Спосіб оцінки ефективності трикамерної ендокардіальної електростимуляції в лікуванні лівошлуночкової асинхронії у хворих з серцевою недостатністю

Реферат: Спосіб оцінки ефективності трикамерної ендокардіальної електростимуляції в лікуванні лівошлуночкової асинхронії у хворих з серцевою недостатністю шляхом виконання електрокардіоскопії, причому визначають показники передсердно-шлуночкового проведення по лівій гілці пучка Гіса, внутрішньошлуночкового проведення ЕКГ - тривалість інтервалу QRS, ступеня регургітації мітрального клапана, діастолічної дисфункції і фракції викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) за допомогою ехокардіоскопії, кількості натрієуретичного пептиду NT BNP до та після імплантації трикамерного електрокардіостимулятора (ЕКС) і при відсутності у післяопераційному періоді порушень передсердно-шлуночкового проведення, проведення по лівій гілці пучка Гіса, при покращенні фракції викиду лівого шлуночка вище 30 % і ступеня регургітації до ІІ-І ступеня замість III вихідного, а також при зниженні рівня NT BNP у 30-40 разів у порівнянні з передопераційним рівнем проведене лікування лівошлуночкової асинхронії з застосуванням трикамерної ендокардіальної електростимуляції в лікуванні лівошлуночкової асинхронії в хворих з серцевою недостатністю вважають ефективним. UA 117951 U (54) СПОСІБ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ТРИКАМЕРНОЇ ЕНДОКАРДІАЛЬНОЇ ЕЛЕКТРОСТИМУЛЯЦІЇ В ЛІКУВАННІ ЛІВОШЛУНОЧКОВОЇ АСИНХРОНІЇ У ХВОРИХ З СЕРЦЕВОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ UA 117951 U UA 117951 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до області медицини, а саме кардіохірургії і кардіології, і може бути використана при обстеженні та комплексному лікуванні пацієнтів з серцевою недостатністю (СН). Серцева недостатність являється однією із серйозних проблем охорони здоров'я розвинених країн світу, так як вона ускладнює перебіг більшості серцево-судинних захворювань (1). За оцінками спеціалістів, в Західній Європі (населення більш 300 мільйонів людей) серцевою недостатністю хворіє більш трьох мільйонів чоловік. За тими ж даними, серцевою недостатністю хворіє більш 1 % населення країн з розвинутою ринковою економікою. Незважаючи на значні успіхи, досягнуті сучасною медициною в діагностуванні і лікуванні даного стану, СН залишається не тільки загально медичною, а й соціальною і економічною проблемою всього населення, оскільки смертність у таких пацієнтів перевищує смертність від більшості онкологічних захворювань (2). Проведені за останні роки дослідження основних груп препаратів, котрі використовуються для лікування СН, впевнено довели, що їх призначення подовжує тривалість життя і покращує його якість у цієї категорії пацієнтів. Однак медикаментозна терапія ефективна до певної межі, після якої наступає стан декомпенсації СН, і цей стан характеризується резистентністю до терапевтичного ефекту препаратів. Однією з причин розвитку стану декомпенсації СН можуть бути порушення проведення електричного імпульсу в провідній системі серця. Проявами порушення в провідній системі серця є різного ступеня і рівня блокади, котрі призводять до порушення координації скорочення всіх камер серця. В пацієнтів з прогресуючою СН і фракцією викиду (ФВ) із лівого шлуночка (ЛШ) менше 50 % частота порушень між- і внутрішньошлуночкового проведення досягає 40 % (3). Тому, в останні роки особливу увагу вчені приділяють можливості впливу на електрофізіологічні патологічні механізми швидкої декомпенсації ХСН. До числа таких механізмів відноситься шлуночкова десинхронізація. Найбільш близьким до заявленого технічного рішення є розробка, в якій оцінюється ефективність двокамерної електрокардіостимуляції в корекції лівошлуночкової асинхронії в хворих з обструктивною гіпертонічною хворобою шляхом векторного аналізу зміщення міокарду при виконанні двовимірної ехокардіографії, яку синхронізують з електрокардіограмою (ЕКГ) та визначають час від QRS-комплексу на ЕКГ до початку та піку скорочення міокарда за