5,11-ді(4-етоксифеніл)-13-(2-метоксифеніл)-8-тіоксо-3,5,7,11-тетраазатрицикло[7.3.1.02,7]тридец-2-ен-1,9-дикарбонітрил

Реферат: 5,11-Ді(4-етоксифеніл)-13-(2-метоксифеніл)-8-тіоксо-3,5,7,112,7 тетраазатрицикло[7.3.1.0 ]тридец-2-ен-1,9-дикарбонітрил H N 13 9 10 11 N 1 S 12 8 7 N OMe N 2 6 N 3 4 N 5 EtO EtO . UA 85091 U ТЕТРААЗАТРИЦИКЛО[7.3.1.0 ]ТРИДЕЦ-2-ЕН-1,9-ДИКАРБОНІТРИЛ UA 85091 U UA 85091 U 5 10 15 20 25 30 35 40 Корисна модель належить до галузі органічного синтезу, а саме до нових похідних 3,5,7,112,7 тетраазатрицикло[7.3.1.0 ]тридец-2-ену, які можуть знайти своє застосування як сполуки з направленою біологічною дією або "будівельні блоки" для отримання нових цінних органічних сполук. Прикладом можуть бути похідні 3,7-диазабіцикло[3.3.1]нонану (біспидину) [А. Samhammer, U. Holzgrabe, R. Haller, Arch. Pharm. (Weinheim), 1989, 322 (9), 551; U. Kuhl, W. Englberger, M. Haurand, U. Holzgrabe, Arch. Pharm. Pharm. Med. Chem., 2000, 333, 226; U. Kuhl, M. von Korff, K. Baumann, С. Burschka, U. Holzgrabe, J. Chem. Soc, Perkin Trans. 2, 2001, 2037; T. Siener, U. Holzgrabe, S. Drosihn, W. Brandt, J. Chem. Soc, Perkin Trans. 2, 1999, 1827; Y. Miyahara, K. Goto, T. Inazu, Synthesis, 2001, 364; H. С. Зефиров, С. В. Рогозина, Успехи Химии, 1973, XLII, 423 [Russ. Chem. Rev., 1973, 42 (3), 190]; R. Jeyaraman, S. Aliva, Chem. Rev., 1981, 81, 149; N. S. Zefirov, V. A. Palyulin, in Topics in Stereochemistry, Vol. 20, eds. E. L. Eliel and S. H. Wilen, Interscience-Wiley, New York, 1991, p. 171; P. Comba, B. Nuber, A. Ramlow, J. Chem. Soc, Dalton Trans., 1997, 347; G. D. Hosken, С. С. Allan, J. C. A. Boeyens, R. D. Hancock, J. Chem. Soc, Dalton Trans., 1995, 3705; G. З. Вацадзе, Н. В. Зык, Р. Д. Рахимов, К. П. Бутин, Н. С. Зефиров, Изв. АН, Сер. хим., 1995, 456 [Russ. Chem. Bull, 1995, 44, 440]; G. D. Hosken, R. D. Hancock, J. Chem Soc, Chem. Commun., 1994, 1363; D. St. C. Black, G. B. Deacon, M. Rose, Tetrahedron, 1995, 51, 2055; С. В. Емец, Н. И. Курто, В. А. Палюлин, Н. С. Зефиров, К. А. Потехин, А. Е. Лысов, Вестн. МГУ, Сер. 2. Химия, 2001, 42 (6), 390, та джерела інформації, які там цитується. Avail. URL: http://www.chem.msu.su/rus/vmgu/; [Vestn. Mosk. Univ., Ser. Khim., 2001 (Engl. Transl.)]; W. Brandt, S. Drosihn, M. Haurand, U. Holzgrabe, С. Nachtsheim, Arch. Pharm. (Weinheim), 1996, 329(6), 311; Y. Wang, K. Tang, S. Inan, D. Siebert, U. Holzgrabe, D. Y. W. Lee, P. Huang, J.-G. Li, A. Cowan, L.Y. Liu-Chen, J. Pharm. Exp. Therap., 2005, 312, 220; G. L. Arutyunyan, A. A. Chachoyan, V. A. Shkulev, G. G. Adamyan, T. E. Agadzhanyan, В. Т. Garibdzhanyan, Pharm. Chem. J., 1995, 29 (3), 188 [Хим.-фарм. журн., 1995, 29 (3), 33]; K. D. Berlin, G. L. Garrison, S. Sangiah, C. R. Clarke, С. L. Chen, R. Lazzara, B. J. Scherlag, E. S. Patterson, G. E. Burrows, US Pat 5468858, 1995; Avail. URL: http://patft.uspto.gov/netahtml/srchnum.htm]. Найбільш близькими до сполуки, що заявляється, є похідні 8-тіоксо-13-спіро-1’2,7 циклогексан(або циклопентан)-3,5,7,11-тетраазатрицикло[7.3.1.0 ]-тридек-2-ен-1,92,7 дикарбонітрилу та 8-тіоксоспіро[3,5,7,11-тетраазатрицикло-[7.3.1.0 ]тридек-2-ен-13,4’піперидин]-1,9-дикарбонітрилу [V.V. Dotsenko, S.G. Krivokolysko, A.N. Chernega, V.P. Litvinov, Monatsh. fuer Chem., 2007, 138 (1), 35; V.V. Dotsenko, S.G. Krivokolysko, V.P. Litvinov, E.B. Rusanov, Doklady Chem., 2007, 413 (1), 68 [Doklady Akad. Nauk, 2007, 413 (3), 345]; V.V. Dotsenko, S.G. Krivokolysko, A.N. Chernega, V.P. Litvinov, Russ. Chem. Bull, 