Спосіб підготовки післяопікових ран до їх пластичного закриття

Реферат: Спосіб підготовки післяопікових ран до їх пластичного закриття включає ранню некро- та фасціотомію, некректомію та закриття шкірного дефекту аутотрансплантатом, при цьому аутотрансплантат і ранову поверхню перед закриттям обробляють рідиною, що містить озоніди. Щоденно впродовж перших 5-7 днів після ушкодження додатково зону опіку та оточуючі тканини, ін'єкційно насичують озоно-кисневою сумішшю з концентрацією озону 7,0±1,0 мГ/л. Зону опіку вкривають серветками, просоченими маслом "Озонід" з концентрацією озонідів до 200,0±20,0 мкГ/мл. Додатково, двічі на добу, опікову зону поміщають на 60±10 хв. в зональну аераційну камеру з озоно-кисневою сумішшю, концентрацію озону в якій в перші 3 доби підтримують 16,0±0,5 мГ/л, в наступні дні зменшують концентрацію до 3,0±0,5 мГ/л, з щоденним кроком в 3,0 мГ/л, експозицію впливу - до 15±2,0 хвилин. UA 90403 U (12) UA 90403 U UA 90403 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме комбустіології і може бути використана для підготовки післяопікових ран до некректомії та наступної дермопластики. При опіках є процес, що відбувається безпосередньо в ушкодженій тканині (зона необоротних ушкоджень), а також процес, що відбувається в оточуючих тканинах (зона часткових пошкоджень), де продовжується процес порушення мікроциркуляторного русла з розвитком мікротромбозів, зростанням гіпоксії і порушенням внутрішньотканинних обмінних процесів. Все це може призводити до зростання зони необоротних ушкоджень, перешкоджаючи розвитку регенераторних процесів. Відомий спосіб підготовки післяопікових ран до їх пластичного покриття згідно зі статтею Логинов Л.П. "Современные принципы местного лечения термических ожогов" (див. РМЖ. 2001. - № 3. - С. 123-125). Він включає ранню некро- та фасціотомію, некректомію та закриття шкірного дефекту сітчастим аутотрансплантатом. Також спосіб включає використання антисептичних мазей на водорозчинній основі, протеолітичних ферментів для розм'якшення щільного опікового струпу, кератолітичні засоби для прискорення самостійного відторгнення струпу та антибіотиків в залежності від характеру флори і рівня мікробної засіяності. Описаний спосіб дозволяє при консервативному лікуванні глибоких опіків досягти самостійного відторгнення нежиттєздатних тканин через 4-6 тижнів після отримання травми та почати етапне видалення опікових струпів на 5 добу після купірування опікового шоку. Але при цьому видаляється лише 1/2-1/4 частина струпу, а інше видаляється на 2 та 3 етапі. Відсутня гарантована дезінфекція поверхні, це спонукає до використання додаткових фізичних методів впливу на рановий процес (ІК, УВЧ, УФО, лазеротерапія, ліжка "Клінітрон"). Етапна некректомія говорить про відсутність чіткої лінії нежиттєздатних тканин від життєздатних, тобто відбувається продовження гіпоксії під струпом опікової рани. Відоме ін'єкційне введення озонових рідин під опіковий струп (Вестник физиотерапии и курортологии. - 2005. - Т.Н. - № 5. - С. 34-35) і досягнення цим раннього відторгнення струпу з чіткою лінією демаркації, що відділяє ділянки сухого струпу від ранової поверхні з грануляціями, що формуються, відсутністю гнійного відокремлюваного та морфологічно вірогідним активним репаративним процесом. Але в зазначеному рішенні не досягається максимальне збереження частково ушкоджених клітинних структур, оскільки застосовують невеликі концентрації розчиненого озону, в невеликій кількості і лише під струпом. Найбільш близьким аналог до корисної моделі є спосіб підготовки післяопікових ран до їх пластичного покриття за патентом Росії № 2344773 (А61В 17/322, пр. 18.06.2007, опубл. 