Спосіб лікування генералізованого пародонтиту

Спосіб лікування генералізованого пародонтиту, що включає видалення зубних відкладень, заміну нераціональних пломб і протезів, усунення пунктів травматичної оклюзії, іригацію розчинами антисептиків, кюретаж клінічних пародонтальних 30699 трудомісткості хірургічної маніпуляції, яка не потребує тривалої підготовки хворого та послідуючого традиційного післяопераційного ведення, і, подруге, пов'язане з цим скорочення строків лікування з 3-5 місяців до 2-3 тижнів. По-трете, у наданому способі в якості місцевої медикаментозної терапії генералізованого пародонтиту використовується лікувальна паста, яка містить лікарські речовини різного механізму дії, що дає можливість всебічного впливу на етіопатогенетичні ланки запально-деструктивного процесу. Введення до складу пасти 30% масляного розчину вітаміну Е сприяє покращенню кровообігу тканин пародонту, ліквідації атеросклеротичних змін у судинній стінці, зменшенню проникності та ломкості капілярів. Місцеве його застосування призведе до зниження набряку і гіперемії тканин, явищ локальної гіпоксії. Препарат стимулює обмінні процеси у пародонті, бере участь у біосинтезі білків, тканинному диханні, являється антиоксидантом. Крім того, вищевказаний підбір інгредієнтів дозволяє придати даній композиції пастоподібну консистенцію, найбільш прийнятну для заповнення клінічних пародонтальних кишень та міжзубних проміжків. До причин, що перешкоджають одержанню зазначеного нижче технічного результату у вказаному способі відносяться: включення до складу лікувальної пасти для заповнення клінічних пародонтальних кишень протеолітичних ферментів трипсину та хімотрипсину, схильних до швидкої інактивації, що створює певні труднощі при її замішуванні та збереженні, а також спричинює недовгочасний лікувальний ефект цих компонентів під час експозиції на тканинах пародонту; введення до композиції лікувальної пасти як антимікробного засобу антибіотика стрептоміцина, який характеризується здатністю давати алергічні реакції, призводити до сенсибілізації організму, вибірково пригнічувати певні штами мікроорганізмів і викликати появу стійких бактеріальних видів, а також у зв'язку з резистентністю до нього мікрофлори клінічних пародонтальних кишень; місцеве застосування комплексу аскорбінової кислоти і вітаміну Р у складі лікувальної пасти з урахуванням низького засвоєння їх тканинами при аплікації і більш ефективного призначення цих препаратів внутрішньо; відсутність лікувальних заходів, спрямованих на стимуляцію процесів остеосинтезу та попередження резорбції кісткової тканини альвеолярного відростка. До основи удосконалення відомого способу поставлена задача підвищення ефективності лікування генералізованого пародонтиту шляхом місцевої медикаментозної корекції метаболічних процесів у кістковій тканині альвеолярного відростка. Зазначений вище технічний результат при реалізації винаходу досягається тим, що в способі лікування генералізованого пародонтиту, що включає видалення зубних відкладень, заміну нераціональних пломб і протезів, усунення пунктів травматичної оклюзії, іригацію розчинами антисептиків, кюретаж клінічних пародонтальних кишень та накладання лікувальної пасти, що містить антимікробний засіб, 30% масляний розчин вітаміну Е під захисну ясенну пов’язку, особливість полягає в тому, що додатково до складу пасти вводять іпріфлавон і гідроксиапатит, а як антимікробній засіб використовують хіноксидин, при наступному співвідношенні компонентів, мас.