Спосіб лікування хворих на хронічний гепатит, сполучений з хронічним тонзилітом

1 Спосіб лікування хворих на хронічний гепатит, сполучений з хронічним тонзилітом, що вклю чає введення лаферону та циклоферону, який відрізняється тим, що додатково хворим вводять ципрофлоксацин по 250 мл усередину 2 рази на день протягом 5-7 днів поспіль 2 Спосіб за п 1, який відрізняється тим, що лаферон вводять по 1 млн МО 3 рази на добу протягом 5-7 діб, потім по 1 млн МО 2-3 рази на тиждень протягом 1-2 МІСЯЦІВ 3 Спосіб за пп 1, 2, який відрізняється тим, що циклоферон вводять внутрішньом'язово по 2 мл 12,5 % розчину 1 раз на день протягом 5 днів поспіль, потім 2 рази на тиждень ще 6-8 ІН'ЄКЦІЙ Винахід відноситься до галузі медицини, а саме до гепатологм Актуальність проблеми винаходу належить широкому розповсюдженні в теперішшій час захворюваності на хронічний гепатит (ХГ), та нерідкому сполученні даної патології з хронічним тонзилітом (XT), особливо серед осіб молодого, найбільш працездатного віку Наявність сполученої патології (ХГ+ХТ) сприяє тривалому перебігу хвороби, частим загостренням патологічного процесу, як в паренхімі печінки, так і в піднебінних мигдаликах, і тому потребує розробки раціональних способів лікування такої патології Існує спосіб лікування хворих на ХГ, сполучний з XT, шляхом введення ліпотропних препаратів (ліпокаїн, метіонін, ліпоєва кіслота) поряд з антибактеріальною терапією, переважно антибіотиками пеніцілінового ряду (Бочоришвили В Г Патология внутренних органов у больных ангиной и хроническим тонзиллитом - Л Медицина, 1971 - С 211-217) Однак у теперішній час цей спосіб вже застарілий, він не забезпечує досягнення повноцінної стійкої ремісії гепатиту та тонзиліту більш ніж у половини хворих, і тому потребує удосконалення Відомий також спосіб лікування хворих на ХГ, сполучений з XT шляхом введення гепатозахисних препаратів, наприклад, есенціале з додатковим проведенням антибактеріальної терапії (Попа В А Хронический тонзилит -Кишинев Штиница, 1984 - С 183-188) Однак використання цього способу не забезпечує нормалізацію імунологічних показників у хворих, у той час, як загострення XT, як правило, в патогенетичному плані пов'язані зі збереженням вторинного імунодефіциту Тому був розроблений спосіб лікування хворих на ХГ, сполучений з XT, шляхом введення хворим комбінації препаратів генно-інженерного рекомбінантного альфа-штерферону, наприклад лаферону або реаферону та імуно-активного препарату циклоферону (Фролов В М Эффективность комбинации лаферона и циклоферона при лечении сочетаннных форм хронического гепатита и тонзиллита // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунологи 36 наук праць - Киів,Луганськ,Харків,2000 - Вип 6 - С 234-239) Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих, і тому обраний в якості прототипу До недоліків прототипу відноситься відсутність у схемі лікування антибактеріальних препаратів, які безпосередньо впливають на етіологічний фактор XT Тому у частини хворих зі сполучною патологією (ХГ+ХТ) відмічаються загострення XT, що негативно впливає на загальний стан та самопочуття хворих У той же час призначення антибіотиків може сприяти розвитку дисбактеріозу та погіршувати функціональний стан печінки Тому нами при розробці раціонального способу лікування хворих на ХГ, сполучений з XT, запропоновано введення хворим в якості антибакте 00 ю 58171 ріального препарату ципрофлоксацину, який відноситься до групи фторхшолонів, має широкий спектр антибактеріальної дії і в той же час не викликає дисбактеріозу та не впливає негативно на функціональний стан печінки Задачею винаходу було удосконалення існуючого способу лікування хворих на ХГ, сполучений з XT, шляхом додаткового введення ципрофлоксацину, який сприяє придушенню бактеріальної мікрофлори в піднебінних мигдаликах, а в клінічному плані - прискоренню досягнення стійкої ремісії захворювання, а також оптимізацм схеми введення лаферону та циклоферону Дана пропозиція базується на вперше встановленої авторами винаходу в експеріментальних умовах закономірності, яка заключається в тому, що ципрофлоксацин та лаферон взаємно синергічні щодо антибактеріальної дії Тому ефект від сполучного введення цих препаратів вищий, ніж проста сумація дії кожного із них, що в подальшому було підтверджено авторами в КЛІНІЧНИХ умовах 3 другого боку, встановлена також