Спосіб діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби

Спосіб діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби шляхом обстеження пацієнта, який відрізняється тим, що за спектрофотометричним методом при довжині хвилі 540 нм визначають оптичну щільність проби слини пацієнта, взятої натще через 30 хвилин після чищення зубів, 3 (ДЗТ) [Дорофеева Г.Д., Чурилина А.В., Дорофеев А.Э. Недифференцированные синдромы дисплазии соединительной ткани и внутренняя патология. - Донецк: ООО «Лебедь», 1998. - 144с.]. Сучасні неточні та не завжди вчасно проведені діагностичні заходи щодо ГЕРХ є обгрунтуванням необхідності пошуку нових скринінгових, економічно вигідних, достовірних, високочутливих методів діагностики цієї хвороби. Відомий спосіб діагностики ГЕРХ шляхом обстеження пацієнта, який включає багатозональну внутрішньопорожнинну реоплетизмографію стравоходу та дослідження фонової перистальтики стравоходу, введення в дистальну частину розчину соляної кислоти, дослідження вторинної перистальтики стравоходу. За одержаними результатами згідно з відомим способом діагностують наявність чи відсутність ГЕРХ [Заявка RU №2001118157/14, МПК7 А61В5/00. СПОСОБ ДИАГНОСТИКИ ГАСТРОЭЗОФАГЕАЛЬНОЙ РЕФЛЮКСНОЙ БОЛЕЗНИ / ВМедА (RU). Заявл. 2001.06.29, опубл. 2003.04.20, бюл. №11]. Відомий спосіб діагностики ГЕРХ шляхом обстеження пацієнта, який включає одночасне проведення 24-годинної інтраезофагеальної (стравохідної) рН-метрії та тусографії за допомогою тусографа "ІКТ-1". Потім проводять одночасний аналіз записаних рН-грами та тусограми. Кашель вважають викликаним рефлюксом, коли падіння рН нижче 4 відбувається одночасно з кашлем або в межах 5 хвилин до його виникнення. [Патент RU 7 №2257142, МПК А61В5/08. СПОСОБ ДИАГНОСТИКИ ГАСТРОЭЗОФАГЕАЛЬНОЙ РЕФЛЮКСНОЙ БОЛЕЗНИ / Воронеж. ГМА им. Н.Н. Бурденко (RU). №2004102132/14; Заявл. 2004.01.26, опубл. 2005.07.27, бюл. №21]. Відомий спосіб діагностики ГЕРХ шляхом обстеження пацієнта, який включає вивчення клінічних ознак хвороби, збирання анамнезу, проведення фіброгастродуоденоскопії (ФГДС), взяття біопсії тканин стравоходу, рН-моніторинг. За одержаними результатами згідно з відомим способом діагностують наявність чи відсутність ГЕРХ [Патент UA №63786А, МПК7 G01N33/487. Спосіб діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у пацієнтів із виразковою хворобою дванадцятипалої кишки / НМУ ім. О.О. Богомольця (UA). Заявка 2003065938; заявл. 2003.06.26, опубл. 2004.01.15, бюл. №1]. Відомий спосіб діагностики ГЕРХ, який включає радіотелеметричні дослідження з використанням діагностичної капсули «BRAVO». За одержаними результатами згідно з відомим способом діагностують наявність чи відсутність ГЕРХ [Патент UA №70848А, МПК7 А61В10/00. Спосіб діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби і оцінка якості її лікування / НМУ ім. О.О. Богомольця (UA). Заявка 20031213040; заявл. 2003.12.30, опубл. 2004.10.15, бюл. №10]. Всі наведені відомі способи-аналоги мають однакові недоліки. Вони основані на інвазивних, високовартісних, мало доступних для широкої клінічної практики методах та апаратах. Через страх перед неприємними суб'єктивними відчуттями під час дослідження пацієнти відмовляються від за 18792 4 пропонованої діагностики. При виконанні інвазивних досліджень за відомими способами діагностики часто виникають травматичні ушкодження слизової оболонки ротоглотки з виділеннями крові, які ще сильніше пригнічують пацієнта. Можливість інфікування пацієнтів в разі неналежної санітарної обробки інструментарію також є суттєвим недоліком інвазивних досліджень за відомими способами діагностики. Проведення ФГДС, рН-моніторування, реоплетизмографії, взяття біопсії тканин стравоходу потребують складного апаратного обладнання, спеціально навченого медичного персоналу, відведення окремого приміщення. А такі методи дослідження, як інтраезофагеальне рНмоніторування, радіотелеметрична капсула «BRAVO», реоплетизмографія мало доступні через високу вартість. Відомий найближчий до способу, що заявляється, по суті та досягнутому технічному результату обраний за найближчий аналог спосіб діагностики ГЕРХ, шляхом обстеження пацієнта, який включає визначення частоти серцевих скорочень (ЧСС) в спокої та в момент ковтання. При підвищенні ЧСС в момент ковтання порівняно з вихідним рівнем на 16% і менше діагностують ГЕРХ [Патент RU №2262307, МПК7 А61В10/00. СПОСОБ ДИАГНОСТИКИ ГАСТРОЭЗОФАГЕАЛЬНОЙ РЕФЛЮКСНОЙ БОЛЕЗНИ / Шемятенков В.Н. (RU). №2004120663/14; Заявл. 2004.07.06, опубл. 