Спосіб посилення інтерфероноутворення

Реферат: Спосіб посилення інтерфероноутворення завдяки комбінованому застосуванню індукторів інтерферону, крім того як інтерфероніндукуючий засіб використовують комерційний препарат аміксин або новий фітозасіб SK в комбінації з лляною олією, що включає застосування лабораторним мишам за оптимальними схемами індукторів інтерфероноутворення з додатковим попереднім введенням тваринам впродовж 14 днів олії, виготовленої з насіння льону, і приводить до зростання концентрації інтерферону в крові у 4-16 разів. UA 81109 U (12) UA 81109 U UA 81109 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до галузі медицини та ветеринарії, а саме до методів боротьби з хворобами, пов'язаними з дією інфекційних патогенів та порушеннями імунної системи, і може бути використана для підвищення природної резистентності організму до широкого кола інфекційних та онкологічних хвороб шляхом посилення утворення ендогенного інтерферону (ІФН). Відомо, що стимуляцію інтерферонової системи в організмі здатні викликати багато чинників різноманітної природи, в тому числі мікроорганізми (віруси), природні та синтетичні сполуки [1]. Одними із таких інтерфероніндукуючих чинників є відомий комерційний препарат аміксин [2, 3] та новий екстракт рослинного походження SK [4]. При внутрішньому вживанні аміксин викликає утворення інтерферону в крові людей в титрах в межах 80-160 од/мл. Головним чином завдяки циркуляції в організмі цього цитокіну зумовлений виражений профілактичний та лікувальний ефект даного індуктора інтерферону при багатьох інфекційних хворобах, в тому числі герпесі, енцефаломієлітах, гепатитах, ентеровірусних інфекціях, хламідіозі, грипі та інших ГРВЗ. Фітозасіб SK в експерименті здатний спричиняти синтез інтерферону в крові лабораторних мишей в титрах 160-1280 од/мл, що зумовлює його виражений противірусний та антибактеріальний ефекти на моделях експериментальних інфекцій кліщового енцефаліту, герпесу, гарячки Західного Нілу та хламідіозу [5, 6]. Оскільки протиінфекційна активність індукторів інтерферону великою мірою залежить від кількості синтезованого інтерферону, важливим моментом їх ефективного використання є створення найбільш оптимальних схем їх застосування, які забезпечували б максимальну стимуляцію інтерфероногенезу. Задачею даної корисної моделі є посилення індукції інтерферону, збільшення його концентрації в крові у відповідь на введення в макроорганізм певного індуктора. Дана задача вирішується використанням як індуктора інтерферону препаратів аміксину або фітозасобу SK в комбінації з лляною олією, що включає застосування лабораторним мишам за оптимальними схемами індукторів інтерфероноутворення з додатковим попереднім введенням тваринам впродовж 14 днів олії, виготовленої з насіння льону, що містить у великій кількості біологічно активні речовини, серед яких значну цінність представляють незамінні ненасичені жирні кислоти, в тому числі високоактивна ліноленова кислота (Омега-3) [6, 7]. Запропонований спосіб здійснюється наступним чином двома шляхами. 1. Мишам лінії СВА масою 12-14 г впродовж 14 днів перорально (п/о) в об'ємі 0,2 мл вводили свіжовиготовлену олію, отриману з насіння льону, після чого цим тваринам одноразово вводили водний розчин аміксину в дозі 100 мг/кг пероральним шляхом, що є оптимальним для даного препарату. 2. Мишам лінії СВА масою 12-14 г впродовж 14 днів доочеревинно (д/о) в об'ємі 0,1 мл вводили свіжовиготовлену олію, отриману з насіння льону, після чого цим тваринам одноразово вводили водний розчин фітозасобу SK в дозі 40 мг/кг доочеревинно, що є оптимальним для цього засобу. Проби крові у мишей брали через 12, 18, 24, 40 та 48 год. після введення індукторів інтерферону аміксину та фітозасобу SK. На кожну експериментальну умову використовували по 4 миші. В одержаних пробах сироваток крові визначали рівень інтерферону мікрометодом в культурі клітин лінії L-929 по затримці цитопатичної дії (ЦПД) тест-вірусу енцефаломіокардиту мишей (ЕМС) [8]. Отримані результати дослідження наведені в наведених нижче таблицях. Із даних табл. 1 випливає, що індивідуальне застосування аміксину за оптимальним шляхом введення в дозі 100 мг/кг забезпечувало синтез інтерферону на піку індукції цього медіатора в крові (через 18 год.) на рівні 320-640 од/мл. Через 24 години титри інтерферону складали 160-320 од/мл, а через 40 год.-20 од/мл. Комбіноване застосування даного індуктора інтерферону з лляною олією приводило до посилення та пролонгації індукції інтерферону, що проявлялося зростанням у 3-4 рази вмісту інтерферону (до 640-1280 од/мл) через 24 год. і в 2 рази (до 40 од/мл) - через 40 год. Сама ж лляна олія інтерфероніндукуючу активність майже не проявляє. Що стосується використання лляної олії та фітозасобу SK, то слід зазначити, що сам індуктор інтерферону в даних умовах експерименту через 12 год. стимулював утворення інтерферону в крові мишей в концентрації 20 од/мл і через 24 год.-80 од/мл (табл. 2). Як і в першому дослідженні самостійне 14-денне пероральне застосування лляної олії утворенням інтерферону не супроводжувалось і лише в незначній кількості (10 од/мл) поява інтерферону в крові реєструвалась при аналогічному доочеревинному її введенні. Натомість сумісне використання фітозасобу SK та лляної олії приводило до суттєвого посилення інтерфероноутворення. У випадку перорального застосування лляної олії синтез 1 UA 81109 U "раннього" інтерферону (через 12 год.) зростав у 16 разів (до 320 од/мл) і при доочеревинному введенні через 24 год. - у 8-16 разів (до 640-1280 од/мл). Таблиця 1 Інтенсивність інтерфероноутворення у відповідь на введення індуктора інтерферону аміксину та лляної олії Препарати Аміксин Лляна олія № 1 Лляна олія № 2 Аміксин + Лляна олія № 1 Аміксин + Лляна олія № 2 Доза в мг/кг 100, п/о 0,2*, п/о 0,2*, п/о 100, п/о 0,2*, п/о 100, п/о 0,2*, п/о Титри ІФН в од/мл в крові мишей через: 18 год. 24 год. 40 год. 320-640 160-320 20