%: хіноксидин 0,05-0,1 іпріфлавон 0,05-0,1 гідроксиапатит 45,0-50,0 30% масляний розчин вітаміну Е решта. Причинно-наслідковий зв'язок сукупності пропонуємих ''істотних ознак" з зазначеним вище важливим технічним результатом полягає в наступному. Зважаючи на те, що резорбція альвеолярної кістки є одним з основних клінічних симптомів генералізованого пародонтиту і складає найбільшу важкість дня лікування, що зумовлено особливостями морфологічної будови та низькою регенеративною здатністю кісткової тканини, вірогідним шляхом підвищення ефективності лікування даного захворювання являється медикаментозна корекція метаболічних процесів у кістковій тканині шляхом місцевого застосування (в складі пасти для заповнення клінічних пародонтальних кишень) препаратів, що мають специфічну остеотропну дію, а саме, гідроксиапатиту і іпріфлавону. Відомо, що на початкових стадіях генералізованого пародонтиту виникає демінералізація кісткової тканини альвеолярного відростка, яку в подальшому супроводжують виразні деструктивні зміни компактної пластинки та губчастої речовини альвеолярної кістки. Гідроксиапатит, що використовувався раніш при лікуванні генералізованого пародонтиту для заміщення кісткових дефектів і як стимулятор репаративного остеогенезу [1], слід розглядати як джерело іонів кальцію та фосфору, необхідних для ремінералізації кісткової тканини. Дослідним шляхом встановлено, що введення гідроксиапатиту в лікувальну пасту менш ніж 45,0% малоефективне, а більш 50,0% недоцільно із-за відсутності значного росту е фективності та з огляду на вартість препарату. Беручи до уваги деяку біоінертність гідроксиапатату та відсутність прямого контакту з кістковою тканиною, виникає необхідність застосування його з речовиною, яка сприяє його утилізації остеобластами. В рішенні, в якості останнього використано іпріфлавон - препарат, здатний стимулювати процеси мінералізації кісткової тканини, а саме відкладення кальцієвих та фосфорних іонів, донатором яких постає гідроксиапатит. Крім того, іпріфлавон активує процеси біосинтезу білків в кістці, безпосередньо впливаючи на метаболічні процеси в остеобластах, тим самим посилюючи остеотропну активність гідроксиапатиту. Препарат також інгібує резорбцію кісткової тканини. Застосування в лікувальній пасті для заповнення клінічних пародонтальних кишень гідроксиапатиту в композиції з іпріфлавоном, як пластичного матеріалу та його утилізатора, а також здатність іпріфлавону інгібувати резорбцію кісткової тканини, дозволяє посилити процеси остеосинтезу і попередити резорбцію альвеолярної кістки. Експериментальним шляхом визначена оптимальна концентрація іпріфлавону в пасті, вона складає 0,05-0,1%, при цьому 0,05% концентрація препарату являється мінімальною, при якій спостерігається потенціювання гідроксиапатиту, а її збільшення вверх 0,1% не при 2 30699 водить до підвищення вказаного ефекту і, крім того, економічно не виграшно. Помимо прямої специфічної остеотропної дії гідроксиапатиту і іпріфлавону у розробленому способі вишукана можливість непрямого впливу на патологічний процес в кістковій тканині, з саме включення до складу пасти хіноксидина - антимікробного засобу широкого спектру дії, е фективного по відношенню до стафілококів, стрептококів, патогенних анаеробів та інших мікроорганізмів, що являються постійними мешканцями клінічних пародонтальних кишень і стійких до інших хіміотерапевтичних препаратів, тим самим розриваючи етіопатогенетичні ланки запально-деструктивного процесу в кістковій тканині. Дослідним шляхом встановлено, що вже 0,05% вміст хіноксидина в пасті визначає її значну антимікробну активність, тоді як підвищення його вмісту в пасті зверх 0,1% до посилення бажаного ефекту не приведе і, безперечно, економічно не доцільно. Викладене вище обгрунтування додаткового введення кожного окремого компоненту та синергізм їх дії у складі лікувальної пасти вказує на позитивний лікувальний вплив композиції, в остаточному