Огороджувальна конструкція багатоповерхової будівлі

Реферат: Огороджувальна конструкція багатоповерхової будівлі складається з несучої частини конструкції, зовнішнього декоративно-личкувального, середнього теплоізоляційного і внутрішнього оздоблювального шарів, внутрішній і середній шари якої спираються на закріплені в стіні виступаючі рамки. Виступаючі несучі елементи розташовані по висоті будинку на нижньому поверсі, а вище - через один - дванадцять поверхів, на які укладають середній теплоізоляційний шар, який повністю огортає несучі конструкції багатоповерхового будинку, та виступає в місці несучого елемента на величину, достатню для забезпечення необхідної теплоізоляції, з нахилом верхньої з атмосферостійким покриттям грані, до горизонтальної площини під кутом α в межах від 2° до 75°, теплоізоляційний шар скріплюють з перекриттям тих поверхів, що не мають виступаючих несучих елементів, металевими, базальтопластиковими, склопластиковими або іншими тягами, та/або клеєм. UA 82730 U (12) UA 82730 U UA 82730 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до області будівництва, а саме до влаштування огороджувальних конструкцій багатоповерхових промислово-цивільних будинків, що зводяться з використанням теплоізоляційних блоків, та інших будівельних матеріалів, виробів і конструкцій. Відома система утеплення зовнішнього огородження, яка включає каркас із горизонтальних та вертикальних несучих профілів, закріплених на несучій вертикальній стіні, на горизонтальні полиці якого обпертий штучний утеплювач, а також личкувальний шар [Паткевич О.Ю., Колесник Є.С. Технічні рішення огороджувальних конструкцій будинків із застосуванням теплоізоляційних матеріалів ISOVER. Збірні будівельні конструкції. №68. Київ. Вид. "Логос", 2008. С.95]. Зовнішня конструкція, згідно з цим рішенням, має підвищені теплозахисні показники, але потребує влаштування горизонтальних та вертикальних металевих профілів і елементів кріплення, які створюють на вертикальній конструкції значну кількість "містків" холоду та обумовлюють збільшення на 11-14 % тепловитрати стін, низький коефіцієнт їх теплотехнічної однорідності, конденсацію вологи (у зв'язку з "точкою роси"), корозію металевих з'єднань, зниження довговічності тощо. Найбільш близьким до рішення, що заявляється, є стіна житлового будинку, яка включає несучу частину стіни, теплоізоляційний і личкувальний шари, які на кожному поверсі спираються на спеціально влаштовані рамки-пояси, виконані на рівні перекриттів [Ж. "Жилищное строительство", №8, 2000 г., Москва, стр. 21]. Недоліком даної конструкції є складність виготовлення, установки і кріплення рамок в стіні, неоднорідність теплотехнічних характеристик конструкції за рахунок "містків" холоду, створених поверховими рамками-поясами, елементами кріплення, а також шпонок-перетинок, які зв'язують зовнішню і внутрішню частини рамок, конденсація вологи, корозія та недостатня довговічність теплоізоляції і елементів кріплення. В основу корисної моделі поставлена задача створити огороджувальну енергоефективну, економічну конструкцію багатоповерхового будинку без "містків" холоду з високим коефіцієнтом теплотехнічної однорідності, високою довговічністю, архітектурною виразністю та екологічно безпечну. Поставлена задача вирішується тим, що у відомій огороджувальній конструкції багатоповерхового будинку, яка складається з несучої частини конструкції, зовнішнього декоративно-личкувального, середнього теплоізоляційного і внутрішнього оздоблювального шарів, внутрішній і середній шари якої спираються на закріплені в стіні виступаючі рамки, згідно з корисною моделлю, виступаючі несучі елементи розташовані по висоті будинку на нижньому поверсі, а вище-через один-дванадцять поверхів, на які укладають середній теплоізоляційний шар, який повністю окутує несучі конструкції багатоповерхового будинку, та виступає в місці несучого елемента на величину до 1500 мм з нахилом верхньої з атмосферостійким покриттям грані до горизонтальної площини під кутом α в межах від 2° до 75°, теплоізоляційний шар скріплюють з перекриттям тих поверхів, що не мають виступаючих несучих елементів, металевими, базальтопластиковими, склопластиковими або іншими тягами та/або клеєм. Виступаючі несучі елементи виконують як продовження монолітних чи збірних, чи збірномонолітних ненапружених, чи попередньо напружених плит перекриття, або у вигляді металевих елементів. Теплоізоляційний шар, окутуючий виступаючий несучий елемент, має однакові або більші теплозахисні характеристики порівняно з теплоізоляційним шаром вертикальної огороджувальної частини, причому теплоізоляційний шар, окутуючий виступ, в перерізі має рельєфну поверхню і одночасно виконує архітектурно-декоративні функції, а верх окутуючої частини плоский, вкритий зливником і нахилений від стіни до горизонтальної лінії під кутом α в межах від 2° до 75°, а також додатково служить пожежобезпечним переходом. Тяги виготовляють із базальтопластика або склопластика, або нержавіючої, або арматурної сталі, чи комбінованими із частини (до зовнішньої сторони стіни) нержавіючої та привареної до неї частини (до внутрішньої сторони стіни) арматурної сталі, причому арматурна сталь має антикорозійне покриття. Примикання теплоізоляційного шару до нижньої поверхні верхнього окутуючого теплоізоляційного блока до нижньої стіни влаштовують пружні, компенсатори усадки, повзучості, тепло -, звуко- та гідроізолюючі вставки. Для влаштування самонесучого теплоізоляційного шару використовують жорсткі пористі блоки на мінеральному, органомінеральному чи органічному в'яжучому із ніздрюватого бетону чи із пористим, вермикулітовим, сіопор, пінополімерним і ін. пористим легким та надлегким заповнювачами. Використання крупнорозмірних з високою точністю геометричних розмірів пористих блоків, які склеюють розчином з товщиною шва менше 2-3 мм, перев'язкою, дозволяє інтенсивно вести роботи з влаштування фасадів. Також є технологічними та потребують мінімальних трудовитрат процеси влаштування карнизів і інших архітектурно-декоративних елементів. Коефіцієнт теплотехнічної однорідності за розрахунками складає 0,92-0,96. 