закономірність щодо взаємного потенціювання дії лаферону та циклоферону як імуномодулюючих засобів Отже, саме комбінація вказаних трьох препаратів оказує максимальний позитивний ефект щодо лікування хворих на ХГ, сполучений з XT Нами була також розроблена оптимальна схема введення лаферону та циклоферону, яка сприяє досягненню стійкої КЛІНІКО - біохімічної ремісії ХГ та XT та забезпечує максимальний імунокорегуючий ефект, у зв'язку з чим суттєво знижується імовірність розвитку загострень та рецидивів ХГ і XT у хворих на ХГ, сполучений з XT Запропонований спосіб здійснюється таким чином Хворому на ХГ, сполучений з XT, при наявності загострення патологічного процесу, вводять лаферон по 1 млн МО 3 рази на добу внутрішньом'язово протягом 5-7 діб, потім по 1 млн МО 2-3 рази на тиждень протягом 1-2 МІСЯЦІВ, ЦИКЛОферон по 2мл 12,5% розчину 1 раз на день внутрішньомлязово 5 днів поспіль, потім 2 рази на тиждень ще 6-8 ІН'ЄКЦІЙ та додатково ципрофлоксацин по 250 мг усередину 2 рази на день протягом 5-7 днів поспіль Нами було встановлено, що саме ці дози лаферону, циклоферону і ципрофлоксацину достатні для одержання позитивного ефекту відносно досягнення тривалої ремісії як ХГ, так і XT При розробці запропонованого способу лікування хворих на ХГ, сполучений з XT, нами було обстежено дві групи хворих з даною патологією Таким чином, використання запропонованого способу сприяє прискоренню досягнення ремісії патологічного процесу в середньому на 10,5±0,8 дні (в 1,6 рази) відносно існуючого способу прототипу Нами було також проведено диспансерне обстеження хворих обох груп протягом 1 року після завершення лікування При цьому встановлено, що в першій групі , яка лікувалася за допомогою запропонованого способу, у 62 хворих (95,4±3,5%) ремісія тривала 6 МІСЯЦІВ та більше, у тому числі у 58 (89,2±3,2%) - протягом всього терміну диспансеризації, причому в них не відмічалося загострення ні ХГ, ні XT У другій групі хворих, яка лікувалася за допомогою існуючого способу перша (65 осіб), яка лікувалася ВІДПОВІДНО ДО запропонованого способу, та друга (60 осіб), яка отримувала лікування стосовно до способу - прототипу Вік хворих в обох групах був від 20 до 35 років, переважали чоловіки (38 осіб в першій групі і 35 - в другій) Обидві групи були рандомізовані за тяжкістю та тривалістю перебігу ХГ та частотою загострень XT До початку лікування обстежені хворі заявляли скарги на загальну слабкість, нездужання, зниження апетиту та працездатності, гіркоту у роті, тяжкість у правому підребер'ї, наявність болю у горлі, в низці випадків також на нудоту, металевий смак у роті При клінічному обстеженні було встановлено наявність помірної гепатомегалм та спленомегалм, субіктерічності склер, а також казеозних пробок у лакунах піднебінних мигдаликів, збільшення та чутливість підщелепних лімфатичних вузлів Виходячи з даних анамнезу, КЛІ-НІЧНО - біохімічного та імунологічного обстеження у всіх хворих, що були під наглядом, встановлено діагноз хронічного токсичного або криптогенного гепатиту в фазі помірного загострення, сполучного з хронічним тонзилітом у фазі нестійкої ремісії або помірного загострення При обстеженні в динаміці встановлений позитивний вплив запропонованого способу лікування на КЛІНІЧНІ показники у хворих, що були під наглядом (таблиця 1) Дійсно, при використанні запропонованого способу тривалість збереження загальної слабкості знизилася в середньому на 2,7±0,2 дні, нездужання - на 3,4±0,2 дні, зниження працездатності - на 3,8±0,2 дні, зниження апетиту - на 3,1 ±0,15 днів, гіркоти та металевого смаку у роті також на 3,1 ±0,15 днів, тяжкості у правому підреберні - на 2,1 ±0,1 днів, гепатомегалм - на 10,3±0,5 днів, спленомегалм - на 6,9±0,3 днів, обкладеності язика білим або жовтоватим нальотом - на 10,5±0,5 дні, нудоти - на 2,3±0,1 дні, чутливості печінкового краю при пальпації - на 2,8±0,15 днів, субіктерічності склер - на 3,0±0,2 дні, наявності казеозних пробок у лакунах піднебінних мигдаликів - на 5,8±0,3 дні, збільшення підщелепних лімфатичних вузлів - на 6,2±0,2 дні, чутливості збільшених підщелепних лімфатичних вузлів при пальпації на 3,7±0,2 дні (таблиця 1) У цілому за даними КЛІНІЧНОГО обстеження ремісія захворювання досягнута у хворих, що були під наглядом, у першої групи на 18,3±0,9 день з початку лікування, в другої групи - на 28,8±1,5 день з початку лікування (Р