Спосіб інтраопераційного усунення ороантрального сполучення

Реферат: Спосіб інтраопераційного усунення ороантрального сполучення включає викроювання слизовоокісного клаптя, санацію верхньощелепного синуса, закриття дефекту альвеолярного відростка заповнювачем, накладання кісткового фрагменту та мембрани на ороантральне сполучення та фіксацію слизово-окісного клаптя. UA 79255 U (12) UA 79255 U UA 79255 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, належить до медицини, а саме щелепно-лицьової хірургії та хірургічної стоматології, і може бути призначена для лікування й реабілітації хворих з ороантральним сполученням різного походження (хронічний одонтогенний верхньощелепний синусит, перфоративний гайморит, стан після видалення зубів на верхній щелепі, реконструктивні операції). Ороантральне сполучення може сформуватися в результаті видалення зубів на верхній щелепі, як правило - дистальної групи. Це пов'язане з тим, що верхівки коренів зубів розташовуються частково у верхньощелепних пазухах - анатомічно в нормі в окремо взятих пацієнтів або в тих випадках, коли відбувається руйнування кісткової тканини верхньої щелепи між синусами й коренями зубів під впливом довготривалого існуючого запального процесу (хронічний одонтогенний верхньощелепний синусит). У випадках, коли неможливо провести відразу після видалення зубів пластику дефекту з якихось причин, формується ороантральне сполучення з наступним розвитком хронічного верхньощелепного синуситу або значним збільшенням кількості рецидивів раніше існуючого захворювання. Дана патологія вимагає сануючих операцій з одномоментною або відстроченою пластикою ороантрального сполучення. На сьогоднішній день проведення подібних операцій не буває достатнім, досить часто виникають рецидиви захворювання з повторним утворенням стійких ороантральних сполучень, що знижує працездатність пацієнта, якість його життя й зменшує можливість повноцінної соціальної реабілітації. Крім того, формування ороантральних сполучень можливо при проведенні реконструктивних операцій на верхній щелепі. У цих випадках особливості реабілітації хворих пов'язані з конкретною патологією й вибраним методом лікування. В 2002 році запатентований спосіб усунення довгостроково існуючого ороантрального сполучення, згідно з яким проводили два черезшкірних проколи в області скулоальвеолярного гребеня або бугра верхньої щелепи, формували бором два наскрізних отвори, на відстані, що було в 1,5-2,5 рази більше величини дефекту (сполучення), проводили через них пилки Джильї, і під контролем ендоскопа здійснювали остеотомію залежно від форми дефекту, також викроювали повношаровий кістково-м'якотканинний клапоть, що складається із двох відділів верхнього (без розсічення слизової) і нижнього, у якому здійснювали розріз слизової в проекції лінії остеотомії, після чого переміщували клапоть до твердого піднебіння (Патент РФ № 2181264, МПК А61В 17/24, опубл. 2002 р.). Недоліком даного способу є висока травматичність операції, закриття сполучення кортикальною пластинкою, що приводить до тривалого остеорепаративного процесу у зв'язку з великим дефектом кісткової тканини в даній зоні й, відповідно, збільшенню строків реабілітації пацієнтів і часу непрацездатності. Одним з аналогів може бути спосіб хірургічного лікування хворих хронічним одонтогенним верхньощелепним синуситом з ороантральним сполученням, запропонований Коротких Н.Г. і співавт. в 2003 році. Він полягав у тому, що після викроювання трапецеподібного слизовоокісного клаптя, скелетували передню стінку верхньощелепного синуса, формували трепанаційне вікно, після ревізії й санації верхньощелепного синуса заповнювали дефект кісткової тканини верхньої щелепи (ороантральне сполучення) композиційним матеріалом. Клапоть укладали на місце й фіксували. (Коротких Н.Г., Лазутиков О.В., Ларіна О.Е. Остеопластика перфорації в комплексному лікуванні хворих з одонтогенними верхньощелепними синуситами. Ж-л "Стоматологія", 2003.