Спосіб оцінювання еластичності міжкишкових анастомозів

Реферат: Спосіб оцінювання еластичності міжкишкових анастомозів полягає у розрахунку величини відносної залишкової деформації сегмента кишки з сформованим анастомозом. Додатково визначають коефіцієнт відносної залишкової деформації, що являє собою відношення відносної залишкової деформації інтактного зразка до відносної залишкової деформації ділянки кишечнику з анастомозом такого ж розміру. UA 119074 U (54) СПОСІБ ОЦІНЮВАННЯ ЕЛАСТИЧНОСТІ МІЖКИШКОВИХ АНАСТОМОЗІВ UA 119074 U UA 119074 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до експериментальної хірургії, та може бути використана для оцінки еластичності міжкишкових анастомозів, сформованих різними типами кишкових швів. Як найближчий аналог вибраний спосіб оцінювання еластичності міжкишкових анастомозів [Взгляд на механическую прочность анастомоза / Ф.Ш.Алиев, С.Б.Азизов, П.И.Лейманченко, А.Г.Крутских // Тюменский медицинский журнал. - 2014. - Том 16, № 4. - С. 52-55], який полягає у розрахунку величини відносної залишкової деформації сегмента кишки з сформованим анастомозом. Ознаками, які співпадають з істотними ознаками запропонованої корисної моделі є: розрахунок величини відносної залишкової деформації сегмента кишки з сформованим анастомозом. Недоліком найближчого аналога є використання у розрахунках лише величини відносної залишкової деформації сегмента кишки з сформованим анастомозом, яка не дозволяє отримати уявлення про те, наскільки еластичність зони анастомозу відрізняється від такої інтактної кишки. Задачею корисної моделі є: підвищення надійності та точності при оцінюванні еластичності міжкишкових анастомозів, сформованих різними типами кишкових швів. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення найближчого аналога шляхом додаткового визначення коефіцієнта відносної залишкової деформації, що являє собою відношення відносної залишкової деформації інтактного зразка до відносної залишкової деформації ділянки кишечника з анастомозом такого ж розміру. Поставлена задача вирішується тим, що в способі оцінювання еластичності міжкишкових анастомозів, який полягає у розрахунку величини відносної залишкової деформації сегмента кишки з сформованим анастомозом, додатково визначають коефіцієнт відносної залишкової деформації, що являє собою відношення відносної залишкової деформації інтактного зразка до відносної залишкової деформації ділянки кишечника з анастомозом такого ж розміру. Між сукупністю істотних ознак запропонованого способу і очікуваним технічним результатом простежується наступний причинно-наслідковий зв'язок: додаткове визначення коефіцієнта відносної залишкової деформації сприяє підвищенню надійності та точності оцінювання еластичності міжкишкових анастомозів, сформованих різними типами кишкових швів. Адже, фізіологічний сенс цього критерію полягає в наступному: чим ближче значення коефіцієнта відносної залишкової деформації до одиниці, тим менше еластичність зони анастомозу відрізняється від еластичності інтактної кишкової стінки, або виражений у відсотках дає можливість порівняти еластичність анастомозу з еластичністю інтактної кишки, прийнятої за 100 %. Спосіб оцінювання еластичності міжкишкових анастомозів полягає у наступному. Відразу після виведення тварини з експерименту виділяють два сегменти кишки: один - що несе анастомоз, другий - інтактний, віддалений дистальніше від зони анастомозу на 10 см. Обидва сегмента розсікають по боковій стінці, що дозволяє включати в дослідження брижовий край та, теоретично найбільш проблемну зону - протибрижовий край, з подальшим виготовленням поперечних зрізів шириною 10 і довжиною 15 мм. Після чого проводять вимірювання початкової висоти зразка ( h0 ). В подальшому один кінець кишкової смужки фіксують нерухомо, а другий до бранши динамометру, що розтягує випробуваний зразок з поступово наростаючим навантаженням протягом 30 хвилин до напруги в тканинах 100 гр (1Н). Обмеження величини напруги тканин в 100 гр (1Н) встановлено дослідним шляхом на інтактному зразку та відповідає навантаженню, після зняття якого довжина кишкової смужки повністю відновлюється за 10 хвилин. Після чого проводять вимірювання висоти розтягнутого зразка ( h s ), та висоти зразка через 5 хвилин після видалення його з затискача ( hзал ). В подальшому проводять обчислення відносної залишкової деформації. Відносна залишкова деформація обчислюється за формулою: h  hзал , де ' зал  0 h0  hs - початкова висота зразка; h0 hзал - висота зразка через 5 хвилин після видалення його з затискача; h s - висота розтягнутого зразка. 