Спосіб прогнозування швидкості рентгенологічного прогресування пізнього ревматоїдного артриту

Реферат: UA 93988 U UA 93988 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель, що заявляється, стосується медицини, а саме ревматології, і може бути використана для оптимізації лікування пізнього ревматоїдного артриту шляхом визначення очікуваної швидкості його рентгенологічного прогресування. Ревматоїдний артрит - це хронічне запальне захворювання суглобів, що вражає близько 1 % населення земної кулі. [2]. На ранній стадії ревматоїдного артриту головну роль в патогенезі захворювання відіграє Тклітинно-моноцито-макрофагальний механізм з цитокіновим каскадом [8], в суглобах переважають ексудативні явища. На більш пізніх стадіях ключову роль в деструкції суглобів відіграє автономний, асоційований з мутаціями синовіальних клітин, механізм ревматоїдного синовіту з перевагою проліферативних змін. Вказані патогенетичні відмінності суглобових змін на різних стадіях хвороби суттєво впливають на швидкість рентгенологічної прогресії та ефективність різних базисних препаратів. Сучасна лікувальна парадигма передбачає встановлення діагнозу та призначення базисного лікування на етапі раннього і дуже раннього ревматоїдного артриту [5, 6]. Однак в реальній клінічній практиці раннє призначення базисної терапії лімітовано часом звернення пацієнта до ревматолога. Так, за даними недавніх досліджень, проведених в 10 європейських країнах, відсоток пацієнтів, оглянутих ревматологами протягом перших 3 місяців від появи симптомів ревматоїдного артриту, коливається в межах 8-42 %, а середня тривалість затримки своєчасного огляду пацієнта спеціалістом становить 6 місяців [4]. За спостереженнями інших авторів [3] час від початку захворювання до встановлення діагнозу коливається від 12 до 54 тижнів (в середньому 23 тижні). Враховуючи вказані патогенетичні відмінності ревматоїдного артриту при різній його тривалості, а також нерідко пізню діагностику хвороби, актуальним є визначення потенційної швидкості деструкції суглобів у конкретного хворого не тільки на початку, а й на пізніх стадіях захворювання з метою вибору оптимальної лікувальної стратегії. Найбільш близьким до способу, що заявляється, та вибраний як прототип, є спосіб прогнозування перебігу пізнього ревматоїдного артриту шляхом визначення переліку прогностичних факторів прогресування системних змін кісткової тканини [1]. Згідно з прототипом, до прогностичних факторів рентгенологічного прогресування пізнього ревматоїдного артриту належать вік (понад 44 років), стать (жіноча), тривалість ревматоїдного артриту, кількість уражених великих суглобів (3 і більше на час дебюту ревматоїдного артриту) та загальна тривалість системної терапії глюкокортикоїдами (ГК). Задача корисної моделі, що заявляється, полягає у визначенні не лише переліку маркерів несприятливого прогнозу пізнього ревматоїдного артриту, але й кількісної оцінки їх значущості, додатково визначають ступінь значущості виявлених детермінант прогресування ревматоїдного артриту та розраховують очікувані величини загального рентгенологічного рахунку у конкретного хворого через 2 роки стандартної базисної терапії за формулою: ЗРР2р = -3,44+1,93(ЕРвих.) + 3,81(АЦЦПцентл) + 22,2(СРБвих.) + 0,25(ШОЕ). Технічним результатом є покращення прогнозування швидкості рентгенологічного прогресування пізнього ревматоїдного артриту і, відповідно, оптимізація диференційованого підходу до лікування пацієнтів з тривалістю хвороби