Книжкоподібна структура, підсилена волокнистим зв’язувальним шаром, та спосіб одержання її з’єднання

1. Книжкоподібна структура (1), яка має нешарнірну першу частину (2), виготовлену з пластичного матеріалу, і другу частину (3, 4), шарнірну частину (5), закріплену на згаданій нешарнірній першій частині (2), і згадана шарнірна частина (5) та згадана друга частина (3, 4) з'єднані між собою, і згадана шарнірна частина (5) закріплена на згаданій першій частині (2) сплавлянням, яка відрізняється тим, що згадана шарнірна частина (5) містить пластичний матеріал, підсилений тканиною (9), який відповідає пластичному матеріалу згаданої першої частини. 2. Структура за п. 1, яка відрізняється тим, що згадана тканина є поліестерною тканиною. 3. Структура за одним із попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що згадана перша частина (2) у місці розташування згаданої шарнірної частини (5) має виїмку (7) для приймання згаданої шарнірної частини. 4. Структура за одним із попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що вона є паспортом. C2 2 (19) 1 3 матеріалу. Окрім того, більш сучасні паспорти мають так звану сторінку власника або іншу сторінку, у якій, наприклад, знаходиться чіп або подібне. Така сторінка не закріплюється шарнірно. Для надання можливості кріпити шарнірним чином цю сторінку в паспорті, попередній рівень техніки пропонує кріпити її до шарнірної стрічки, а потім з'єднувати згадану стрічку з іншими сторінками і покривати її для формування паспорта. В структурі, Описаній в документі EP 1008459 А1 (на ім'я Enschedé/SDU B.V.), в стрічці через однакові інтервали виконуються виїмки. Надається додаткова стрічка, наприклад, яка має виступи, які можуть проходити крізь ці отвори. Також можна передбачати розглядувану сторінку власника з такими виступами. Стрічка гнучкого матеріалу затискається між сторінкою власника і поміщеною на ній стрічкою. Ці останні частини сплавляються між собою. Це складний процес, оскільки необхідно акуратно розміщувати шарнірну стрічку через те, що розглядувані виступи повинні проходити крізь отвори в ній. Більше того, необхідно акуратно позиціонувати додаткову частину, поміщену на шарнірній стрічці. Більше того, це формує додаткову частину. Задачею представленого винаходу є надання структури, у якій шарнірна частина кріпиться простим чином на нешарнірній частині. Ця задача вирішується ознаками і заходами за п. 1 формули винаходу. Згідно з представленим винаходом, матеріал шарнірної частини вибирається у такий спосіб, що він може сплавлятися з пластиком, з якого виготовляється нешарнірна частина. Це означає, що можна обходитися без додаткової стрічки; яка використовується в попередньому рівні техніки. Процес переважно виконується ультразвуковим зварюванням. Для сприяння цьому ультразвуковому зварюванню, на одній з двох частин, які з'єднуються між собою, переважно виконуються поверхневі неоднорідності, такі як ребра або гребені,, так, що концентрується енергія і може легше розпочинатися перше сплавляння між двома частинами. На додаток до або замість сплавляння шарнірної частини і першої частини, для з'єднання цих двох частин може застосовуватися склеювання або механічне з'єднання. Термін «механічне з'єднання» означає зшивання, кріплення скріпками і подібне. Згідно з переважним варіантом виконання винаходу, шарнірна частина має підсилений волокном пластичний матеріал. Це волокно переважно надається у формі тканини, такої як поліестерна тканина. Описане вище з'єднання сплавлянням переважно виконується з двома однаковими матеріалами, такими як полікарбонатний матеріал. Для розміщення шарнірної частини на одному рівні з нешарнірною частиною, в нешарнірній частині поблизу розглядуваного кінця переважно виконують виїмку для встановлення шарнірної частини. Винахід також відноситься до способу одержання першої нешарнірної частини з пластичного матеріалу, і прикріпленої до неї шарнірної частини, який включає надання підсиленої тканиною шарнірної частини, виконання на ділянці першої частини 95947 4 поверхневих неоднорідностей, розміщення згаданої шарнірної частини на згаданій ділянці з поверхневими неоднорідностями і з'єднання у цьому місці згаданої першої частини і загаданої шарнірної частини. З'єднання може включати склеювання, зварювання або сплавляння і переважно виконується ультразвуком. Поверхневі неоднорідності переважно є паралельними ребрами. Описаний вище підсилений тканиною матеріал, який переважно є поліестерною тканиною, згідно з переважним варіантом виконання, виготовлений з принаймні одного шару, і переважно двох шарів пластичного матеріалу, між якими затиснута і сплавленаз матеріалом тканина. Тканина переважно поміщається між двома шарами пластичного матеріалу, такими як два шари полікарбонатного матеріалу, а єдиний шар підсиленого тканиною матеріалу одержується пресуванням, таким як ламінування. Прикладом, який може бути наданий, є товщина шару, що завжди становить 50 мкм для полікарбонату, і товщина шару, що становить