Спосіб прогнозування псевдоабстинентного синдрому в ремісійному періоді у пацієнтів на опіоїдну залежність

Спосіб прогнозування псевдоабстинентного синдрому в ремісійному періоді у пацієнтів на опіоїдну залежність, що включає діагностичний клінікопсихопатологічний скринінг, який відрізняється тим, що додатково за даними УЗД виявляють стан печінки, здійснюють квантифікаційну оцінку факторів ризику рецидиву, порівнюють одержані математичні показники (прогностичні коефіцієнти) за допомогою системи двох дискримінантних рівнянь (відповідно, №1 і №2): F  4,32 * a  119 * b  113 * c  0,56 * d  184 * e  18,13 ; , , , 1 F2  2,54 * a  0,43 * b  153 * c  0,02 * d  126 * e  5,95 , , , Корисна модель належить до медицини, а саме до наркології, і може бути застосована для прогнозування рецидивонебезпечної клінічної ситуації у формі псевдоабстинентного синдрому. В даний час в наркології науководослідницький акцент сфокусований на програмі клініко-психопатологічної, патопсихологічної, патофізіологічної ідентифікації та диференціації рецидивонебезпечних клінічних ситуацій (РНКС) ремісійного періоду (т.з."терапевтичних мішеней"), з метою розробки адекватних засобів і методів превентивного протирецидивного їх усунення. Серед безлічі виявлених в наркології РНКС найбільш актуальним і найменш вивченим є феномен псевдоабстинентного синдрому (ПАС), який реєструється у ремісійному періоді практично при всіх формах патологічної залежності, в т.ч. і при опіоїдній, і який у більшості випадків закінчується відновленням наркотизації пацієнта. Появу псевдоабстиненції розглядають як декомпенсацію ремісійного гомеостазу, нетривалого, легко порушуваного привхідними навантаженнями і який спонтанно вичерпується. Феномен "псвевдоабстиненції" є важливим дослідницьким напрямом в клінічній наркології, який формує структурно-динамічний аспект і стратегію лікування патологічної аддикції. (Пятницкая И.Н. Общая и частная наркология: Руководство для врачей. – М.: ОАО «Издательство «Медицина», 2008. – 640 с; Благов Л.Н. Психопатологическая структура феномена "псевдоабстиненции" в клинике аддиктивного заболевания (на клиническом примере опиоидной зависимости) // Наркология. 2010. - №3. - С. 27-31). Клінічна картина ПАС включає в себе актуалізацію патологічного потягу до наркотику, специфічні депресивні або субдепресивні розлади різної структури з великою наявністю сенестоіпохондричних, алгічних розладів, а також вегетативних порушень, викликаних дисфункцією вегетативної нервової системи, що поєднує збудження симпатичного відділу з загальним виснаженням ЦНС. Розлади сну і настрою - найбільш стійкі симптоми в ремісії. Дисфорія і безсоння, як прояв псевдоабстиненції, служать частими де: F1 - сумарна кількість балів дискримінантного (19) UA (11) 67150 (13) U рівняння № 1; F2 - сумарна кількість балів дискримінантного рівняння № 2; цифрові показники у формулах - константи дискримінантного рівняння і дискримінантні коефіцієнти; а - сумарний показник афективного компонента (бали); b - астенія (бали); с - гепатомегалія (бали); d - спленомегалія (бали); е - субіктеричність слизових оболонок (бали); * знак множення та, якщо абсолютне значення F1  F2 , прогнозують розвиток псевдоабстинентного синдрому у наступні 3 місяці і призначають протирецидивну терапію. 3 безпосередніми (фасадними) причинами рецидиву у хворих цієї групи. Псевдоабстинентний синдром (ПАС) при всіх формах хімічної залежності протікає, як правило, гостро; при цьому потяг до наркотику часто носить генералізований характер. Хворі відмічають відчуття, що нагадують алгічні розлади в період гострої абстиненції, а соматовегетативні порушення у них нерідко досягають значного ступеня виразності. ПАС, що виникає починаючи з 7-8-го дня з моменту останнього вживання наркотику, вимагає невідкладного купіруючого впливу, як протирецидивного заходу. Якщо діагностика ПАС досить добре описана, йому присвячені спеціальні монографічні видання і розроблені клініко-психопатологічні способи діагностики (Плоткин Ф.