Спосіб інгібування активності staphylococcus aureus бензоїлпероксидом

Реферат: Спосіб інгібування активності Staphylococcus aureus здійснюють за допомогою ліпосомальної форми бензоїлпероксиду, який знаходиться у мембрані ліпосоми, на основі лецитину в органічних розчинах. UA 78647 U (54) СПОСІБ ІНГІБУВАННЯ АКТИВНОСТІ STAPHYLOCOCCUS AUREUS БЕНЗОЇЛПЕРОКСИДОМ UA 78647 U UA 78647 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до області медицини і біології, зокрема стосується способів лікування стафілококових інфекцій, і може бути використана для інгібування активності Staphylococcus aureus. Постійне зростання поширеності стафілококових інфекцій, недостатня ефективність і токсичність існуючих препаратів обумовлює пошук нових, більш ефективних способів лікування стафілококових інфекцій. Широке застосування протимікробних препаратів має негативні наслідки, одним із яких є вироблення у збудників лікарської резистентності до них. Великі дози і тривалість застосування приводять до побічних дій з боку органів системи травлення: диспепсії, нудоти, втрати апетиту, болю в животі, діареї. Відомо, що ліпосомальні форми протимікробних препаратів дозволяють запобігти вищеперерахованим негативним ефектам. Відомо, що бензоїлпероксид володіє широким спектром антимікробної дії. Він активний по відношенню до бактерій, в тому числі і до резистентних до антибіотиків, і використовується для інгібування стафілококів (Антоновский В.Л. Органические перекисные инициаторы. - М.: Химия, 1972. - 447 с.). Даний спосіб інгібування активності Staphylococcus aureus бензоїлпероксидом є найбільш близьким аналогом до того, що заявляється, за технічною суттю і результатом, який може бути досягнутий. В основу корисної моделі поставлено задачу підвищення ефективності способу інгібування активності стафілококової інфекції (Staphylococcus aureus). Поставлену задачу вирішують тим, що у способі інгібування активності Staphylococcus aureus, який включає дію на Staphylococcus aureus бензоїлпероксидом з визначенням мінімальної гнітючої концентрації, згідно з корисною моделлю, інгібування активності Staphylococcus aureus здійснюють за допомогою ліпосомальної форми бензоїлпероксиду, який знаходиться у мембрані ліпосоми, на основі лецитину в органічних розчинах у співвідношенні бензоїлпероксид: ліпіди 1:10-1:25 з мінімальною гнітючою концентрацією 31 мкг/мл. Технічний ефект способу, що заявляється, є інгібування культури Staphylococcus aureus протимікробним препаратом бензоїлпероксидом, який знаходиться усередині ліпосоми або в її мембрані та отриманого на основі лецитину або негативно заряджених ліпідів при концентрації основної діючої речовини у 3-7-14 разів менше у порівнянні з інтактним антимікробним препаратом. Спосіб виконують наступним чином. Субстанцію бензоїлпероксиду розчиняють в хлороформі або ДМСО у зв'язку з його поганою розчинністю у водних розчинах і додають до спиртових розчинів лецитину у співвідношенні бензоілпероксид: ліпіди 1:10, 1:20, 1:25. Далі суміш випарюють й одержують ліпосоми з наступним суспендуванням у забуференому фізіологічному розчині з рН 7,4 для одержання ліпосомальної дисперсії з концентрацією ліпідів 1-2 %, продавлюють на екструдері при охолодженні до 2-4 °C до досягнення розміру ліпосом 160-180 нм. Бензоілпероксид знаходиться у мембрані ліпосоми. Ліпосомальний бензоїлпероксид розводять методом серійних розведень м'ясопептонним бульйоном (МПБ) у плоскодонних планшетах, додають до культури Staphylococcus aureus, інкубують при 34 °C протягом 24 годин. Контролем служить культура Staphylococcus aureus без антимікробних речовин. Після цього висівають на щільне середовище Мюллера-Хінтона для визначення мінімальної гнітючої концентрації (МГК). МГК вважають найменшу концентрацію, що затримує ріст Staphylococcus aureus протягом періоду інкубації. Розмір ліпосом визначають методом турбодиметрії за виміром оптичної щільності досліджуваної ліпідної суспензії в діапазоні хвиль 450-700 нм, розмір ліпосом складає 160-180 нм. Ефективність способу ілюструють наступні приклади: Приклад 1. 