Кріпильний елемент чернобая

Корисна модель відноситься до технології виробництва кріпильних виробів, зокрема цвяхів, скоб і інших подібних виробів, що широко використовуються при виконанні будівельних і інших робіт для прикріплення будьяких предметів до підкладки з дерева чи подібного матеріалу, що можуть бути пробиті кріпильним елементом чи забезпечені попередньо виконаним отвором. Для приєднання предметів до дерев'яних чи подібних підкладок застосовують широко відомі кріпильні елементи різних розмірів і форми, зокрема, таких як металеві цвяхи, виконані у виді довгастого стрижня, передній кінець якого загострений, а задній кінець забезпечений засобом для зчеплення з предметом, що прикріплюється до підкладки, у виді капелюшка. Для цієї мети використовують також скоби, що мають два в цілому рівнобіжних довгастих стрижня, передні кінці яких загострені, а задні кінці з'єднані з у цілому перпендикулярної до стрижнів поперечини. Кріпильні елементи пропускають через предмет, що прикріплюється до підкладки, наприклад, пробивають через лист металу чи пластику, дерев'яну дошку чи брусок і т.п. чи проводять через попередньо підготовлений в предметі отвір і потім забивають у матеріал підкладки. Міцність кріплення предмета до підкладки визначається міцністю зчеплення кріпильного елемента з матеріалом підкладки, і залежить, при рівних інших умовах, від довжини і товщини стрижня кріпильного елемента, властивостей матеріалу підкладки, а також від рельєфу бічної поверхні кріпильного елемента. Для одержання більшої міцності кріплення використовують кріпильні елементи більшого діаметра і більшої довжини, наносять на бічну поверхню стрижня кріпильного елемента поперечні нерівності, наприклад, насічки, що збільшують силу тертя стрижня з матеріалом підкладки, чи використовують комбінації того й іншого [див., наприклад, WO 98/36179, US 4932820, US 3977142 і інші]. Однак, часто товщина і довжина стрижня кріпильного елемента, який можна застосувати, обмежені параметрами підкладки. Так, якщо підкладкою є вузька дерев'яна планка чи дошка, то товстий стрижень може неї розколоти, а довжина стрижня обмежена товщиною підкладки. З часом і під впливом зовнішніх факторів первісне зчеплення кріпильного елемента з матеріалом підкладки, особливо з найбільше широко застосовуваним деревом, слабшає через те, що поверхні отвору, проробленого цвяхом чи скобою, утрачають свою первісну щільність, сила тертя в місцях з'єднання слабшає і згодом кріпильний елемент може вийти з цього отвору навіть при невеликих навантаженнях, а прикріплений до підкладки предмет - відокремитися. Для компенсації таких ослаблень кріплення необхідно збільшувати розміри чи кількість кріпильних елементів, що приводить до збільшення витрати металу, подорожчанню робіт і продукції. Крім того, як відзначалося вище, розміри кріпильних елементів не завжди можна довільно збільшувати. Задачею цієї корисної моделі є створення кріпильного елемента, здатного забезпечити надійне, що практично не погіршується згодом, кріплення предметів до підкладки з дерева чи подібного матеріалу при менших розмірах кріпильного елемента. Поставлена задача вирішуються тим, що кріпильний елемент, призначений для забивання в підкладку і прикріплення до неї предметів у заданому положенні, містить довгастий стрижень, передній кінець якого загострений, а задній кінець забезпечений засобом для зчеплення з предметом, що прикріплюється до підкладки, і відрізняється тим, що згаданий стрижень принаймні на частині його довжини з боку переднього кінця утворений принаймні двома довгастими елементами, передні кінці яких загострені й утворюють передній кінець згаданого стрижня, при цьому загострені передні кінці згаданих довгастих елементів мають таку форму, щоб при забиванні стрижня в підкладку довгасті елементи розходилися в різні сторони стосовно подовжній осі згаданого стрижня. Переважно, згаданий стрижень має в цілому форму циліндра й утворений N довгастими елементами, поперечний переріз кожного їхній яких має в цілому вид 1/N сектора кола, де N³2, а передній кінець кожного з довгастих елементів загострений так, щоб вістря розташовувалося на вершині дуги поперечного переріза довгастого елемента. Найбільш простим у виготовленні є кріпильний елемент, у якого передня ділянка стрижня утворена двома (тобто N=2), довгастими елементами, поперечний переріз кожного їх яких має в цілому вид півкола. Засіб для зчеплення з предметом, що прикріплюється до підкладки, доцільно виконати у виді розширення на задньому кінці стрижня, наприклад, у виді капелюшка цвяха. Поставлена задача вирішується також тим, що кріпильний елемент, призначений для забивання в підкладку і прикріплення до неї предметів у заданому