підсумці призведе до підвищення ефективності лікування генералізованого пародонтиту. Таким чином, сукупність даних ознак об'єкта є істотною, тому що має причинно-слідчий зв'язок з зазначеним вище механічним результатом. Проведений заявником аналіз рівня медицини дозволив встановити відсутність джерел, що характеризуються ознаками, тотожними істотним відзнакам даного винаходу, обраними окремо чи в сукупності. Визначення прототипу [2], виявило висловлену в формулі винаходу сукупність істотних відзнак по відношенню до важливого технічного результату. Виходячи з вищесказаного, рішення, задовольняє умові винаходу "новизна", тому що невідомо з існуючого рівня стоматології. Для перевірки відповідності винаходу умові "винахідницький рівень” були зіставлені відрізняючи прикмети пропозиції, що надається, з ознаками відомих об'єктів. Результати аналізу свідчать про те, що розроблене рішення встановленої задачі не спливає відвертим образом із рівня стоматології, оскільки в ньому не встановлено наявність тотожних засобів або елементів перетворення споглядаємого заявником технічного результату. Отже, винахід, відповідає умові "винахідницький рівень". Відомості, які підтверджують можливість здійснення способу лікування генералізованого пародонтиту і досягнення технічного результату, що передбачається автором, укладаються у наступному. Спосіб здійснюють слідуючим чином. Видаляють зубні відкладення, змінюють нераціональні пломби і протези, усувають пункти травматичної оклюзії, проводять іригацію 0,06% розчином хлоргексидину біглюконату, по показанням кюретаж клінічних пародонтальних кишень. Далі шийки зубів та прилягаючу частину ясен висушують стерильними марлевими кульками і вводять в клінічні пародонтальні кишені та міжзубні проміжки шпателем або гладилкою під захисну ясенну пов'язку з парафіну пасту наступного складу, мас.%: хіноксидин 0,05-0,1 іпріфлавон 0,05-0,1 гідроксиапатит 45,0-50,0 30% масляний розчин вітаміну Е решта. Через 2-3 години пов’язку видаляють. Процедур у повторюють через 1-2 дні, курс лікування 3-6 процедур. Приклад 1. Хворий С., 32 роки, звернувся зі скаргами на кровоточивість ясен підчас чищення зубів протягом півроку. При огляді порожнини рота виявляються гіперемія та набряк ясен у ділянці всіх зубів, зубні відкладення у незначній кількості. Патологічної рухомості зубів немає. Клінічні пародонтальні кишені глибиною 0,5-1 мм. Зуби сановані. Рентгенологічно визначається остеопороз верхівок міжальвеолярних перегородок, розволокнення їх кортикальних пластинок у вигляді "розкошлатості", розширення періодонтальної щілини в пришийковій ділянці зубів. Поставлено діагноз: генералізований пародонтит, легкого ступеня важкості, хронічний перебіг. Проведене лікування: в перше відвідування видалено зубні відкладення з зубів нижньої щелепи, здійснено заміну нераціональних пломб, усунено пункти травматичної оклюзії, проведено іригацію 0,06% розчином хлоргексидину біглюконату. Після висушування шийок зубів та прилягаючої частини ясен стерильними марлевими кульками в клінічні пародонтальні кишені і міжзубні проміжки гладилкою введено пасту вказаного складу під захисну ясенну пов’язку з парафіну на 3 години. У друге відвідування (через 2 дні) хворий скарг не надає. Об'єктивно: значне зменшення гіперемії та набряку ясен. Проба Шилера-Писарева була слабкопозитивною. Після зняття зубних відкладень з зубів верхньої щелепи проведено іригацію 0,06% розчином хлоргексидину біглюконату, висушування і введення в клінічні пародонтальні кишені та міжзубні проміжки лікувальної пасти приведеного складу під парафін на 3 години. У трете відвідування (на 5 день від початку лікування) при огляді ясенні сосочки набули правильної форми, блідорожевого