Спосіб лікування виразки дванадцятипалої кишки в дітей

Реферат: Спосіб лікування виразки дванадцятипалої кишки в дітей шляхом застосування "потрійної" антихелікобактерної терапії (амоксицилін+кларитроміцин+де-нол впродовж 7 днів). Додатково призначають препарат тівортін по 5 мл 3 рази на добу під час прийому їжі впродовж 2 тижнів. UA 121382 U (54) СПОСІБ ЛІКУВАННЯ ВИРАЗКИ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ В ДІТЕЙ UA 121382 U UA 121382 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до педіатрії, дитячої гастроентерології, і може бути використана в лікуванні виразки дванадцятипалої кишки в дітей. Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки (ВХДПК) - одне із найтяжчих захворювань органів травлення в дітей. Результати лікування та профілактики ВХДПК недостатньо задовільні, незважаючи на синтез нових поколінь ліків, розробку і впровадження нових схем і підходів, включаючи еррадикацію Н. pylori. На жаль сьогодні практичні лікарі все частіше реєструють випадки резистентності Н. pylori до відомих антибактеріальних препаратів, тому активно розробляються нові схеми лікування з урахуванням всіх ланок патогенезу. Одним із істотних факторів ульцерогенезу є судинно-ендотеліальна дисфункція, внаслідок якої порушується мікроциркуляція з утворенням трофічних порушень, зниження кровотоку слизової оболонки шлунка (СОШ) та ДПК. Як правило, локальне зниження реґіонарного кровотоку, розлад мікроциркуляції, що супроводжується розвитком тканинної гіпоксії, призводять до порушень регенерації СОШ з подальшою активізацією катаболічних процесів і переважанням апоптозу. Ці ж порушення зумовлюють розвиток ускладненого перебігу ВХДПК. Більшість схем лікування ВХДПК спрямовані тільки на ерадикацію гелікобактеріозу. Враховуючи зростання поширеності ВХДПК серед дитячого населення та резистентність до традиційних лікарських засобів, є необхідним включення в комплексне лікування патогенетично обґрунтованих медикаментозних засобів. Перспективним є включення в лікувальні схеми препаратів донаторів монооксиду нітрогену (NO). Найближчим аналогом корисної моделі є спосіб лікування виразки дванадцятипалої кишки в дітей [Иващенко И.И. Современные подходы к лечению и профилактике хронических геликобактер-ассоциированных гастродуоденальных заболеваний у детей: Методические рекомендации /Иващенко И.И. - СПб.: ПИТЕР, 2010. - 45 с.], в якому застосовують "потрійну" антихелікобактерну терапію у комплексі лікувальної схеми ВХДПК. Недоліками найближчого аналога-способу є те, що даний спосіб лікування пацієнтів із ВХДПК не знижує ризик розвитку ендотеліальної дисфукнкції, оскільки в них зберігається низький рівень NO. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалити спосіб лікування виразки дванадцятипалої кишки в дітей шляхом додаткового до "потрійної" антихелікобактреної терапії призначення препарата тівортін. Спільними ознаками корисної моделі та найближчого аналога є застосування "потрійної" антихелікобактерної терапії (амоксицилін + кларитроміцин + де-нол впродовж 7 днів). Відмінними ознаками корисної моделі від найближчого аналога є додаткове до "потрійної" антихелікобактреної терапії призначення препарата тівортін по 5 мл 3 рази на добу під час прийому їжі впродовж 2 тижнів. Теоретичні передумови здійснення способу, що заявляється. Адекватний кровотік може виявити виражений протективний вплив на СО, а гіпоксія, що виникає при порушенні кровотоку, призводить до глибокого геморагічного некрозу з утворенням ерозій і виразок. Шкідливу дію чинять хемотоксини Н. pylori, що призводить до порушення синтезу Наявність Н. pylori в CO шлунку у хворих на ВХДПК поглиблює ендотеліальну дисфункцію, про що свідчить статистично вірогідне