Спосіб вирощування цьоголіток веслоноса

Спосіб вирощування цьоголіток веслоноса, що передбачає застосування вирощувальних ставів, який відрізняється тим, що він передбачає двоетапне вирощування цьоголіток веслоноса з використанням пластикових басейнів (І етап) та вирощувальних ставів (II етап), при цьому І етап включає в себе: використання пластикових басейнів типу "ИЦА"(2×2×0,5 м) за постійної проточності води в них 12-13 л/хв.; розміщення басейнів в місцях, захищених від інтенсивного освітлення; вирощування життєстійкої молоді веслоноса до середньої маси 0,5-0,7 г за 20-25 діб із початковою густотою посадки личинок, що переходять на екзогенне живлення - 4-5 3 тис.екз./м ; годівля молоді веслоноса живими зоопланктонними організмами або із змішаним варіантом годівлі; починаючи з 3-ї п'ятиденки періоду U 2 (19) 1 3 производителей и разведение веслоноса (предварительные рекомендации. - М.: ВНИИПРХ, 1986. 21 с.] Недоліком цього способу є те, що при такій технології виживання цьоголіток веслоноса може змінюватись у значних межах і здебільшого не перевищує 10 %. Зазначені недоліки усуваються запропонованим способом. Заявлений спосіб двоетапного вирощування цьоголіток веслоноса з використанням пластикових басейнів (перший етап) та вирощувальних ставів (другий етап) спрямований на подолання основних недоліків та організаційно-технологічних обмежень суто ставового способу вирощування посадкового матеріалу цього нетрадиційного об'єкта риборозведення - низького рівня виживання риб і недостатньої продуктивності виробництва. На сьогодні в аквакультурі України при вирощуванні традиційних об'єктів риборозведення (короп і рослиноїдні риби) в переважній більшості випадків застосовується зариблення вирощувальних ставів непідрощеними (3-4 - добовими) личинками, що за умов виконання низки технологічних вимог забезпечує задовільний рівень виживання їх цьоголіток - близько 30 %. У зв'язку з цим заявлений спосіб вирощування цьоголіток веслоноса істотно відрізняється від методичних підходів вирощування посадкового матеріалу риб, що набули широкого розповсюдження в повсякденній практиці вітчизняного рибництва і містить низку важливих технологічних переваг щодо освоєння методів культивування нетрадиційних об'єктів риборозведення. Практика виробництва цьоголіток веслоноса із застосуванням окремого етапу підрощування його молоді до життєстійких стадій відома з літератури. У експериментах і виробничих умовах для вирощування мальків веслоноса використовуються різноманітні рибницькі місткості, зокрема басейни різної конструкції, розміщені у водоймах сітчасті сажалки, апарати типу "Амур" і "ВНИИПРХ". Рівень виживання підрощеної до життєстійких стадій молоді веслоноса у виробничих умовах здебільшого не перевищує 40-50 % за виходу риб за весь період вирощування впродовж першого року життя від непідрощених личинок в середньому не більше 2530 %. В Україні найбільшого поширення набуло вирощення мальків веслоноса з використанням пластикових басейнів із прямотечійною системою водопостачання, що було враховано в процесі розроблення заявленого способу. [Виноградов В.К., Ерохина Л.В., Мельченков Е.А. Биологические основы разведения и выращивания веслоноса (Polyodon spathula (Walbaum)). - М., ФГНУ "Росинформагротех", 2003. - 344 с.; Третяк О.М., Грициняк І.І., Коцюба В.М., Ганкевич Б.О. Біологічна характеристика та технологічні прийоми культивування додаткових і нетрадиційних об'єктів рибництва // Фермерське рибництво. - К.: Герб, 2008. - с. 333-361.]. Запропонований спосіб перевірено у виробничих умовах господарства ВАТ "Черкасирибгосп". Спосіб здійснюється наступним чином. Ефективність заявленого технічного рішення забезпе 59142 4 чується виконанням низки нижченаведених нормативно-технологічних вимог. 