Спосіб лікування гострих гнійно-запальних захворювань нирок та паранефрію

Реферат: Спосіб лікування гострих гнійно-запальних захворювань нирок та паранефрію шляхом введення засобів етіопатогенетичної терапії та проведення сеансу гальванізації. Потім призначається левофлоксацин та цефтазидим у поєднанні з внутрішньотканинним електрофорезом на ділянку ураженої нирки. UA 81968 U (12) UA 81968 U UA 81968 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до урології, і може бути використана у лікуванні ускладнених форм гнійного пієлонефриту у людей. Ускладнені форми гнійного пієлонефриту становлять актуальну проблему сучасності, що зумовлено труднощами у діагностуванні переходу серозного запалення у гнійне, великою і постійно зростаючою часткою стертих форм захворювання, недосконалістю діагностичних підходів та низькою ефективністю консервативного лікування, що у кінцевому результаті виливається у прогресування деструктивного процесу в ураженій нирці із наступною втратою функції, розвитком аналогічного процесу у контрлатеральній нирці аж до анурії на фоні токсикоз- бактеріального шоку. Такі хворі лікуються в урологічному стаціонарі, та, згідно з діючими протоколами надання медичної допомоги в урології, їм показане емпіричне лікування у вигляді моно- чи комбінованої антибактеріальної терапії із застосуванням рекомендованих препаратів, що володіють ефективністю для збудників, які переважно (на основі багаторічних спостережень) зустрічаються у даних випадках. Рекомендованими препаратами є група фторхінолонів, цефалоспоринів 3-4 покоління, карбапенемів та амінопеніцилінів. Спостереження за хворим триває 24-48 годин, та, у разі неефективності консервативного лікування показане хірургічне лікування в об'ємі розкриття та дренування гнійних вогнищ, декапсуляції, нефростомії, чи навіть нефректомії. При цьому діагноз та об'єм хірургічної допомоги часто визначається інтраопераційно. Так як момент переходу серозного пієлонефриту у гнійний із розвитком ускладнених форм не завжди зрозумілий, емпірична антибіотикотерапія часто неефективна, що вимагає інвазивного хірургічного, часто неорганозберігаючого, лікування. Вищенаведене створює необхідність у розробці більш інтенсивного та ефективного (з використанням фізичних факторів) консервативного лікування, яке дасть змогу добитися лікувального ефекту у хворих з підозрою на гнійне запалення нирок та паранефрію і знизити частку показань до хірургічного втручання із відповідною травматизацією. На сьогодні відомий спосіб лікування хронічних інфекційно-запальних захворювань нирок (Гараздюк О.І., Калугін В.О., Шевченко Б.І., Гараздюк І.В. Pat UA 20449U) що передбачає внутрішньовенне введення засобів етіпатогенетичної терапії та проведення сеансу гальванізації на проекцію нирок за допомогою апарату для гальванізації та електрофорезу "Поток-1" з силою струму 0,5-імА, тривалістю сеансу 40-60 хв, кількістю сеансів 5-7, щоденно, 1-2 рази в день, залежно від фармакокінетики препарату, що вводиться. Даний спосіб вибрано за найближчий аналог. Проте останній має ряд недоліків. По-перше, автори не приводять конкретних медикаментозних препаратів, що рекомендуються до застосування у конкретних випадках із гальванізацією, а це утруднює використання даного способу в клініці. По-друге, неоднакова молекулярна маса, полярність, заряд та інші характеристики різних лікарських речовин у поєднанні із електрофорезом можуть зумовлювати неоднакову ефективність всього лікувального комплексу. По-третє, пропонований спосіб не передбачає його застосування у лікуванні гострих гнійно-запальних захворювань нирок та паранефральної клітковини. Задача корисної моделі - удосконалити консервативне лікування гнійного запалення нирок та паранефральної клітковини та знизити відсоток показань до хірургічного втручання шляхом поєднаною використання внутрішньо-тканинного електрофорезу антибіотиків різних груп у конкретних дозах. Поставлена задача вирішується тим, що призначають хворим левофлоксацину (фторхінолони III) 0,5 г 1 р/добу (7-10діб) парентерально, цефтазидиму - 1,0г 2 р/добу (7-10 діб) 2 у поєднанні із електрофорезом на ділянку ураженої нирки (щільність струму 0,05 мА/см , експозиція 60 хв.). Таким чином, пропонований спосіб полягає у: 1. Введенні антибіотиків, до яких чутливі більшість патогенних мікроорганізмів. 