Спосіб прогнозування перебігу первинної відкритокутової глаукоми

Реферат: UA 114360 U UA 114360 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до офтальмології та може бути використаний при лікуванні первинної відкритокутової глаукоми (ПВКГ). Первинна відкритокутова глаукома - захворювання з прогресуючим перебігом, що характеризується ураженням зорового нерву з розвитком глаукомної оптичної нейропатії та зниженням зорових функцій. В основі прогресування глаукомної оптичної нейропатії лежить загибель гангліонарних клітин сітківки, яка відбувається в більшості шляхом апоптозу. Тривалий період часу ПВКГ розглядали, як обособлене очне захворювання, основним фактором ризику якого був підвищений внутріочний тиск (ВОТ). Але, не дивлячись на стабілізацію ВОТ у кожного п'ятого пацієнта з ПВКГ протягом часу спостерігається прогредієнтне зниження очних функцій, що вказує на механізми розвитку глаукоми, які не пов'язані з рівнем ВОТ. Деякі автори розглядають глаукому, як прояв загального розладу нейроваскулярних та обмінних процесів у організмі. Також практично постійно глаукому супроводжують захворювання серцево-судинної системи, ендокринологічні порушення, зміни з боку імунної системи. На даний час вважають, що одним з факторів патогенезу ПВКГ є мітохондріальна дисфункція. Відомо, що мітохондріі відповідають за енергетичні процеси у клітині та приймають безпосередню участь у процесах апоптозу клітин. Розробка нових концептуальних підходів, доступних методів діагностики та виявлення груп ризику, в основу яких покладено визначення апоптозу клітин та його чинників дозволить не тільки виявити ранні етапи розвитку патології, але і запобігати її прогресуванню, так як перші стадії апоптозу на відміну від некрозу є зворотними і піддаються корекції. Відомий спосіб прогнозування перебігу ПВКГ, ("Глаукома": национальное руководство / Под редакцией проф. Ε.А. Егорова. - Москва: ГЭОТАР-Медиа, 2014) здійснюється наступним чином: - проводять вимір артеріального та очного тиску в динаміці; - визначають гостроту зору та поле зору; - визначають стадію глаукоми; - визначають толерантний тиск. Прогресування глаукомного процесу відбувається, якщо коливання офтальмотонусу перевищують толерантний тиск. Таким хворим рекомендовано зниження очного тиску до толерантного рівня за допомогою медикаментозної терапії чи хірургічного лікування. Недоліком даного способу є те, що прогнозування базується лише на гемодинамічних показниках, що характеризують рівень перфузії крові у оці, а саме співвідношення артеріального та очного тиску, та не відображують інших факторів з боку організму, що впливають на розвиток захворювання. Відомий іншій спосіб прогнозування перебігу ПВКГ (RU № 2517233). Для цього в сльозовій рідині та сироватці крові визначають вміст антиапоптотичного білку Bсl-2. При відсутності його в сльозовій рідини і/або у сироватці крові прогнозують прогресування глаукоматозного процесу. Спосіб дозволяє прогнозувати прогресування глаукоматозного процесу з подальшим проведенням відповідних адекватних лікувальних заходів. Недоліком даного способу є те, що він базується на показниках вмісту лише одного антиапоптичного фактора - Bсl-2 у крові та сльозі та не відображує загальної картини динамічного стану про- та антиапоптичних факторів. Також недоліком цього способу є те, що він є показовим лише для хворих з IV (термінальною) та в меншій мірі з III (розвинутою) стадіями ПВКГ, коли прогноз, як правило, несприятливий. На початкових стадіях захворювання, коли прогнозування особливо важливе при підозрі на глаукому та на І та II стадіях ПВКГ дефіциту цього фактору у дослідженнях фактично не відмічалось. Спільним недоліком рішень з відомого рівня техніки є недостатня інформативність прогнозування перебігу ПВКГ. Задачею корисної моделі, що заявляється, є удосконалення способу прогнозування ПВКГ шляхом додаткового виявлення імунологічних показників, які залежать від стану організму, що підвищує інформативність прогнозування та в подальшому сприяє правильному вибору тактики лікування. Поставлена задача вирішується тим, що в способі прогнозування перебігу ПВКГ згідно з корисною моделлю проводять забір венозної крові хворого, виділяють мононуклеарні клітини крові, після чого визначають індекс індукції апоптозу мононуклеарних клітин крові (X), отримані 2 3 значення вводять у формулу Y=-1,19+9,21Х-14,02Х +7,46Х , і для хворих на ПВКГ прогнозують погіршення перебігу при значенні Υ більше 1,5, при значенні Υ більше 2 - загроза погіршення підвищена, при значенні Υ більше3 - значно підвищена, а при значенні Υ більше 4 - загроза погіршення критично підвищена. 1 UA 114360 U 5 10 15 20 25 30 Спосіб, що заявляється, дозволяє виявити більш ранні ознаки прогресування захворювання, так як у його основу покладено вивчення апоптозу. Також перевагою способу є індивідуальний для кожного хворого характер, тому що він оперує не сталими показниками, що прив'язані до сталої абстрактної середньо-статистичної норми, а орієнтується на відносні, індивідуалізовані значення. Перспективними для дослідження загальнопатологічних процесів, що перебігають у організмі та характеризуються мітохондріальною дисфункцією та схильністю до апоптозу клітин організму, є мононуклеарні клітини крові (МНК). Це клітини імунної системи. Вони зручні для дослідження. На даний час відомо, що імунна система вважається одним з регуляторів підтримання гомеостазу, що здійснюється за допомогою медіаторів-цитокінів разом з