приблизно 100 мкм для тканини. Тому, після пресування, одержується підсилений тканиною матеріал з товщиною приблизно 150 мкм, який здатен приварюватися надзвичайно простим способом до сторінки власника нешарнірної частини деякого документу, такого як паспорт. Винахід буде пояснюватися нижче з посиланням на ілюстративний варіант виконання, зображений на кресленні, на якому: Фіг. 1 схематично зображає паспорт згідно з винаходом; Фіг. 2 зображає сторінку власника паспорта, яка має шарнірну частину; Фіг. 3 зображає детально місце з'єднання нешарнірної частини і шарнірної частини у збільшеному масштабі; Фіг. 4 - 6 зображають різні варіанти краю нешарнірної частини для з'єднання з шарнірною частиною. Книжкоподібна структура, така як паспорт, вказана цифрою 1 на Фіг. 1. Ця структура складається з титульної сторінки 4, до якої прикріплено ряд сторінок 3 для віз. Також включена так звана сторінка 2 власника, виготовлена з відносно жорсткого недеформівного матеріалу. Прикладом такого недеформівного матеріалу є пЬлікарбонатний матеріал з товщиною 0,5 - 1,0 мм. Чіп, а також велика кількість ознак захисту, включаючи фотографію власника, можуть розміщуватися на такій сторінці власника. Товщина сторінки 2 власника і матеріал згаданої сторінки є такими, що вона^не може шарнірно кріпитися. З цієї причини, шарнірна частина 5 кріпиться до неї, як це можна побачити з Фіг. 1. Ця шарнірна частина 5 з'єднується з титульною сторінкою 4 і з іншими сторінками 3 для віз. Спосіб з'єднання може включати зшивання, кріплення скріпками, приклеювання і подібне. Фіг. 2 зображає схематично в перспективі сторінку власника, яка має приєднану до неї шарнірну частину 5. Фіг. 3 зображає поперечний переріз у місці ділянки краю на Фіг. 2. З цієї фігури можна побачити, 5 що сторінка 2 власника біля краю 6 має виїмку 7, глибина якої по суті відповідає товщині шарнірної частини 5 після її кріплення. З Фіг. 3 також можна побачити, що, шарнірна частина 5 складається з двох пластичних шарів і, 1 більш точно, полікарбонатних» шарів 8 і 10, між якими поміщено тканину 9. Однак, слід розуміти, що, коли шарнірна частина 5 прикріплена до сторінки 2 власника, то ці шари 8 - 10 вже об'єднані, іншими Словами, відстані між різними шарами більше не існує і відмінність між ними, з цього приводу, більше не можна побачити. Шарнірна частина 5 переважно кріпиться до сторінки 2 власника сплавлянням. З цією метою, сторінка 2 власника виготовляється з пластика, який може з'єднуватися з пластиком шару 10. Він переважно є тим же пластиковим матеріалом, таким як полікарбонатний матеріал. З'єднання може здійснюватися будь-яким способом, можливим в попередньому рівні техніки, за допомогою пресування і високої температури. Однією можливістю для з'єднання є ультразвукове зварювання. В ньому, шарнірна частина 5 притискається дб сторінки 2 власника з передачею високочастотних вібрацій. У цей спосіб, генерується тепло, яке призводить до сплавляння, а шарнірна частина і нешарнірна частина з'єднуються між собою за допомогою притискання. Для сприяння дії високочастотних вібрацій, пропонується, згідно з винаходом, виконати на частині 2 поверхневу неоднорідність поблизу виїмки 7. Різні можливості для такої поверхневої неоднорідності показані на Фігурах 4-6. Гребені 11 зображені на Фігурі 4. Відстань між гребенями становить приблизно 0,7 мм, тоді як їх висота від 95947 6 носно найнижчої точки становить приблизно 0,1 0,2 мм. Фігура 5 показує ребра, тоді як Фігура 6 зображає неупорядковану поверхневу неоднорідність. Усі ці варіанти виконання були виявлені як придатні для концентрації енергії під час високочастотного зварювання. Буде зрозумілим, що також можливі інші форми поверхні. Поверхневі неоднорідності, показані тут, можуть одержуватися під час лиття під тиском або під час виготовлення іншим способом сторінки власника. Також можна одержувати таку неоднорідність за допомогою наступного етапу розрізання або штампування. Буде зрозумілим, що подібним чином можна одержувати, неоднорідність в шарі 10 або в шарі 10 і торцевій частині сторінки 2 власника. Було виявлено, що, при кріпленні шарнірної частини 5 до нешарнірної частини 2 у такий спосіб, одержується особливо міцна структура. За допомогою рухів в шарнірі, здійснюваних нормальним чином, зв'язок не буде руйнуватися, навіть з рухами в шарнірі, здійснюваними більше ніж 50000 раз. Більше того, кріплення між сторінкою 2 власника і шарнірною частиною 5, таким чином, є міцним, тобто не можна видалити шарнірну частину 5 без сильного ушкодження сторінки власника. Після вищесказаного, варіанти будуть зразу очевидними для фахівця у цій галузі, зокрема комбінації з відомими способами попереднього рівня техніки. Це є очевидним і потрапляє в правовий об'єм доданої формули винаходу, у якій у великій мірі вимагаються права для варіантів, що описуються виключно у залежних пунктах формули винаходу. 7 95947 8 9 Комп’ютерна верстка Д. Шеверун 95947 Підписне 10 Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601