2. Створенні найбільшої концентрації препаратів у патологічному вогнищі за допомогою електричного поля постійного струму. Спільна суттєва ознака корисної моделі та найближчого аналога: Використання внутрішньотканинного електрофорезу на ділянку ураженого органу з метою створення локально максимальної концентрації препаратів, що вводяться. Проте, існує ключова відмінність між пропонованим способом та прототипом. Вона полягає у: визначенні способу, як такого для лікування ускладнених гнійних форм запалення нирок та паранефрію (на відміну від лікування хронічних запалень у прототипі), призначенні конкретних медикаментів для даного випадку, згідно з діючими протоколами надання медичної допомоги в урології, та електричного поля постійного струму в ділянці ураженого органу в експозиції та режимах, що відрізняються від прототипу. 1 UA 81968 U Таблиця Порівняння корисної моделі та найближчого аналога Ознака Покази до застосування Медикаментозна терапія Електрофорез Спосіб, що пропонується Гнійне запалення нирок та паранефрію Левофлоксацин 0,5/доба/7-10 діб цефтазидим 2,0/доба/710діб 2 0,05мА/см , 1 p/добу, 60хв., 7-10діб Зниження показань до операційного На 30 % лікування Одужання після консервативного лікування 7-10 днів (рекомендації 7-14днів) 5 10 15 20 25 30 35 40 Прототип Хронічне запалення нирок Не зазначається 2 0,5 мА/см , 1-2 р/добу, 4060 хв., 5-7 сеансів Не відомо Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляються, та технічним результатом полягає у наступному: введення антибактеріальних препаратів, до яких, згідно з даними багатоторічних досліджень, зберігається висока чутливість патогенних для даного захворювання мікроорганізмів - левофлоксацину - інфузійно крапельно 0,5г 1 p/добу та одномоментним введенням внутрішньовенно р-ну цефтазидиму 1, 0 та підключенням (через 20 2 хв.) електричного нуля постійного струму щільністю 0,05 мА/см (вибирається індивідуально, до відчуття легкого поколювання) на 60 хв. - зумовлює: а) максимальну концентрацію 2 антибактеріальних препаратів у крові через 45-90 хв. Від початку введення; б) найбільше накопичення медикаментозних препаратів на піку перебування у плазмі власне між полюсами електричного поля постійного струму, в ділянці нирки, верхньої частини сечоводу та паранефральної клітковини. При цьому місця недостатнього (відсутнього) кровопостачання ниркової паренхіми (де власне і виникають фокуси гнійного запалення) також накопичуються антибактеріальні препарати (шляхом прямої дифузії під дією постійного електричного поля), чим і пояснюється дієвість та ефективність пропонованої методики, та зниження показань до операційного лікування вищеописаних фокусів запалення. Інше ж введення цефтазидиму 1,0 в/м (навечір) - це підтримуюча доза антибактеріального препарату в крові. При цьому наголос в аналізі ефективності даної методики робиться на так званому ефекті "пульс-терапії", коли максимальна концентрація в крові терапевтичних агентів досягається 1 раз на добу - ввечері (в нирковій тканині - в декілька разів більша, у фокусах гнійного запалення - відмінна від нуля). Спосіб здійснюється наступним чином: людині із діагностованим (УЗД, КТ, МРТ, оглядова та екскреторна урограма) або підозрою (значний лейкоцитоз, лейкоцитарний показник >120, ремітуюча, інтермітуюча, гектична лихоманка) на гнійний процес нирки та паранефрію після проби на гіперчутливість вводять левофлоксацин 0,5 (розчин для інфузій) в/в крапельно та одномоментно проводять в/в ін'єкцію цефтазидиму 1,0. Після введення половинної дози медикаментів створюють електричне поле постійного струму в ділянці ураженого органу з використанням апарату для гальванізації та електрофорезу "Поток-1" шляхом накладання прокладок з електродом зі знаком « + » на поперекову ділянку проекції нирки, а прокладка із електродом «-» - на ділянку проекції нирки на передню стінку живота (контрлатерально). Прокладки змочені стерильним фіз. розчином для кращої електропровідності. Перемикач 5/50 встановлено в позицію "5". Щільність струму вибирається індивідуально, шляхом