Спосіб гальмування проліферації епітеліоцитів товстої кишки за умов гіпергастринемії у експериментальних тварин

Спосіб гальмування проліферації епітеліоцитів товстої кишки за умов гіпергастринемії у експе 3 ксигенази-2 целекоксибу за умов гіпергастринемії, який відрізняється тим, що експериментальним тваринам протягом двох тижнів за умов гіпергастринемії, викликаної введенням лансопразолу, натщесерце внутрішньошлунково одночасно вводять блокатор ССК-2 рецепторів проглумід у дозі 250мг/кг та селективний блокатор циклооксигенази-2 целекоксиб у дозі 10мг/кг. Відмінність запропонованого способу полягає у тому, що за умов гіпергастринемії у слизовій оболонці товстої кишки (СОТК) одночасно блокуються сигнали від ССК-2 рецепторів мембран епітеліоцитів та активність ЦОГ-2, що призводить до інгібування синтезу ПГЕ2 і, відповідно, більш вираженого блокування проліферативних процесів. Особливе місце в процесах регуляції проліферації відіграють простагландини. їх синтез проходить за участю простагландин ендопероксидазної синтази або циклооксигенази (ЕС: 1.14.99.1), яка включає дві ізоформи - конститутивну (ЦОГ-1) та мітоген-індуцибельну (ЦОГ-2). ЦОГ-2 у товстій кишці за фізіологічних умов експресується незначно, однак при запаленні або канцерогенезі відбувається зростання експресії цієї ізоформи [3]. У практичній медицині та експериментальних дослідженнях застосовують нестероідні протизапальні препарати (НПЗП), до групи яких входять неселективні (ацетилсаліцилова кислота, піроксікам, індометацин, суліндак, ібопрофен) та селективні (целекоксиб, німесулід та інші.) блокатори циклооксигеназ, які мають протиканцерогенну дію [4]. Серед селективних блокаторів ЦОГ-2 найбільш виражену дію проявляє целекоксиб. Його введення призводило до інгібування росту пухлин у щурів на 90%, він краще переносився тваринами, ніж неселективні НПЗП. Целекоксиб проявляє свій ефект також шляхом стимуляції апоптозу, пригнічення ангіогенезу та неоваскуляризації. Антагоністи ССК-2 рецепторів (проглумід, спіроглумід, ітріглумід) мають антисекреторний, противиразковий ефекти та приймають участь у проліферативний дії гастрина на клітини. Проглумід відноситься до антагоністів ССК-А (ССК-1) та ССКВ (ССК-2) рецепторів. Вважається, що проглумід інгібує стимулюючий ростовий ефект гастрину на синтез ДНК та білків у клітинах товстокишкової карциноми на рівні переходу фаз клітинного циклу з фази G0/G1 до фази S та G2 та активуючи апоптоз клітини. Запропонована корисна модель пояснюється рисунками (збільшення х 300), де на Фіг.1 відображено гістологічний стан СОТК щурів за умов норми, на Фіг.2 - гістологічний стан СОТК щурів за умов гіпергастринемії, на Фіг.3 - гістологічний стан СОТК щурів за умов дії проглуміду на фоні гіпергастринемії, на Фіг.4 - гістологічний стан СОТК щурів за умов поєднаної дії проглуміду та целекоксибу на фоні гіпергастринемії. Спосіб здійснюють таким чином. Експериментальним тваринам на фоні гіпергастринемії, ви 46591 4 кликаної двотижневим введенням лансопразолу, натщесерце внутрішньошлунково одночасно протягом двох тижнів вводять блокатор ССК-2 рецепторів проглумід в дозі 250мг/кг та селективний блокатор ЦОГ-2 целекоксиб в дозі 10мг/кг. Експериментальні дослідження підтвердили ефективність запропонованого способу у блокуванні процесів проліферації у товстій кишці, викликаних гіпергастринемією. Експериментальним тваринам вводили натщесерце внутрішньошлунково лансопразол у дозі 30мг/кг протягом 14 днів, проглумід в дозі 250мг/кг та целекоксиб в дозі 10мг/кг. Через 14 днів (за умов знечулення уретаном) розкривали черевну