27.01.2009, Способ подготовки кожных трансплантатов и закрываемой раневой поверхности). Він включає ранню некро- та фасціотомію, некректомію та закриття шкірного дефекту аутотрансплантатом, при цьому аутотрансплантат і ранову поверхню перед закриттям обробляють рідиною, що містить озоніди. Як рідину, що містить озоніди, вибирають озоновану нативну плазму. Обробку поверхонь здійснюють впродовж 15 хвилин з концентрацією озону в плазмі 20 мкГ/мл. Аналог дозволяє попередити нагноєння поверхонь трансплантата та рани, а також гнійного розплавлювання трансплантатів. Але одноразова обробка зазначених поверхонь, а також її час та вибрані концентрації озонідів не дають можливості гарантовано ліквідувати неспецифічну ранову мікрофлору, особливо анаеробну. Можливо допустити, що ефект більшого приживлення трансплантата досягається за рахунок забезпечення ідентичності біохімічних структур тканин, але при цьому не забезпечується збереження та життєздатність оточуючих тканин, що чревато продовженням процесу дегенерації і некробіозу глибоких тканинних структур та не зупиняє процес розмноження в рані інфекції, тим паче анаеробної. В основу корисної моделі поставлена задача максимально зберегти частково пошкоджену навколо зони опіку тканину та підготовити рану для трансплантації за рахунок посилення регенераторної спроможності навколишньої тканини шляхом гарантованої дезінфекції рани, ліквідації гіпоксії, покращення обмінних процесів та мікроциркуляторного кровотоку. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб підготовки післяопікових ран до їх пластичного покриття, що включає ранню некро- та фасціотомію, некректомію та закриття шкірного дефекту аутотрансплантатом, при цьому аутотрансплантат і ранову поверхню перед закриттям обробляють рідиною, що містить озоніди, згідно з корисною моделлю, щоденно впродовж перших 5-7 днів після ушкодження додатково зону опіку та оточуючі тканини ін'єкційно насичують озоно-кисневою сумішшю з концентрацією озону 7,0±1,0 мГ/л, а зону опіку вкривають серветками, просоченими маслом "Озонід" з концентрацією озонідів до 200,0±20,0 мкГ/мл, також додатково двічі на добу опікову зону поміщають в зональну аераційну камеру з озонокисневою сумішшю на 60±10 хвил., концентрацію озону в якій в перші 3 доби підтримують 1 UA 90403 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 16,0±0,5 мГ/л, а в наступні дні зменшують концентрацію до 3,0±0,5 мГ/л, з щоденним кроком в 3,0 мГ/л, а експозицію впливу - до 15±2,0 хвилин. Ін'єкційне насичення озоно-кисневою сумішшю прилеглих до опікового ушкодження тканин дозволяє забезпечити тканини киснем на всю глибину ушкодження, стимулювати киснезалежні обмінні процеси в тканинах, перешкоджаючи появі мікротромбозів і опосередково діючи на ендотеліальні фактори, за рахунок вазодилятації покращити регіональний кровоток і покращити його реологію. При цьому вибрані концентрації озону в суміші та режими проведення маніпуляції дозволяють досягти максимального збереження частково пошкоджених навколо зони опіку тканин. При насиченні тканин озоно-кисневою сумішшю за рахунок процесів окиснення в тканинах утворюються активні речовини у вигляді озонідів та пероксидів, які посилюють анаеробний гліколіз та активують місцеві ферментативні системи. Щоденне вкривання зони опіку серветками, просоченими рослинним маслом "Озонід" зазначеної концентрації, дозволяє гарантовано вбивати інфекцію, попередити розвиток некротичного струпу, максимально впливати на прилеглі до зони некрозу тканини, покращуючи їх схоронність, стимулювати крайову епітелізацію. Аерація в регіональній камері з озоно-кисневою сумішшю дозволяє в перші 3 доби підтримувати концентрацію озонідів та їх краще проникнення в підлеглі тканини, гарантовано позбавляти уражену ділянку від грампозитивної, грамнегативної та анаеробної інфекцій, а також зменшувати обсяг некротичних змін в тканинах, попереджувати розвиток нагноювального процесу та сітчастого лимфангоїту. Подальше зниження концентрації озону до 3,0 мГ/л дозволяє покращити регенераційні та грануляційні процеси. При цьому вибраний режим дозволяє зменшити концентрацію до моменту знищення інфекції (5-7 добу). Тобто на начальному етапі концентрація виконує роль пригнічення мікрофлори, а в подальшому клітинної стимуляції на поверхні від опікового струпу рани. Зазвичай на 5-7 добу чітко відокремлюється осередок нежиттєздатної тканини від життєздатної, це дозволяє здійснити некректомію. Вибраний режим експозиції впливу так само дозволяє гарантовано позбавитися від інфекційних агентів в опіковій рані за рахунок повторних впливів впродовж доби на етапі знищення інфекції, а також за рахунок стимуляції регенерації на етапі після відходження струпу. Спосіб виконують наступним чином. Клінічний приклад Хворий А., 67 років, надійшов в Харківський міський опіковий центр ДУ "ІЗНХ ім. В.