даними радіального зміщення по короткій осі в парастернальній позиції та зони гіпертрофії при гіпертрофічній кардіоміопатії, вираховують різницю отриманих інтервалів часу (4). Основною різницею двокамерного від трикамерного ЕКС при кардіодесинхронізаційній терапії є наявність лише двох електродів, які не в змозі забезпечити скорочення різних відділів серця в послідовності, яка відповідає фізіологічній, а саме: досягти ресинхронізації шлуночків, підвищити фракцію лівого шлуночка, знизити регургітацію мітрального клапана, комплекс QRS і кількість натрієуретичного пептиду BNP у крові, крім того, в прототипі не враховується вміст NTBNP, який є одним із основних показників ресинхронізації лівого шлуночка. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалення способу оцінки ефективності лікування шлуночкової асинхронії в хворих на серцеву недостатність, яким виконана ендокардіальна стимуляція, шляхом визначення показників передсердно-шлуночкового і внутрішньошлуночкового проведення, ступеня регургітації мітрального клапана та діастолічної дисфункції за допомогою ехокардіоскопії, у поєднанні з розрахунком кількості натрієуретичного пептиду (BNP) до та після імплантації електродів, що дозволить з високим ступенем вірогідності і вчасно діагностувати серцево-судинні ускладнення, оцінювати процеси зворотного ремоделювання лівого шлуночка, стану внутрісерцевої гемодинаміки і електрофізіологічні параметри, дозволить використовувати також заявлений спосіб як науково обґрунтований клінічний моніторинг у післяопераційному періоді після застосування інтервенційних методів лікування шлуночкової асинхронії. Поставлена задача вирішується тим, що, згідно з корисною моделлю, у способі оцінки ефективності трикамерної ендокардіальної електростимуляції в лікуванні лівошлуночкової асинхронії в хворих з серцевою недостатністю визначають показники передсердношлуночкового проведення по лівій гілці пучка Гіса, внутрішньошлуночкового проведення ЕКГ тривалість інтервалу QRS, ступеня регургітації мітрального клапана, діастолічної дисфункції і фракції викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) за допомогою ехокардіоскопії, кількості натрійуретичного пептиду NT BNP до та після імплантації трикамерного електрокардіостимулятора (ЕКС) і при відсутності у післяопераційному періоді порушень передсердно-шлуночкового проведення, проведення по лівій гілці пучка Гіса, при покращенні фракції викиду лівого шлуночка вище 30 % і ступеня регургітації до ІІ-І ступеня замість III 1 UA 117951 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 вихідного, а також при зниженні рівня NT BNP у 30-40 разів у порівнянні з передопераційним рівнем проведене лікування лівошлуночкової асинхронії з застосуванням трикамерної ендокардіальної електростимуляції в лікуванні лівошлуночкової асинхронії в хворих з серцевою недостатністю вважають ефективним. Спосіб виконується наступним чином В дослідженні прийняли участь 17 пацієнтів із серцевою недостатністю і асинхронізацією лівого шлуночка. їм була проведена імплантація трикамерного електрокардіостимулятора (ЕКС). У пацієнтів зі стандартними показниками до кардіоресинхронізуючої терапії (КРТ) за даними клінічних і інструментальних досліджень до імплантації електродів визначали наступні показники: - показник передсердно-шлуночкового і внутрішньошлуночкового проведення ЕКГ (тривалість інтервалу QRS); - ступінь регургітації мітрального клапана; - діастолічну дисфункцію; - фракцію викиду лівого шлуночка (за Тейльхольцом і Симпсоном) за допомогою ехокардіоскопії; - кількість натрій-уретичного пептиду BNP. Комбінація наявності порушень передсердношлуночкового проведення і проведення по лівій гілці пучка Гіса, які виявлені на ЕКГ, а також подовженого часу викиду в легеневій артерії до аорти і зниженні фракції викиду до 30 % за показниками УЗД серця, збільшення кількості натрієуретичного пептиду BNP вище 500-1000 пГ/мл - все це є критерієм прогнозування необхідності трикамерної МТП ЕКС шляхом міжшлуночкової транссептальної пункції