нейроендокринними медіаторами. Тому у зв'язку із різноманітністю функцій МНК мають на своїй мембрані дуже широкий спектр рецепторів до різних гормонів, цитокінів та навіть нейропептидів і таким чином, можуть відображувати загальний стан організму, його гормональний та цитокіновий статус. Отже дослідження функціонального стану МНК, зокрема, їх апоптозу, характеризує рівень активації патогенетичних механізмів цього процесу Для визначення функціонального або метаболічного стану МПК використано методику визначення рівнів спонтанного та індукованого апоптозу, а також їх співвідношення. Було проведено вивчення функціонального стану МНК за визначенням у культурі їх спонтанного та індукованого Дексаметазоном in vitro апоптозу. Рівень апоптозу та індекс індукції апоптозу (життєздатності) МНК є актуальним та відображує загальні патологічні тенденції у організмі, які є фоном та основою для появи та прогресування ПВКГ. Також ці дослідження дають можливість виявити внутрішні порушення, які неможна виявити звичайними методами. Спонтанний апоптоз відображує функціональну активність МНК (вихідний стан клітин), індукований апоптоз відображує функціональний резерв МНК, що відображується у індексі індукції апоптозу (IIА) (IIА=рівень спонтанного апоптозу (%)/рівень індукованого апоптозу (%). При проведенні досліджень математичний аналіз отриманих результатів дозволив виявити показники, що є критичними для прогнозування важкості ПВКГ. Детермінуючим показником було виявлено індекс індукції апоптозу (IIА). Лінійне моделювання процесів дозволило визначити рівняння, що описує залежність важкості перебігу від значення виявлених параметрів, що і дозволяє прогнозувати важкість перебігу. 2 3 Y=-1,19+9,21X-14,02Х +7,46Х , 35 40 де X значення показників IIА. Спосіб, що заявляється, виконується наступним чином: проводять обстеження хворого візометрія, біомікроскопія, вимірювання очного тиску, визначення полів зору, встановлюють стадію глаукоми. Із зразків крові хворого виділяють мононуклеарні клітини крові. Визначають рівень спонтанного та індукованого Дексаметазоном за стандартною методикою апоптозу. Розраховують рівень індексу індукції апоптозу (співвідношення спонтанного та індукованого апоптозу) - (X). Отримане значення вводять у формулу: 2 3 Y=-1,19+9,21X-14,02Х +7,46Х . 45 50 55 Залежно від отриманих значень Υ прогнозують подальший перебіг глаукоми. При значенні Υ більше 1,5 прогнозують погіршення, при значенні Υ більше 2 - загроза погіршення підвищена, при значенні Υ більше 3 - загроза погіршення значно підвищена, при значенні Υ більше 4 загроза погіршення критично підвищена. Корисна модель пояснюється прикладами конкретного виконання. Історія хвороби № 12430. Хворий Б., 67 років, звернувся з приводу погіршення зору. Проведено загальноприйняте діагностування. Встановлено діагноз: первинна відкритокутова 1 а глаукома обох очей. Після проведення дообстеження із визначенням індексу індукції апоптозу було розраховане значення Y=1,54 у.о., згідно чого прогностично було встановлено погіршення перебігу захворювання. Повторне обстеження через 6 місяців виявило погіршення стану. Встановлено діагноз: первинна відкритокутова 2 а глаукома обох очей. Історія хвороби № 1848, хворий Ш., 80 років, звернувся з приводу погіршення зору. Проведено загальноприйняте діагностування. Встановлено діагноз: первинна відкритокутова 2 а глаукома правого ока, відкритокутова 3 а глаукома лівого ока. 2 UA 114360 U 5 10 15 Після проведення дообстеження із визначенням індексу індукції апоптозу було розраховане значення Y=1,70 y.o., згідно чого прогностично було встановлено погіршення перебігу захворювання. Повторний огляд через 6 місяців виявив погіршення стану. Встановлено діагноз: первинна відкритокутова 3 а глаукома правого ока. Первинна відкритокутова 3 а глаукома лівого ока. Історія хвороби № 1867 Хвора Б., 82 роки, звернулась для проходження планового лікування. Встановлено діагноз: первинна відкритокутова 4 в глаукома лівого ока. Первинна відкритокутова 4 а глаукома правого ока. Після проведення дообстеження із визначенням індексу індукції апоптозу було розраховане значення Y=2,22 у.о, згідно чого прогностично було встановлено підвищена погроза погіршення перебігу захворювання. Повторний огляд через 6 місяців виявив погіршення стану. Встановлено діагноз: первинна відкритокутова 4 в глаукома лівого ока. первинна відкритокутова 4 а глаукома правого ока. При цьому відмічалось значне погіршення - повна втрата зору правого ока. Таким чином, корисна модель, що пропонується, свідчить про підвищену інформативність прогнозування та дозволяє своєчасно провести медикаментозну підтримуючу терапію. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 20 25 Спосіб прогнозування перебігу первинної відкритокутової глаукоми, який відрізняється тим, що проводять забір венозної крові хворого, виділяють мононуклеарні клітини крові, після чого визначають індекс індукції апоптозу мононуклеарних клітин крові (X), отримані значення 2 3 вводять у формулу Y=-1,19+9,21X-14,02X +7,46X і для хворих на первинну відкритокутову глаукому прогнозують погіршення перебігу при значенні Υ більше 1,5, при значенні Υ більше 2 загроза погіршення підвищена, при значенні Υ більше 3 - значно підвищена, а при значенні Υ більше 4 загроза погіршення критично підвищена. Комп’ютерна верстка Т. Вахричева Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут інтелектуальної власності", вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3