1). Для вирощування життєстійкої молоді веслоноса використовують пластикові басейни типу "ИЦА"(2×2×0,5 м) за постійної проточності води в них 12-13 л/хв. 2). У приміщенні інкубаційно-личинкового цеху басейни з личинками веслоноса розміщують в місцях, захищених від інтенсивного штучного освітлення та прямого сонячного проміння. 3). Період вирощування життєстійкої молоді веслоноса до середньої маси 0,5-0,7 г триває за 20-25 діб із початковою густотою посадки личинок, що переходять на екзогенне живлення - 4-5 тис. 3 екз./м . 4). Вирощування молоді веслоноса в басейнах здійснюють з годівлею живими зоопланктонними організмами (переважно Daphnia) або із змішаним варіантом годівлі з використанням живих зоопланктерів, збережених у замороженому стані ракоподібних (Daphnia, Моinа, Cyclops) та подрібненого трубочника(Тubificidае). Лов кормових організмів здійснюють спеціальними планктонними сачками у навколишніх водоймах (переважно ставах). Планктонні сачки виготовляють з млинового сита 30-х номерів, що дає змогу уникати уловлення найдрібніших форм зоопланктерів, які не відіграють істотної ролі в живленні личинок веслоноса. Для запобігання потраплянню у басейни з молоддю веслоноса недоступних для неї за розмірами кормових гідробіонтів, а також паразитів (насамперед агрулюсів та триходин) риб годують лише відфільтрованими зоопланктерами. Фільтри для проціджування зоопланктону виготовляють з млинового сита різних номерів, що дає змогу регулювати розміри кормових організмів. У перші 5 діб вирощування в басейни випускають зоопланктерів, які відфільтровуються (промиваються з водою) крізь млинове сито № 12-13. У подальшому розмір вічка фільтрів, крізь які проціджують кормові організми, поступово збільшують, доводячи наприкінці періоду вирощування до 2 мм. В усіх випадках, з метою запобігання проникненню в басейни триходин, відфільтрованих за розміром зоопланктерів разом з водою зливають у неглибокі сачки, виготовлені з млинового сита № 27-30. Густу масу рачків, яка залишається на сітці, відразу ж переносять у басейни з молоддю веслоноса або безпосередньо перед згодовуванням у відра заповнені водою, що надходить в інкубаційно-личинковий цех. Задавати живі корми розпочинають ще до переходу переважної більшості личинок на зовнішнє живлення (за 1,5-2 доби). Це пов'язано з довготривалістю виходу ембріонів веслоноса з оболонок ікринок і, як наслідок, певними відмінностями періоду переходу окремих личинок на активне (екзогенне) живлення. У варіанті згодовування рибам лише живих зоопланктонних організмів застосовують 4-5разову годівлю у період від 10 до 19-ї год. Біомасу доступних для личинок веслоноса зоопланктерів підтримують у басейнах на рівні до 30 мг/л. Безпосередньо в момент задавання живих кормів їх біомаса в басейнах може зростати до 70-100 мг/л. 5 За змішаної годівлі риб їм впродовж усього періоду вирощування згодовують живих зоопланктерів (переважно Daphnia). Годівлю здійснюють тричі на день у період від 11 до 19-ї год із розрахунку до 20 та 30 мг сирої маси рачків на один літр води басейнів у кожній даванці, відповідно протягом першого тижня та наступних днів виконання робіт. Протягом першого тижня вирощування до досягнення личинками середньої маси 70-80 мг їм крім живих зоопланктерів також згодовують розморожених ракоподібних (Моіnа, дрібні та середньорозмірні форми Daphnia та Cyclops) з переважним розміром організмів 0,5-1,0 мм, добова норма давання яких становить до 20 % маси риб. Крім того, впродовж першого тижня (починаючи з 3-ї доби вирощування) личинкам додатково згодовують сиру масу подрібненого трубочника (Tubificidae), добова норма давання якої становить до 15 % маси риб. Обидва види корму