1 UA 82730 U 5 10 15 20 25 30 35 40 Суть корисної моделі пояснюється кресленням де зображено вертикальний переріз фрагменту огороджувальної конструкції багатоповерхового будинку, яку виконують після завершення влаштування паль, фундаментної плити, несучих елементів підвалу, першого та продовження робіт на інших поверхах. На несучий елемент підвалу 1 укладають гідроізоляційний шар 2, розчин 3 та теплоізоляційні блоки 4. Конструкцію стіни влаштовують поярусною кладкою на висоту 0,7-0,9 м теплоізоляційних блоків 4, а потім зовнішніх декоративно-оздоблювальних виробів 5, або декоративно-оздоблювальних покриттів під розшивку з установкою тяг (на кресленні умовно не показані). Тяги влаштовують також для скріплення плити перекриття 6, що не виступає, та теплоізоляційних блоків зовнішньої конструкції. При цьому під віконними прорізами і над ними можуть бути виконані архітектурно-декоративні елементи, утеплення балконних плит, тощо. Виконуючи утеплення в місці примикання стіни до нижньої частини виступаючого несучого елемента ретельно укладають верхній теплоізоляційний блок 4, влаштовують пружні, компенсуючі температурні деформації, усадку і повзучість, тепло-, звуко- та гідроізолюючі вставки 10. Далі на верхню поверхню виступаючого несучого елемента укладають клей 14, а на нього - архітектурно-декоративний, теплоізоляційний блок 13. В місці примикання блока до теплоізоляції, що знаходиться під виступаючим елементом також влаштовують пружні компенсуючі температурні деформації, усадку та повзучість, тепло-, звуко- та гідроізолюючі вставки 10. Для окутування виступаючих несучих елементів 16 можуть бути використані теплоізоляційний матеріал 8 з більш високими теплоізоляційними властивостями, в порівнянні з автолавним газобетоном відповідно, меншої товщини з рельєфною, або гладкою поверхнею, вкриті декоративно-захисними листовими матеріалами із корозійностійких металів, алюмінієвих сплавів, склополімерних і ін. композиційних корозійностійких покриттів 9. При влаштуванні теплоізоляції покриття використовують теплоізоляційні матеріали 11 з достатніми фізикомеханічними та теплоізоляційними властивостями. Після влаштування вставок 10 щілину між стелею та верхом теплоізоляції, а також між нижньою частиною блоку 13 та верхом стіни, заповнюють газонаповненим полімерним матеріалом 12, а при тинькуванні внутрішньої стіни - розчином 15. Нахилені площини теплоізоляційних блоків 13 вкривають зливниками 7 із декоративнозахисних корозійностійких металевих, алюмінієвих, склополімерних чи інших листових матеріалів. Декоративно-захисне атмосферостійке покриття наносять на зовнішню поверхню стінової конструкції після завершення основного обсягу будівельно-монтажних робіт будівлі. Влаштована таким чином огороджувальна конструкція багатоповерхового будинку є енергоефективною, економічною, багатофункціональною з високим коефіцієнтом теплотехнічної однорідності, довговічною, архітектурно-виразною, екологічно безпечною та обумовлює комфортні умови проживання. Запропонована корисна модель готується до поетапного впровадження в виробництво у м. Києві. Спочатку передбачається організація виробництва всіх необхідних конструкцій з високою точністю геометричних розмірів та якістю поверхні, розробка проектної документації та організація будівельних робіт. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 45 50 55 60 1. Огороджувальна конструкція багатоповерхової будівлі, яка складається з несучої частини конструкції, зовнішнього декоративно-личкувального, середнього теплоізоляційного і внутрішнього оздоблювального шарів, внутрішній і середній шари якої спираються на закріплені в стіні виступаючі рамки, яка відрізняється тим, що виступаючі несучі елементи розташовані по висоті будинку на нижньому поверсі, а вище - через один - дванадцять поверхів, на які укладають середній теплоізоляційний шар, який повністю огортає несучі конструкції багатоповерхового будинку, та виступає в місці несучого елемента на величину, достатню для забезпечення необхідної теплоізоляції, з нахилом верхньої з атмосферостійким покриттям грані, до горизонтальної площини під кутом α в межах від 2° до 75°, теплоізоляційний шар скріплюють з перекриттям тих поверхів, що не мають виступаючих несучих елементів, металевими, базальтопластиковими, склопластиковими або іншими тягами та/або клеєм. 2. Конструкція за п. 1, яка відрізняється тим, що виступаючі несучі елементи виконують як продовження монолітних чи збірних, чи збірно-монолітних ненапружених, чи попередньо напружених залізобетонних плит перекриття, або у вигляді металевих елементів, а тяги виготовляють із базальтопластика або склопластика, або нержавіючої, або арматурної сталі, чи 2 UA 82730 U 5 комбінованими із частини нержавіючої та привареної до неї частини арматурної сталі, причому арматурна сталь має антикорозійне покриття. 3. Конструкція за п. 1, яка відрізняється тим, що для влаштування самонесучого теплоізоляційного шару використовують жорсткі пористі блоки на мінеральному, органомінеральному чи органічному в'яжучому із ніздрюватого бетону чи із пористими легкими та надлегкими вермикулітовим, сіопор, пінополімерним і ін. заповнювачами. Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3