Спосіб лікування плацентарної дисфункції

Реферат: UA 95103 U UA 95103 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до акушерства, і може бути використана для лікування плацентарної дисфункції та профілактики прогресування синдрому затримки розвитку плода. В сучасному акушерстві та перинатології актуальними є питання, пов'язані з гестаційними ускладненнями, в основі яких є порушення фізіологічної взаємодії між материнським, плацентарним і плодовим компонентами фетоплацентарної системи. Розвиток плацентарної дисфункції (ПД), обумовлений морфофункціональними змінами в плаценті, супроводжується дистресом плода, затримкою росту та розвитку плода і є одною із основних причин перинатальної захворюваності та смертності (20 % випадків перинатальної смертності безпосередньо пов'язано з патологією плаценти). Частота ПД коливається від 20 % до 50 % в залежності від факторів, які обтяжують вагітність. Висока частота ПД обумовлена зростанням соматичної та гінекологічної захворюваності серед жінок репродуктивного віку; початкових порушень репродуктивної функції; кількості вагітних, які мають хронічні бактеріальні та вірусні інфекції. Значну роль відіграють соціально-економічні фактори - урбанізація населення, збільшення техногенного навантаження, несприятливий вплив екологічних чинників, зниження рівня життя окремих груп населення, що є фоном для підвищення рівня захворюваності жінок. Для лікування плацентарної дисфункції та профілактики розвитку синдрому затримки розвитку плода використовуються різноманітні методи лікування із застосуванням препаратів, які впливають на тонус судин та агрегаційний стан крові. Недоліками відомих способів є нераціональна та необґрунтована терапія з використанням двох і більше препаратів, системний вплив препаратів, що може призвести до перерозподілу крові, зниження маткового кровотоку, дистресу плода, неправильний підбір дози препарату та недостатня тривалість терапії. Лікувально-профілактичні заходи включають дієтотерапію, повноцінне харчування, вітамінотерапію, нормалізацію сну. Для лікування ПД у вагітних групи ризику як регулятори тканинного обміну для нормалізації окислювально-відновних процесів використовують антиоксиданти (α-токоферолу ацетат, аскорбінову кислоту), гепатопротектори (оротат калію, есенціале, хофитол). Для нормалізації процесів збудження і гальмування в ЦНС у вагітних з астенічною конституцією і підвищеним рівнем тривожності призначають ноотропи (ноотропіл, пірацетам) та гліцин, який володіє антистресовим ефектом. При вегето-судинній дистонії за гіпотонічним типом позитивний ефект мають адаптогени (настоянка лимоннику, елеутерокока, женьшеню, аралії). Для нормалізації сну використовують комплексні фітопрепарати, що містять екстракт валеріани, глоду, меліси, хмелю, перцевої та лимонної м'яти, новопасит, персен. Важливим компонентом лікування ПД при невиношуванні є терапія препаратами, що містять іони магнію. Порушення функції плаценти при загрозі переривання вагітності пов'язано насамперед з підвищенням тонусу міометрія. Підвищення збудливості матки супроводжується уповільненням відтоку крові та венозним застоєм матково-плацентарного кровотоку. При тривалій загрозі переривання вагітності зростає ризик гіпоксичних пошкоджень плода. В-адреноміметики (гініпрал, бріканіл, алупент, сальбутамол) мають регулюючий вплив на скоротливу активність матки, не викликаючи істотних змін показників гемодинаміки матері та плода. В комплексну терапію профілактики ПД включають ендоназальну гальванізацію, голкорефлексотерапію, імунотерапію відмитими алогенними лімфоцитами, системну ензимотерапію (вобензим). При ПД рекомендується застосування актовегіну в з метою попередження гіпоксичних пошкоджень органів плода. За наявності змін в судинно-тромбоцитарній ланці гемостазу у вагітних застосовують антиагреганти і антикоагулянти групи низькомолекулярних гепаринів. Ангіопротектором, найбільш безпечним з антиагрегантів, для застосування на будь-яких термінах вагітності є дипіридамол. Він комбінується з іншими препаратами, в тому числі з гіпотензивними засобами, ацетилсаліциловою кислотою, гепарином. Сприяючи виробленню ендогенного інтерферону, підвищує антивірусний захист організму. Поліпшення мікроциркуляції в плаценті відбувається за рахунок збільшення інтенсивності колатерального кровотоку, підвищення синтезу PGI2, зниження активації та адгезії тромбоцитів. Незважаючи на доволі великий спектр лікарських засобів, що застосовуються для лікування та профілактики ПД, частота появи та кількість ускладнень, а також розвиток негативних побічних реакцій при лікуванні ПД не зменшуються, що потребує постійного пошуку ефективного та безпечного лікування. Аналогом корисної моделі є спосіб лікування плацентарної дисфункції (Зайченко А.