Спосіб комплексного лікування цукрового діабету у сполученні з автоімунним тиреоїдитом

1. Спосіб комплексного лікування цукрового діабету у сполученні з автоімунним тиреоїдитом, що здійснюють шляхом нормалізації метаболічних порушень, який відрізняється тим, що додатково проводять імуномоделюючу терапію за допомогою препарату анаферон. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що анаферон призначають по 1 таблетці тричі на добу протягом 10 діб, а у подальшому по 1 таблетці на добу, сублінгвально, протягом 6 місяців. (19) (21) u201005300 (22) 30.04.2010 (24) 27.09.2010 (46) 27.09.2010, Бюл.№ 18, 2010 р. (72) КРАВЧУН НОНА ОЛЕКСАНДРІВНА, ЗЕМЛЯНІЦИНА ОЛЬГА В'ЯЧЕСЛАВІВНА, ЧЕРНЯВСЬКА ІРИНА ВІКТОРІВНА, ГРІНЧЕНКО ТАМАРА СТЕПАНІВНА, РОМАНОВА ІРИНА ПЕТРІВНА (73) ДЕРЖАВНА УСТАНОВА "ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ЕНДОКРИННОЇ ПАТОЛОГІЇ ІМ. В.Я. ДАНИЛЕВСЬКОГО АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇ 3 53259 заходів клінічно поліпшує стан хворого, але не призводить до нормалізації імунологічних порушень, що сприяють наявним метаболічних змінам. Виходячи з цього, обґрунтованим є комплексний багатофакторний вплив на наявні імунологічні і метаболічні порушення у пацієнтів з поліендокринопатіями: ЦД у сполученні з АІТ з метою адекватного контролю компенсації вуглеводного обміну і подальшого прогресування судинних ускладнень. Усе це диктує необхідність додаткового застосування імуномоделюючої терапії при лікуванні ЦД у сполученні з АІТ. Задача корисної моделі - розробити спосіб комплексного лікування поліендокринопатії: цукрового діабету в сполученні з АІТ. Поставлена задача вирішується тим, що при комплексному лікуванні ЦД у сполученні з АІТ окрім нормалізації метаболічних порушень проводять імуномоделюючу терапію за допомогою препарату анаферон, який призначають по 1 таблетці тричі на добу протягом 10 діб, а у подальшому по 1 таблетці на добу сублінгвально, протягом 6 місяців. Технічний результат - підвищення ефективності терапії ЦД у сполученні з АІТ за рахунок комплексного багатофакторного впливу на наявні метаболічні та імунологічні порушення. Імуномодулятор анаферон стимулює гуморальний і клітинний імунітет, індукує утворення ендогенних ранніх інтерферонів і інтерферону гама. Є індуктором змішаної (Тh1, Тh2-типу) імунної відповіді: підвищує вироблення цитокинів Тh1 (інтерферону гама, інтерлейкіну 2) і Th2 (інтерлейкінів 4 і 10), нормалізує баланс Th1/Th2 активності. Підвищує фагоцитарну активність макрофагів і нейтрофілів. Знижує концентрацію вірусу в уражених тканинах. Має антимутагенні властивості, а також високу безпеку. До того ж противірусні властивості анаферону дозволяють, шляхом зниження мутагенних змін у клітинах, зменшити деструктивні зміни, тим самим позитивно впливати на автоімунні реакції. 4 Спосіб апробовано у клінічному відділенні ДУ «Інституту проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського». В дослідження було включено 41 пацієнт з ЦД 1 і 2 типу у сполученні з АІТ. Сформовано групи: 1 - пацієнти з ЦД 1 типу у сполученні з АІТ (11 осіб), які отримували у складі стандартного лікування анаферон, 2 - пацієнти зі ЦД 2 типу з АІТ (10 осіб), які отримували у складі стандартного лікування анаферон, 3 - пацієнти з ЦД 1 типу з АІТ (10 осіб), які не отримували анаферон, 4 - пацієнти з ЦД 2 типу з АІТ (10 осіб), які не отримували анаферон. Всі обстежувані знаходилися в однакових умовах проживання. У процесі спостереження для кожного пацієнта проводився моніторинг і оцінка лабораторних показників імунної системи і вуглеводного обміну з метою оцінки загального впливу імуномодулятора анаферону в складі комплексної терапії, що включала дієтотерапію, цукрознижуючу терапію, режим фізичних навантажень, а також використання гепатопротекторів, препаратів, що нормалізують судинний тонус і ліпідний обмін. Пацієнти приймали анаферон по 1 таблетці під язик тричі на добу протягом 10 діб, надалі по 1 таблетці 1 раз на добу протягом 6 місяців. Ефективність застосування анаферону оцінювали по динаміці показників клітинної і гуморальної ланок імунітету, шляхом оцінки змін субпопуляційного складу лімфоцитів і титрів антитіл до щитовидної залози. Одночасно оцінювали ступінь компенсації вуглеводного обміну на початку терапії і через 6 місяців. Статистичний аналіз містив дискриптивну статистику, перевірку характеру розподілу показників. Вірогідність відмінностей оцінювали за критерієм Стьюдента (t) (для нормального розподілу ознак). При наявності розподілу, що відрізняється від нормального, використовувався непараметричний метод - тест Манна-Уітні для двох незалежних вибірок. Відмінності розглядали як статистично значимі при р