положенні, містить довгастий стрижень, передній кінець якого загострений, а задній кінець забезпечений засобом для зчеплення з предметом, що прикріплюється до підкладки, і відрізняється тим, що він має Т-подібну форму і виконаний з одного відрізка дроту, що має дві бічних ділянки і одну центральну ділянку і зігнутий так, щоб бічні ділянки відрізка дроту були розташовані паралельно, прилягали друг до друга і утворювали згаданий стрижень, а центральна ділянка відрізка дроту зігнута у виді петлі, що утворює засіб для зчеплення з предметом, що прикріплюється до підкладки, при цьому передні кінці бічних ділянок відрізка дроти загострені і мають таку форму, щоб при забиванні стрижня в підкладку їхні кінці розходились в різні сторони стосовно подовжній осі згаданого стрижня. Переважно дріт має в цілому форму напівциліндра, обмеженого з однієї сторони в цілому плоскою поверхнею, при цьому бічні ділянки відрізка дроту прилягають друг до друга цими плоскими поверхнями. Поставлена задача вирішується також тим, що кріпильний елемент, призначений для забивання в підкладку і прикріплення до неї предметів у заданому положенні, містить два в цілому рівнобіжних довгастих стрижня, передні кінці яких загострені, а задні кінці яких з'єднані з у цілому перпендикулярної до стрижнів поперечини, і відрізняється тим, що кожен зі згаданих стрижнів принаймні на частині його довжини з боку переднього кінця утворений принаймні двома довгастими елементами, передні кінці яких загострені, при цьому загострені передні кінці згаданих довгастих елементів мають таку форму, щоб при забиванні кріпильного елемента в підкладку довгасті елементи кожного стрижня розходилися в різні сторони стосовно подовжній осі згаданого стрижня. Переважно кожний зі згаданих стрижнів має форму циліндра і утворений N довгастими елементами, поперечний переріз кожного з яких має в цілому вид 1/N сектора кола, де N³2, а передній кінець кожного з довгастих елементів загострений так, щоб вістря розташовувалося на вершині дуги поперечного переріза довгастого елемента. Найбільш простим у виготовленні є кріпильний елемент, у якому передня ділянка стрижня утворена двома довгастими елементами (N=2), поперечний переріз кожного їх яких має в цілому вид півкола. Більш детально Корисна модель пояснюється за допомогою креслень, на яких показане: Фіг.1 - загальний вид першого варіанта кріпильного елемента в двох проекціях; Фіг.2 - вид з'єднання, виконаного за допомогою першого варіанта кріпильного елемента; Фіг.3 - загальний вид заготовки для виготовлення другого варіанта кріпильного елемента; Фіг.4 - загальний вид другого варіанта кріпильного елемента; Фіг.5 - вид з'єднання, виконаного за допомогою другого варіанта кріпильного елемента; Фіг.6 - загальний вид третього варіанта кріпильного елемента. Перший варіант кріпильного елемента (Фіг.1, 2) має форму металевого цвяха і призначений для забивання в підкладку 1 і прикріплення до неї предмета 2 у заданому положенні (Фіг.2). Кріпильний елемент містить у цілому циліндричний довгастий стрижень 3, передня частина якого утворена двома довгастими елементами 4 і 5 (Фіг.1). Поперечний переріз кожного з довгастих елементів 4 і 5 має в цілому вид півкола. Передні кінці 6 і 7 довгасти х елементів 4 і 5 загострені, зокрема, плоским заточенням. Площини заточення довгастих елементів 4 і 5 розташовані під кутом до подовжнього напрямку стрижня 3 так, що вістря на передньому кінці кожного з довгастих елементів 4 і 5 розташовується на вершині дуги поперечного переріза відповідного довгастого елемента. Кут a між площинами заточення може мати різні значення, наприклад від 15° до 120°, у залежності від конкретних умов застосування кріпильного елемента, таких як щільність матеріалу підкладки, потрібна міцність кріплення, довжина стрижня і т.п. Задній кінець стрижня забезпечений засобом 8 у виді капелюшка для зчеплення з предметом 2, що прикріплюється до підкладки 1. Для кріплення предмета 2 до підкладки 1 предмет 2 пробивають стрижнем 3 чи кріпильний елемент проводять через заздалегідь виконаний в предметі 2 отвір придатного розміру, після чого забивають у підкладку 1. При забиванні стрижня 3 кріпильного елемента в матеріал підкладки заточені кінці 6 і 7 довгастих елементів 4 і 5 взаємодіють з матеріалом підкладки і, завдяки формі заточення, розходяться в різністорони стосовно осі стрижня, згинаючи при цьому довгасті елементи 4 і 5 у протилежні сторони. Остаточний вид з'єднання показаний на Фіг.2, де кріпильний елемент занурений у підкладку 1 на максимально можливу довжину, а предмет 2 утримується капелюшком 8. Ме ханічна міцність такого з'єднання визначається не тільки площею взаємодії довгастих елементів 4 і 5 з поверхнею