згодовують окремо (по черзі), кожний - двічі вранці (від 6 до 10-ї год) та по два рази наприкінці доби (від 20 до 24-ї год). Перед початком годівлі личинок веслоноса трубочником його протягом 3-х діб витримують під чистою проточною водою, регулярно (багаторазово впродовж доби) перемішуючи та відокремлюючи відмерлих червів. Слід також враховувати, що личинки веслоноса найактивніше поїдають корми, поки вони перебувають у товщі води в завислому стані. З дна корми риби беруть неохоче. Тому згодовування кожної даванки всіх неживих видів корму виконують дрібними порціями у місцях найбільшої концентрації личинок у басейнах. З другого тижня вирощування личинок після досягнення ними середньої маси 70-80 мг годівлю здійснюють у ті самі проміжки часу з аналогічною до попереднього періоду частотою даванок корму, але двома кормовими компонентами: живими зоопланктонними організмами із розрахунку до ЗО мг сирої маси рачків на один літр води басейнів у кожній даванці та розмороженими нижчими ракоподібними з добовою нормою до 35 % маси риб. Найприйнятнішими розмірними групами збережених у замороженому стані зоопланктерів, призначених для згодовування молоді веслоноса на цьому етапі вирощування, є 1-2 мм. Для розрахунків добових норм згодовування розморожених зоопланктерів та трубочника один раз на 2 дні проводять контрольне зважування риб. З цією метою використовують електронні ваги, що дають змогу прижиттєво (разом з водою у дрібному посуді) визначити середню масу 10-20 екз. личинок за їх індивідуальної маси на різних етапах вирощування в межах 20-700 мг. З метою уточнення добових норм згодовування кормів ведеться постійний облік загиблих риб у кожному басейні. 5). Під час вирощування личинок веслоноса в басейнах за допомогою гумових шлангів із спеціальними насадками проводять щоденне їх очищення від екскрементів риб, намулу та решток не спожитих личинками кормових організмів. Починаючи з 3-ї п'ятиденки періоду вирощування, проводять сортування молоді риб за розмірами (з метою запобігання канібалізму). Відібраних лідируючих за темпом росту личинок пересаджують у завчасно 59142 6 підготовлені окремі басейни для подальшого дорощування до необхідної маси. 6). У процесі вирощування личинок веслоноса ретельно стежать за температурним та хімічним режимами води, що надходить у басейни. Якість водного середовища має відповідати нормативним вимогам для ставових рибних господарств (СОУ-05.01.-37-385:2006). Системи прямотечійного водопостачання басейнів з личинками веслоноса необхідно обладнати пристроями, що дають змогу підтримувати в межах сприятливих величин температуру води (20-23°С) та вміст розчиненого у воді кисню (5,5-7 мг/л). 7). На другому етапі вирощування цьоголіток веслоноса здійснюють у ставах у полікультурі з одновіковими групами коропа, білого товстолобика та білого амура. З цією метою використовують невеликі добре підготовлені вирощувальні або пристосовані зимувальні стави. Перевагу необхідно віддавати ставам площею до 7-8 га. Непридатні складнообловлювані стави із середніми глибинами менше 1,5 м, значним накопиченням донних відкладів та інтенсивним розвитком макрофітів, насамперед занурених (не більше 10-12 % ставових площ). Обов'язковими вимогами до ставів є добре сплановане ложе, що забезпечує повне осушення, незалежні подача та скидання води. Заповнювати стави водою для запобігання проникненню хижих і смітних видів риб слід через спеціальні фільтририбовловлювачі. Для ставів з імовірним зниженням умісту розчиненого у воді кисню за межі 3 мг/л доцільно передбачити можливість періодичної штучної аерації води. 8). Для зариблення ставів використовують вирощену в басейнах життєстійку молодь веслоноса з густотою посадки 2-2,5 тис. екз./га та