Спосіб зшивання сухожилків

Корисна модель, що заявляється, відноситься до галузі медицини, точніше до травматології і ортопедії і призначена для зшивання розірваних сухожилків, особливо великих. Відомий спосіб зшивання сухожилків [1] у вигляді проведення нитки в поперечному напрямку з повторним зворотним проведенням її у цій же площині, утворенням петель ззовні сухожилка, через які вводять кінці нитки з наступним проведенням кожного кінця в поздовжньому напрямку через кінець сухожилка. Аналогічним способом прошивають протилежній кінець сухожилка і кінці ниток зв'язують. Недоліком вказаного способу є те, що при скороченні м’язня максимальне розтягнення припадає на нитки в ділянці вузликів, а також кінців сухожилка, що може привести до розриву ниток і негативно відбитись на зрощенні кінців сухожилка. Задачею корисної моделі, що заявляється, є збільшення надійності сухожилкового шва і утворення умов для міцного зрощення сухожилка. Поставлена задача зшивання сухожилка вирішується використанням 4-х кінців ниток відомого способу таким чином, що двома нитками прошивають проксимальний кінець сухожилка, другими двома нитками прошивають дистальний кінець сухожилка і у зворотному напрямку через дистальні і проксимальні кінці сухожилка з виходом рядом з попередніми кінцями з наступним зв'язуванням трьома вузлами. Використання кінців ниток у зворотному напрямку переносить натяжіння на нитки у віддаленості від місця розриву сухожилка. Таким чином, розвантажується від розтягнення нитки у ділянці перших вузлів і створюються оптимальні умови для зрощення пошкодженого сухожилка. Суть корисної моделі пояснюється кресленнями: Фіг.1. Показано накладання шва за відомою методикою з виведенням 4-х кінців ниток 1.2. Фіг.2. Показано, що кінці двох ниток 2 якими прошивають проксимальний кінець і виводять на поверхню сухожилка, кінці других двох ниток 1, якими прошивають дистальний кінець сухожилка. Фіг.3. Показано, що нитками 1 знову прошивають дистальний кінець у зворотному напрямку і проксимальний відрізок сухожилка, де виведено 4 кінці ниток. Після виділення сухожилків, відступаючи не менше одного сантиметра від кінці сухожилка, проводять нитку у поперечному напрямку з повторним проведенням її у цій же площині з утворенням петель ззовні сухожилка, через які проводять кінці нитки з наступним проведенням кожного кінця в поздовжньому напрямку через кінець сухожилка з такою ж послідовністю через другий кінець сухожилка 2 з наступним їх зв'язуванням трьома вузлами. Залишилось чотири кінців ниток 1, 2. Двома кінцями ниток 2 прошивають проксимальний кінець сухожилка, другими двома кінцями ниток 1 прошивають дистальний кінець сухожилка і у зворотному напрямку через дистальний і проксимальний кінці сухожилка з виходом рядом з попередніми кінцями 2 з наступним їх зв'язуванням трьома вузлами. Таким чином, розвантажується від натягу нитки в ділянці перших вузлів, відсутній фактор розтягнення у ділянці кінців пошкодженого сухожилка, так як основне навантаження на розтягнення беруть прошиті повторно нитки. Досягається стабільності зшивання пошкодження сухожилків. Запропонована корисна модель була використана при свіжих та застарілих розривах Ахіллесового сухожилка у 10 хворих, при зшиванні сухожилка підлопаткового м'яза у 8 хворих при пластичній операції з приводу звичного звиху плеча з позитивними результатами. Джерела інформації: 1. Я.Й.Крижановський. Авторське свідоцтво СРСР № 1814885 від 11 жовтня 1992р.