Спосіб лікування одонтогенних флегмон у наркозалежних хворих

Спосіб лікування одонтогенних флегмон у наркозалежних хворих, що включає застосування 3 Враховуючи згаданий полімікробний характер гнійного вогнища для місцевого лікування гнійних ран нашу увагу привернув водний антисептик Октенісепт (виробництво Німеччини, ексклюзивний імпортер продукції «Schulke & Mayr GmbH» в Україні). Даний препарат має дуже широкий спектр антимікробної дії, яка здійснюється за рахунок гідрофобної взаємодії октенідіна дегідрохлоріда і феноксіетанола з цитоплазматичними мембранами патогенних мікроорганізмів. Спектр антимікробної дії охоплює як грампозитивні, так і грамнегативні (аеробні та анаеробні) мікроорганізми, грибкову флору, віруси, мікобактерії туберкульозу, стафілококи (включаючи полірезистентні форми), стрептококи, ентерококи, протей, кишкова паличка, хламідії, мікоплазми, трихомонади та багато інших. З метою профілактики та місцевого лікування запальних процесів ротової порожнини та носоглотки Октенісепт необхідно розвести дистильованою (кип'яченою) водою у співвідношенні 1:2 або 1:3, а при промиванні порожнин (верхньощелепної або лобової пазухи) - у співвідношенні 1:6 (наказ Міністерства охорони здоров'я Україна № 717 від 15.12.2005 p., Реєстраційне свідоцтво № UA/4056/01/01). Октенісепт не сумісний з йодовмісними препаратами (антисептиками). Кратність використання Октенісепту - 2-3 рази на добу, при необхідності - до 6 разів на добу. Сучасний рівень досягнень медичних та біологічних наук дає нам можливість з нових позицій підійти до вирішення проблеми підвищення місцевого медикаментозного лікування хворих з цією патологією. Найближчим аналогом-прототипом способі, що заявляється, є спосіб медикаментозного лікування одонтогенних флегмон, що включає призначення мазевих препаратів для місцевого лікування наркозалежних хворих з флегмонами щелепнолицьової ділянки та шиї [3]. Однак, цей спосіб має недоліки, а саме, тривалість лікування та виникнення ускладнень. Задача, яка вирішується способом, що заявляється, полягає у визначенні ефективності сучасних мазевих препаратів (мазь - нітацід, мазь - мірамістин, Атоксіл і кверцетин) спільно з «Октенісепт» для місцевого лікування наркозалежних хворих з флегмонами щелепно-лицьової ділянки та шиї. Технічний результат, отриманий від вирішення задачі, полягає в покращенні результатів лікування, зменшення кількості ускладнень у наркозалежних хворих з одонтогенними флегмонами. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі, який включає застосування мазевих препаратів, згідно корисної моделі, після проведення хірургічного лікування (видалення причинного зуба і розтин гнійника) промивають гнійну рану октенісептом і місцево призначають багатокомпонентну мазь на гідрофільній основі два рази на день протягом 8-10 днів. Спосіб здійснюється наступним чином: Всіх 60 обстежуваних наркозалежних хворих з флегмонами розділили на три групи спостереження: І група - 20 хворих, яким для місцевого лікування використовували багатокомпонентну мазь 57214 4 на гідрофільній основі «Нітацід» (два рази на день) з промиванням гнійної рани «Октенісепт»; II група - 20 хворих, яким для місцевого впливу застосували багатокомпонентну мазь на гідрофільній основі «Мірамістин» (два рази на день) з промиванням гнійної рани «Октенісепт»; III група - 20 хворих, яким для лікування флегмон був використані препарати «Атоксіл» (у гнійно-некротичної фазі ранового процесу) і «Кверцетин» (у гнійнонекротичної фазі ранового процесу і в регенераторною стадії) з промиванням гнійної рани «Октенісепт». Усім хворим проводили хірургічне лікування (видалення причинного зуба і розтин гнійника) з наступною медикаментозною терапією, яка включала: антибактеріальну, дезінтоксикаційну (за показниками), загальнозміцнюючу і симптоматичне лікування, імунотерапію. Різниця в проведеному лікуванні між обстежуваними групами полягала тільки у використовуваному місцевому лікуванні. При госпіталізації і в динаміці лікування хворих їм проведено мікробіологічне (ідентифікація виявленої мікрофлори і встановлення її антібіотікочувствітельності) і загальноклінічне обстеження. Останнє включало: огляд, пальпацію, збір анамнезу, рентгенографію щелеп і інші методи. Диференціальну діагностику між абсцесами і флегмонами проводили за запропонованим способом А.А. Тимофеева (1988) [1, 2]. Вивчені края післяопераційної гнійної рани (вираженість гіперемії та їх інфільтрація), її стінки (в залежності від вираженості нальоту фібрину, наявності ділянок некрозу, гнійного або серозного їх просочування), виділення з гнійної рани, терміни появи грануляцій, зміни площі гнійної рани. Нами також були вивчена вираженість запальної інфільтрації білящелепних м'яких тканин. Клінічні симптоми і отримані цифрові дані лабораторних обстежень оброблені варіаційностатистичним методом з використанням персонального комп'ютера. Достовірність результатів обстеження обчислювали згідно з критеріями Стьюдента. Відмінності вважали достовірними при р