непідрощених личинок коропових видів риб з густотою посадки: коропа - 35-40, білого товстолобика - 50-60, білого амура - 5 тис. екз./га. Зариблення ставів за всіма об'єктами полікультури здійснюють у стислі терміни (в проміжку не більше 5-7 днів). Оптимальним є зариблення ставів личинками коропових видів риб за 6-7 днів до випуску в них мальків весло носа. 9). Вирощування риби виконують за напівінтенсивної технології ставового рибництва з підгодівлею (починаючи з другої половини вегетаційного сезону) штучними кормосумішами на основі відходів від переробки сільськогосподарської сировини рослинного походження із загальними витратами кормів до 2-2,5 кг на 1 кг приросту продукції коропа. 10). З метою підвищення інтенсивності розвитку природної кормової бази стави удобрюють органічними добривами (гній великої рогатої худоби) з розрахунку 2-2,5 т/га. Добрива вносять по ложу прибережних мілководних ділянок ставів перед заповненням їх водою. Азотно-фосфорні мінеральні добрива вносять в обмежених кількостях (до 70-100 кг/га за весь період вирощування) в кілька прийомів, переважно на початку вегетаційного сезону з метою створення сприятливих початкових умов для розвитку фітопланктону. Мінеральні добрива в стави з веслоносом обов'язково треба вносити в добре розчиненому вигляді. Вносити міне 7 59142 ральні добрива потрібно з урахуванням даних гідрохімічних аналізів щодо вмісту у воді сполук азоту і фосфору. Обсяги внесення органічних добрив можуть коригуватись в залежності від фізикохімічних параметрів водного середовища, не допускаючи погіршення кисневого режиму ставів, а також з урахуванням типу ґрунтів конкретної місцевості. Оптимальним рівнем розвитку зоопланктону ставів за середньосезонною біомасою для забезпечення повноцінного живлення веслоноса є 3 показник не менше 7-10 г/м . 11). Якість водного середовища при вирощуванні цьоголіток веслоноса має відповідати нормативним вимогам для ставових рибних господарств (СОУ-05.01 .-37-385:2006). Ефективність і достатня виробнича придатність заявленого способу підтверджені прикладом його конкретного практичного використання. Приклад. Заявлений спосіб вирощування цьоголіток веслоноса випробували в умовах повносистемного ставового господарства "Гірський Тікич", розташованого в селищі Бузівка Жашківського району Черкаської області. Основні рибницькі показники за окремими варіантами вирощування цьоголіток веслоноса із 8 зарибленням ставів його непідрощеними личинками та вирощеною в басейнах життєстійкою молоддю наведеного в таблиці 1. Для варіантів зариблення ставів непідрощеними личинками веслоноса є характерним низький рівень виживання риб, що не перевищує 14,8 %. При цьому цей показник змінювався в значних межах (від 2,1 до 14,8 %), що вказує на недостатню надійність випробуваної технологічної схеми. Разом з тим, у цих варіантах дослідів одержано найвищі показники приросту цьоголіток веслоноса із середньою масою риб наприкінці вегетаційного сезону в межах 290,4-372,3 г. Проте цей показник, з погляду технологічної доцільності, не може виправдати значні втрати за рівнем виживання риб та одержаною рибопродуктивністю ставів. При цьому вирощування цьоголіток веслоноса в монокультурі, що виключає негативний вплив на них інших видів риб, не тільки не сприяло підвищенню рибницьких показників, а й навпаки істотно знизило продуктивність виробництва. Зазначений факт слід сприймати як додаткове підтвердження недостатньої ефективності найближчого аналогу, яким є вирощування цьоголіток веслоноса із зарибнення ставів непідрощеними личинками. Таблиця 1 Основні результати вирощування цьоголіток веслоноса з використанням для зарибнення ставів непідрощених личинок та вирощених в басейнах до життєстійких стадій