Т. Зайцева НАМНУ" з діагнозом - опік окропом І - II - IIIАБ - IV ст. правої н\к 7 (2)% п.т., через 2 г з моменту отримання побутової травми. В стаціонарі обстежений - дані клініко-лабораторних обстежень у рамках фізіологічної норми. Розпочата комплексна медикаментозна терапія, місцеве лікування. Інфузійна терапія полягала у введенні судинних препаратів, антиагрегантів, антикоагулянтів, антибіотиків. Місцеве лікування - у первинній обробці рани, та підготовці її для подальшої некректомії з аутодермопластикою. Для цього щоденно, впродовж перших 5 днів після ушкодження додатково зону опіку та оточуючі тканини ін'єкційно насичували озонокисневою сумішшю з концентрацією озону 7,0±1,0 мГ/л, а зону опіку вкривали серветками, просоченими маслом "Озонід" з концентрацією озонідів до 200,0±20,0 мкГ/мл, також додатково двічі на добу опікову зону поміщали на 60±10 хвил. в зональну аераційну камеру з озонокисневою сумішшю, концентрацію озону в якій в перші 3 доби підтримували 16,0±0,5 мГ/л, а в наступні доби зменшували концентрацію до 3,0±0,5 мГ/л, з щоденним кроком в 3,0 мГ/л, а експозицію впливу - до 15±2,0 хвилин. Це дало можливість стимулювати киснезалежні обмінні процеси в тканинах, перешкоджаючи появі мікротромбозів; за рахунок вазодилятації покращити регіональний кровоток; попередити розвиток некротичного струпу у тканинах, які перебували у стані паранекрозу; максимально вплинути на прилеглі до зони некрозу тканини, покращуючи їх схоронність, стимулювати крайову епітелізацію. На 5 добу чітко відокремився осередок нежиттєздатної тканини від життєздатної, що дозволило здійснити некректомію з одномоментною аутодермопластикою. Площа, яка потребувала оперативного лікування на цей момент була значно меншою, ніж на час оформлення у стаціонар, а саме з 2 % глибокого опіку залишилось 0,8 % п.т. Післяопераційний період протікав без особливостей. Приживлення аутошкіри - 100 %. Виписаний з одужанням додому на 12 добу з моменту перебування у стаціонарі ХОЦ. Таким чином, виконання корисної моделі дозволяє максимально зберегти частково пошкоджену навколо зони опіку тканину та підготовити рану для трансплантації за рахунок посилення регенераторної спроможності навколишньої тканини шляхом гарантованої дезінфекції рани, ліквідації гіпоксії, покращення обмінних процесів та мікроциркуляторного кровотоку. Все це обумовлене тим, що утворені як наслідок озонолізу озоніди та пероксиди 2 UA 90403 U 5 модифікують структурно-функціональний стан клітинних мембран, забезпечують інтенсифікацію ферментних систем та посилюють обмінні процеси вироблення енергетичних субстратів. Метаболічна перебудова ліквідує гіпоксичні розлади і підвищує адаптаційний потенціал тканинних структур, а покращення мікроциркуляції, відновлюючи тканинний газообмін, ефективно сприяє зменшенню набряку і зниженню активності запального процесу в зоні ураження. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 10 15 Спосіб підготовки післяопікових ран до їх пластичного закриття, що включає ранню некро- та фасціотомію, некректомію та закриття шкірного дефекту аутотрансплантатом, при цьому аутотрансплантат і ранову поверхню перед закриттям обробляють рідиною, що містить озоніди, який відрізняється тим, що щоденно впродовж перших 5-7 днів після ушкодження додатково зону опіку та оточуючі тканини ін'єкційно насичують озоно-кисневою сумішшю з концентрацією озону 7,0±1,0 мГ/л, зону опіку вкривають серветками, просоченими маслом "Озонід" з концентрацією озонідів до 200,0±20,0 мкГ/мл, також додатково, двічі на добу, опікову зону поміщають на 60±10 хв. в зональну аераційну камеру з озоно-кисневою сумішшю, концентрацію озону в якій в перші 3 доби підтримують 16,0±0,5 мГ/л, в наступні дні зменшують концентрацію до 3,0±0,5 мГ/л, з щоденним кроком в 3,0 мГ/л, експозицію впливу - до 15±2,0 хвилин. 20 Комп’ютерна верстка М. Ломалова Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3