Спосіб хірургічного лікування травматичних пошкоджень сухожилків (в експерименті)

Реферат: Спосіб хірургічного лікування травматичних пошкоджень сухожилків (в експерименті), що включає з'єднання кінців пошкодженого сухожилка, причому з метою відновлення цілісності травмованого сухожилка, уникнення недоліків, забезпечення надійного з'єднання фрагментів пошкодженого сухожилка, а також відмову від застосування ниток, які є неприродним матеріалом, що затримує процес регенерації сухожилкової тканини та подовжує період медикосоціальної реабілітації постраждалого, в місці приєднання відрізків травмованого сухожилка проводять з'єднання кінців в режимі високочастотного зварювання за допомогою спеціального апарата "ПАТОНМЕД". UA 93344 U (12) UA 93344 U UA 93344 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме до травматології та ортопедії, і може бути використана для лікування травматичних пошкоджень сухожилків при їх повному розриві або пересіченні. Відомі способи накладення сухожильних швів за Кюнео, Розовим, Казаковим, однак всі вони мають ряд недоліків, пов'язаних перш за все із необхідністю застосування ниток, особливостями їх розміщення в сухожилку, та різноманітному перехрещуванні ниток у середині сухожилля. Крім цього сухожильні шви із використання ниток для зшивання пошкодженого сухожилка не забезпечують достатню міцність з'єднання, необхідну для раннього функціонального навантаження сухожилка, і в післяопераційному періоді виникає нагальна потреба в зовнішній гіпсовій іммобілізації. Найбільш близьким до способу, що заявляється, є спосіб лікування травматичних пошкоджень сухожилків, в якому передбачається розширення рани, отриманої в момент травми над проекцією залягання пошкодженого сухожилка в проксимальному та дистальному напрямках до 7-8 см для того, щоб повноцінно провести ревізію відрізків сухожилків та мати можливість їх прошити лавсановими, шовковими чи іншими нитками для відновлення цілісності. Шов нитками накладають двома атравматичними голками, на кінцях однієї лігатури, відступивши на 2-2,5 см від проксимального кінця сухожилка. Оголений відрізок сухожилка прошивають спочатку одною голкою в поперечному напрямку. Потім послідовно із двох сторін сухожилля, почергово то однією, то другою голками прошивають у косому напрямку у бік зрізу так, щоб стібки перехрещувалися один з одним. При цьому щораз міняється напрямок вколу з таким розрахунком, щоб стібки швів розташовувалися в різних площинах. Місце останнього виколювання голки повинне перебувати на краю площини перетину сухожилля, таким чином 2 кінці ниток виводяться з різних сторін зрізу сухожилля. У такий же спосіб прошивають дистальний кінець пошкодженого сухожилля, після чого нитки зав'язують, щільно адаптуючи відрізки сухожилля, і вузол залишається між фрагментами пошкодженого сухожилля. Майже весь шов проходить у середині сухожилля. Зовні нитка залишається тільки в місцях вколу та виколу. Як шовний матеріал використовується тонка капронова, лавсанова або шовкова нитка [1]. Спосіб-прототип має наступні недоліки. При такій техніці оперативного втручання для відновлення цілісності травмованого сухожилля використовується шовний матеріал для накладання окремих швів з метою фіксації відрізків міх собою, що призводить до різкого порушення кровопостачання сухожилля через те, що шовна нитка проходить серед сухожильних пучків у поздовжній площині, і при навантаженні у повздовшному напрямку, коли постраждалий намагається зігнути палець, на якому зшите пошкоджене сухожилля, сухожильна тканина піддається значному прорізуванню та продавленню самою шовковою ниткою, котрою прошите сухожилля, що призводять до розволокнення сухожилкової тканини і деформації сухожилкового стовбура. За рахунок продавлення та прорізування сухожилкової тканини та ненадійної механічної міцності сухожильного шва, утворюється діастаз - (щілина) між відрізками пошкодженого сухожилля. Це є причиною збільшення періоду необхідного для регенерації сухожилкової тканини, та її зрощення, а в деяких випадках через великий діастаз не наступає зрощення