мальків. Варіанти виробничої перевірки різних технологічних схем вирощування цьоголіток веслоноса Посаджено в стави на вирощування Вихід різновікової молоді веслоноса на Рибопродуктивність старізновікової різних етапах вирощування, % вів, кг/га Середня молоді весло- маса цьоноса голіток середня веслоноса, загальна (за г маса за період за період за весь петис. за весло- всіма об'єкличинок вирощування вирощування ріод вирощуекз./га носом тами полікуі мальв басейнах в ставах вання льтури) ків, мг Прототип (вирощування 2,5 цьоголіток із зарибленням ставів непідрощеними ли5,0** чинками веслоноса) Заявлений (спосіб виро2,5 щування цьоголіток із зарибленням ставів підрощеною 2,0 молоддю веслоноса) 22,4 290,4 14,8 14,8 107,2 918,7* 22,4 372,3 2,1 2,1 39,8 39,8 512,8 221,4 77,2 52,4 40,4 289,7 1050,7* 712,8 238,8 68,5 63,6 43,6 303,8 1119,6* *Вирощування цьоголіток веслоноса проводили в полікультурі з короповими видами риб із густотою посадки 3-4-добових личинок: коропа - 3540, білого товстолобика - 50-60, білого амура - 5 тис. екз./га. Застосовувалась помірноінтенсивна технологія вирощування риби з підгодівлею коро па кормосумішами на основі відходів від переробки сільськогосподарської сировини рослинного походження. **Монокультура веслоноса. З таблиці 1 видно, що у варіантах зариблення ставів вирощеною в басейнах до середньої маси 9 59142 512,8-712,8 мг життєстійкою молоддю веслоноса рівень виживання цьоголіток за період вирощування в ставах перевищив 50-60 %. З урахуванням виходу мальків після першого етапу вирощування в басейнах на рівні 68,5-77,2 % це забезпечило кінцеві показники виживання цьоголіток за весь період вирощування не нижче 40 %. За цим показником випробуваний у виробничих умовах заявлений спосіб перевершив контрольний прототип більше ніж у 2,7 разу (40,4 % проти 14,8 %). Водночас у аналогічній пропорції зростали переваги за продукцією цьоголіток веслоноса (289,7 кг/га проти 107,2 кг/га). Збільшення рибопродуктивності за цьоголітками веслоноса позитивно позначилось на загальних показниках рибопродуктивності ставів, що є одним з основних критеріїв оцінки ефективності продуктивності виробництва. В усіх наведених варіантах дослідів вирощування цьоголіток веслоноса здійснювалось в умовах одного рибного господарства за схожих фізико-хімічних параметрів та біотичних чинників середовища, що відкидає імовірність істотного впливу цих факторів на відмінності результатів вирощування риби. Таким чином, застосування заявленого способу вирощування цьоголіток веслоноса в умовах Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков 10 рибних господарств України дає змогу усунути недоліки прототипу щодо низького рівня виживання риб за недостатньої продуктивності виробництва та сприятиме підвищенню ефективності рибогосподарського освоєння перспективних об'єктів риборозведення у вітчизняній аквакультурі. Літературні джерела: 1. Виноградов В.К., Ерохина Л.В., Мельченков Е.А. Биологические основы разведения и выращивания веслоноса (Polyodon spathula (Walbaum)). - М., ФГНУ "Росинформагротех", 2003. - 344 с; 2. Виноградов В.К., Мельченков Е.А., Ерохина Л.В. и др. Выращивание производителей и разведение веслоноса (предварительные рекомендации.) - М.: ВНИИПРХ, 1986. - 21 с. 3. Онученко О.В., Третяк О.М., Кулешов О.В. Основи рибогосподарського освоєння веслоноса Polyodon spathula (Walbaum). - К.: Вища освіта, 2003. - 111 с. 4. СОУ-05.01.-37-385:2006. 5. Третяк О.М., Грициняк 1.1., Коцюба В.М., Ганкевич Б.О. Біологічна характеристика та технологічні прийоми культивування додаткових і нетрадиційних об'єктів рибництва // Фермерське рибництво. - К.: Герб, 2008. - с. 333-361. Підписне Тираж 24 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601