порожнину. Розрізали товсту кишку повздовж, промивали її у фізіологічному розчині і брали тканину для гістологічного дослідження. Після цього зішкрібали слизову оболонку і гомогенізували її. У гомогенаті визначали: вміст продуктів перекисного окиснення ліпідів (МДА), активність ензимів антиоксидантного захисту - супероксиддисмутази (СОД) та каталази, вміст оксиду азоту. При гістологічному дослідженні препарати СОТК забарвлювали гематоксилін-еозином. При морфометричному аналізі на мікрофотографіях проводили обведення контурів органоїдів і обчислення їхніх площ за допомогою програми UTHSCSA ImageTool. Ступінь диспластичної трансформації епітелія СОТК щурів оцінювали на підставі аналізу ширини СОТК, як показника висоти епітеліоцитів, площі поперечного перерізу ядер епітеліоцитів та кількості епітеліоцитів у криптах, глибини кишкових крипт. Вважали, що морфологічними критеріями посилення синтетичних та секреторних процесів у епітеліоцитах є, зокрема, збільшення ширини слизової оболонки, а також збільшення розмірів ядер ендокриноцитів та їх кількості. Дані морфометричного аналізу СОТК оцінювали із врахуванням візуальної та якісної оцінки функціонального стану клітин на світлооптичному рівні. Зміни компонентів СОТК представлені у таблиці 1, показники перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) у СОТК наведені у таблиці 2. У інтактних тварин слизова оболонка товстої кишки представлена одношаровим призматичним епітелієм, який вкриває кишкові крипти, та клітинами: стовбчастими епітеліоцитами, що розміщуються на поверхні слизової оболонки і в її криптах; недиференційованими агранулярними ендокриноцитами, які є попередниками кишкових ендокриноцитів, розташовані в основі крипт; бокалоподібними екзокриноцитами - розміщуються поодиноко; ендокриноцитами - розміщуються між епітеліальними клітинами в нижній третині крипт і мають пірамідальну форму з вузькою верхівкою (Фіг.1). Глибина кишкових крипт складала - 54,4±1,21мкм, ширина слизової оболонки - 122,5±3,03мкм, площа поперечного перерізу ядер епітеліоцитів 1,76±0,06мкм2 (Табл. 1). 5 46591 6 Таблиця 1 Зміни компонентів слизової оболонки товстої кишки щурів за умов поєднаної дії проглуміду та целекоксибу на фоні гіпергастринемії Серії досліджень Інтактні Лансопразол Лансопразол+проглумід Лансопразол+целекоксиб Лансопразол+проглумід +целекоксиб Площа поперечного перерізу 2 ядер епітеліоцитів (мкм ) 1,76±0,06 2,01±0,15 1,95±0,15 1,97±0,19 Глибина кишкових крипт (мкм) 54,4±1,21 61,4±4,43 39,4±2,89 63,9±6,3 Ширина слизової оболонки (мкм) 122,5±3,03 139,5±7,07 131,6±6,68 156,7±12,2 1,87±0,19 61,1±7,22 148,8±9,53 Дія лансопразолу протягом двох тижнів призводила до різкого зростання концентрації гастрину в крові до 430±11,2пг/мл (у інтактних тварин 103±7,4пг/мл) та виражених змін структурних компонентів СОТК. При гістологічній оцінці СОТК за вказаних умов відзначені порушення цілісності одношарового циліндричного епітелію. Відзначалося відшарування та десквамація епітеліальних клітин, порушувався слизовий бар'єр. Зменшувався вміст слизу на поверхні слизової. За рахунок зміни клітин проходило розширення просвіту дна крипти (Фіг.2). При дії лансопразолу площа поперечного перерізу ядер епітеліоцитів зростала з 1,76±0,06 до 2 2,01±0,15мкм , глибина кишкових крипт зросла з 54,4±1,21 до 61,4±4,43мкм, ширина слизової оболонки - з 122,5±3,03 до 139,5±7,07мкм2. Кількість клітин у криптах збільшилась на 32%, що свідчить про активацію проліферативних процесів (Табл.1). При цьому, активність процесів ліпопероксидації зменшувалась - вміст МДА знижувався на 25% (р