Спосіб лікування хронічного гаймориту за індріксоном

Реферат: UA 89859 U UA 89859 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, зокрема до захворювань ЛОР органів (отоларингології), і може бути застосована для лікування хронічного гаймориту. Відомі способи лікування гаймориту, які включають застосування різноманітних медикаментозних засобів перорально, крапель та спреїв у ніс, фізіотерапевтичних та хірургічних методів - проколи та дренажі пазух [1, 2]. Найближчим аналогом є застосування крапель в ніс [3]. Але такий спосіб не є завжди ефективним. В основу корисної моделі поставлено задачу розробити ефективний спосіб лікування хронічного гаймориту. Поставлена задача вирішується тим, що у способі лікування хронічного гаймориту, який включає клінічне обстеження, огляд та рентгенологічне обстеження пазух носу, постановку діагнозу та лікування, який відрізняється тим, що додатково 1-2 рази на добу протягом 4 тижнів закапують у ніс краплі, які містять 1,0-3,0 мумійо, розведеного в 25-30 мл дистильованої води, 515 мл гліцерину і 1 краплю ефірного масла евкаліпту, далі роблять перерву 7 днів і після цього продовжують лікування до повного клінічного одужання. Між запропонованим способом лікування і патогенезом розвитку хронічного гаймориту існує тісний взаємозв'язок. Гайморит - запалення гайморових (верхньощелепних придаткових) пазух носа. На кресленні зображені схеми 1 - нормальна пазуха, 2 - уражена запальним процесом пазуха - гайморит. Клінічно такий процес супроводжується затрудненим носовим диханням, гнійними виділеннями з носових ходів, інтенсивними болями перенісся і носа, припухлістю щоки на стороні ураження, підйомом температури тіла. Своєчасно розпочате лікування дозволяє уникнути серйозних ускладнень: отиту, менінгіту, абсцесу мозку, флегмони очниці, остеомієліту, уражень міокарда і нирок. Гайморит може перебігати гостро або набувати хронічної форми. За даними міжнародної медичної статистики, гострим гайморитом і іншими синуситами щорічно хворіє близько 10 % населення розвинених країн. Гайморитом хворіють як діти так і особи середнього та старшого віку. Причиною гайморитів є інфекційне їх ураження - стрептококи, стафілококи, хламідії, гемофільна паличка, грибки, віруси і мікоплазма та інші. Існує ряд факторів, які сприяють розвитку гаймориту - затруднення вентиляції гайморової пазухи, ГРВІ, гострі та хронічні риніти, хронічні тонзиліти і фарингіти, викривлення носової перегородки та інші. При гайморитах розвивається зальний процес слизової оболонки з її набряком, накопиченням гною в пазусі, порушенням функції пазух, ознаками інтоксикаційного синдрому та порушенням дихання. Лікування гострого гаймориту є достатньо ефективним і великої проблеми не складає. Хронічний гайморит розвивається після перенесеного гострого процесу. У період ремісії загальний стан пацієнта не порушено. При загостреннях з'являються ознаки загальної інтоксикації (слабкість, головний біль, розбитість) можливе підвищення температури до фебрильної або субфебрильної. Діагноз ставиться на підставі скарг пацієнта, даних зовнішнього огляду, огляду слизової носової порожнини (запалення, набряк, гнійні виділення з отвору пазухи). На рентгенограмі гайморової пазухи виявляють затемнення. Інколи діагноз уточнюють після пункції гайморової пазухи [4]. Лікування хронічного гаймориту має певні труднощі і має бути направленим на ліквідацію вказаних вище патогенетичних ланок захворювання за допомогою розробки нових підходів і комбінації медикаментозних засобів. У запропонованому способі одним з таких засобів є мумійо. Мумійо (Mumijo) - складна речовина, з невивченою до кінця структурою та властивостями. Хоча вважається, що склад мумійо точно не визначений. Єдина формула для його різних зразків все-таки була виведена. Ця формула: Са Si [(К, Na) C4 Н10 СН2О]. Згідно з формулою мумійо є природним мінералом, хоча і своєрідним. Молекула даного мінералу має стабільну органічну частину, а компоненти мінеральної частини в основному добре розчиняються, що дуже важливо для людського організму. Специфічна дія препарату обумовлена комплексом біологічно активних речовин органічної природи (похідні оксикумарину, бензоламінооцтова (гіпурова) кислота, бензойна кислота, стероїди, фосфоліпіди, альбуміни, камеді, гумінові речовини, смоли і смолоподібні речовини. Він містить також ряд амінокислот та органічних і кислот - адипінову, бурштинову, лимонну, 1 UA 89859 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 щавлеву, вітаміни Р і групи В. Виявлені у його складі неорганічні мікро- і макроелементи - мідь, залізо, марганець, цинк, кобальт та інші. Препарат регулює обмінні процеси в організмі, має репаративну та адаптогенну дію, імунокорегуючі властивості через нормалізуючи клітинні, гуморальні ланки імунітету. Він має антиоксидантні та мембранозахистні, антибактеріальні, протизапальні