Спосіб корекції вегетативної дисфункції у студентів з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки

Спосіб корекції вегетативної дисфункції у студентів з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки, що полягає у проведенні стандартної противиразкової терапії, який відрізняється тим, що додатково призначають Адаптол по 300мг тричі на добу протягом 14 діб. (19) (21) u200609875 (22) 15.09.2006 (24) 15.02.2007 (46) 15.02.2007, Бюл. № 2, 2007 р. (72) Благовещенська Альона Вікторівна, Опарін Анатолій Георгійович, Опарін Олексій Анатолійович (73) ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯ 3 20980 пель на день протягом 30 днів [Голиков С.Н., Рысс Е.С., Фишзон-Рысс Ю.И. Рациональная фармакотерапия гастроэнтерологических заболеваний. СПб. Гиппократ, 1993. - 288 с.]. Спосіб використовують при лікуванні дискінезії жовчовивідних шляхів. Його можливо використовувати і при лікування ВХ. Спосіб має певні недоліки, а саме на тлі лікування у пацієнтів відзначається млявість, зниження працездатності, сонливість, зниження артеріального тиску, нестійка ремісія, залишаються ознаки вегетативної дистонії, що може бути причиною довготривалого перебігу та повернення клінічних ознак. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу корекції вегетативної дисфункції у студентів з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки, в якому за рахунок зміни лікарського препарату досягається стійка нормалізація вегетативної нервової системи. Поставлена задача вирішується в способі корекції вегетативної дисфункції у студентів з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки, який містить стандартну проти виразкову терапію, згідно з корисною моделлю, додатково використовують Адаптол по 300мг тричі на добу протягом 14 діб. Адаптол відноситься до групи так званих «денних» транквілізаторів у терапії осіб, які ведуть активне життя та продовжують навчання і може бути оптимальним препаратом у вказаного контингенту, насамперед у наслідок відсутності у нього міорелаксуючої дії. Він до того ж не викликає гальмування мислення та сонливості, оказує стресопротекторну та помірну ноотропну дії. Застосовують препарат Адаптол (мебікар) виробництва компанії AT «Олайнфарм» (Латвія). Застосування Адаптолу у студентів з ПВ ДПК прискорює регрес вегетативних проявів, покращує вегетативні показники та відновлює вегетативну рівновагу, тим самим, підвищує е фективність лікування. Відсутність побічних ефектів, хороша переносимість, доступність та економічність лікування Адаптолом дозволяє рекомендувати препарат у терапії ВД у студентів з ПВ ДПК. Спосіб, що заявляється, використовують таким чином. Хворому з ПВ ДПК та вегетативними розладами призначають противиразкову терапію згідно положенням Маастрихтського консенсусу 2-2000. Додатково призначають Адаптол по 300мг тричі на добу протягом 14 діб. 4 Приклад. Хворий К., 21 рік, навчається в інсти туті. Скарги на больовий синдром, ознаки шлункової диспепсії, що проявляється нудотою, блювотою, відрижкою, печією, зниженням апетиту. Відзначає прояви кишкової диспепсії у виді метеоризму, гурчання у животі, чергування проносів та закрепів. Хворий відзначає скаргами, що характеризують ВД: головний біль, слабкість, порушення сну, зниження працездатності та швидка стомлюваність, емоційна лабільність. Проведено ФЕГДС, під час якої встановлена наявність дуоденальної виразки. Діагностику Helicobacter pylori (HP) проводили під час ФЕГДС за допомогою швидкого уреазного тесту (URE-HP test-Express, Pliva). Наявність ВД підтверджена даними, отриманими за анкетою-опитувальником Вейна A.M. (ВЦВП, 1998) та багатофакторними таблицями Соловйової А.Д. (І ММІ, 1981) [14]. Стан ВНС оцінювали за допомогою цілого комплексу неінвазивних методик, який уключав визначення загального вегетативного тонусу (ЗВТ) та вегетативного тонусу (ВТ) у системі травлення, вегетативної реактивності (ВР) та вегетативного забезпечення діяльності (ВЗД). Діагноз: Вперше виявлена пептична виразка ДПК. Вегетато-судинна дистонія. Хворий отримував противиразкове лікування та Адаптол по 300мг тричі на добу протягом 14 діб. Больовий та диспептичний синдроми, вегетативні прояви купіровані через 3 доби. Суб'єктивні скарги зникли на 5 день. Виписаний у задовільному стані. Усього під спостереженням знаходився 101 студент з ПВ ДПК, у яких була діагностована ВД. Серед обстежених було 67 юнаків (66,3%) та 34 дівчини (33,7%), середній вік пацієнтів становив 20,2±2,3 років. Усім пацієнтам проводили загальне клінічне обстеження, рутинні лабораторні та інструментальні дослідження. Усі пацієнти отримували проти виразкову терапію згідно положенням Маастрихтського консенсусу 2-2000. З метою оцінки ефективності застосування Адаптолу, обстежені були розподілені на дві клінічно-рівнозначні групи. У першу (І) гр упу увійшов 51 пацієнт, у схему терапії яких був включений Адаптол по 300мг тричі на добу протягом 14 діб. Другу (II) гр уп у склали 50 обстежених, що отримували традиційну терапію. У таблиці наведено частоту суб'єктивних вегетативних проявів у групах до лікування. Таблиця Частота суб'єктивних вегетативних проявів у групах після лікування Скарги хворих (%) Головний біль Слабкість Головокружіння Сонливість І гр упа n = 51 До лікування Після лікування 66,7 27,5* 62.7 23,5 45,1 8,0* 35.3 17,6 II гр упа n = 50 До лікування Після лікування 72 56 58 30 40 26 38 16 5 20980 6 Продовження таблиці Скарги хворих (%) Емоційна лабільність Кардіалгії, серцебиття Оніміння кінцівок Пітливість Швидка стомлюваність І гр упа n = 51 До лікування Після лікування 43,1 49 23,5 23,5 52,9 II гр упа n = 50 До лікування Після лікування 11,8* 48 34 15,7* 46 34 7,8* 24 18 5,9* 28 20 17,6 50 28 * - вірогідність при порівнянні в група х після курсу терапії. Вірогідної різниці в частоті суб'єктивних вегетативних проявів в гр упах до лікування виявлено не було. При ретельному дослідженні стану ВНС було встановлено, що ЗВТ у 47,1% та 52% хворих І та II груп, відповідно, був зсунений у бік парасимпатикотонії; у 33,3% та 32% пацієнтів у група х, відповідно, встановлена перевага симпатичного тонусу, у решти - відмічена змішана спрямованість ЗВТ. Особливо вираженою тенденція до парасимпатикотонії була у системі травлення: ВТ був парасимпатичної спрямованості у 30 пацієнтів І групи (58,8%) та 30 пацієнтів II групи (60%). Підвищена ВР при дослідженні епігастрального рефлексу виявлена в І групі у 47,1%, у II групі - у 42% обстежених. Указане може свідчити про високий початковий рівень, у якому знаходилась ВНС пацієнтів. В наслідок цього, на будь які подразники вона дає менш адекватну відповідь. Нормальна ВР зареєстрована у 18 (35,3%) та 20 (40%) пацієнтів у групах, відповідно. У решти обстежених мала місце знижена ВР. До того ж у пацієнтів обох гр упах переважав парасимпатикотонічний тип ВР. Під час проведення кліно-ортостатичної проби достатнє ВЗД діагностовано у 15 (29,4%) та 14 (28%) обстежених; надлишкове (симпатикотонічне) установлено у 14 (27,5%) та 17 (34%) обстежених; недостатнє ВЗД, що свідчило про перевагу тонусу парасимпатичної ВНС, виявлено у 22 (43,1%) та 19 (38%) обстежених у гр упах, відповідно. Тобто, напрямок вегетативних розладів (підвищена ВР, недостатнє ВЗД, парасимпатична спрямованість Комп’ютерна в ерстка А. Крулевський ЗВТ та ВТ у системі травлення) виявив у студентів із дуоденальною виразкою домінування тонусу парасимпатичного відділу ВНС. Після курсу лікування були отримані дані, що свідчили про позитивний вплив терапії із включенням Адаптолу на суб'єктивні вегетативні прояви у студентів з ПВ ДПК. Під впливом указаного препарату відмічалося вірогідне зменшення усіх вегетативних скарг (р £ 0,05). Установлено покращення загального стану, зменшення слабкості, втомлюваності, сонливості, головокружіння, підвищеної пітливості, емоційної лабільності, суттєво знижувався кардіалгічний та цефалічний синдроми. Вивчення впливу комплексної терапії із включенням Адаптолу на вегетативні показники (ЗВТ, ВР, ВЗД) виявило наступне: після курсу лікування спостерігалась позитивна тенденція до нормалізації ЗВТ та ВТ у системі травлення. Зазначене свідчить про позитивну дію препарату Адаптол не тільки на суб'єктивні вегетативні прояви, але і на основні вегетативні показники, що були початкове зміненими у студентів з ПВ ДПК. Крім того, зареєстрована гарна переносимість вказаного препарату, відсутність алергічних та інших побічних ефектів, доступність та економічність лікування. Таким чином, удосконалення заходів корекції дисбалансу вегетативної нервової системи, що має місце у студентів із пептичною виразкою дванадцятипалої кишки є перспективним, оскільки сприятиме оптимізації лікування та покращенню якості життя вказаної категорії пацієнтів. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601