Спосіб діагностики больового суглобового синдрому

Спосіб діагностики больового суглобового синдрому, який включає нанесення механічного подразнення та визначення і реєстрацію больової реакції на нього, який відрізняється тим, що нанесення подразнення здійснюють пелотом, з'єднаним з компресійною пневматичною системою, шляхом підвищення в ній тиску, а визначення та реєстрацію порогових та максимальних больових відчуттів пацієнта виконують по шкалі манометра. (19) (21) 97105109 (22) 20.10.1997 (24) 15.11.2000 (33) UA (46) 15.11.2000, Бюл. № 6, 2000 р. (72) Швед Микола Іванович, Гребеник Мар'ян Васильович, Білозецька-Сміян Світлана Іванівна (73) ТЕРНОПІЛЬСЬКА ДЕРЖАВН А МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ІМ. І.Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО 29913 Приклад застосування способу. Приклад 1. Хвора Г.Я.А., діагноз: остеоартроз колінних суглобів, рентгенологічна стадія II, функціональна недостатність суглобів І. Клінічна картина обмежувалась лише больовим суглобовим синдромом. Значення суглобового індексу колінних суглобів становили 1 бал згідно відомого способу. З метою уточнення інтенсивності больового синдрому проведено визначення суглобового індексу за допомогою пропонованого способу. Больові відчуття виникли при величині компресії 100 мм рт. ст. (min. значення - порогове), а вимагали припинення подальшого нагнітання повітря в компресійну манжету при тиску 200 мм рт. ст. (max. значення). В послідуючому всі результати вимірювань пропонованим способом позначались відповідно двома значеннями тиску в манжеті - пороговим, мінімальним та максимальним (min.-max., наприклад, як у даному випадку - 100200 мм рт. ст.). Для об'єктивізації порівняльних характеристик методу - прототипу і пропонованого способу проведені додаткові обстеження. Стан периартикулярної гемодинаміки оцінювали по тетраполярній реограмі з визначенням показників відносного об'ємного пульсу (^Р) та об'ємного кровотоку (V/100 см^3/хв.), а мікроциркуляторні розлади - за допомогою полярографії з розрахунком показників напруги кисню в навколосуглобових тканинах в спокої (PО2 вихід.) та після ішемічного навантаження (РО2 відн., Т - час відновлення). В процесі 10 - денного лікування хондропротектором (румалон 1,0, № 10), нестероїдним протизапальним середником з хондропротекторними властивостями - структумом (300 мг/добу), та антагоністом кальцію (ніфедіпін - 30 мг/добу) суб'єктивно больовий синдром незначно зменшився. Об'єктивно амплітуда р ухів в правому колінному суглобі збільшилась від 100 до 120 градусів. Динаміка досліджуваних параметрів в ході терапії відображена в табл. 1. З таблиці видно, що контроль суглобового індексу методом-прототипом динаміки не виявив і залишався в межах 1 балу. При визначенні суглобового індексу пропонованим способом конятатовано позитивну динаміку на правому колінному суглобі - підвищення толерантності на больову компресію до 150 (порогові) - 300 (максимальні значення) мм рт. ст. Реографічні та полярографічні тести підтвердили позитивну динаміку. Аналіз прикладу довів, що незначне суб'єктивне зменшення больового синдрому проявлялось відповідною позитивною динамікою суглобового індексу визначеного пропонованим способом і підтверджувалось покращенням васкуляризації периартикулярних тканин, свідченням чого було збільшення пульсового і об'ємного кровотоку, парціальної напруги кисню, скороченням часу післякомпресійної ішемії тканин. В даній ситуації спосіб-прототип виявився неспроможним зафіксувати динаміку суглобового індексу в ході лікування. Таким чином, пропонований спосіб, на відміну від прототипу, забезпечує високу точність діагностики больового суглобового синдрому і дозволяє оцінити ефективність лікування. Приклад 2. Хвора К.Н.О., діагноз: остеоартроз гомілково-ступневих суглобів, активність II (реак тивний синовіт лівого гомілкове-ступневого суглобу), рентгенологічне II стадія, функціональна недостатність II ступеня. В клінічній картині переважав больовий синдром постійного характеру, зумовлений ускладненням у вигляді реактивного синовіту. С углобовий індекс, визначений пропонованим способом під внутрішньою кісточкою зліва становив 70-160 мм рт. ст., справа - 86-210 мм рт. ст. Хворій призначено функціональний спокій, метіндол 75 мг/добу, УВЧ на уражені суглоби в оліготермічній дозі. На фоні 5-денної терапії суб'єктивно стан пацієнтки не змінився. Зберігались інтенсивність та характер болів, функціональна недостатність. Проте, при контрольному визначенні суглобового індексу пропонованим способом, виявлено негативну динаміку: абсолютні значення суглобового індексу лівого гомілково-ступневого суглобу знизились до 50-110 мм рт. ст. Динаміка суглобового індексу, пульсового (^Р), об'ємного (V см^3/хв.) кровотоку по даних тетраполярної реографії та напруги кисню (РО2) периартикулярної зони по даних полярографії відображена в табл. 2. З таблиці видно, що зміни суглобового індексу в сторону погіршення підтверджувались зниженням об'ємного кровотоку в зоні лівого гомілковогоступневого і наростанням навколосуглобової ішемії тканин. Після корекції лікування - збільшення дози метіндолу до 150 мг/добу, відміни УВЧ, призначення препарату стр уктуму (300 мг/добу), стан хворої почав покращуватись, що проявлялось регресом больового синдрому як по клінічних, так і параклінічних даних. Таким чином, в даному випадку, негативна динаміка суглобового індексу, визначеного пропонованим способом на початку лікування, дозволила виявити неадекватність призначеної терапії, хоча й пацієнтка суб'єктивно погіршення не відмічала. Це дало змогу провести своєчасну корекцію лікування і пришвидшити ефект терапії. Отже, якщо в першому прикладі пропонований нами спосіб дозволив переконатись в ефективності лікарської тактики, то в др угому - завдяки його використанню спрогнозовано несприятливий перебіг хвороби і проведена своєчасна корекція лікування. Пропонований спосіб апробовано у 50 хворих на остеоартроз, з них 36 жінок і 14 мужчин, віком від 22 до 73 років. Всього проведено 150 вимірювань суглобового індексу: в зоні колінних суглобів - 96, гомілково-ступневих - 31, променево-зап'ясних - 13, ліктьових - 10. При аналізі отриманих даних виявлено тісний обернений кореляційний зв'язок між певним діапазоном значень суглобового індексу, визначеного пропонованим і відомим способами. Так, суглобовому індексу 1 бал (n=58) відповідали середні значення суглобового індексу в мм рт. ст. - порогові 148,0+41,1 і максимальні 276,2+34,3; 2-м балам (n=44) відповідали значення 68,4+12,4 і 202,9+62,2; 3-м балам (n=13) - 26,9+14,8 і 132,3+ +56,6. Більш чутливими виявились порогові значення суглобового індексу, що дало змогу визначити взаємозв'язок певних діапазонів суглобового інде 2 29913 ксу в мм рт. ст. з балами. Багаторазовими вимірюваннями визначено чіткі зони переходу суглобового індексу в мм рт. ст. від значення одного балу до іншого: від 1 до 2 балів зона переходу становила 100-90 мм рт. ст., від 2 до 3 - 50-40 мм рт. ст. (Р