кольору. Проба Шилера-Писарева негативна. Під впливом лікування збільшилася стійкість капілярів (проба Кулаженко) з 15 с до 50 с. Зафіксовано зниження гігієнічного індексу (ГІ) (по Федорову-Володкіній) з 2,1 до 1,2 відповідно до і після лікування. Внаслідок проведеної терапії зменшився пародонтальний індекс (ПІ) а 1,0 до 0,8. Після іригації 0,06% розчином хлоргексидину біглюконату і висушування в клінічні пародонтальні кишені та міжзубні проміжки накладено лікувальну пасту під парафін на 3 години. На протязі року хворий скарг не надавав. Дані рентгенологічного дослідження через 1 рік свідчать про ремінералізацію та відновлення кістки альвеолярного відростку - появу чіткості контурів верхівок міжзубних проміжків, обмежених кортикальною пластинкою, зникнення ознак остеопорозу і розширення періодонтальної щілини, кістка альвеоли має виразний малюнок. Приклад 2. Хвора К., 40 років, звернулася зі скаргами на кровоточивість і болісність ясен при прийомі їжі та чищенні зубів, на рухомість зубів, на неприємний запах з рота, особливо зранку. Вважає себе хворою 1 рік. Об'єктивно: гіперемія, на 3 30699 бряк ясен в ділянці всіх зубів, ясна болісні та кровоточать при натисненні; зуби інтактні, вкриті м'я ким зубним нальотом, на язичній поверхні 432111234 відкладення зубного каменю. При зондуванні визначаються клінічні пародонтальні кишені глибиною 4-5 мм з серозно-гнійним ексудатом. Рухомість зубів І-ІІ ступенів. На рентгенограмі спостерігається резорбція міжзубних перегородок на 1/3-1/2 довжини кореню, а також явища остеопорозу альвеолярної кістки, На основі даних анамнезу і об'єктивного дослідження діагностовано генералізований пародонтит, середнього ступеня важкості, загострений перебіг. Проведено лікування: в перший день видалено тверді назубні відкладення та м'який зубний нальот з зубів нижньої щелепи, ліквідовано пункти травматичної оклюзії, проведено іригацію 0,06% розчином хлоргексидину біглюконату. Після висушування шийок зубів та прилегаючої частини ясен стерильними марлевими кульками в клінічні пародонтальні кишені та міжзубні проміжки гладилкою введено пасту наданого складу під захисну ясенну пов’язку з парафіну на 3 години. У друге відвідування (через 1 день) хвора відзначила відсутність кровоточивості і болісності ясен підчас прийому їжі та незначну кровоточивість при чищенні зубів. При обстеженні зазначено зменшення гіперемії і набряку ясен. Проба Шилера-Писарева була слабкопозитивною. У це ж відвідування видалено назубні відкладення з зубів верхньої щелепи. Проведено кюретаж в ділянці нижніх фронтальних різців і кликів. Після іригації 0,06% розчином хлоргексидину біглюканату і висушування в клінічні пародантальні кишені та міжзубні проміжки накладено лікувальну пасту приведеного складу під парафін на 3 години. При третьому відвідуванні (на 6 день від початку лікування) скарги відсутні, зник запах з рота. Після іригації 0,06% розчином хлоргексидину біглюконату і висушування здійснено чергове накладання розробленої лікувальної пасти під парафінову захисну ясенну пов’язку на 3 години. При четвертому відвідуванні (на 9 день від початку лікування) підчас огляду: слизова оболонка набула блідо-рожевого кольору, маргінальні ясна щільно прилягали до шийок зубів. Зменшилася рухомість зубів. Проба Шилера-Писарева негативна. Нормалізувалася стійкість капілярів (проба Кулаженко): з 10 с до 42 с після лікування. Знизилися гігієнічний індекс (ГІ) з 3,4 до 1,7 та пародонтальний індекс (ПІ) з 3,4 до 2,5 відповідно до і після лікування. Проведено іригацію 0,06% розчином хлоргексидину біглюконату, висушування та накладання в клінічні пародонтальні кишені та міжзубні проміжки пасти пропонованого складу. Протягом послідуючого року загострень