фрагментів сухожилків взагалі, що зашкоджує повному відновленню функції відповідного сегмента кінцівки та вимагає повторного оперативного втручання по зшиванню травмованого сухожилка. Необґрунтовано широкий оперативний доступ (7-8 см) збільшує травматичність операції, збільшує наявні судинні порушення в зоні ушкодження, підсилює проліферативні процеси, в результаті збільшується рубцювання в зоні рани, втягування самого сухожилля та сухожильного шва в рубцеві процеси, що сповільнює відновлення функції пошкодженого сегмента. Загалом перелічені недоліки призводять до значного уповільнення відновлення сухожилка, примусової довготривалої іммобілізації і, як наслідок, до незадовільного результату оперативного лікування травмованих сухожилків, які складають - 45-55 % [1]. Задача корисної моделі, що заявляється, полягає у вдосконаленні способу оперативного лікування відновлення цілісності травмованого сухожилка, уникнення недоліків та покращення ефективності лікування, забезпечення надійного з'єднання фрагментів пошкодженого сухожилка, а також відмову від застосування ниток, які є неприродним матеріалом, що затримує процес регенерації сухожилкової тканини та подовжує період медико-соціальної реабілітації постраждалого. Технічний результат, що досягається полягає у можливості скріплення відрізків сухожилків за допомогою електрозварювання спеціально розробленим апаратом для електрозварювання "ПАТОНМЕД" (3 плати, в ручному режимі вмикається струм у 2 Ампери із експозицією в 2-4 1 UA 93344 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 секунди), що забезпечує під дією електроструму "спікання" білкових структур сухожилка, завдяки чому формується надійний по міцності сухожильний шов без застосування ниток. Корисна модель, що заявляється, вирішує задачу підвищення механічної міцності сухожильного шва, створення оптимальних умов для первинного зрощення сухожилля, забезпечує можливість скріплення відрізків сухожилків без застосування неприродних матеріалів, якими є нитки. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, що передбачає з'єднання кінців пошкодженого сухожилка, згідно з корисною моделлю, з метою відновлення цілісності травмованого сухожилка, уникнення недоліків, забезпечення надійного з'єднання фрагментів пошкодженого сухожилка, а також відмову від застосування ниток, які є неприродним матеріалом, що затримує процес регенерації сухожилкової тканини та подовжує період медикосоціальної реабілітації постраждалого, в місці приєднання відрізків травмованого сухожилка проводять з'єднання кінців в режимі високочастотного зварювання за допомогою спеціального апарата "ПАТОНМЕД". Спосіб здійснюється наступним чином: Досліди проводили на свійських свинях, сухожилки яких по діаметру та структурі практично не відрізняються від сухожилків згиначів пальців людини. В експерименті було використано передні кінцівки 6-ти свійських свиней. По передній поверхні дистального відділу передньої кінцівки свійської свині проводять повздовжній розріз шкіри та інших м'яких тканин над місцем залягання сухожилків, виділяють сухожилля, відкривають піхву сухожилля і проводять препарування самого сухожилка. Далі було поставлено 2 експерименти, суть яких полягає в тому, що моделювали варіанти можливого пошкодження сухожилка, яке відбувається в реальних умовах в момент травми, а саме - в статичних, або динамічних умовах: Попередньо відпрепароване сухожилля відсікають протяжністю 12 см, закріпляють між браншами в спеціальному хірургічному пристрої та в проміжку між браншами пересікають в поперечному напрямку під кутом 90 градусів за допомогою скальпеля. Таким чином моделювалось пересічення сухожилка в статичних умовах. В другому варіанті експерименту, відпрепароване сухожилля захоплювалось хірургічним затискачем, натягувалось та пересікалось під кутом 45 градусів по відношенню до повздовжньої осі сухожилка. Таким чином моделювалось пересічення сухожилка в динамічних умовах, які виникають під час напруження сухожилків - згиначів пальців. Нами було проведено ще три серії експериментів по підбору оптимальних