Спосіб профілактики та зменшення гематотоксичності протипухлинної хіміотерапії

Реферат: Спосіб профілактики та зменшення гематотоксичності протипухлинної хіміотерапії шляхом призначення антиоксидантного засобу. Хворим призначають тіотриазолін в дозі 200 мг 2 рази на добу перорально в профілактичному режимі між курсами лікування протягом 14 діб, та у разі виникнення гематологічного ускладнення додатково призначають 2,5 % розчин тіотриазоліну у дозі 4 мл внутрішньовенно 1 раз на добу до нормалізації показників крові. UA 122226 U (12) UA 122226 U UA 122226 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель стосується медицини, а саме онкології, і може бути використаною при проведенні хіміотерапії онкологічних захворювань, зокрема раку молочної залози, для запобігання та зменшення токсичної дії протипухлинних препаратів. Незважаючи на досягнення сучасної онкофармакології, в клінічній практиці відзначається різноманітна відповідь пухлини на лікування у пацієнтів. Як відомо, токсична дія протипухлинних препаратів на гемопоез є найбільш частим побічним ефектом, що виникає на етапах лікування хворих на злоякісні новоутворення майже у 100 % випадків. Найбільш серйозним наслідком мієлотоксичності хіміотерапії є розвиток лейкопенії. На теперішній час стандартом терапії цього патологічного стану є призначення колонієстимулюючих засобів. Проте, колонієстимулюючі засоби не мають протективних можливостей і не призначаються до початку хіміотерапії, а згідно з даними сучасними світовими дослідженнями, для багатьох форм раку призначення колонієстимулюючих факторів погіршує віддаленні результати лікування, а тому їх рутинне призначення не рекомендується. Однією з патофізіологічних основ розвитку побічних ефектів хіміотерапії є здатність цитостатичних засобів інтенсифікувати вільнорадикальні процеси і обумовлене ними перекисне окислення ліпідів клітинних мембран у різних органах. Є дані, що застосування антиоксидантів у комплексній терапії пухлин призводить до зниження ступеня ендогенної інтоксикації [Greenlee Η., Kwan Μ., 2012; ChenY., 2013]. Тому актуальним є пошук можливостей корекції порушень, що викликані токсичним впливом засобів базової протипухлинної терапії, препаратами з антиоксидантним типом дії. Найбільш близьким за технічною суттю та результатом, що досягається, є спосіб, який полягає у призначенні комбінації глюкозаміну гідрохлориду і N-ацетилглюкозаміну з кверцетином для корекції гематотоксичної та імунодепресивної дії алкілуючих протипухлинних засобів [патент України № 111248 "Застосування комбінації глюкозаміну гідрохлориду і nацетилглюкозаміну з кверцетином для корекції гематотоксичної та імунодепресивної дії алкілуючих протипухлинних засобів", опубл. 11.04.2016, Бюл.№ 7]. Спільною суттєвою ознакою прототипу та корисної моделі, що заявляється, є призначення антиоксиданту. Але спосіб-прототип є не завжди достатньо ефективним, тому що кверцетин - це антиоксидант прямого типу дії, який гальмує кінцеві процеси оксидативного стресу, і який впливає тільки на вільно-радикальні пошкодження кінцевого етапу оксидативного стресу. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу профілактики та зменшення гематотоксичності протипухлинної хіміотерапії шляхом введення тіотриазоліну як антиоксиданту в схему лікування, що забезпечить достовірне зниження частоти виникнення ускладнень хіміотерапії, зокрема глибоких лейкопеній, вільно-радикального пошкодження лейкопоезу та імуногенезу. Поставлена задача вирішується тим, що у способі, який включає призначення антиоксидантного засобу, новим є те, що хворим призначають тіотриазолін у дозі 200 мг 2 рази на добу перорально в профілактичному режимі між курсами лікування протягом 14 діб та у разі виникнення гематологічного ускладнення додатково призначають 2,5 % розчин тіотриазоліну у дозі 4 мл внутрішньовенно 1 раз на добу до нормалізації показників крові. Причино-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляються, та технічним результатом полягає у такому. У проведеному нами дослідженні взяли участь 110 хворих із морфологічно верифікованим діагнозом раку молочної залози. Всіх 110 хворих було поділено на дві групи: основну та порівняння. Обидві групи пацієнток отримували курси хіміотерапії з приводу раку молочної залози за схемою таксани + антрацикліни 1 раз на 3 тижні внутрішньовенно. За період між курсами лікування пацієнтки основної групи отримували антиоксидант тіотриазолін у дозі 200 мг 2 рази на добу перорально в профілактичному режимі. У разі виникнення гематологічного ускладнення лейкопенії пацієнтки обох груп отримували лікування із застосуванням колонієстимулюючих факторів. Пацієнтки основної групи додатково отримували 2,5 % розчин тіотриазоліну у дозі 4 мл внутрішньовенно 1 раз на добу до нормалізації показників крові. Використовувалися клінічні, лабораторні методи дослідження. Зміна стану прооксидантно-оксидантної системи в організмі пацієнтки з раком молочної залози, що отримує хіміотерапію, є одним із патофізіологічних механізмів, що викликають розвиток ускладнень лікування, в тому числі і як наслідок гематологічної токсичності хіміопрепаратів. 1 UA 122226 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Проведене дослідження маркерів оксидативного стресу та клінічних результатів використання антиоксиданту тіотриазоліну довело його ефективність як протектора та коректора гематологічної токсичності, викликаної введенням цитостатиків. Антиоксидантний препарат тіотриазолін у профілактичному режимі введення на 2 циклі лікування вірогідно в 2,42 рази (р