Б. Псевдоабстинентный синдром в клинике аддикций: патогенетические механизмы и терапевтическая тактика // Наркология. - 2010. - №1. - С. 93-98), то способи прогнозування ПАС, що базуються на основі доказової медицини, практично відсутні. Відомий спосіб прогнозування ПАС, суть якого в тому, що в предикційному патогенезі псевдоабстинентного синдрому у хворих на опіоїдну залежність (03) певне значення можуть мати т.з."тематичні сновидіння ремісійного періоду", що є провісниками ПАС, а потім і ланцюгового рецидиву наркотизації. Тематичні сновидіння можуть трансформуватися безпосередньо в рецидив наркотизації, минаючи етап псевдоабстинентного синдрому. У всякому разі і сновидіння наркотичного змісту, і ПАС вказують на наближення рецидиву (Пятницкая И.Н. Общая и частная наркология: Руководство для врачей. – М.: ОАО «Издательство «Медицина», 2008. – 640 с; Гайдабрус А.В. Феномен тематических сновидений в наркологии // Матеріали VI-ї Української конференції з міжнародною участю «Довженківські читання: теорія і практика наркології». - Харків, 2005.-С 5864). До недоліків способу належить невизначеність і відсутність довготривалості прогнозу, оскільки псевдоабстинентний синдром може реалізуватися на наступний ранок після тематичних сновидінь з наркотичною фабулою або через місяць після серіальних сновидінь, а може взагалі не сформуватися. Відомий спосіб прогнозування ПАС в ремісійному періоді за критерієм напередодні перенесеного пацієнтом т.з. "індукованого" ("сухого") наркотичного сп'яніння, яке лежить в ґенезі декомпенсації ремісійного періоду зі спонтанними станами ажитації, що гостро розвиваються, психомоторного малопродуктивного збудження або, навпаки, стан психічного напруження в поєднанні зі специфічними соматоневрологічними дисфункціями, вегетативною симптоматикою, характерними для "псевдоабстинентного синдрому" (Пятницкая И.Н. Общая и частная наркология: Руководство для врачей. – М: ОАО «Издательство «Медицина», 2008. – 640 с. Цей спосіб також проблематичний щодо точного прогнозу ПАС. 67150 4 Найбільш близьким та вибраним за прототип є спосіб клініко-діагностичної ідентифікації ПАС на основі трьох терапевтично значущих клінічних варіантів (по критерію переважності) афективного фону: тоскно-апатичний, тривожний, дисфороподібний, які реєструються на тлі обсесивного і постійного патологічного потягу. При диференційованому підході кожен варіант вимагає своєї протирецидивної терапевтичної схеми (Стрелец Н.В. / Псевдоабстинентный синдром при различных формах зависимости: клиника и лечение / Н.В. Стрелец, СИ. Уткин, Е.Ю. Григорьева // Вопросы наркологии - 2000. - № 1. - С. 30-39; Иванец Н.Н., Стрелец Н.В., Уткин СИ., Григорьева Е.Ю. Опыт применения атипичного нейролептика эглонила при лечении героиновой наркомании // Психиатрия и психофармакотерапия. Журнал для психиатров и врачей общей практики. -2001. - Том 3, № 3 - С. 91 - 93). До недоліків даного способу належить та обставина, що ПАС ідентифікується "за фактом, коли він вже з'явився", а рецидив наркотизації, як правило, настає через 12-14 годин як прямий наслідок ПАС. Тобто проведення своєчасної превентивної запобіжної терапії практично не можливо (Плоткин Ф. Б. / Псевдоабстинентный синдром в клинике аддикций: патогенетические механизмы и терапевтическая тактика / Ф. Б. Плоткин // Наркология. - 2010. - №1. - С.93-98; Минко А.И. / Наркология / Минко А.И., Линский И.В. // М: Изд-во ЭКСМО, 2004. - 2-издание, испр. и доп. - 736 с). Отже, до недоліків всіх відомих способів належить низька валідність і запізнілий прогноз ПАС. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу прогнозування псевдоабстинентного синдрому в ремісійному періоді у хворих на опіоїдну залежність, в якому за рахунок додаткової оцінки факторі ризику рецидиву, досягається підвищення якості та своєчасності прогнозування. Поставлена задача вирішується в способі інтегрованого прогнозування псевдоабстинентного синдрому в ремісійному періоді у пацієнтів на опіоїдну залежність, що включає діагностичний клініко-психопатологічний скринінг, згідно з корисною моделлю, додатково за даними УЗД виявляють стан печінки, здійснюють квантифікаційну оцінку факторів ризику рецидиву, порівнюють одержані математичні показники (прогностичні коефіцієнти) за допомогою системи двох дискримінантних рівнянь (відповідно, №1 і №2): F  4,32 * a  119 * b  113 * c  0,56 * d  184 * e  18,13 , , , 1 ; F2  2,54 * a  0,43 * b  153 * c  0,02 * d  126 * e  5,95 , , , F1 де: сумарна кількість балів дискримінантного рівняння №1; F2-сумарна кількість балів дискримінантного рівняння № 2; цифрові показники у формулах - константи дискримінантного рівняння і дискримінантні коефіцієнти; а - сумарний показник афективного компоненту (бали); b - астенія (бали); с гепатомегалія (бали); d - спленомегалія (бали); е субіктеричність слизових оболонок (бали); * - знак F  F2 множення та, якщо абсолютне значення 1 , 5 прогнозують розвиток псевдоабстинентного синдрому у наступні 3 місяці і призначають протирецидивну терапію. Нашою творчою задачею стало створення наукової гіпотези про необхідність і можливість розробки простого, доступного для відтворення в амбулаторних умовах, ефективного комплексної способу прогнозування псевдоабстинентного синдрому з метою превентивного невідкладного його лікування у хворих на опіоїдну залежність, що і визначило направлення даного дослідження. Важливість своєчасного прогнозування ПАС полягає і в тому, що наявні в терапевтичному арсеналі сучасні підходи до швидкої детоксикації при опіоїдному абстинентному синдромі застосовуються також для лікування опіоїдної псевдоабстиненції. Спосіб, що заявляється, здійснюють шляхом використання наступних етапів. а). Визначення діагностично значущих клінікопсихопатологічних, патопсихологічних, патофізіологічних ознак, у групі хворих на опіоїдну залежність, в клінічній картині яких раніше вже реєструвався псевдоабстинентний синдром (ПАС) і в групі порівняння - без ПАС; б). Створення на цій основі дискримінантного алгоритму прогнозування псевдоабстинентного синдрому у хворих на опіоїдну залежність і оцінка його прогностичних можливостей. Під нашим спостереженням перебувало 211 хворих ОЗ (201 чоловіки і 10 жінок) у віці від 18 до 49 років. У 33 пацієнтів в період ремісії раніше мав місце псевдоабстинентний синдром, у 178 - ознак ПАС в ремісійному періоді не відзначалося. Критеріями включення в дослідження було встановлення у хворого діагнозу - опіоїдна залежність згідно з критеріями МКХ-10 (F 11.30). Крім загальноприйнятого клініколабораторного обстеження у хворих на ОЗ проводився скринінг псевдоабстинентного синдрому для пошуку способу прогнозування як підстави для проведення його вторинної профілактики. У групах пацієнтів з ОЗ також проводилося визначення психологічних показників тесту ЧередніченкоАльтшулера, адаптованого для обстеження наркозалежних хворих і комплексне клінікопатогенетичне обстеження з визначенням інтенсивності вираженості клінічних ознак за шкалою (0 - відсутність ознаки, 1 - незначна вираженість, 2 - помірна вираженість, 3 - значна вираженість ознаки). Медико-статистичну обробку отриманих результатів, зокрема тесту Mann-Whitney, проводили за допомогою пакета статистичних програм "STATISTICA 8.0", Microsoft Excel 2003 в операційній системі Windows 7. При порівнянні результатів психологічного обстеження хворих на ОЗ без подальшого розвитку ПАС (1 група) і при його наявності (2 група) було встановлено, що в період ремісії практично всі складові афективного компонента в 2 групі були вірогідно вище, ніж при відсутності ПАС. Зокрема, вираженість субдепресії становила 2,0±0,18 бала (2 група) і 1,0±0,06 бала (1 група) відповідно (р0,064). Поведінковий компонент також не мав достовірних міжгрупових відмінностей і становив відповідно в 1 групі - 2,2±0,07 бала в 2-й - 2,2±0,16 бала (р>0,795). При визначенні загального рівня показника тесту Чередниченко-Альтшулера нами встановлено, що в період ремісії у пацієнтів 2-ї групи має місце вірогідне зростання цього показника до 15,1±0,27 балів порівняно з рівнем 1 групи хворих 12,7±0,18 балів (р