параметрів сухожилків для оптимізації умов зварювання та порівняння ефективності зварювання сухожилків у різних по діаметру сухожилків. В кожній із трьох серій експерименту використовувалось по три сухожилка свійської свині відповідного діаметра. Виміри параметрів сухожилків проводились електронним штангенциркулем. В першій серії експерименту були використані 3 сухожилка з діаметром = 1,88 мм. В другій серії експерименту були підібрані 3 сухожилки з діаметром = 2,11 мм. В третій серії експерименту були підібрані 3 сухожилки з діаметром = 6,80 мм. Сам процес відновлення цілісності сухожилка шляхом електрозварювання відбувався наступним чином: Обидва відрізки пересіченого сухожилля закріплялись в хірургічному пристрої в цапках, що мають пази. Затискались обидва кінці пересіченого сухожилля із допомогою гвинта, потім затиснуті відрізки сухожилля зводились в притик за допомогою гвинта. Після підготовчого затискання відрізків сухожилля на хірургічному апараті "ПАТОНМЕД" вмикали струм (3 плати, в автоматичному режимі, при силі струму 2 Ампери). Результатом проведених маніпуляцій проходить зварювання відрізків сухожилків за рахунок "спікання" білкових структур сухожилля і два відрізки надійно скріплювалися між собою, утворивши зварний сухожильний шов. При спробі розірвати відрізки сухожилля з досить великим зусиллям, при захваті пальцями та при захваті одного фрагмента пальцями, а іншого - затискачем - це нам не вдавалось. Чисто експериментальним способом виявлені оптимальні умови по "спіканню" відрізків сухожилків, залежно від діаметра сухожилків 1,88 мм та 2,11 мм - це найбільш близькі до діаметра сухожилків - згиначів пальців людини. Для об'єктивізації оцінки міцності зварного сухожилкового шва та регістрації зусилля, яке витримує зварний шов сухожилля на розрив, нами проведено 2-і серії дослідів: Перший - із використанням динамометра, на якому було закріплене зварене сухожилля. В даному дослідженні було встановлено, що зварний шов сухожилків витримує зусилля на розрив - 12,3 кг. 2 UA 93344 U 5 10 15 Друга серія досліджень міцності сухожилкового зварного шва сухожилків проводилась на розривній машині - РМБ-3. Спосіб, що заявляється, дозволяє повною мірою вирішити поставлену задачу. Тому що під час зварювання відбувається спікання білкових структур сухожилка на лінії стикання двох відрізків, без руйнування в зоні зварювання біологічних структур сухожилка, що забезпечує мінімальну травматизація тканин. Це все безсумнівно прискорює процес регенерації тканин, поряд з цим досягається достатня механічна міцність, що дає можливість починати реабілітацію в більш ранні строки, починаючи уже з 2-3 дня після оперативного втручання. Виключені прорізування й продавлення пучків сухожиль, немає необхідності у використанні шовного матеріалу, які, будучи неприродним матеріалом, затримують процеси регенерації. Відмова від дорогих імпортних ниток значно заощаджує матеріальні засоби, які витрачуються на лікування хворих із травматичним пошкодженням сухожилків. Спосіб забезпечує підвищення міцності шва, щільне зіставлення кінців сухожилля, зниження навантаження на рубець між сегментами сухожилля. Джерела інформації: 1. Мовшович И.А. Оперативна ортопедія: (Керівництво для лікарів). - М.: Медицина, 1983. С. 15-20. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 20 25 Спосіб хірургічного лікування травматичних пошкоджень сухожилків (в експерименті), що передбачає з'єднання кінців пошкодженого сухожилка, який відрізняється тим, що з метою відновлення цілісності травмованого сухожилка, уникнення недоліків, забезпечення надійного з'єднання фрагментів пошкодженого сухожилка, а також відмову від застосування ниток, які є неприродним матеріалом, що затримує процес регенерації сухожилкової тканини та подовжує період медико-соціальної реабілітації постраждалого, в місці приєднання відрізків травмованого сухожилка проводять з'єднання кінців в режимі високочастотного зварювання за допомогою спеціального апарата "ПАТОНМЕД". Комп’ютерна верстка М. Ломалова Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3