Спосіб моделювання допечінкової форми портальної гіпертензії у щурів

Реферат: Спосіб моделювання допечінкової форми портальної гіпертензії у щурів включає загальну анестезію, верхньосерединну лапаротомію та виділення ворітної вени. Проводять коагуляцію стінки виділеної ворітної вени на ділянці довжиною 2-3 мм циліндричним металевим зондом, попередньо розігрітим до 100 °C, до появи білого забарвлення у місці коагуляції, викликаючи її рубцеву стриктуру. UA 69539 U (12) UA 69539 U UA 69539 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме до хірургії, її розділу експериментальна хірургія, і призначена для створення найбільш адекватного способу моделювання допечінкової форми портальної гіпертензії у щурів, що дає можливість досліджувати зміни при цій патології в різних органах і тканинах, розробляти ефективні методи хірургічного лікування та проводити апробацію фармакологічних препаратів, які використовуються при лікуванні портальної гіпертензії. Допечінкова форма портальної гіпертензії (ДПГ) становить 70-80 % всіх випадків портальної гіпертензії в дитячому віці [1]. Основною причиною допечінкового блоку портальної системи у дітей є тромбоз ворітної вени. Відомі чинники ризику тромбозу ворітної вени поділяють на екзогенні та ендогенні. До екзогенних чинників відносять стани, що призводять до безпосереднього ушкодження вени з подальшою зміною реологічних властивостей крові і формуванням пристінкових тромбів. У дітей до них належать омфаліт, пупочний сепсис, неонатальний перитоніт, катетеризація пупочної вени, ятрогенні інтраопераційні травми ворітної вени. Також, ця група включає патології, що спричиняють тромбофілію: остеомієліт, важкі деструктивні пневмонії, неонатальний системний сепсис, дегідратацію, мієлопроферативні хвороби. Внутрішні чинники є мало вивченими і включають кількісну або якісну недостатність природних антикоагулянтів [2]. У 85 % дітей допечінкова портальна гіпертензія ускладнюється кровотечею з варикознорозширених вен стравоходу або шлунку, що у 35 % випадків є причиною летальності таких пацієнтів [3]. Основною причиною летальності при допечінковій портальній гіпертензії у дітей є несвоєчасність та неадекватність лікувальної тактики через недостатнє вивчення етіології та патогенезу цієї патології. Єдиним відомим способом моделювання допечінкової портальної гіпертензії у щурів, є спосіб за яким після загальної анестезії, верхньосерединної лапаротомії, виділення ворітної вени, паралельно виділеній вені прикладають тупокінцеву голку, перев'язують їх проленовою ниткою, після чого виймають голку, залишивши лігатуру [4]. Проте, при такому способі моделювання допечінкової портальної гіпертензії у щурів створюється одномоментне стенозування просвіту вени (більш як на 75 %), через що виникає гостра блокада портального кровотоку і різке підвищення тиску у системі ворітної вени, що не відповідає гемодинамічним змінам при ДПГ. Крім того, різке і значне зниження надходження крові в печінку спричиняє дистрофічні зміни гепатоцитів, порушення гістоархітектоніки кров'яного русла печінки, що також не відтворює патогенез цієї патології. В цілому такий спосіб не дозволяє вивчити патоморфологічнї зміни органів і тканин, розробляти хірургічні методики корекції гемодинамічних змін та оцінювати функціональні зміни печінки при допечінковій портальній гіпертензії. Корисна модель, що заявляється, вирішує задачу поступового підвищення портального тиску за рахунок повільного звуження просвіту ворітної вени, викликаного рубцевим процесом, який розвивається в її стінці. Отриманий технічний результат зводиться до поступового звуження просвіту ворітної вени та розвитку хронічної допечінкової форми портальної гіпертензії у експериментальних тварин. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі моделювання допечінкової форми портальної гіпертензії у щурів, який включає загальну анестезію, верхньосерединну лапаротомію та виділення ворітної вени, згідно корисної моделі, проводять коагуляцію стінки виділеної ворітної вени на ділянці довжиною 2-3 мм циліндричним металевим зондом, попередньо розігрітим до 100 °C, до появи білого забарвлення у місці коагуляції, викликаючи її рубцеву стриктуру. Відмінними ознаками корисної моделі, що заявляється, є те, що моделювання допечінкової форми портальної гіпертензії у щурів проводять коагуляцією стінки виділеної ворітної вени на ділянці довжиною 2-3 мм циліндричним металевим зондом, попередньо розігрітим до 100 °C, до появи білого забарвлення у місці коагуляції, викликаючи її рубцеву стриктуру. При такому способі моделювання допечінкової портальної гіпертензії у щурів створюється поступове стенозування просвіту вени, через що виникає хронічне блокування портального кровотоку та повільне підвищення тиску у системі ворітної вени, що відповідає гемодинамічним змінам при ДПГ. Такий спосіб дозволяє вивчити патоморфологічні зміни органів і