отвору у матеріалі підкладки, але і величиною їхньої деформації. Для витягування такого кріпильного елемента потрібно не тільки перебороти силу тертя довгастих елементів 4 і 5 з матеріалом підкладки, але і прикласти додаткове зусилля для зворотної деформації цих елементів, тобто для їх випрямлення. При такій зворотній деформації довгасті елементи 4 і 5 відчувають бічний тиск із боку матеріалу підкладки, що забезпечує додаткове збільшення сили тертя. Ясно, що навіть при значному прослабленні стінок отвору під впливом факторів зовнішнього середовища чи з інших причин, такий кріпильний елемент залишається зчепленим з підкладкою і з'єднання продовжує виконувати свої функції. Другий варіант здійснення корисної моделі показаний на Фіг.3. Цей кріпильний елемент має Т-подібну форму і виконаний з одного відрізка металевого дроту напівкруглого перетину. Відрізок дроту, з якого виготовлений кріпильний елемент, тобто заготівка, умовно має дві бічних ділянки 9 і 10 і розташовану між ними центральну ділянку 11 (Фіг.4). Кінці бічних ділянок 9 і 10 заточені під кутом, наприклад, плоским заточенням. Кріпильний елемент виготовлений шляхом згинання згаданого відрізка дроту так, щоб бічні ділянки 9 і 10 були розташовані паралельно, прилягали друг до друга й утворювали стрижень 12 у цілому циліндричної форми, а центральна ділянка 11 відрізка дроту зігнута у виді круглої або приплющеної петлі, що утворює засіб 13 для зчеплення з предметом 2, що прикріплюється до підкладки 1. Площини заточення кінців ділянок 9 і 10 розташовані під кутом до осі стрижня 12 так, що вістря на передньому кінці кожного з бічних ділянок 10 і 11 знаходиться на вершині дуги поперечного переріза відповідного бічної ділянки. Кут a між площинами заточення може складати різні значення, наприклад від 15° до 120°, у залежності від конкретних умов застосування кріпильного елемента, таких як щільність матеріалу підкладки, задана міцність кріплення, довжина стрижня і т.п. Працює цей варіант кріпильного елемента також як і описаний вище перший варіант із тією тільки різницею, що предмет 2 утримується засобом для зчеплення у виді петлі 13, а не капелюшка 8. Усі переваги першого варіанта, також цілком придатні і другому варіанту кріпильного елемента по корисної моделі. Третій варіант кріпильного елемента по корисної моделі має форму металевої скоби (Фіг.5). Скоба має два в цілому рівнобіжних довгастих стрижня 14 і 15. Задні кінці стрижнів 14 і 15 з'єднані з у цілому перпендикулярної до стрижнів поперечиною 16, що утворює засіб для зчеплення з предметом 2. Передня ділянка стрижня 14 утворений двома довгастими елементами 17 і 18, а передня ділянка стрижня 15 утворений двома довгастими елементами 19 і 20. Передні кінці довгастих елементів 17-20 загострені плоским заточенням так, щоб при забиванні кріпильного елемента в підкладку вони розходилися в сторони по відношенню в осі відповідного стрижня. У випадку стрижня круглого перетину вістря розташовується на вершині дуги поперечного переріза кожного довгастого елемента. Аналогічно описаним вище варіантам площини заточення розташовані під кутом, що може мати значення, наприклад, від 15° до 120°, у залежності від конкретних умов застосування кріпильного елемента. Працює цей варіант кріпильного елемента також як і описані вище перший і другий варіанти з тією відмінністю, що в матеріал підкладки забивається не один, а два стрижні 14 і 15, а предмет 2 утримується засобом для зчеплення у виді поперечини 16. Усі переваги першого варіанта і другого варіантів також цілком придатні і третьому варіанту кріпильного елемента. Кріпильні елементи по всім перерахованим вище варіантах можуть бути з'єднані чи набрані в групу з множиною елементів, наприклад, у блок чи касету, придатні для використання в ручни х, електричних, пневматичних чи інших пристроях для забивання кріпильних елементів з автоматичною подачею останніх (наприклад степлерах). Пропоновані кріпильні елементи забезпечують надійне, що практично не погіршується згодом, кріплення предметів до підкладки з дерева чи іншого подібного матеріалу при менших розмірах кріпильного елемента і, отже, значному зменшенні його матеріалоємності. Обсяг дійсного корисної моделі не обмежено приведеними прикладами і визначається приведеною нижче формулою корисної моделі. Кріпильні елементи за корисною моделю можуть відрізнятися в деталях, зрозумілих фа хівцю в даній області. Наприклад, кріпильні елементи можуть бути виготовлені не тільки з металу, але і з інши х придатних по своїх механічних властивостях матеріалів, кількість подовжніх елементів у стрижнях кріпильних елементів може бути більше двох, форма заточення кінців подовжніх елементів може бути інший, чим плоска і т.п.