В., Риженко І.М., Кудина А.В. та ін. Сучасні аспекти фармакологічної корекції плацентарної дисфункції // Провізор - 2008. - № 9. - С. 15-20). Спосіб-аналог полягає у спробі досягнення позитивного результату лікування плацентарної дисфункції за допомогою гепариноїдів 1 UA 95103 U 5 10 15 20 25 30 лікарських засобів, що мають в своєму складі глікозаміноглікани. Спільними ознаками винаходу та аналогу є застосування специфічної терапії з метою покращення мікроциркуляції. Недоліками аналогу-способу є призначення препаратів, що впливають на систему гемостазу з можливим розвитком тромбоцитопенії та відсутність інформації щодо контролю лікування ПД. Найближчим аналогом корисної моделі є спосіб лікування за Дашкевич B.C., Янюта С.М., Коломійченко Т.В., Двуліт М.П. "Плацентарна недостатність: сучасні аспекти патогенезу, діагностики, профілактики та лікування" Мистецтво лікування 2004, - № 4 (10); С. 22-25. В прототипі для лікування плацентарної дисфункції авторами роботи запропоновано застосовувати комплекс препаратів, які діють на периферичну та органну гемодинаміку з корекцією судинного тонусу (актовегін, курантил), реології та гемостазу материнського організму (реополіглюкін, гепарин), поліпшення матково-плацентарного кровообігу (цитраргінін, партусистен, геніпрал, магне-В6); вплив на метаболізм у фетоплацентарній системі: оксигенотерапія, 5 %-ний розчин глюкози, кокарбоксилаза, аскорбінова кислота, полівітаміни (прегнавіт або матерна). Ефективність терапії оцінюється насамперед на основі прискорення темпів росту плода (за даними ультразвукової динамічної фетометрії), зміни показників матково-плацентарно-плодового кровотоку, даних біофізичного профілю плода. Недоліками найближчого аналога-способу є одночасне застосування значної кількості препаратів, що не завжди має позитивний ефект під час вагітності. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалити лікування плацентарної дисфункції залежно від терміну вагітності, стану плаценти та плода, можливості зручного тривалого застосування препаратів з переходом від внутрішньовенного введення ліків до застосування per os. Ознаками корисної моделі є диференційований підхід щодо лікування плацентарної дисфункції - форма (компенсована, субкомпенсована), термін вагітності (28-34 тижні), стан плаценти (порушення синтезу гормонів) та плода (синдром затримки розвитку плода), тривалість лікування. У випадку появи стійкого позитивного ефекту зменшення дози препарату та відміна його. За допомогою застосування корисної моделі можна зменшити медикаментозне навантаження на організм вагітної без збільшення кількості ускладнень захворювання. Спільними ознаками найближчого аналога та способу є те, що для лікування плацентарної дисфункції застосовують всім вагітним терапію, направлену на нормалізацію матковоплацентарного кровообігу під контролем стану плода. Відмінність найближчого аналога від корисної моделі полягає в тому, що при лікуванні застосовується, крім симптоматичної терапії за потребою, один препарат для нормалізації матково-плацентарного кровообігу під контролем стану плода та гормонів плаценти. 35 Таблиця Порівняння винаходу та найближчого аналога по ознаках (+, -) Ознаки Корисна модель терапія, направлена на нормалізацію маткововикористовується плацентарного кровообігу внутрішньовене введення ліків з переходом на використовується per os за показниками УЗДконтроль лікування метрії плода та плаценти тривалість лікування індивідуальна 40 45 Прототип використовується використовується за показниками стану плода середня терапевтична Визначення термінів, які використовувалися при описі корисної моделі: плацентарна дисфункція, матково-плацентарний кровообіг, вільний естріол, плацентарний лактоген, синдром затримки розвитку плода. Теоретичні передумови здійснення корисної моделі. В лікуванні плацентарної дисфункції немає єдиного підходу, оскільки відсутні чіткі критерії необхідності початку лікування та використання медикаментозних засобів, тому проблема пошуку нових методів у лікуванні залишається не вирішеною та актуальною. Спосіб здійснюється наступним чином. Перед проведенням