1 UA 119074 U Після визначення відносної залишкової деформації інтактного зразка та відносної залишкової деформації кишкової смужки, що несе анастомоз переходять до розрахунку коефіцієнта відносної залишкової деформації ( К ' ), який розраховують за формулою: К '  5 10 15 20 25 30 35 40 45  ' зал І  ' зал А , де ' зал І - відносна залишкова деформація інтактного зразка;  ' зал А - відносна залишкова деформація кишкової смужки, що несе анастомоз. Для недопущення помилок порівняння, пов'язаних з нетотожністю умов проведення експерименту (таких як температура, вологість, час, що минув після забору зразків, та інші), потенційно здатних впливати на результати вимірювання, дослідження еластичності зони анастомозу та інтактного зразка кишечника проводять паралельно в умовах безперервного зрошення фізіологічним розчином з метою попередження висихання зразків і втрати їх еластичних властивостей. Відомості, що підтверджують застосування способу Запропонований спосіб оцінювання еластичності міжкишкових анастомозів застосовано у експерименті на 30 кролях породи метелик, вагою 3-4 кг. Всі маніпуляції з тваринами проводилися відповідно до положень "Європейської конвенції захисту хребетних тварин, які використовуються з експериментальною та іншої наукової метою" (Страсбург, 1985) та національними нормами з біоетики (І Національний конгрес з біоетики, Київ, 2001). Тварини були на голодуванні протягом 6 годин перед операцією. Анестезія досягалась внутрішньовенним введенням 2 % розчину ксилазину гідрохлориду (ксиліт, виробник Interchemie, Нідерланди) у дозі 0,10 мл/кг, з додаванням 5 % розчину кетаміну в дозі 6-10 мг/кг маси тіла. Тварини було поділено на дві рівні групи, по 15 у кожній. У тварин першої групи після лапаратомії було виконано резекцію сегмента тонкої кишки з формуванням однорядного ентеро-ентеро анастомозу з використанням прецизійної техніки (Патент України № 32940). У тварин другої групи після аналогічної резекції сегмента тонкої кишки було проведено формування двохрядного ентеро-ентеро анастомозу за Альбертом-Шміденом. Тварини обох груп виводились з експерименту на 1, 3, 5, 14 та 30 добу після операції. Відразу після виведення тварини з експерименту виділяли два сегменти кишки: один - що несе анастомоз, другий - інтактний, віддалений дистальніше від зони анастомозу на 10 см. Обидва сегменти розсікали по боковій стінці з подальшим виготовленням поперечних зрізів шириною 10 і довжиною 15 мм. Після чого проводили вимірювання початкової висоти зразків, і висоти розтягнутих зразків з обчисленням відносної залишкової деформації та коефіцієнта відносної залишкової деформації за запропонованим способом. Отримані коефіцієнти відносної залишкової деформації зони анастомозів, сформованих прецизійним швом і способом Альберта-Шмідена в різні терміни після операції наведені у таблиці. З наведених даних видно, що, починаючи з першої доби, у тварин першої групи мало місце поступове зростання коефіцієнта відносної залишкової деформації зони анастомозів з 0,47±0,01 до 0,68±0,04 на 30 добу експерименту. Тобто еластичність досліджуваних анастомозів зростала від 47,01 % до 68,04 % у порівнянні з еластичністю інтактної кишки. Натомість у тварин другої групи починаючи з першої доби навпаки мало місце поступове зменшення коефіцієнта відносної залишкової деформації зони анастомозів з 0,28±0,04 до 0,22±0,07 на 30 добу експерименту. Тобто еластичність досліджуваних анастомозів у тварин другої групи навпаки зменшувалась з 28,04 % до 22,07 % у порівнянні з еластичністю інтактної кишки. Використання коефіцієнта відносної залишкової деформації - надійний і достовірний критерій порівняння різних технік анастомозування і, в цьому дослідженні, продемонструвало беззаперечну перевагу міцності прецизійної однорядної техніки у порівнянні з традиційним дворядним способом формування кишкових анастомозів. Запропонованій спосіб оцінювання еластичності міжкишкових анастомозів є точним та ефективним і виключає недоліки найближчого аналога. 50 2 UA 119074 U Таблиця Коефіцієнт відносної залишкової деформації ( К ' ) зони анастомозів, сформованих прецизійним швом і способом Альберта-Шмідена в різні терміни після операції (М±m) Група тварин N І II Всього 15 15 30 1 доба 0,47±0,01 0,28±0,04 6 Терміни дослідження (доба) та К ' 3 доба 5 доба 14 доба 0,54±0,06 0,58±0,05 0,65±0,1 0,21±0,02 0,26±0,04 0,22±0,03 6 6 6 30 доба 0,68±0,04 0,22±0,07 6 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 Спосіб оцінювання еластичності міжкишкових анастомозів, який полягає у розрахунку величини відносної залишкової деформації сегмента кишки з сформованим анастомозом, який відрізняється тим, що додатково визначають коефіцієнт відносної залишкової деформації, що являє собою відношення відносної залишкової деформації інтактного зразка до відносної залишкової деформації ділянки кишечнику з анастомозом такого ж розміру. 10 Комп’ютерна верстка А. Крижанівський Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3