збільшення її з позиції 1 мА до 1,5 мА та зупинкою на значенні, що викликає ледь відчутні поколювання в ділянці прикладення тканинних прокладок, середня густина 0,025-0,05мА/см2. Експозиція - 60 хв. Через 12 годин після вищеописаної процедури консервативнофізіотерапевтичного лікування вводиться повторно цефтазидим 1,0 в/м. Час проведення двох антибіотиків із внутрішньотканинним електрофорезом вранці, а одного антибіотика - вечором. Загальний курс лікування - 5-7 днів (незалежно від часу зникнення клінічних та об'єктивних ознак). При цьому цефтазидим 2,0/добу та левофлоксацин 0,5/добу вводяться протягом 7-10 днів, електрофорез проводиться протягом 5-7 днів. Тривалість двох останніх визначається критеріями клінічного та об'єктивного регресу картини захворювання. 2 UA 81968 U 5 10 15 20 25 30 Ефективність даного способу лікування перевірено нами на 26 хворих (консервативно проліковані) та 20 хворих групи порівняння, різниця в терапії яких полягала у відсутності проведення електрофорезу. Приклад 1. Жінка віком 48 р, надійшла в урологічне відділення зі скаргами на болі в попереку зліва, дизуричні явища, підвищення температури тіла, загальну слабкість. Об'єктивно: температура 40,1, пульс 110, пальпується збільшена, різко болюча нирка зліва, симптом 9 постукування різко позитивний зліва. Лейкоцитоз 2110 , зсув вліво, УЗД та рентгенографічно: даних за обструкцію немає, орган збільшений, контур нерівний, деформація чашечок. Запідозрено апостематозний пієлонефрит. Основне лікування: цефтазидим 1,0-2 р/добу/10діб; 2левофлоксацин 0,5/добу/10 діб; внутрішньо тканинний електрофорез 0,05мА/см 10 діб. Через 48 годин від початку лікування хвора відчула значне полегшення, клінічна симптоматика практично зникла через 5 днів лікування. Декілька УЗ досліджень в динаміці підтверджували об'єктивний регрес патологічного процесу. На 10 днів констатовано поліпшення, підтверджено інструментально, продовжено спостереження в стаціонарі. Хвора продовжила прийом левофлоксацину 0,5/добу ще протягом 4 днів. Хвора спостерігалась диспансерно. Протягом 1 року (2 огляди) рецидивів не виявлено. Приклад 2. Жінка віком 45р, надійшла в урологічне відділення зі скаргами на болі в попереку зліва, дизуричні явища, підвищення температури тіла, загальну слабкість. Об'єктивно: температура 39,6, пульс 100, пальпується збільшена, різко болюча нирка зліва, симптом 9 постукування різко позитивний зліва. Лейкоцитоз 1810 , зсув вліво, УЗД та рентгенографічно: даних за обструкцію немає, орган збільшений, контур нерівний, деформація чашечок. Запідозрено апостематозний пієлонефрит. Основне лікування: цефтазидим 1,0-2 р/добу/10 діб; левофлоксацин 1,0/добу/12 діб. Через 72 годин від початку лікування хвора відчула значне полегшення, клінічна симптоматика практично зникла через 8 днів лікування. Декілька УЗ досліджень в динаміці підтверджували об'єктивний регрес патологічного процесу. На 10 день констатовано поліпшення, підтверджено інструментально. Хвора продовжила прийом левофлоксацину 0.5-1р/добу ще протягом 2 днів. Хвора спостерігалась диспансерно. Протягом 1 року (2 огляди) рецидивів не виявлено. Таким чином, пропонований спосіб лікування гнійного запалення нирок та паранефрію, завдяки своїй точності у диференційному підході, а також через поєднання рекомендованого лікування із застосуванням фізичних локальних факторів, становить собою вдосконалену і абсолютно ефективну методику лікування гострого запалення нирок та паранефральної клітковини, будучи дієвою навіть у випадках, що підпадають під операційне лікування, знижуючи таким чином травматизацію пацієнта та загальну вартість лікування. 35 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 40 Спосіб лікування гострих гнійно-запальних захворювань нирок та паранефрію шляхом введення засобів етіопатогенетичної терапії та проведення сеансу гальванізації, який відрізняється тим, що призначається левофлоксацин 0,5 г 1 р/добу та цефтазидим 1,0 г 2 р/добу протягом 7-10 діб у поєднанні з внутрішньотканинним електрофорезом на ділянку ураженої нирки (щільність 2 струму 0,05 мА/см , експозиція 60 хв.). Комп’ютерна верстка І. Мироненко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3