-4. - С. 40-43). Одним з істотних недоліків цього методу є втрата кісткової маси альвеолярного відростка верхньої щелепи в області ороантрального сполучення в післяопераційному періоді, приблизно рівна 15 %. Також імовірний зсув використаного для усунення дефекту композиційного матеріалу. Причому, цей матеріал не мав остеоіндуктивних або кондуктивних властивостей, у зоні його розміщення утворювалася хрящова тканина, що збільшувала строки реабілітації пацієнтів і виключала проведення протезування на імплантах. Відомий спосіб усунення ороантрального сполучення при хірургічному лікуванні одонтогенного гаймориту, що включає виконання гайморотомії, та закриття сполучення слизово-окісним клаптем. Після трепанації передньої стінки гайморової пазухи кістковий фрагмент трепанаційного отвору використовують для закриття ороантрального сполучення, зі сторони порожнини рота, за допомогою бормашини освіжають кісткові стінки ороантрального сполучення, а сам дефект альвеолярного відростка заповнюють тромбоцитарною масою (Патент UA №74048U, МПК А61В 17/00). Недоліком відомого способу є труднощі одержання тромбоцитарної маси, збільшення часу операції, відсутність формування додаткового бар'єру між верхньощелепною пазухою і порожниною рота. Нікітіним А.А. був запропонований спосіб хірургічного лікування хворих хронічним 1 UA 79255 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 одонтогенним верхньощелепним синуситом з ороантральним сполученням. Для цього в ході операції викроювали трапецієподібний слизово-окісний клапоть, скелетували передню стінку верхньощелепного синуса, заповнювали дефект композиційним матеріалом, проводили остеотомію вестибулярної кортикальної пластинки, накладали мембрану, проводили мобілізацію й фіксацію клаптя. При цьому відсепаровували слизову оболонку ороантрального сполучення, одночасно кортикальну пластинку й відсепаровану слизову оболонку переміщували усередину верхньощелепного синуса до зіткнення країв слизової оболонки сполучення, краї ушивали (Патент РФ № 2398522, МПК A61B 17/00, опубл. 2010 р.). Недоліками даного методу є досить велика трудомісткість, великий обсяг операції, травматичність, економічні витрати, припустимі для стаціонару, але перевищуючі можливі для амбулаторної хірургії. Під час проведення операції доводиться травмувати й переміщувати кортикальну пластинку, що збільшує обсяг дефекту кісткової тканини верхньої щелепи й відповідно - період реабілітації пацієнтів. Крім того, відбувається контакт переміщеної слизової як із флорою в порожнині рота, так і у пазусі, що є передумовою до подальшого швидкого розвитку рецидиву захворювання й повторного формуванню ороантрального сполучення. Даний спосіб є найбільш близьким аналогом. В основу корисної моделі поставлено задачу в способі інтраопераційного усунення ороантрального сполучення шляхом додаткової ізоляції верхньощелепного синуса, порожнини рота та заміни наповнювача скоротити строки лікування, зменшити кількість рецидивів, підвищити ефективність лікування пацієнтів з ороантральним сполученням різного походження. Поставлена задача вирішується тим, що в способі інтраопераційного усунення ороантрального сполучення, що включає викроювання слизово-окісного клаптя, санацію верхньощелепного синуса, закриття дефекту альвеолярного відростка заповнювачем, накладання кісткового фрагменту і мембрани на ороантральне сполучення та фіксацію слизовоокісного клаптя, згідно з корисною моделлю, виконують трепанаційний отвір, дефект альвеолярного відростка заповнюють матеріалом "Коллост" на рівні видалених зубів, а після накладання кісткового фрагменту трепанаційного отвору на ороантральне сполучення закривають одночасно трепанаційний отвір та ороантральне сполучення мембраною "Коллост". Мембрану "Коллост" встановлюють одним кінцем під слизову оболонку твердого піднебіння, а другим вгору з вестибулярного боку під основу слизово-окісного клаптя. Зазначену мембрану "Коллост" попередньо розміщують у фізіологічний розчин при температурі 24-25 С на 10-15 хвилин. Дефект альвеолярного відростка заповнюють матеріалом "Коллост" у вигляді кульок або джгутів. Спосіб, що заявляється, виконують наступним чином. Під місцевою анестезією виконують розріз слизової оболонки і окістя верхньої щелепи по перехідній складці викроюванням трапецієподібного клаптя на ділянці ороантрального сполучення. Відшаровують слизово-окісний клапоть. Скелетують передню стінку альвеолярного відростка в області ороантрального сполучення, виділяють слизову навколо сполучення. За допомогою бормашини передня стінка гайморової пазухи трепанується з випилюванням кісткового трансплантата. Проводять ревізію та санацію гайморової порожнини. Порожнину ороантрального сполучення на рівні видалених зубів заповнюють матеріалом "Коллост" в вигляді кульок або джгутів, а