до адипоцитів, і, навпаки, порушення засвоєння глюкози призводить до пригнічення синтезу лептину. Гіперлептинемія високо корелює і практично завжди сполучається з гіперінсулінемією та іншими метаболічними порушеннями [4]. У наведеному способі, який є найближчим аналогом, лептинемію не враховують, що значно обмежує діагностичні, прогностичні, профілактичні і лікувальні можливості. В основу корисної моделі поставлена задача поліпшити спосіб раннього виявлення інсулінорезистентності у дітей і підлітків з абдомінальним ожирінням шляхом додаткового дослідження лептинемії, що дозволить підвищити вірогідність встановлення порушення чутливості тканин до інсуліну. Поставлена задача вирішується тим, що у способі визначення інсулінорезистентності, який включає дослідження рівня базального інсуліну, глюкози в крові, розрахунок індексу HOMA-IR, згідно з корисною моделлю у дітей і підлітків з абдомінальним ожирінням додатково досліджують вміст лептину. Спосіб визначення інсулінорезистентності у дітей з абдомінальним ожирінням за рівнем лептину в крові здійснюють таким чином. У дітей з абдомінальним ожирінням вираховують показник HOMA-IR і додатково досліджують рівень лептину в крові, який визначають за загальноприйнятими методами, і при підвищенні вмісту лептину в крові понад 9,0 пкмоль/мл встановлюють інсулінорезистентність. У запропонованому способі дослідженням рівня лептину у дітей досягається більш раннє виявлення інсулінорезистентності для наступної її корекції шляхом профілактики і лікування. Запропонований спосіб апробований на базі дитячої клінічної лікарні №8 Шевченківського району м. Києва, комунального закладу "Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення", Стрийської міської дитячої лікарні. Сформовані дві групи, 1 групу склали 90 дітей з абдомінальним ожирінням, групу порівняння - 65 дітей з нормальною масою тіла. Абдомінальне ожиріння діагностували за обводом талії більше 90-го персентиля розподілу згідно віку і статі. Вміст глюкози в сироватці крові визначали глюкозооксидазним методом, рівень інсуліну та вміст лептину в крові - твердофазним імуноферментним методом з реактивом ELISA Enzyme Immunoassay Kit (DRG, Germany). За пороговий рівень інсулінорезистентності взято значення HOMA-IR 2,77 у.о. Ознакою гіперлептинемії були значення лептину більші 9,0 пкмоль/мл, встановлені за методом Вальда, при чутливості 71,1 % та специфічності 76,4 %. У дітей з абдомінальним ожирінням виявлено вищий на 18,6 % рівень базальної глюкози (р=0,001), на 36,4 % рівень базального інсуліну (р=0,006), на 56,3 % індекс HOMA-IR (р=0,001), ніж у дітей групи порівняння (табл.1). 1 UA 113700 U Таблиця 1 Показники вуглеводного обміну у дітей і підлітків з абдомінальним ожирінням, Me (25-75) Показник Базальна глюкоза, ммоль/л Базальний інсулін, мкОд/мл Індекс HOMA-IR, у. о. 1 група, n=71 5,1 (4,45-5,65)* 10,5(6,80-16,41)* 2,36(1,61-3,52)* Група порівняння, п=55 4,3(4,00-5,00)* 7,7(1,80-11,50)* 1,51 (0,98-2,10)* Примітка: * - різниця між 1 групою і групою порівняння вірогідна, р