у даної категорії хворих. Після проведеної імплантації електродів виконують аналогічні попереднім дослідження: - показника передсердно-шлуночкового і внутрішньошлуночкового проведення ЕКГ (тривалість інтервалу QRS); - ступеня регургітації мітрального клапана (отримано І-II ступінь замість III вихідного); - діастолічної дисфункції; - фракції викиду лівого шлуночка (отримано вище 30 % (за Тейльмхольцом і Симпсоном) за допомогою ехокардіоскопії; - кількості натрієуретичного пептиду BNP (отримано 500 пГ/мл замість 15000 пГ/мл. Предикторами зворотного ремоделювання (покращення стану серцевого м'яза) після виконання імплантації було наступне: - нормалізація інтервалу QRS у відведеннях V1, V2, V6, відношення шансів (ВШ) = 3,71 [0,95 % - довірчий інтервал (DI 1,26-10,94)]; - збільшення амплітуди зубця R у відведеннях V1, V2, V6 - ВШ=1,55 [0,95 % (DI) 0,65-3,65)]; - різниця в продовжності QRS до та після імплантації електродів менше 25 мс, відношення шансів (ВШ)= 2,35 [0,95 % (DI) 1,12-4,91)]; - збільшення часу активації лівого шлуночка більше 110 мс; - покращення функції викиду до 45-50 %; - нормалізація кількості натрієуретичного пептиду BNP нижче 500 пГ/мл замість 15000 пГ/мл. Таким чином, у порівнянні з прототипом, заявлене технічне рішення за рахунок оригінального підходу до лікування шлуночкової асинхронії в хворих на хронічну СН шляхом транссептальної ендокардіальної стимуляції з застосуванням трикамерного ЕКС дозволяє забезпечити скорочення різних відділів серця в послідовності, яка відповідає фізіологічній, а саме: досягти зворотного ремоделювання, зменшити QRS у відведеннях V1, V2, V6, збільшити фракцію викиду лівого шлуночка, нормалізувати кількість натрієуретичного пептиду, що підтверджує високу ефективність лікування. 50 55 60 Джерела інформації: 1. Тащук В.К. /Ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія, серцева недостатність - що нового? Статини! [Текст]/ В.К. Тащук 2. Динамика качества жизни больных сердечной недостаточностью при ресинхронизации работы сердца /Лебедев Д.С., Немков А.С., Никифоров B.C., Лебедева У.В., Маринин В.А. 3. Ревишвили А.Ш. Сердечная ресинхронизирующая терапия в лечении хронической сердечной недостаточности /А.Ш. Ревишвили, Н.М. Неминущий 4. Пат. 55552 Україна, МПК(2009): А61В 5/00. Спосіб оцінки ефективності двокамерної елетрокардіостимуляції в корекції лівошлуночкової асинхронії у хворих з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією /Книшов Г.В., Бацак Б.В., Трембовецька О.М. та інш.; заявник і 2 UA 117951 U патентовласник Державна установа "Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова" НАМН України. - №u201011140; заявл. 16.09.2010; опубл. 10.12.2010; Бюл. № 23. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 10 15 Спосіб оцінки ефективності трикамерної ендокардіальної електростимуляції в лікуванні лівошлуночкової асинхронії у хворих з серцевою недостатністю шляхом виконання електрокардіоскопії, який відрізняється тим, що визначають показники передсердношлуночкового проведення по лівій гілці пучка Гіса, внутрішньошлуночкового проведення ЕКГ тривалість інтервалу QRS, ступеня регургітації мітрального клапана, діастолічної дисфункції і фракції викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) за допомогою ехокардіоскопії, кількості натрієуретичного пептиду NT BNP до та після імплантації трикамерного електрокардіостимулятора (ЕКС) і при відсутності у післяопераційному періоді порушень передсердно-шлуночкового проведення, проведення по лівій гілці пучка Гіса, при покращенні фракції викиду лівого шлуночка вище 30 % і ступеня регургітації до ІІ-І ступеня замість III вихідного, а також при зниженні рівня NT BNP у 30-40 разів у порівнянні з передопераційним рівнем проведене лікування лівошлуночкової асинхронії з застосуванням трикамерної ендокардіальної електростимуляції в лікуванні лівошлуночкової асинхронії у хворих з серцевою недостатністю вважають ефективним. 20 Комп’ютерна верстка В. Мацело Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3