тканин, розробляти хірургічні методики корекції гемодинамічних змін та оцінювати функціональні зміни печінки при ДПГ. За доступними літературними даними такий спосіб моделювання допечінкової форми портальної гіпертензії у щурів невідомий. Розроблена модель ДПГ є помірно травматичною для тварин, зрозумілою і не потребує спеціального складного інструментарію або приладів. Сутність корисної моделі пояснюється малюнком, на якому представлено схему операції: 1 UA 69539 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 На фіг. - схематичне зображення операції, де 1 - ворітна вена; 2 - зона коагуляції; 3 - металевий зонд для коагуляції. Запропонований спосіб моделювання допечінової портальної гіпертензії здійснюють наступним чином. Роблять: Премедикацію: атропін 0,25мг/кг, димедрол 0,5 мг/кг - в/м. Наркоз: кетаміну гідрохлорид 70-100 мг/кг - в/м. Виконують верхньосерединну лапаротомію розрізом довжиною до 4 см Відмежовують кишечник марлевими серветками, зволоженими 0,9 % розчином NaCl. Проводять препарування гепатодуоденальної зв'язки, виділяють ворітну вену протягом до 3 мм, беруть її на трималки (монофіламентна нитка 4/0). Циліндричним металевим зондом діаметром 2 мм, попередньо розігрітим до 100 °C у киплячій воді°С коагулюють циркулярно стінку ворітної вени на ділянці довжиною до 3-4 мм до появи білого забарвлення. Повертають вену в її анатомічне місце. Виконують гемостаз. Пошарово ушивають лапаротомну рану. Накладають вузлові шви на шкіру. Конкретний приклад застосування Щур № 45, самка 14 місяців, 219 грам. Протокол операції № 45 від 05.05.2011 р. Премедикація атропін (0,1 % 0,05 мл) та димедрол (1 % 0,1 мл) - внутрішньом'язово. Анестезія: р-н кетаміну гідрохлорид (5 % 0,4 мл) внутрішньом'язово. Гоління передньої черевної стінки. Верхньосерединна лапаротомія довжиною до 4 см. В рану вивели печінку та гепатодуоденальну зв'язку, відмежували кишечник марлевою серветкою, зволоженою 0,9 % розчином NaCl. З гепатодуоденальної зв'язки виділили та взяли на трималки ворітну вену. Циліндричним металевим зондом діаметром 2 мм, розігрітим до 100 °C у киплячій воді циркулярно коагулювали стінку вени на протязі 3 мм до появи її блідого забарвлення. Вену повернули в її нормальну анатомічну позицію. Контроль гемостазу - сухо. Лапаротомна рана пошарово ушита. Накладені вузлові шви на шкіру. Післяопераційний період проходив без ускладнень. Після проведення експериментального моделювання ДПГ через 60 діб була проведена макроскопічна ревізія органів черевної порожнини, мікроскопічні дослідження тканин печінки та замір тиску прямим внутрішньо судинним способом у портальній системі. Макроскопічно спостерігались характерні для до печінкової портальної гіпертензії зміни, а саме повнокров'я судинного русла кишечника, шлунка, селезінки. Мікроскопічно було виявлено розширення та повнокров'я синусоїдних капілярів печінки з еритроцитарним стазом в їх просвіті, втрата радіальної структури часточок, розширення холангіол та відсутність змін гепатоцитів, що свідчить про поступовий розвиток гемодинамічних порушень та хронічний характер патології. Середнє значення портального тиску у тварин з ДІЙ становило 165±5 мм вод. ст., що на 50 % перевищує нормальні значення у контрольних інтактних тварин. Отже, така патоморфологічна картина та статистично достовірне підвищення показників тиску підтверджують відповідність запропонованої моделі даній патології. За період з лютого по червень 2011 року прооперовано 50 щурів. За час проведення роботи виявили ускладнення у вигляді інтраопераційної кровотечі, яка негайно була зупинена, з ворітної вени внаслідок надмірного пошкодження стінки зондом, яке спостерігали у трьох (6 %) щурів. Джерела інформації: 1. Гарбузенко Д.В. Экспериментальные методы изучения портальной гипертензии // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. - 2010. - Т. XX, № 2. - С. 4-12. 2. Саенко В.Ф., Кондратенко П.Г., Семенюк Ю.С. Диагностика и лечение острого кровотечения в просвет пищеварительного канала - Ровно, 1997. - 384 с. 3. Chojkier M, Groszmann RJ. Measurement of portal-systemic shunting in the rat by using gamma-labeled microspheres. //Am J Physiol 1981; 240: - P. 371-375. 4. Fonkalsrud E.W., Myers N.A. Robinson M.J. Management of Extrahepatic Portal Hypertension in Children // Ann. Surg. - 2004. - Vol. 180, № 4. - P. 487-491. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб моделювання допечінкової форми портальної гіпертензії у щурів, що включає загальну анестезію, верхньосерединну лапаротомію та виділення ворітної вени, який відрізняється тим, що проводять коагуляцію стінки виділеної ворітної вени на ділянці довжиною 2-3 мм 2 UA 69539 U циліндричним металевим зондом, попередньо розігрітим до 100 °C, до появи білого забарвлення у місці коагуляції, викликаючи її рубцеву стриктуру. Комп’ютерна верстка Д. Шеверун Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3