Спосіб профілактики ендотеліальної дисфункції у хворих на гіпертонічну хворобу у сполученні з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки

Реферат: Спосіб профілактики розвитку ендотеліальної дисфункції при гіпертонічній хворобі при сполученому перебігу з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки включає введення інгібіторів АПФ, β-блокаторів, діуретиків, донатора оксиду азоту тівортіну. UA 69259 U (54) СПОСІБ ПРОФІЛАКТИКИ ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ У СПОЛУЧЕННІ З ПЕПТИЧНОЮ ВИРАЗКОЮ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ UA 69259 U UA 69259 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до способів лікування та профілактики внутрішніх хвороб. Актуальність проблеми пов'язана із широким розповсюдженням хворих із артеріальною гіпертензією в осіб молодого віку, особливо у теперішній час частота розповсюдженості хвороби у сполученні з іншою патологією внутрішніх органів, зокрема з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки (ПВ ДПК). Порушення функції ендотелію клітин відбувається не лише при розвитку серцево-судинної патології, а також при виникненні патології шлунково-кишкового тракту. Судинний ендотелій продукує та викидає у кров'яне русло та субендотеліальний простір біологічно активні речовини, які впливають на тонус судин, процеси росту, проліферацію фібробластів. Серед найбільш міцних вазоділататорів - оксид азоту (NО). Ендотеліальна дисфункція проявляється погіршенням ендотелійзалежного розслаблення завдяки зменшеному синтезу оксиду азоту (NO) при збереженій (чи збільшеній) продукції ендотелійзалежних вазоконстрикторів. Зниження синтезу NО призводить до стимуляції секреції у слизовій оболонці шлунку, з порушенням мікроциркуляції, що викликає рецидиви ПВ ДПК та гіпертонічні кризи. До теперішнього часу раціональна терапія обох захворювань одночасно не розроблена. Існуючий спосіб лікування гіпертонічної хвороби включає призначення інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), β-блокатори, діуретини (Карпов Ю. А. Лечение артериальной гипертонии: новые исследования - новые подходы // Кардиология.-2003.- № 3.- С. 87-90). Цей спосіб єдиний, що відомий, і тому він вибраний як прототип. Для лікування гіпертонічної хвороби у сполученні з ПВ ДПК в період загострення хвороби використовуються антихелікобактерної терапія (Глеезер М. Г. Комбинированная терапия как первый шаг при лечении артериальной гипертонии // Терапевтический архив.-2005. - № 10. - С. 93-96). До недоліків найближчого аналога належить те, що при використанні вказаного способу не знижується можливість розвитку ендотеліальної дисфункції при гіпертонічній хворобі при сполученому перебігу з ПВ ДПК, оскільки в них зберігається низький рівень NO у крові. Тому цей спосіб недостатньо ефективний та не забезпечує профілактику розвитку ендотеліальної дисфункції у хворих із сполученою патологією, тому необхідно подальше удосконалення вказаного способу. Задачею корисної моделі було удосконалення існуючого способу профілактики розвитку ендотеліальної дисфункції у хворих з гіпертонічною хворобою у сполученні з ПВ ДПК. Для вирішення цієї задачі заявлено додаткове призначення хворим з гіпертонічною хворобою у сполученні з ПВ ДПК, донатору оксиду азоту тівортіну 4,2 % розчину для інфузій внутрішньовенно по 100 мл 1 раз на добу, через день, курс лікування 10 інфекцій. Корисна модель базується на вперше виявленій авторами закономірності, яка полягає в тому, що введення тівортіну суттєво зменшує ризик розвитку ендотеліальної дисфункції, тому що препарат нормалізує тонус прекапілярів, покращує функціональний стан ендотелія судин, володіє цитопротекторною дією, та мембраностабілізуючою властивістю. При розробці корисної моделі для оцінки ефективності заявленого способу профілактики розвитку ендотеліальної дисфункції у хворих на гіпертонічну хворобу у сполученні з ПВ ДПК було обстежено дві групи пацієнтів із коморбідною патологією 76 хворих віком від 28 до 56 років. Хворі першої групи (43 особи - 18 чоловіків і 25 жінок) одержували лікування гіпертонічної хвороби у сполученні з ПВ ДПК, згідно з відомим способом-прототипом, хворі другої групи (33 особи - 14 чоловіків і 19 жінок) - згідно із заявленим способом. При проведенні клінічного обстеження хворих обох груп, вивчали можливість з'явлення клінічної симптоматики, яка свідчила про нестабільність артеріального тиску: наростаюча загальна слабкість, підвищена втомлюваністю, зниження толерантності до фізичної напруги, порушення сну, емоційна лабільність. На фоні проведеної терапії з використанням тівортіну у 36 (83,7 %) пацієнтів першої групи до кінця лікування зменшувалася загальна слабкість, нормалізувався нічний сон, у 27 (62,8 %) пацієнтів відновилася працездатність. В той же час у пацієнтів другої групи болі в загальна слабкість зникла лише у 16 (48,5 %) обстежених, працездатність відновилася у 12 (36,4 %) хворих. Отже, заявлений спосіб має суттєві переваги перед відомим способом-прототипом, оскільки він сприяє прискоренню ліквідації проявів психовегетативного синдрому, що попереджає розвиток гіпертонічного кризу та рецидиву ПВ ДПК. Зміни показників метаболізму NO у хворих першої та другої групи були однотиповими (таблиця 1). В першій групі хворих рівень нітритів та нітратів у крові складав 7,8±0,8 і 9,9±0,9 мкмоль/л (р0,1). Отже, в обох групах обстежених хворих з розглянутою сполученою патологією ендотеліальна дисфункція була виражена однотипово і характеризувалася зменшенням метаболітів оксиду азоту в крові. Таблиця 1 Рівень нітритів та нітратів у хворих на гіпертонічну хворобу у сполученні з ПВ ДПК до лікування (М±m) Показники NO2, мкмоль/л NO3 мкмоль/л NO2+NO3 норма (n=31) 11,5±0,6 14,1±0,6 25,6±1,8 Перша група (n=43) 7,9±0,8* 9,7±0,9** 17,6±1,2** Друга група (n=33) 8,0±0,8* 9,5±0,8** 17,5±1,2** Р >0,05 >0,05 >0,1 Примітка: вірогідність різниці показників вирахувана між показником групи та нормою при Р