та антисептичні властивості [6]. Мумійо має протизапальну і антисептичну дію. Хоча у воді речовина розчиняється добре, з невеликим осадом, в спирті вона майже не розчиняється. Водний розчин муміє має бурувате забарвлення, але прозорий [7]. Наступний компонент лікувальної суміші - (glycerin) гліцерин медичний. Це в'язка рідина без кольору і запаху, солодка на смак. Він змішується з водою в будь-яких співвідношеннях і не є отруйним. Він добре проникає через слизові оболонки і має пом'якшувальну дію на них [5]. Ефірне масло евкаліпту (Eucalyptus) - прозора рідина з характерним запахом. Його застосовують для лікування ран і інфекційних уражень організму. Препарати на основі ефірної олії евкаліпта мають потужні протизапальні і фітонцидні властивості [8]. У запропонованому лікувальному розчині запропоновано добавляти лише 1 краплю ефірного масла евкаліпта. Спосіб здійснюється поетапно. Спочатку проводять клінічне обстеження, збирають скарги та анамнез захворювання. Далі оглядають ніс і його порожнини, при необхідності проводять рентгенографію пазух носа, виставляють діагноз і пропонують провести лікування запропонованим способом. При згоді пацієнта проводять лікування. Спочатку готують суміш розчиненого в дистильованій воді мумійо, гліцерину та 1 краплю ефірного масла евкаліпту. Цю суміш закапують піпеткою у носові ходи 1-2 рази на добу протягом 4 тижнів, далі роблять перерву 7 днів та продовжують закапувати ще 1 курс. Після цього оцінюють результат. Можливість здійснення способу ілюструється виписками з медичної документації. Приклад 1. Хворий Ш.О.А., 46 років, звернувся зі скаргами на хронічний гайморит, яким страждає протягом 3 останніх років. Звертався до лікаря, лікувався антибіотиками, каплями в ніс, але після тимчасового покращення знову наступало погіршення. Об'єктивно: носова перегородка правильної форми, при пальпуванні гайморових пазух з обох сторін болю не відчуває, дихання часте, затруднене правобічне, ротова порожнина її слизова без ознак запалення. Діагноз: хронічний гайморит. Згодився провести лікування хронічного гаймориту запропонованим способом. Проведено повний курс лікування в 8 тижнів, відмічає повне покращення дихання. Катанамнез: оглянутий повторно через 3 місяці, лікування не потребує. Дихання вільне, виділень з носу не має. Висновок: У пацієнта Ш.О.А., 46 років, з хронічним гайморитом, лікування запропонованим способом дало стійкий позитивний результат. Результатом лікування задоволений. Приклад 2. Хвора К.О.М., 38 років, звернулася зі скаргами на гайморит, яким страждає після перенесеного грипу. Проведено оперативне втручання в гайморову пазуху, робили проколи та промивання пазух. Лікування дало ефект. Але протягом останніх 6 місяців відмічає погіршення стану дихання з лівої сторони. Об'єктивно: дихання утруднене з лівої сторони, виділення малі, при пальпації гострого долю не відмічає. Діагноз: лівобічний хронічний гайморит. Згодилася провести лікування запропонованим способом. Проведено повний курс лікування в 8 тижнів, відмічає значне покращення дихання. Катанамнез: оглянута повторно через 2 місяці, дихання вільне, виділень з носу не має. Висновок: У пацієнта К.О.М., 38 років, з лівобічним хронічним гайморитом лікування запропонованим способом дало стійкий терапевтичний ефект. Результатом лікування задоволений. З метою перевірки ефективності запропонованого способу лікування гаймориту проведено обстеження та лікування 16 осіб, 7 з яких жінки. У всіх пролікованих одержано стійкий позитивний результат. У більшості пацієнтів досягнуто повного стійкого терапевтичного ефекту. Запропонований спосіб лікування хронічного гаймориту може бути застосований для лікування в амбулаторних та стаціонарних медичних установах Джерела інформації: 1. http://netgaymorita.ru/prokol-pri-gajmorite.html 2. http://udoktora.net/chto-takoe-gaymorit-i-chem-on-opasen-17955/?gclid=CM2Pw-Hg7sCFRSWtAodjyQAgw 3. http://nebesis.ru/sinuforte-pri-lechenii-gajmorita/ 4. http://mdovidka.com/gajmorit.html 5. http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=8909 2 UA 89859 U 6. http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=8498 7. http://uwm.com.ua/node/220 8. http://www.nashakrasa.com.ua/sekretikrasoti/Efime_maslo_evkalipta 5 10 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб лікування хронічного гаймориту, який включає клінічне обстеження, огляд та рентгенологічне обстеження пазух носу, постановку діагнозу та лікування, який відрізняється тим, що додатково 1-2 рази на добу протягом 4 тижнів закапують в ніс краплі, які містять 1,0-3,0 мумійо, розведеного в 25-30 мл дистильованої води, 5-15 мл гліцерину і 1 краплю ефірного масла евкаліпту, далі роблять перерву 7 днів і після цього продовжують лікування до повного клінічного одужання. Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3