2005.10.20, бюл. №29]. Відомий спосіб-найближчий аналог неінвазивний, простий у виконанні, не потребує вартісного апаратного обладнання та спеціально навченого персоналу. Недоліком відомого способу-найближчого аналогу є його низька точність. В основу корисної моделі поставлено задачу в способі діагностики ГЕРХ шляхом використання нових діагностичних прийомів забезпечити підвищення чутливості досліджень та вірогідності отриманих діагностичних даних. При цьому точність діагностики ГЕРХ порівняно з найближчим аналогом підвищується з 56,7-66,7% до 90-93,3%. Запропонований спосіб діагностики ГЕРХ є неінвазивним, простим у виконанні, економічно доступним для використання в широкій клінічній практиці. Поставлена задача вирішується тим, що заявлено спосіб діагностики ГЕРХ шляхом обстеження пацієнта. Новим у способі є те, що за спектрофотометричним методом при довжині хвилі 540нм визначають оптичну щільність проби слини пацієнта, взятої натще через 30 хвилин після чищення зубів, після триразового прополіскування рота дистильованою водою, та контрольної проби з дистильованою водою, розраховують концентрацію магнію в слині пацієнта за формулою: С=Eп./Ек.х0,82, де С - концентрація магнію в слині пацієнта, ммоль/л, Eп. - оптична щільність проби слини пацієнта, нм, Ек. - оптична щільність контрольної проби, нм, 0,82 - концентрація магнію в контрольній пробі, ммоль/л, 5 18792 коли розрахована величина концентрації магнію в слині пацієнта нижча за 0,53ммоль/л, у нього діагностують ГЕРХ. Між сукупністю ознак корисної моделі і технічним результатом, якого можна досягти при її реалізації, існує причинно-наслідковий зв'язок. Однією з причин виникнення та маніфестації ГЕРХ є ДЗТ в людському організмі, яка сприяє розвитку недостатності нижнього стравохідного сфінктера - головного антирефлюксного бар'єра через порушення опорної, метаболічної та структуроутворювальної функцій з'єднувальної тканини. Значна частина з'єднувальної тканини представлена міжклітинними елементами: колагеновими, еластичними та ретикулярними волокнами, простір між якими заповнений комплексами полісахаридів - глікозамингліканами та їхніми сполуками з білками - протеогліканами і глікопротеїдами. Колаген - основний білок з'єднувальної тканини - складає більше 30% загальної маси тіла людини і міститься не тільки в шкірі та тканинах скелета, а і в стромі всіх внутрішніх органів, складаючи близько 10% від їхньої маси [Земцовский Э.В. Соединительнотканные дисплазии сердца. - С-Пб: ТОО «Поли текс-Норд-Вест», 2000 - 115с.]. Тому ДЗТ має суттєвий вплив на виникнення патології шлунковокишкового тракту внаслідок високого ступеня колагенізації органів травлення, на відміну від паренхіматозних органів з жорсткішим з'єднувальнотканинним каркасом тканини [Дорофеева Г.Д., Чурилина А.В., Дорофеев А.Э. Недифференцированные синдромы дисплазии соединительной ткани и внутренняя патология. - Донецк: ООО «Лебедь», 1998. 144с.]. Дисфункція з'єднувальнотканинної строми нижнього стравохідного сфінктера призводить відповідно до дисфункції його м'язового компонента, що супроводжується зниженням базального тонусу сфінктера, частими та спонтанними транзиторними розслаб 6 леннями нижнього стравохідного сфінктера, грижами стравохідного отвору діафрагми. Виникає дисбаланс факторів агресії та захисту, який призводить до розвитку патологічного гастроезофагеального рефлюксу, а потім і до ГЕРХ. У хворих з ДЗТ відбуваються порушення обміну магнію [Клеменов А.В., Алексеева О.П., Востокова А.А. Течение и исходы беременности у женщин с недифференцированной дисплазией соединительной ткани // РМЖ. - 2003. - Том 11. №28]. Магній являється кофактором близько 300 ферментів, як то ферменти білкового синтезу, гліколізу, трансмембранного транспорту іонів. Магній входить до складу з'єднувальної тканини та бере участь в синтезі колагену фібробластами. Відомо, що в умовах магнієвої недостатності порушується здатність фібробластів продукувати колаген. Запропонований спосіб діагностики ґрунтується на врахуванні наявності ДЗТ при ГЕРХ та супутніх цьому явищу вроджених чи придбаних дефектах ферментних систем, що беруть участь в метаболізмі магнію. Зниження концентрації магнію порівняно з нормою в слині пацієнта повинно свідчить про наявність ГЕРХ. Причому, згідно з результатами досліджень авторів заявленого способу на відміну від вмісту магнію в слині показник вмісту магнію в плазмі крові не настільки чутливий до метаболічних змін в організмі в разі ДЗТ. Оскільки існує достовірне зниження (Р=0,032) величини середнього значення показника концентрації магнію в слині у групі (n=44) хворих на ГЕРХ та системну ДЗТ, у яких виявлено три і більше внутрішніх ознак дисплазії, порівняно із середнім значенням показника концентрації магнію в слині у групі (n=16) пацієнтів з ГЕРХ, де виявлено менше трьох ознак дисплазії, в той час як такі ж показники рівня магнію в плазмі крові в обох групах достовірно не відрізняються (Р=0,680) (табл.1). Таблиця 1 Концентрація магнію в плазмі крові та слині у пацієнтів з ГЕРХ та внутрішніми ознаками ДЗТ Концентрація магнію, ммоль/л в плазмі крові в слині Групи пацієнтів