захворювання не спостерігалося. На рентгенограмі верхівки міжзубних перегородок були як би облямлені кортикальними пластинками, зникли вогнища остеопорозу в альвеолярній кістці. В процесі клінічних випробувань проліковано 44 хворих на генералізований пародонтит легкого та середнього ступенів важкості, з них 24 чоловіка з використанням даного способу (дослідна група) і 20 чоловік з застосуванням способу, обраного за прототип [2] (контрольна група). Результати проведеної терапії надано у таблиці. Китамнестичне спостереження 22 хворих основної групи на протязі 1-1,5 років підтвердило наявність у 21 з них (95,5%) стійкої ремісії, тоді як для контрольної групи вона спостерігалася у 15 з 19 хворих (79,0%). На підставі аналізу одержаних результатів лікування можливо зробити висновки, що використання даного способу при лікуванні генералізованого пародонтиту приводі до клініко-рентгенологічної стабілізації захворювання, причому при легкому ступені важкості спостерігається повна ремінералізація та відновлення кістки альвеолярного відростку. Таким чином, у наданому рішенні задачі шляхом місцевої медикаментозної корекції метаболічних процесів у кістковій тканині альвеолі, що передбачає використання іпріфлавону, гідроксиапатиту, хіноксидину в складі лікувальної пасти, досягнуто підвищення ефективності лікування генералізованого пародонтиту. Пропонований спосіб лікування генералізованого пародонтиту забезпечує наступні переваги: являється зразком високоефективного етіопатогенетичного лікування пародонтиту, бо застосування іпріфлавону і гідроксиапатиту зумовлює стимуляцію остеосинтезу та інгібування остеолізісу в альвеолі, а хіноксидин - антимікробну дію; скорочується термін лікування: з 6-10 до 3-6 кількість відвідувань хворими лікаря-пародонтолога; дозволяє в менші строки ліквідувати запалення тканин пародонту; зменшуються строки підготовки хворого до послідуючого ортопедичного лікування; сприяє тривалій клініко-рентгенологічній стабілізації захворювання; спосіб відзначається простотою і може бути впроваджений в практику лікаряпародонтолога. Отже, викладені вище відомості свідчать про те, що спосіб при здійсненні може бути використаним в стоматології, в комплексі лікувальних заходів при генералізованому пародонтиті. Його характеристика, надана у незалежному пункті формули винаходу, підтверджує можливість його реалізації за допомогою зазначених у заявці чи відомих до дати пріоритету засобів або заходів. Спосіб забезпечує досягнення споглядаємого заявником технічного результату та інших привілей над прототипом. На підставі викладеного, слід визначити, що розроблене технічне рішення відповідає умові ''промислова застосовність" та спроможне до кваліфікування винаходом України. Джерела інформації. 1. Клиническая апробация препаратов на основе гидроксиапатита в стоматологи. Воложин А.И., Дьякова С.В., Топольницкий О.З и др. // Новое в стоматологии (спец. выпуск). - 1993. № 3. - С. 29-31. 2. Руководство к практический занятиям по терапевтической стоматологии (заболевания пародонта): Учеб. пособие / Н.Ф. Данилевский, A.П. Гpoxoльский, Л.А. Хоменко и др.; Под ред. Н.Ф. Данилевского. - К.; Выща шк., 1990. С. 61-65, 77-79, 83-85, 163. 4 30699 Таблиця Середні значення показників, що характеризують стан пародонту, до і після лікування генералізованого пародонтиту (М±) Показники Група Дослідна Контрольна Проба Визначення Шилера - Пистійкості капілярів сарева (проба Кулаженко), с до лікування позитивна 12,0±1,2 після лікування негативна 45,0±1,8 до лікування позитивна 13,0±0,8 після лікування негативна 40,0±1,4 ГІ, бали ПІ, бали 2,3±0,03 1,2±0,04 2,3±0,05 1,4±0,06 2,7±0,02 2,0±0,03 2,6±0,04 2,2±0,05 __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 5