2007, 56 (5), 1053; V.V. Dotsenko, S.G. Krivokolysko, V.P. Litvinov, Chem. Heterocycl. Comp., 2007, 43 (11), 1455]. Спільною суттєвою ознакою вказаних сполук та корисної моделі є те, що ці сполуки 2,7 належать до малочисельної групи похідних 3,5,7,11-тетраазатрицикло[7.3.1.0 ]тридец-2-ену. Корисна модель, на відміну від прототипу, містить у п'ятому та одинадцятому положеннях конденсованих циклів 4-етоксифенільні замісники, а в тринадцятому - 2-метоксифенільний замісник та атом гідрогену. В основу корисної моделі поставлена задача - створення нового похідного 3,5,7,112,7 тетраазатрицикло[7.3.1.0 ] тридец-2-ену. Поставлена задача вирішується тим, що пропонується нова сполука - 5,11-Ді(42,7 етоксифеніл)-13-(2-метоксифеніл)-8-тіоксо-3,5,7,11-тетраазатрицикло[7.3.1.0 ] тридец-2-ен-1,9дикарбонітрил (І). 1 UA 85091 U H N 13 9 10 11 N 1 S 12 8 7 N OMe N 2 6 N 3 4 N 5 EtO EtO 5 .I Сполука (І) та способи її отримання в патентних виданнях не описані. 5,11-Ді(4-етоксифеніл)-13-(2-метоксифеніл)-8-тіоксо-3,5,7,112,7 тетраазатрицикло[7.3.1.0 ]тридец-2-ен-1,9-дикарбонітрил (І) (вихід 77 %) отримують наступним чином: до суспензії 2.5 ммоль тіолату (II) в 20 мл етанолу добавляють надлишок (4-5 мл) 37 % формаліну, суміш нагрівають при перемішуванні до повного розчинення, до неї добавляють 5.0 ммоль первинного аміну (III), потім кип'ятять 3 хвилини та перемішують 5 годин при ~ 20 °C. Осад сполуки (І) відфільтровують, промивають етанолом та гексаном. OMe N EtO N HCHO I + CH3 H2N N H S NH2 EtOH, NH+ O II 10 15 20 25 III 1 Структура сполуки, що заявляється, підтверджується спектрами ЯМР Н, знятими на приладі "Gemini 200" (200 МГц) в ДМСО-d6 (внутрішній стандарт - ТМС), ІЧ-спектри отримували на спектрофотометрі "ИКС-29" у вазеліновій олії. Елементний аналіз проводили на приладі "Perkin-Elmer С, Н, N-Analizer". Контроль індивідуальності синтезованої сполуки проводили методом ТШХ на пластинках "Silufol UV-254" у системі ацетон-гептан (1:1), проявлення - в парах йоду, ІЧ-детектор. Температури плавлення визначали на столику Кофлера та не корегували. Одержаний продукт має достатню чистоту для аналізу та подальшого використання. Корисна модель підтверджується наступним прикладом, який ілюструє, але не обмежує його об'єм. Приклад. 2,7 5,11-Ді(4-етоксифеніл)-13-(2-метоксифеніл)-8-тіоксо-3,5,7,11-тетраазатрицикло[7.3.1.0 ] тридец-2-ен-1,9-дикарбонітрил (І). Т. плавл. 207-209 °C, кристали жовтого кольору (з Ме2СО: МеОН = 1:1). Знайдено, %: С, 66.70; Н, 5.69; N, 13.94. C34H34N6O3S. Вирахувано, %: С, 67.31; Н, -1 1 5.65; N, 13.85. ІЧ-спектр, v, см : 2250 (CN), 1660 (C=N), 1510 (C=S). Спектр ЯМР Н, δ, м.д., J/Гц: 3 1.38 (кв, 6 Н, накладання сигналів, 2 СН3СН2O, J=7.0); 3.70-4.00 (м, 8 Н, 2 СН3СH2О, С(10)Н2, 2 С(12)Н2); 3.91 (с, 3 Н, МеО); 4.60 (с, 1 Н, С(13)Н); 5.03 (кв, 2 Н, С(6)Н2, J=16.8); 5.76 (кв, 2 Н, 2 С(4)Н2, J=13.2); 6.44-7.41 (м, 12 Н, 3 Аr). Таким чином, 5,11-Ді(4-етоксифеніл)-13-(2-метоксифеніл)-8-тіоксо-3,5,7,112,7 тетраазатрицикло[7.3.1.0 ]тридец-2-ен-1,9-дикарбонітрил (І) за структурними та фізикохімічними властивостями суттєво відрізняється від сполук порівняння. 30 2 UA 85091 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 2,7 5,11-Ді(4-етоксифеніл)-13-(2-метоксифеніл)-8-тіоксо-3,5,7,11-тетраазатрицикло[7.3.1.0 ]тридец2-ен-1,9-дикарбонітрил H N 13 9 10 1 11 N S 12 8 7 N N 2 6 N 3 4 N 5 EtO 5 OMe EtO . Комп’ютерна верстка Л. Литвиненко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3