після накладання кісткового фрагменту трепанаційного отвору на ороантральне сполучення закривають одночасно трепанаційний отвір та ороантральне сполучення мембраною "Коллост". Мембрану "Коллост" встановлюють одним кінцем під слизову оболонку твердого піднебіння, а другим вгору з вестибулярного боку під основу слизово-окісного клаптя. Зазначену мембрану "Коллост" попередньо розміщують у фізіологічний розчин при температурі 24-25 С на 10-15 хвилин. Надалі зверху мембрани укладають слизово-окісний клапоть без натягу, роблять ушивання рани. Накладають заздалегідь виготовлену захисну силіконову пластинку. Приклад конкретного застосування способу інтраопераційного усунення ороантрального сполучення. Хвора С., 1965 р., № 48355, госпіталізована в клініку щелепно-лицьової хірургії з діагнозом: хронічний одонтогенний верхньощелепний синусит ліворуч. Ороантральне сполучення в області зуба 2.6. З анамнезу відомо про довготривалі часті рецидиви хронічного одонтогенного верхньощелепного синуситу ліворуч після амбулаторного видалення зуба 2.6, формування ороантрального сполучення з виділенням у порожнину рота. Під місцевою анестезією зробили розріз слизової оболонки в проекції зубів 2.5-2.6 (вилученого раніше), відшарували слизово-окісний клапоть, висікли слизову навколо сполучення. Зробили видалення зуба 2.5. Бором створили округлий дефект у передній стінці гайморової пазухи. Через наявний дефект виконали ревізію верхньощелепного синуса ліворуч. 2 UA 79255 U 5 10 15 20 25 30 35 Через сполучення з нижнім носовим ходом у порожнину синуса встановили катетер Фолея, у манжетку ввели 10 мл фізіологічного розчину. Мобілізували слизово-окісний клапоть трапецієподібної форми в проекції зубів 2.5-2.6, змістили дистально у бік наявного дефекту. У лунки вилучених зубів помістили джгут з матеріалу "Коллост". Уклали кістковий фрагмент трепанаційного отвору на ороантральне сполучення. За допомогою мембрани "Коллост" усунули дефект кісткової тканини верхньої щелепи в області ороантрального сполучення й трепанаційного отвору. Зверху наклали слизово-окісний клапоть без натягу. Операційна рана ушита. Гемостаз по ходу операції. Накладено захисну силіконову пластинку з йодоформною турундою на верхню щелепу. Післяопераційний період без ускладнень. Зняття швів на 7 добу. Контрольні огляди й рентгенологічне дослідження через 1 і 3 місяці показали високий рівень остеорепарації в зоні дефекту, відсутність рецидивів хронічного верхньощелепного синуситу і ороантрального сполучення, гарний рівень соціальної адаптованості пацієнтки, повернення працездатності, скорочення строків реабілітації. Планується дентальна імплантація в зоні втрати зубів на 5-й місяць після операції. Таким чином, застосування запропонованого способу дозволяє значно підвищити ефективність лікування одонтогенних гайморитів та синуситів з ороантральним сполученням і дозволяє скоротити ризик запальних ускладнень і повторних оперативних втручань. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 1. Спосіб інтраопераційного усунення ороантрального сполучення, що включає викроювання слизово-окісного клаптя, санацію верхньощелепного синуса, закриття дефекту альвеолярного відростка заповнювачем, накладання кісткового фрагменту та мембрани на ороантральне сполучення та фіксацію слизово-окісного клаптя, який відрізняється тим, що виконують трепанаційний отвір, дефект альвеолярного відростка заповнюють матеріалом "Коллост" на рівні видалених зубів, а після накладання кісткового фрагменту трепанаційного отвору на ороантральне сполучення закривають одночасно трепанаційний отвір та ороантральне сполучення мембраною "Коллост". 2. Спосіб інтраопераційного усунення ороантрального сполучення за п. 1, який відрізняється тим, що мембрану "Коллост" встановлюють одним кінцем під слизову оболонку твердого піднебіння, а другим вгору з вестибулярного боку під основу слизово-окісного клаптя. 3. Спосіб інтраопераційного усунення ороантрального сполучення за пп. 1, 2, який відрізняється тим, що мембрану "Коллост" попередньо розміщують у фізіологічний розчин при температурі 24-25 С на 10-15 хвилин. 4. Спосіб інтраопераційного усунення ороантрального сполучення за п. 1, який відрізняється тим, що дефект альвеолярного відростка заповнюють матеріалом "Коллост" у вигляді кульок або джгутів. Комп’ютерна верстка Д. Шеверун Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3