Спосіб діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби

Реферат: UA 91276 U UA 91276 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до гастроентерології та терапії, і може бути використана для ранньої неінвазивної діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Останнім часом гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) все більше привертає до себе увагу науковців та практичних лікарів усього світу. Це пов'язано зі зростанням поширеності ГЕРХ, широким спектром скарг, які спостерігаються у пацієнтів, зокрема позастравохідного характеру, розвитком таких серйозних ускладнень, як стравохід Барретта та аденокарцинома стравоходу, відсутністю тенденції до самообмеження, істотним зниженням якості життя пацієнтів [1]. Широка розповсюдженість ГЕРХ обумовлює значні фінансові витрати на діагностику та лікування цього захворювання [2]. Погіршення якості життя спричиняє зниження працездатності, розвиток різних супутніх захворювань, збільшення числа днів тимчасової непрацездатності, що призводить до економічних втрат. Сучасні діагностичні заходи щодо ГЕРХ є не завжди інформативні, вчасно проведені, в більшості випадків - інвазивні. Тому необхідним є пошук нових економічних, скринінгових, достовірних та високочутливих методів діагностики хвороби. Відомий спосіб визначення рефлюкс-езофагіту, який полягає в тому, що пацієнтам проводять добовий езофаго-рН-моніторинг за допомогою комп'ютерної системи аналізу кислотно-лужного стану стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки із визначенням кількості кислотних гастроезофагеальних рефлюксів [3]. Проте цей спосіб вимагає стаціонарного проведення та цілодобового спостереження за пацієнтом. Відомий спосіб діагностики ГЕРХ, який полягає в тому, що хворим проводять багатогодинний внутрішньостравохідний рН-моніторинг за допомогою радіотелеметричної системи "BRAVO" з подальшою комп'ютерною інтерпретацією даних за шкалою Jonson-DeMeester [4]. Проте цей спосіб є дороговартісним, непридатним для широкого використання. Найближчим аналогом є спосіб діагностики ГЕРХ, який включає опитування пацієнтів і проведення фіброезофагогастродуоденоскопії (ФЕГДС) та прицільної щипцевої біопсії слизової оболонки стравоходу при виявленні скарг на печію. Біопсію виконують дистальніше рівня шлунково-стравохідного переходу і при гістологічному виявленні в біоптаті гіперплазії базального шару та розшарування епітелію діагностують гастроезофагеальну рефлюксну хворобу [5]. Найближчий аналог має певні недоліки. Це високовартісна, інвазивна методика. Через неприємні суб'єктивні відчуття під час обстеження пацієнти часто відмовляються від запропонованої діагностики. При виконанні інвазивного дослідження за відомим способом діагностики можливе травматичне ушкодження слизової оболонки з виділенням крові, що ще сильніше пригнічує пацієнта. Можливість інфікування пацієнтів у разі неналежної санітарної обробки інструментарію також є суттєвим недоліком інвазивних досліджень. Проведення ФЕГДС, добового рН-моніторингу потребують складного апаратного обладнання, спеціально підготовленого медичного персоналу, відведення окремого приміщення. Все вищенаведене свідчить про необхідність створення неінвазивної широкодоступної діагностики ГЕРХ. В основу корисної моделі поставлено задачу створення ефективної неінвазивної діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Поставлена задача вирішується тим, що у способі діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, що включає обстеження пацієнта, згідно з корисною моделлю, за допомогою реактиву Гріса спектрофотометричним методом при довжині хвилі 520-560 нм визначають оптичну щільність проби слини та проби видихуваного повітря пацієнта, взятих натще через 30 хвилин після чищення зубів та ретельного ополіскування рота дистильованою водою, вимірюють концентрацію оксиду азоту у слині та видихуваному повітрі пацієнта і при зростанні концентрації оксиду азоту в слині пацієнта більше 4,6 % та одночасному збільшенні вмісту оксиду азоту у видихуваному повітрі вище 6,9 % діагностують гастроезофагеальну рефлюксну хворобу. Запропонований спосіб є простим у виконанні, неінвазивним та доступним методом діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Технічний результат, який отримують в результаті вирішення поставленого завдання, полягає у можливості призначення своєчасної адекватної терапії та підвищення ефективності лікування пацієнтів з наявністю ГЕРХ. Спосіб діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби виконують таким чином. Перед проведенням діагностичних заходів уточнюють відсутність у пацієнта біохімічних ознак ниркової чи печінкової недостатності. Для визначення концентрації оксиду азоту в слині пацієнта готують пробу його слини. Збір слини виконують до прийому їжі, через 30 хвилин після чищення зубів та ретельного ополіскування рота дистильованою водою. Пацієнт спльовує в 1 UA 91276 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 стерильну склянку, з якої відбирають пробу слини об'ємом 0,5 мл, яку змішують з реактивом Гріса. Після цього пацієнт повільно, не напружуючись, видихає повітря з легень в U-подібну трубку, занурену в склянку з льодом. Різниця температур зумовлює конденсацію видихуваної пари на стінках охолодженої трубки з нагромадженням конденсату в нижній її частині. Отриманий конденсат об'ємом 0,5 мл змішують з реактивом Гріса. Вимірюють екстинкцію проби за допомогою статфаксу в діапазоні хвиль 545-630 нм проти контролю (дистильована вода та реактив Гріса у співвідношенні 1:1). Для отримання коефіцієнта використовують калібрувальний графік, отриманий за допомогою стандартних розчинів із концентраціями NaNO2 від 1 до 250 мкмоль/л. У випадку, коли величина концентрації оксиду азоту в слині пацієнта зростає більше 4,6 % та одночасно відмічено збільшення вмісту оксиду азоту у видихуваному повітрі вище 6,9 %, діагностують гастроезофагеальну рефлюксну хворобу. Для визначення достовірності заявленого способу діагностики було обстежено 20 осіб на кафедрі терапії № 1 та медичної діагностики ФПДО Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Діагноз встановлювали відомими способами: анкетування за допомогою модифікованої анкети Лікерта, ендоскопія верхніх відділів травного каналу та добова рН-метрія слизової оболонки стравоходу. Згідно із проведеними обстеженнями, у всіх пацієнтів діагностовано ГЕРХ. Потім пацієнтів діагностували за способом, що заявляється, за вмістом оксиду азоту у слині та видихуваному повітрі. Статистична обробка отриманого матеріалу проводилась з використанням комп'ютерної програми SPSS Statistics 17.0. Вірогідними вважали відмінності при рівні значимості р