понад 2 роки. Про інші способи передбачення швидкості суглобової деструкції у хворих з пізнім ревматоїдним артритом в літературі не повідомляється. Для вирішення поставленої задачі нами було обстежено 192 хворих з пізнім ревматоїдним артритом (з тривалістю хвороби понад 2 років), які як базисне лікування отримували один з чотирьох можливих варіантів БТ: метотрексат (МТ) в дозі 15-20 мг/тиж., лефлуномід (ЛФ) у навантажувальній дозі 100 мг/добу 3 дні поспіль і в подальшому у підтримуючій дозі 10-20 мг/добу, сульфасалазин (СС) в дозі 2 г/добу чи комбіновану базисну терапію (КБТ) (серед яких найбільшу частку складала базисна терапія МТ у поєднанні з делагілом або плаквенілом (Дел/Пл) чи з СС, рідше призначались ЛФ з МТ, ЛФ з СС, ЛФ з Дел/Пл та СС з Дел/Пл). Всі хворі були всебічно (клінічно, лабораторно, рентгенологічно) обстежені, включаючи визначення рахунку болючих і набряклих суглобів, рівнів швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), Среактивного білка (СРБ) в крові, наявності та титру РФ та антитіл до циклічного цитрулінованого пептиду (анти-ЦЦП), розрахунок індексу активності хвороби (DAS28), аналіз рентгенограм кистей і стоп з обчисленням рентгенологічного рахунку (рахунку ерозій, звуження суглобових щілин, загального рахунку) за модифікованою шкалою Шарпа - ван дер Хейде [7] (таблиця). 1 UA 93988 U Таблиця Вихідна клініко-демографічна, лабораторна та рентгенологічна характеристика хворих на пізній ревматоїдний артрит, які протягом 2 років отримували один з варіантів базисної терапії Показники Групи хворих залежно від призначеної БТ МТ (n=46) ЛФ (n=49) СС (n-33) КБТ (n=64) 84,8 89,8 90,9 87,5 15,2 10,2 9,10 12,5 52,5±1,44 48,5±1,52 50,2±2,14 51,4±1,36 78,5±10,1 101,6±10,4 73,1±10,3 85,5±7,65 58,7 63,3 63,6 68,8 69,6 71,4 75,8 76,6 6,37±0,15 6,33±0,16 5,92±0,17 6,07±0,16 41,3 46,9 44,3 50,0 12,8±2,19 14,9±1,93 9,34±2,15 9,60±1,95 44,7±3,06 53,5±2,85 36,5±4,08 49,9±3,22 Жінки, % Чоловіки, % Вік, роки (М±m) Тривалість РА, міс. (М±m) Серопозитивні за РФ, % Серопозитивні за анти-ЦЦП, % DAS28 (М±m) Наявність системних проявів, % Рахунок ерозій, бали Рахунок звужень щілин, бали Загальний рентгенологічний рахунок, 57,6±4,46 68,5±4,15 бали Рівень СРБ, мг/л (М±m) 201,1±29,6 167,0±21,1 ГК перорально, % 69,6 65,3 Середня початкова доза ГК, мг/добу 13,6±0,86 13,7±0,86 (М±m) 5 10 15 20 25 30 35 45,9±5,18 59,3±3,65 139,8±20,6 51,5 208,7±28,4 70,3 13,3±1,09 14,4±1,21 Через 2 роки лікування знову було проведено рентгенографію кистей і стоп і здійснено кількісний аналіз рентгенологічних змін за тією ж методикою, що і на початку лікування. З метою визначення факторів, які справляють незалежний вплив на рентгенологічне прогресування ревматоїдного артриту (зміни / різниця через 2 роки порівняно з початковими / рентгенологічного рахунку ураження суглобів за модифікованою шкалою Шарпа - ван дер Хейде), проведено множинний лінійний регресійний аналіз вихідних значень показників, які могли б потенційно впливати на ренгенологічне прогресування хвороби, а саме - стать, вік пацієнтів, наявність системних проявів, тривалість, активність, серологічний варіант хвороби, наявність та титр РФ і анти-ЦЦП, підвищений рівень СРБ та ШОЕ, дані рентгенографії кистей і стоп (рентгенологічні рахунки за модифікованою шкалою Шарпа - ван дер Хейде). Згідно з отриманими нами даними до факторів, що впливають на рентгенологічне прогресування хвороби, належать рахунок ерозій на вихідному етапі (значущість фактора (В)=1,93, р