30 мг спиртового розчину лецитину та 3 мг бензоїлпероксиду для включення його у мембрану ліпосоми випарювали на вакуумному ротаційному випарнику (Vakuum-Rotation, Німеччина) з наступним суспендуванням у 3 мл забуференого фізіологічного розчину з рН 7,4 для одержання ліпосомальної дисперсії з концентрацією ліпідів 1 %, продавлювали на екструдері при охолодженні до 2-4 °C до досягнення розміру ліпосом 170 нм та для одержання ліпосомальної дисперсії з співвідношенням бензоїлпероксид: лецитин 1:10. Антистафілококовий ліпосомальний препарат розводили методом серійних розведень м'ясопептонним бульйоном (МПБ) у плоскодонних планшетах, додавали по 100 мкл до культури Staphylococcus aureus (з концентрацією 10), інкубували при 34 °C протягом 24 годин. Контролем 1 UA 78647 U 5 10 15 20 25 30 служила культура Staphylococcus aureus без антимікробних речовин. Після цього висівали на щільне середовище Мюллера-Хінтона для визначення МГК. МГК ліпосомального бензоїлпероксиду 62 мкг/мл, що у 7 разів менше МГК розчину бензоїлпероксиду у ДМСО (табл. 1). Приклад 2. 60 мг спиртового розчину лецитину та 3 мг бензоїлпероксиду для включення його у мембрану ліпосоми випарювали на вакуумному ротаційному випарнику (Vakuum-Rotation, Німеччина) з наступним суспендуванням у 3 мл забуференого фізіологічного розчину з рН 7,4 для одержання ліпосомальної дисперсії з концентрацією ліпідів 2 %, продавлювали на екструдері при охолодженні до 2-4 °C до досягнення розміру ліпосом 180 нм та для одержання ліпосомальної дисперсії з співвідношенням бензоїлпероксид: лецитин 1:20. Антистафілококовий ліпосомальний препарат розводили методом серійних розведень МПБ у плоскодонних планшетах, додавали по 100 мкл до культури Staphylococcus aureus (з концентрацією 10), інкубували при 34 °C протягом 24 годин. Контролем служила культура Staphylococcus aureus без антимікробних речовин. Після цього висівали на щільне середовище Мюллера-Хінтона для визначення МГК. МГК ліпосомального бензоїлпероксиду 31 мкг/мл, що у 14 разів менше МГК розчину бензоїлпероксиду у ДМСО (див. таблицю). Приклад 3. 75 мг спиртового розчину лецитину та 3 мг бензоїлпероксиду для включення його у мембрану ліпосоми випарювали на вакуумному ротаційному випарнику (Vakuum-Rotation, Німеччина) з наступним суспендуванням у 3 мл забуференого фізіологічного розчину з рН 7,4 для одержання ліпосомальної дисперсії з концентрацією ліпідів 2 %, продавлювали на екструдері при охолодженні до 2-4 °C до досягнення розміру ліпосом 180 нм та для одержання ліпосомальної дисперсії із співвідношенням бензоїлпероксид: лецитин 1:25. Антистафілококовий ліпосомальний препарат розводили методом серійних розведень МПБ у плоскодонних планшетах, додавали по 100 мкл до культури Staphylococcus aureus (з 8 концентрацією 10 ), інкубували при 34 °C протягом 24 годин. Контролем служила культура Staphylococcus aureus без антимікробних речовин. Після цього висівали на щільне середовище Мюллера-Хінтона для визначення МГК. МГК ліпосомального бензоїлпероксиду 31 мкг/мл, що у 14 разів менше МГК розчину бензоїлпероксиду у ДМСО (табл.). Таблиця Мінімальна інгібуюча концентрація бензоїлпероксиду у лецитинових ліпосомах № п/п Препарат 1 2 1 % ліпосоми (бензоїлпероксид:лецитин - у співвідношенні 1:10) 2 % ліпосоми (бензоїлпероксид:лецитин - у співвідношенні 1:20) 2,5 % ліпосоми (бензоїлпероксид:лецитин - у співвідношенні 1:25) 1 %-й розчин бензоїлпероксиду у ДМСО 1 2 3 Контроль 35 40 Місцезнаходження антибіотика у ліпосомі 3 МГК мкг/мл 4 У мембрані ліпосоми 62 У мембрані ліпосоми 31 У мембрані ліпосоми 31 440 Позитивний ефект методу інгібування дії Staphylococcus aureus за допомогою ліпосомального антимікробного препарату бензоїлпероксиду, отриманого на основі лецитину для лікування стафілококової інфекції, полягає в одержанні 1-2 % ліпосом, у мембрані яких знаходиться антимікробний препарат із співвідношенням антимікробний препарат: лецитин 1:10-1:25 і зменшенні мінімальної гнітючої концентрації бензоїлпероксиду в 7-14 разів у порівнянні з інтактним бензоїлпероксидом. 2 UA 78647 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 10 Спосіб інгібування активності Staphylococcus aureus, який включає дію на Staphylococcus aureus бензоїлпероксидом з визначенням мінімальної гнітючої концентрації, який відрізняється тим, що інгібування активності Staphylococcus aureus здійснюють за допомогою ліпосомальної форми бензоїлпероксиду, який знаходиться у мембрані ліпосоми, на основі лецитину в органічних розчинах у співвідношенні бензоїлпероксид:ліпіди 1:10-1:25 з мінімальною гнітючою концентрацією 31 мкг/мл. Комп’ютерна верстка Д. Шеверун Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3