лікування вагітних у терміні гестації 28-34 тижнів визначають рівень вільного естріолу, плацентарного лактогену, показники стану плода (кардіотокографія, біофізичний профіль плода) та розміри плода. За умови порушення синтезу гормонів і 2 UA 95103 U 5 10 15 20 25 30 35 зменшення розмірів плода (перший ступінь синдрому затримки розвитку плода) при нормальних показниках кардіотокографії та біофізичного профілю плода призначають лікування: препарати α-ліпоєвої кислоти етилендіамінової солі (у даному випадку це внутрішньовенне введення берлітіону впродовж 5 днів з подальшим переходом до вживання таблетованих форм тіогами у дозі 300-600 мл/добу впродовж 8-10 днів) та препарати α-аміно-d-гуанідиновалеріанової кислоти (тівортин) у дозі 1 г/добу впродовж 10-14 днів. Після лікування визначаємо рівень плацентарного лактогену вільного естріолу та розміри плода. Приклади практичного використання. Проведено обстеження та лікування 30 вагітних із плацентарною дисфункцією у терміні вагітності 28-34 тижнів, що становили основну групу, яку було поділено на дві підгрупи - першу підгрупу становили 20 вагітних, яким призначалося запропоноване лікування, другу підгрупу (підгрупу порівняння) становили 10 вагітних, що відмовилися від запропонованого лікування. До групи контролю входило 20 здорових вагітних без ускладнень, пов'язаних із вагітністю. Всім вагітним основної та контрольної груп проводилося загально клінічне обстеження, визначення рівня плацентарного лактогену, вільного естріолу, ультразвукове обстеження стану плода, біофізичний профіль, доплерометрія, кардіотокографія. Вагітним основної групи першої підгрупи призначалося лікування плацентарної дисфункції за допомогою лікування основного захворювання та призначення α-ліпоєва кислота за схемою: берлітіони внутрішньовенно 24 мл (600 Од) у 250 мл 0,9 % розчину натрію хлориду впродовж 5 днів, в подальшому призначалися таблетовані форми тіогами по 300-600 мг 1 раз на добу. Вагітним основної групи другої підгрупи призначалося лікування компенсованої форми плацентарної дисфункції за допомогою лікування тільки основного захворювання, від призначення α-ліпоєва кислота вагітні відмовилися. Одночасно призначався препарат α-аміноd-гуанідиновалеріанової кислоти за схемою: тівортин - внутрішньо по 5 мл (1 мірна ложка - 1 г препарату) 3-4 рази на добу. Контроль гормонів плаценти та показників приросту плоду проводилися щотижнево. Встановлено нормалізацію рівня плацентарного лактогену та вільного естріолу, збільшення розмірів плода у вагітних основної групи першої підгрупи після семи днів лікування і невірогідну різницю при порівняння із вагітними контрольної групи. У вагітних основної групи другої підгрупи не відмічено позитивних змін з боку гормонів плаценти і при порівнянні із вагітними контрольної групи виявлено достовірну різницю (р < 0,05). Технічний результат. Спосіб лікування плацентарної дисфункції шляхом використання комплексної терапії дозволяє зменшити як кількість ускладнень пов'язаних із наявністю плацентарної дисфункції, зокрема, прогресування синдрому затримки розвитку плода, так і тяжкість перебігу плацентарної дисфункції; знизити кількість ускладнень, спричинених плацентарною дисфункцією на перебіг вагітності та пологів; застосування медикаментозних засобів призводить до зменшення тривалості перебування у стаціонарі (економічний ефект), сприяє покращенню якості життя жінки, збереженню її репродуктивної функції (соціальний ефект). 40 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 45 50 Спосіб лікування плацентарної дисфункції шляхом використання комплексної терапії, який відрізняється тим, що попередньо визначають рівень вільного естріолу, плацентарного лактогену, показники стану плода (кардіотокографія, біофізичний профіль плода) та розміри плода, і за умови порушення синтезу гормонів та зменшення розмірів плода (перший ступінь синдрому затримки розвитку плода) призначають препарати α-ліпоєвої кислоти етилендіамінової солі (внутрішньовенне введення берлітіону впродовж 5 днів з подальшим переходом до вживання таблетованих форм тіогами у дозі 300-600 мл/добу впродовж 8-10 днів) та препарати α-аміно-d-гуанідиновалеріанової кислоти (тівортин) у дозі 1 г/добу впродовж 10-14 днів під контролем гормонів плаценти та розмірів плода у вагітних із плацентарною дисфункцією у терміні вагітності 28-34 тижні. Комп’ютерна верстка А. Крижанівський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3