підвищення рівнів ендотеліну-1, NO та регіонарного кровотоку в черевному стовбурі у Н. pylori-позитивних осіб порівняно з відповідними показниками в пацієнтів за відсутності Н. pylori-інфекції. Ендотеліальна дисфункція може розглядатися як один із факторів, що сприяють виразкоутворенню. Зазначається, що NO, утворений синтетичними NO-генераторами, призводить до швидкого дозозалежного морфологічного перетворення Н. pylori. Зі спіральної форми, яка реплікується, мікроорганізм трансформується в таку, що не реплікується, але життєздатну кокоподібну форму. Відомо, що тільки спіральні мікроорганізми здатні індукувати секрецію епітеліальними клітинами CO шлунка інтерлейкіну-8. Ця конверсія може сприяти зменшенню активності запального процесу. За фізіологічних умов NO діє як ендогенний медіатор, що сприяє підтриманню цілісності та відновленню тканин, виявляє гастропротекторні властивості, запобігаючи ураженню слизової оболонки шлунка різноманітними пошкоджувальними факторами. У відповідь на фізичну та хімічну стимуляцію в ендотелії на короткий період під впливом ацетилхоліну, брадикініну, 5-гідрокси-триптаміну, аденілових нуклеотидів підвищується утворення NO. У макрофагах, нейтрофілах є кальційнезалежна індуцибельна NO-синтаза, за активації якої відбувається тривале підвищення вмісту NO. Під його впливом відбувається вазодилатація, підсилюється судинна проникність, розвивається набряк та спостерігається прогресування запальної реакції. Високі концентрації NO є однією з причин розвитку багатьох уражень травного каналу, зокрема пептичної виразки. Зниження рівня активного NO призводить до виділення медіаторів запалення. 1 UA 121382 U 5 10 15 Поєднання ефективності і безпечності використання донатора NO-тівортіну робить його особливо цінним засобом у педіатричній практиці. Спосіб здійснюється наступним чином. З метою лікування виразки дванадцятипалої кишки в дітей призначають "потрійну" антихелікобактрену терапію (амоксицилін + кларитроміцин + де-нол впродовж 7 днів) та додатково до неї призначають препарат тівортін по 5 мл 3 рази на добу під час прийому їжі впродовж 2 тижнів. Приклади використання корисної моделі. Для проведення оцінки ефективності застосування препарату тівортін в дітей, хворих на ВХДПК, під спостереженням знаходилося 50 дітей: 24 дитини (група А) отримували лікування за найближчим аналогом ("потрійна" терапія: амоксицилін + кларитроміцин + де-нол впродовж 7 днів) та 26 дітей (група Б) отримували лікування за способом, що заявляється: "потрійна" терапія (амоксицилін + кларитроміцин + де-нол) впродовж 7 днів та додатково тівортін по 5 мл тричі на добу під час прийому їжі впродовж двох тижнів. Після застосування "потрійної" терапії (амоксицилін + кларитроміцин + де-нол впродовж 7 днів) та препарату тівортін впродовж двох тижнів, на відміну від використання прототипу, у обстежених дітей визначалося покращення загального стану, зникав больовий та інтоксикаційний синдроми, прискорювалися процеси репарації слизової оболонки при ендоскопічному дослідженні. Динаміка клініко-лабораторних симптомів представлена в таблиці. 20 Таблиця Динаміка клініко-лабораторних симптомів у дітей Спосіб лікування, що заявляється (%) Спосіб лікування за найближчим (група Б) аналогом (%) (група А) Після До лікування Після лікування До лікування лікування Біль 100 15,3* 95,9 29,1 Печія 76,9 11,5* 73,1 25,0 NO2, мкмоль/л 7,23±1,13 11,09±1,01* 7,47±1,116 8,23±1,11 NO3 мкмоль/л 11,45±1,19 14,723±1,15* 10,91±1,55 11,03±1,19 NO2+NO3, мкмоль/л 17,48±1,17 24,23±2,13* 18,43±1,63 19,28±2,12 Ендоскопічна ремісія 88,4* 66,6 Ефективність лікування 95,8* 82,3 Ліжко/дні 16* 19 Скорочення ліжко/днів 3,0 Клінічна ознака Примітка.* - достовірно щодо показників групи А (р